Раді Вас бачити!

Вів'єн

Ні-і-і, я не вірю. Я просто відмовляюся вірити, що хвилину тому в машині дійсно наважилася на це. Взяла і нахабно поклала руку йому на ширінку! Вів'єн, ти взагалі вже з глузду з'їхала? Але коли він накинувся на мене зі своїми зовсім не ніжними, каральними поцілунками, мій раціональний мозок просто помахав ручкою і сказав: «Арівідерчі, я у відпустку, повернуся, коли ви тут закінчите».

​Ох, ніколи не думала, що так сильно заведуся від відвертої грубості. Який сором. Хоча, стоп... який до біса сором? Це всього-на-всього секс.

​«Алло, Вів'єн, на всякий випадок нагадую — він твій найлютіший конкурент! — волає мій внутрішній голос безпеки. — Думай головою, а не тим, що зараз намокло в трусиках!»

​Та йди ти до дідька... не до тебе зараз, — подумки відмахуюся.

​На свій захист можу сказати лише одне: у мене давно не було сексу, а такого владного, пристрасного чоловіка — і поготів. І це ми ще навіть не роздяглися! Що він витворяє зі мною самими лише дотиками? Я не можу опиратися. Фізично НЕ МОЖУ! Та й не хочу... Тільки не сьогодні. Сьогодні я дозволю собі абсолютно все, візьму своє, а потім пошлю його під три чорти. Але це буде потім. А поки що я буквально тремчу в його руках, згораючи від цих жадібних, дещо болючих поцілунків.

​Я вже реально думала, що він візьме мене просто в ліфті, коли так безцеремонно задер сукню. А в ліфті в мене ще цього не було. Проте з хтивих думок мене різко вириває його хрипке питання в напівтемряві коридору:

​— Ти точно готова до цього?

​Він ще й питає! Невдоволено цокаю язиком, обертаючись до масивних дверей своєї квартири, і лише мовчки киваю. Подумки ж просто благаю, аби він раптом не ввімкнув джентльмена і не передумав. Моє збудження досягло такого піку, що ноги стали абсолютно желейними, а все тіло гуде, наче високовольтна лінія, і вимагає негайної розрядки.

​Відчайдушно нишпорю пальцями у своєму клатчі.

​Господи, та де ж ті ключі?! Закон підлості: чим менша жіноча сумочка, тим складніше в ній знайти потрібну річ.

​Даміан не витримує дистанції. Він підступає впритул, притискається до мене ззаду. Я миттєво відчуваю через тонку тканину сукні, як від нього пашить жаром. Стояк безсоромно впирається мені прямо між сідниць. Великі гарячі долоні лягають мені на талію. Він різко відсуває волосся вбік і без попередження кусає за чутливу шкіру на шиї.

​Мурашки зриваються і біжать по хребту цілими табунами. Я ледве стримую стогін, боляче прикушуючи губу. Це так неправильно, це так... я навіть не знаю як. Словниковий запас повністю випарувався, адже мій мозок у відпустці.

​— Сонечко... — вібруючий голос лоскоче мені вухо, поки він притискає мене до дверей ще сильніше своїм важким тілом. — Ти довго ще там? Бо доведеться трахнути тебе прямо під дверима. А я б не хотів влаштовувати порно-концерт для твоїх сусідів.

Нарешті намацую холодний метал. Різко провертаю ключ у замку. Двері піддаються, і ми вдвох, не розриваючи цього божевільного контакту, ввалюємося в темний передпокій.

Вмикаю світло в передпокої. Яскравий спалах змушує на секунду замружитися, але він не дає мені часу на адаптацію. Даміан грубо хапає мене за плечі, розвертає до себе і миттєво знаходить мої губи, накидаючись із жадібним поцілунком.

​А його руки вже починають свою млосну, небезпечну роботу. Хутко чіпляє поділ моєї сукні, безцеремонно тягнє її вгору по стегнах і одним різким рухом стягує через голову.

​Тканина летить кудись у куток. Він відсторонюється на мить. Погляд його темних очей ковзає по моєму тілу в напівпрозорій чорній білизні. Кутики його губ сіпаються, і Даміан задоволено хмикає, оцінивши те, що я так старанно ховала під фасадом. Скидає свій ідеальний піджак і недбало кидає його просто на підлогу.

​Я тягнуся до ґудзиків його сорочки. Руки аж чешуться, щоб зірвати з нього цей одяг і відчути долонями жар його шкіри. Але він різко перехоплює мої зап'ястя і жорстко фіксує їх в одній своїй руці.

​— Вів'єн, — і я згораю. — Ми граємо за моїми правилами. Ти погана дівчинка, яку я зараз покараю.

