Раді Вас бачити!

Даміан

Я просто скаженів від люті, коли застав її у своєму кабінеті. Ох, який же я був злий. Навіть подумати не міг, що це стерво на таке наважиться — припертися серед білого дня просто в моє лігво. Від злості я навіть намагався не звертати уваги на дике збудження, яке накрило мене з головою, коли я обшукував цю інтригантку. Її тіло так беззахисно і солодко тремтіло під моїми руками. Чутлива дівчинка. Дуже чутлива.

​Але ні. Досить. Більше я не дозволю їй лізти в мою голову. Залишилося тільки якось присмирити свій член, який досі реагує на саму лише її присутність і стійкий аромат її парфумів, що витає над столиком.

​Ну вже ні... перехочеться.

Через те, що я розслабився і дозволив своїм інстинктам взяти гору, дійшло до того, що вона ледь не викрала найціннішу інформацію просто з-під мого носа. Я не можу так ризикувати. Цей контракт з корейцями потрібен мені до біса. Врешті-решт, ти не єдина красива жінка на світі, Вів'єн. Переживу.

​Ага, переконуй себе й далі, ідіоте, — в'їдливо і безжально глузує мій внутрішній голос. — Розкажи це своєму члену, який зараз твердий як камінь. Ти ж ледь не кінчив, коли просто мацав її стегна через тканину. Кого ти намагаєшся надурити, Восс?

​Заткнися! — подумки гарчу сам на себе, відрізаючи шматок стейка.

​Вона ще й влаштувала мені тут концерт у ресторані. Креветки їй, бачте, гумові. Я ж хотів по-доброму, але, очевидно, з нею цей номер не проходить. Моя кров просто закипала, коли я дивився кадри з камери відеоспостереження. Хотілося негайно здати її копам, розмазати, щоб вона раз і назавжди зрозуміла, з ким грається. Але я вирішив інакше. Я поверну все на свою користь. Дожму її. Зламаю. Я буду не я, якщо не зроблю цього.

​— Зрозуміла? — тисну на неї важким, темним поглядом, озвучивши свій ультиматум.

​Відверто насолоджуюся її реакцією. Вів'єн сидить навпроти така обурена, з румянцем на щоках, очі метають блискавки. Від цього вона просто скажено, нестерпно сексуальна.

​Геть від мене! — наказую своїм же невчасним, хтивим думкам. А тут і тіло остаточно зраджує: член знову сіпається, жорстко вимагаючи негайної розрядки.

​Чорт, треба знову дзвонити Алісі. Бо я зараз просто збожеволію.

​І тут понеслося. Вів'єн ніколи не здається без бою, і зараз її просто прориває.

​— Ти хворий! Маніпулятор! Виродок! — шипить, нахиляючись через стіл так різко і хижо, що вода в її келиху вихлюпується на край. Здається по тілу навіть іскри пробігають.

Красива...зараза...Так..стоп..я бачив стільки роззлючених жінок. Чому саме ця зараза так впливає на мене?

 — Думаєш, що зловив Бога за бороду? – тим часом продовжує свою гнівну тираду. — Думаєш, я просто схилю голову, підібгаю хвіст і здамся через якийсь там запис відеокамер?! Я тебе знищу! Я знайду спосіб! Ти ще пошкодуєш, що взагалі вирішив мене шантажувати. Я зіпсую тобі стільки нервів, що ти сам віддаси мені цей бісів контракт!

​Під закритою чорною сукнею груди здіймаються надто швидко. Яка ж вона красива у своєму гніві.

​Я навіть не кліпаю. З убивчою зарозумілістю беру свій келих із вином, роблю неспішний ковток, не відриваючи очей від її розлюченого обличчя.

​— Спробуй, люба. Але поки що ти міцно сидиш на моєму гачку і будеш робити те, що я скажу, — насміхаюся, що виводить її з себе ще більше. — Можеш істерити і погрожувати скільки завгодно, але ти здаси позиції. Зробиш як я сказав. Не плутайся під ногами.

