Спочатку:
На сторінку книги
Василина тихо причинила за собою двері службової кімнати агентства. За вікном згущалися сутінки, ліхтарі вдалині гасли один за одним — Боб давно пішов до себе. А без Гелі в будівлі ставало якось незвично порожньо.
У шухляді столу лишалося лише те, за що Василина ще могла вчепитися, тримаючись за минуле й не думаючи про те, що чекає попереду.
— Ну що ж, — пробурмотіла вона, витягаючи невелику шкатулку. — Цікаво, як там наша молодиця. Тітко Аглає, як ви гадаєте, Геля наробить дурниць у весільній подорожі?
Клац. Кришка відчинилася.
Усередині лежав кристал — у тьмяному срібному обплетенні, але все ще так само підморгуючий іскрами в чорній живій глибині. Він спалахнув зсередини блідим світлом, ніби відкашлявся, і тихо прошелестів голосом Аглаї Ларр:
“Медовий місяць — то випробування: ким ти є насправді, видно в тиші між поцілунками.”
Василина хмикнула й сіла на край столу.
— Ох, Аглає, ви б хоч раз сказали щось приємне, — зітхнула вона. — Хоч би побажали їм, щоб не посварилися через подушки… чи через чай…
Вона вже потяглася, щоб закрити шкатулку, але в ту мить по кристалу ковзнула незвична тремтлива хвиля світла. Іскри заметушилися швидше, наче хтось у глибині заворушився, сплутав їхнє сяйво і змусив переливатися щільніше, яскравіше.
А потім…
Залунав чужий голос.
Чоловічий.
Тихий.
Хриплуватий.
Геть незнайомий.
Наче хтось стояв просто за її спиною, нахилившись до самого вуха:
— …Дівчино? Хтось… чує?..
Василина завмерла. Повільно озирнулася — нікого. Кімната була порожньою, тихою, надто тихою.
Кристал знову блимнув. У глибині іскри рухалися безладно, ніби щось там переміщувалося, штовхало їх, намагаючись вибратися назовні.
Вона видихнула — тепер уже зовсім без жартів.
— Хто… хто ви? — прошепотіла пифія. — Чи це… подарунки попередніх власників?
Голос знову пробився — слабкий, але чіткий:
— …Василина?
Вона замерла.
— Звідки ви мене знаєте?..
— …допоможи…
По кімнаті ковзнула тінь, ніби повітря стало густішим.
І медовий місяць Гелії, яким би чудовим він не був, раптом перестав здаватися найцікавішою подією в житті Василини.
-------------------------------------------------------------------
Ось й скінчилася історія Гелі, але я не хочу говорити героям до побачення, тому я написала наступну книгу "Я і мій привид", а ще заглядайте в історії окремих персонажів з серії в інших оповіданнях )
Кінець