​Боже... Від цих слів низ живота скручує такою солодкою судомою, що мене накриває нова, просто нищівна хвиля збудження.

​Він не відпускає мою руку, тягне за собою через вітальню прямо на кухню. Біля кухонного острова різко обертає мене спиною до себе. Кладе руку мені між лопаток, притискаючи, прогинаючи над прохолодною стільницею. За панорамним вікном мерехтять вогні нічного Нью-Йорка.

​Даміан нахиляється і гаряче шепоче в чутливу шкіру за вухом таким тоном, що я ледве не втрачаю свідомість:

​— Хочу трахнути тебе з цим неймовірним видом на місто.

​Відчуваю, як по спині знову пробігає табун мурашок. Може, я дійсно якась збоченка? Мені б кричати, вириватися, а я просто тану від його абсолютної влади наді мною. Хммм... та пішло воно все до біса!

​— Даміане, не тягни... — здається я молю про це.

​Далі я просто вже не можу формулювати слова. З горла вириваються лише стогони і хрипи, коли він впритул притискається до мене ззаду своїм кам'яним збудженням.

​Великі долоні не надто ніжно мнуть мої груди через мереживо, спускаються нижче. Він стискає сідниці до легкого болю, дзвінко ляскає по них, а потім одна рука впевнено ковзає мені між ніг. Пальці безпомилково знаходять вологу тканину трусиків, і він задоволено гарчить, відчуваючи ступінь моєї готовності.

​— Хочеш, щоб я тебе трахнув? Попроси, — вимагає, злегка відтягуючи моє волосся назад.

​— Я не... — намагаюся втримати хоч краплю гордості, інстинктивно стискаючи стегна.

​— Що ти "не"? Давай, — навмисно зупиняється. — А то я зараз просто розвернуся і піду. Навіть не дам тобі закінчити.

​Паніка змішується з хіттю. Я просто помру, якщо він зараз зупиниться.

​— Будь ласка, Даміа... — протяжно стогну, коли його пальці безцеремонно відсувають мереживо, опиняються в мені і починають безсоромно рухатися, доводячи мене до тотального божевілля.

​— Що "будь ласка"? — безжально допитується цей диявол.

​— Трахни мене.

​За моєю спиною лунає металевий брязкіт — він розстібає ремінь. Відчуваю хвилю захвату. Чую характерний шелест фольги і звук, з яким він одягає презерватив. Моє серце б'ється десь у горлі. Він грубо відсуває мої трусики вбік і, не витрачаючи часу на зайві ніжності, одним потужним, впевненим поштовхом входить у мене на всю довжину.

​Вигинаюся дугою, задихаючись від наповненості. Але я вже давно готова, прелюдій і мого власного адреналіну вистачило з головою. Даміан починає рухатися глибоко, в швидкому темпі, одночасно з цим болісно ляскаючи мене по сідницях. Ця дика суміш пекучого болю та шаленого збудження — це просто щось неймовірне. Він нахиляється нижче, зубами впивається мені в спину. Ні, не так ....вгризається.

Чорт, а мені це подобається.

 Він кусає боляче, залишаючи сліди, маркує мене як свою власність, раз за разом.

​Ух... які ж це, в біса, запаморочливі відчуття.

Він гарчить, немов дикий звір, і починає рухатися ще швидше, вбиваючись у мене з такою нещадною силою, що стільниця піді мною здригається. Відчуваю, як стрімко наростає ця солодка напруга. Я вже на самісінькій межі. Тіло натягується, як струна...

​Аж раптом він завмирає. І повністю виходить з мене.

​Розчарування б'є по оголених нервах настільки сильно, що хочеться заскиглити.

— Не рухайся, — лунає безапеляційний наказ.

​Хочеться розвернутися, визвіритися на нього і послати до біса. Зупинився саме тоді, коли я вже майже отримала свій довгоочікуваний оргазм! У грудях пече від частого дихання. Та я можу лише безпорадно вчепитися пальцями в край столу. Відчуваю, як він трохи відхиляється вбік. І тут до мого слуху долинає дивний металевий звук... Що це? Брязкіт по стільниці?

​Він бере... ніж?!

​Серце починає скажено калатати в грудях, пробиваючи ребра. Паніка змішується зі збудженням у якийсь хворий коктейль. Я не знаю, що відчувати. Він же не нашкодить мені? Це ж просто гра, так?

— Розслабся. Жити будеш, — вібрує над моїм вухом.

​Наступної миті він знову різко входить у мене на всю довжину і починає рухатися — швидко, жорстко, вибиваючи з мене повітря. Лівою рукою міцно стискає мою сідницю, утримуючи на місці, а інша... О боже... Інша рука повільно, ледь торкаючись шкіри, проводить холодним кінчиком ножа вздовж мого хребта.