​Зціпивши зуби, вони різко втягує повітря. Ти диви, як завелася. Справжня дика, небезпечна кішка. Але виходу в неї немає. Я загнав її в кут, і ми обидва це чудово розуміємо.

​Я вже готуюся насолодитися її безсилою люттю і продовжити цю словесну екзекуцію, коли раптом краєм ока помічаю рух. Хтось впевненим, швидким кроком наближається до нашого столика, безцеремонно порушуючи мій особистий простір.

— Вітаю, Вів'єн! Не очікував тебе тут побачити, — раптом лунає над нами самовпевнений, глузливий голос.

​Я миттєво вловлюю ці фамільярні нотки. Повільно піднімаю погляд, відриваючись від обличчя Вів'єн, і намагаюся зрозуміти, де я вже бачив цю нахабну, засмаглу пику. І тут до мене доходить. Крістіан. Її колишній, той самий розпіарений тенісист. Ще й останнім часом його фотографії постійно миготять у світських хроніках.

​Дивлюся на Вів'єн. Дівчинка відверто розгубилася. Вона на мілісекунду напружилася, в очах – розпач.

​Але ні. Як би мені не було приємно дивитися на те, як вона втрачає свій крижаний контроль, я не збираюся бути свідком того, як вони почнуть з'ясовувати свої жалюгідні стосунки просто зараз. А здається, саме це і назріває. Зараз тільки я маю право з неї знущатися. Тільки я можу заганяти її в кут. Нехай цей хлопчик із ракеткою дочекається своєї черги, десь у наступному житті, коли я отримаю свій контракт і виплюну її.

​— Крістіан Гейл, — тенісист повертається до мене і простягає руку для знайомства. Блискає ідеальною голлівудською усмішкою. Верне від нього.

​— Даміан Восс, — сухо відповідаю на рукостискання, стискаючи його долоню трохи сильніше, ніж вимагає ввічливість.

​Не подобається мені цей тип. Якийсь він слизький, несправжній. Можливо, всі ці відомі спортсмени такі, а можливо, це просто якась особлива порода гівнюків. Пахне смаженим. Треба негайно здихатися його, поки він не зіпсував мені мій власний план знищення Вів'єн.

​— Вів'єн, можна з тобою поговорити? Ходімо до мого столика. Всього п'ять хвилин, — Крістіан знову переключається на неї, та нахабно свердлить її очима.

​Невже вже покинув свою останню вертихвістку і хоче на Вів'єн відігратися? От же ж самовпевнений шматок ідіота.

​— Перепрошую, — владно і жорстко перериваю, не давши їй навіть можливості відкрити рота. Звучить так, ніби я віддаю наказ підлеглому. Але байдуже. — Ви перервали ділову вечерю. Давайте ви перенесете вашу дуже важливу розмову на інший день.

​Крістіан завмирає. Бачу, що він хоче щось сказати, якось огризнутися, але зустрічається з моїм важким, темним поглядом. Я дивлюся на нього так, як дивлюся на конкурентів перед тим, як розірвати їхні компанії на шматки. Помітно губиться.

​— Як скажете... Вдалого вечора, — злісно цідить крізь зуби, різко розвертається, і йде геть.

​— Ти міг би не втручатися?! — одразу ж озивається стервочка, злобново блискаючи очима. — Я сама могла його на місце поставити!

​— Ми не договорили. Не люблю, коли мене перебивають, — спокійно відрізаю, відпиваючи вино.

​— Ну звісно. Містер Центр Всесвіту.

​— Що таке? — демонструю цинічну усмішку. — Може, скучила за своїм колишнім і хотіла пограти в його ігри?

​— Звідки ти взагалі...? — осікається. Здивувалася. Шах і мат стервочко.

​— Я все знаю, Вів'єн. Я ж казав. Потім будете з'ясовувати ваші недостосунки.

​Дивлюся, як вона нервово, але так диявольськи звабливо облизує свої пухкі губи. Чорт, це змушує мене напрягтися. Але треба віддати їй належне — вона швидко бере себе в руки. Секунда, і вона вже не нервує, знову натягнула свою корпоративну броню. Молодець.

​Подумки зловтішаюся.

Мабуть, до психолога ходила. Такі дівчатка з амбіціями завжди пропрацьовують свої недостосунки на кушетках мозкоправів. Ллють сльози за втраченим коханням, шукають себе... Терпіти не можу всі ці рожеві соплі і драми. Саме тому мені потрібен тільки секс, чистий і без зобов'язань. Аліса мені чудово підходить. Жодних розмов про почуття, тільки розсуває ноги коли я захочу. Просто гарна картинка. Справжній скарб.

​— Ти нічого не знаєш, — сичить Вів'єн, нахиляючись ближче. — Не смій лізти в моє особисте життя і винюхувати мої секретики. Своїм займися.

​— Я ж гей... ти що, забула? — знущально вигинаю брову. Наношу удар у відповідь. Ця гра мене ще більше заводить. — В мене все стабільно. Жодних колишніх тенісистів, тільки уявні хлопчики за викликом, якими ти мене нагородила у своїх фантазіях.

​Раптом бачу, як її щоки спалахують густим рум'янцем. Ого. Вона вміє ніяковіти? Ця холодна, цинічна кар'єристка, яка порпалася в моєму кабінеті, зараз сидить і червоніє, як школярка! І це мене заводить просто до нестями.

​— Ти просто мене конкретно вивів тоді! Я зовсім не це хотіла сказати... — починає виправдовуватися. Але дарма. Не збираюся слухати.

​— Досить! — різко обриваю її, не даючи завершити цю жалюгідну спробу дати задню. Гра закінчена. — Свої умови я озвучив. Чекаю, що все буде виконано в точності. А то будуть наслідки, Вів'єн. І повір, вони тобі дуже не сподобаються.

​Ми закінчуємо цю пекельну вечерю в повній тиші. Я розраховуюся, кидаючи картку на стіл, і, піднявшись, безапеляційно заявляю, що підвезу її.

​Бачу, як вона відкриває рота, щоб відмовитися, щоб викликати собі таксі і втекти від мене подалі. Але я наполягаю. Тисну своїм авторитетом і важким поглядом, не залишаючи їй вибору. Вона здається, але я відчуваю, як дівчинка просто закипає зсередини від люті.

​Поки ми йдемо до машини, я йду трохи позаду і жадібно спостерігаю за тим, як хитаються її стегна під цією скромною чорною сукнею. Божечки, як же мені зараз хочеться притиснути її до капота свого авто, задерти цю сукню, поставити її раком і жорстко вибити з неї всю цю дурну зарозумілість. Трахнути так, щоб вона забула своє ім'я і стала абсолютно слухняною. А потім відшмагати. Так, для такої колючої занози в дупі в мене є спеціальний шкіряний батіг. Я все хотів якось спробувати його з Алісою, та все руки не доходили. А от для Вів'єн Кросс він підійшов би ідеально.

​Хворий виродок, — задоволено муркоче мій внутрішній голос, поки член пульсує від болісної напруги. — Ти просто схиблений на ній.

Відчиняю перед нею дверцята. Вона демонстративно сідає в машину, не промовивши ані слова, лише свердлить мене нищівним, крижаним поглядом. Але мовчить... Молодець, подумки даю їй додаткових п'ять балів за витримку.

​Обходжу капот і сідаю за кермо. У салоні миттєво стає затісно від нашої спільної напруги. Повертаю голову, і наші погляди зіштовхуються. Мені категорично не подобається її погляд. У ньому немає покірності, якої я вимагав. Там щось інше.

​Що ти замислила, відьмо? — сканую її обличчя, а сам відчайдушно змушую себе думати про завтрашню презентацію.

​Ми готові. Чорт забирай, ми точно готові. За цим стоїть виснажливий рік пекельної підготовки, безсонних ночей і жорсткої командної праці. Тому вибач, Вів'єн, але в тебе немає жодного шансу мені все зіпсувати. Я заберу цей контракт, розчавлю твою Aurevia, а там і ця хвора мана пройде. Ця дика одержимість — трахнути тебе на кожному кроці, на кожній поверхні — просто випарується, щойно я отримаю своє.

​Ага, звісно. Розкажи казочку комусь іншому, — знущально регоче мій власний внутрішній голос. — Ти ж сам знаєш, що тобі плювати на контракт, коли ти дивишся на її губи.

​Дивлюся, як вона нервово кладе руки на коліна і злегка їх стискає. Тканина сукні зрадницьки ковзає вверх, відкриваючи ідеальну шкіру стегон у напівтемряві салону. Перестаю дихати.

​Невже спокушати мене зібралася?! Оце ти даремно, дівчинко. Краще не треба. Тобі дуже не сподобається, що я з тобою зроблю, якщо зірвуся.

​Демонстративно відвертаюся, зціплюючи щелепи, і тисну на газ. Машина швидко рушає з місця. На панелі світиться дев'ята вечора. Чорт, Алісу я вже точно не встигну сьогодні забрати. А ця стервочка на сусідньому сидінні гарно мене завела. Руки буквально чешуться, так дико хочеться торкнутися її стегон, стиснути їх до синців. Але ні, не буде цього. Я дав собі обіцянку не робити цього.

​Раптом у тиші салону чую її злісне, роздратоване пирхання.

— Вів'єн, усе гаразд? — не відриваю погляду від дороги.

— Так... Ні... Не має різниці. Їдь швидше. Я хочу додому вже, — огризається. Колюча. Це добре. Добре я її обробив.

​А от грубити мені, дівчинко, не треба. Крадькома кидаю на неї погляд і помічаю, як вона тремтить.

— Чого тремтиш так? 

— Що..!? Не твоє діло! Дістав уже, — шипить, відвертаючись до вікна.

— Будеш кусатися — висаджу на півдорозі, — жорстко попереджаю я, сильніше стискаючи кермо. — Раніше треба було головою думати, перш ніж лізти в мій кабінет.

— Пффф. Думав, злякаюсь? — зухвало задирає підборіддя.

— Навряд чи. Але тобі не завадило б охолонути. А то, здається, ти зараз просто вибухнеш від злості. Не впевнений, що моя машина це переживе.

​І тут трапляється абсолютно неочікуване. Те, що просто зносить мені дах.

​Вона простягає руку і... кладе її мені на ширінку.

​Ох ти ж бляха-муха. Член миттєво вирішує привітатися, сіпається і стає твердим, як сталь, болісно впираючись у тканину штанів прямо під її долонею. Від цього дотику по всьому тілу пробігає тисяча вольтів. Різко повертаю голову і дивлюся на неї. Вона не відводить погляду, демонструючи абсолютно нахабну усмішку.

​— Тобі б теж не завадило охолонути! — муркоче.

— Вів'єн... прибери руку, а то пошкодуєш! — гарчу вже, відчуваючи, як останні краплі мого самоконтролю витікають крізь пальці. Не очікував такої сміливості. Проявила ініціативу. 

— Ні-і-і, — тягне з викликом.

​І натискає. Пальці починають свою небезпечну, брудну гру.

​Всередині мене все просто вибухає до бісової матері. Мозок вимикається. Залишаються тільки інстинкти. Я навіть не помічаю, як долітаю до її будинку, ігноруючи правила дорожнього руху.

​Різко б'ю по гальмах. Шини верещать. Не давши їй і секунди на роздуми, я перехиляюся через консоль і накидаюся на неї нищівним поцілунком. Хапаю її за волосся, і грубо смикаю на себе. Вгризаюся в її рот, немов голодний звір. Ніяких ніжностей вона від мене не дочекається. Цілую її жорстко, з присмаком крові і люті, караючи за цю провокацію і водночас жадібно забираючи своє.

​Різко відсторонююся, поки ми обоє важко хапаємо повітря.

​Вискакую з машини, швидко обходжу капот і різко відчиняю дверцята з її боку. Хапаю за руку, безцеремонно тягну на себе, змушуючи вийти.

​— Ходімо! Ти пошкодуєш про свою поведінку, — хриплю. Тягну її за собою до входу в будівлю. Не опирається навіть. Рука така тепла.

​І мовчить, зараза. Тільки важко сопе, ледве встигаючи перебирати ногами на своїх підборах. Але я чудово бачу, відчуваю кожною клітинкою — вона збуджена. Пульс б'ється під моїми пальцями, як божевільний.

​Що ж ти задумала, Вів'єн? Вирішила зіграти з дияволом? Ну давай. Тільки не плач, коли згориш.

Влітаємо у вестибюль, минаючи консьєржа, який навіть не встигає відкрити рота. Заштовхую її в кабіну ліфта. Двері зачиняються, відрізаючи нас від усього світу. Вів'єн тягнеться до панелі і натискає потрібну кнопку. Тремтить. А мені цього і треба.

​Мені остаточно зносить дах.

​Клітка закрилася.

​Я різко смикаю її на себе. Вона врізається в мої груди, і я мертвою хваткою стискаю її в обіймах, вдавлюючи в себе. Знову вгризаюся в її губи, цього разу ще глибше, ще брудніше і вимогливіше. Без компромісів. Я хочу випити її всю, випалити її зухвалість. І вона... вона відповідає настільки пристрасно і відчайдушно, що в мене перед очима пливуть чорні плями. Запускає пальці в моє волосся, тягне, дряпає потилицю, руйнує останні залишки мого самоконтролю.

​Не витримую. Опускаю руки нижче, грубо хапаю поділ цієї дурної суворої сукні і безжально задираю її вище. Тканина збирається на її талії, а я задоволено накриваю її ідеальні сідниці.

​Чорт забирай.

​Під сукнею якесь тоненьке мереживо.

​Жорстко стискаю її сідниці, притискаючи Вів'єн впритул до свого напруженого паху, щоб вона відчула, до якого стану мене довела. Коли я знову прикушую її нижню губу, вона не витримує і тихо, протяжно стогне прямо мені в рот, вигинаючись назустріч моїм рукам. Цей стогін — просто контрольний постріл мені в голову.

​Я зараз просто вибухну.

​Вени пульсують від адреналіну. Мені до біса хочеться розірвати ці жалюгідні трусики в лахміття, притиснути її, і трахнути прямо тут, у цьому бісовому ліфті.

​Ну ж бо, давай! Зірви з неї все! Візьми її просто зараз, покажи цій стервочці, хто тут господар! — волає мій збочений внутрішній голос, підливаючи масла у вогонь. — Вона ж благає про це!

​Але ні. Я зціплюю зуби так, що вони ледь не кришаться. Терплю. Дихаю через раз. Кабіна ліфта занадто тісна і швидка для того, що я збираюся з нею зробити. Вона мусить відчути мій гнів повною мірою. У квартирі вона ще сто разів пошкодує, що наважилася зачепити мене за живе і почати цю небезпечну гру з вогнем.

​Відриваюся від її припухлих, вологих губ, важко і хрипко дихаючи. Дивлюся в її затуманені хіттю очі, які зараз здаються величезними, і нахабно шльопаю по її голій сідниці.

​Звук ляпаса лунко відбивається від стін ліфта. Вів'єн голосно скрикує, смикаючись у моїх руках. Відривається від моїх губ.

Невже хоче обуритися? Пізно дівчинко...пізно.

​— Так, дівчинко. Я покараю тебе, — хриплю, відчуваючи, як кабіна ліфта плавно зупиняється на її поверсі. — Точно готова?