​Він не ранить. Лезо ковзає поверхнево, але на контрасті з його гарячим тілом і шаленими поштовхами мої відчуття до біса загострюються. Збудження накриває мене такою гігантською хвилею, що я втрачаю залишки контролю. Стогну так голосно, що завтра моїм голосовим зв'язкам точно буде капець.

​— Ось так, погана дівчинка, — сексуально видихає Даміан. Що він зі мною робить?

​Відчуваю, як холодний метал повільно спускається від лопаток до попереку і торкається сідниць, поки сам Восс безжально вбивається в мене. І тут мене просто розриває.

​Я вибухаю тисячами сліпучих феєрверків. Забуваю, де я, хто я і як мене звати. Тану. Розсипаюся на найдрібніші атоми. Мене немає, я просто зникла в цій абсолютній насолоді. Краєм вуха, крізь власний крик, чую його низький, глухий рик — він теж закінчує, заливаючи мене своїм жаром.

​Важко навалююся на стільницю, хапаючи ротом повітря.

Що це, в біса, було? Який сором... Я щойно так неймовірно кінчила зі своїм найлютішим ворогом! У мене ніколи, жодного разу в житті не було таких космічних оргазмів з іншими хлопцями. А я ж їх кохала. Ну, чи принаймні щиро вірила, що кохаю на той момент. А з чоловіком, якого я ненавиджу і зневажаю всією душею, я змогла відчути такий відліт.

​А ще ж він реально небезпечний. Фіг знає, чого від нього очікувати наступної хвилини. Ніж? Серйозно?! Що далі? Закує мене в кайдани і сіктиме батогом?

​Але мої панічні роздуми різко перериває сам диявол у плоті.

— Це ще не все, дівчинко!

​Він одним впевненим рухом відсторонюється, миттю підхоплює мене на руки і несе геть із кухні.

— Даміане, пусти, — мій голос звучить кволо, зовсім не переконливо. — Ти вільний. Можеш іти.

— Тут я вирішую, — жорстко відрізає, крокуючи темним коридором. — А ти — підкоряєшся.

​І що тут скажеш? Накази диявола не обговорюються. Мене на мить накриває хвиля страху... чи ні... чорт забирай, це знову збудження! Ну і ну, Вів'єн, ти безнадійна.

​Він заносить мене до спальні і недбало кидає на широке ліжко. Сам залишається стояти поруч, дивиться на мене зверху вниз.

— Знімай білизну, — лунає наказ.

​Я підкоряюся. Повільно стягую з себе мереживо, не відриваючи погляду від того, як він роздягається.

Боже, яке в нього тіло. Литі м'язи, ідеальний рельєф, покритий легким потом. Мої руки до болю чешуться, щоб торкнутися його, погладити ці плечі, пестити груди, але цей диявол чітко дав зрозуміти: ініціатива карається.

​Стоп. А чого це я його вже подумки дияволом охрестила? Він же містер Нахаба. Або ще краще — містер Індюк.

Е, ні... З таким тілом він точно ніякий не індюк. Однозначно диявол. Ще трохи, і в мене просто потечуть слинки.

​Жадібно спостерігаю, як він скидає штани, а слідом за ними і боксери. Мамочки... Він і там просто ідеальний. Я, звісно, вже відчула ці значні розміри всередині себе, але бачити це на власні очі — це якийсь окремий вид естетичного і гріховного задоволення.

​Даміан перехоплює мій голодний погляд і кривить губи в самовдоволеній усмішці.

— Що, подобається? — наближається до ліжка, через секунду вже нависаючи наді мною. — Торкатися не дозволяю. Інакше висічу так, що завтра ходити не зможеш. А тобі ж сяк-так треба провести свою презентацію.

— Ах ти ж... — обурення миттєво спалахує всередині.

​Але я не встигаю договорити. Він навалюється на мене всім своїм гарячим тілом, притискає до матраца і жорстко закриває мій рот поцілунком.

— Говорити я теж не дозволяв, — нахабно озвучує він, коли відривається від моїх губ. — Тому зав'яжу тобі очі. Щоб ти не бачила, що саме я з тобою робитиму.

​Доволі ніжно проводить пальцем від шиї до грудей. Потім повертається до шиї і злегка стикає.

— Лежи і не рухайся. І ротик свій гарненький тримай на замку.

​Мені страшенно хочеться обуритися, брикнути його ногою, але я мовчу. Мене просто розриває від цікавості. Що ж він зі мною зробить? Все-таки зумів завести, диявол. Ще й як завів.

​Не смію навіть опустити очей, лежу, намагаюсь дихати спокійно. Адже це до біса важко. Я знову на межі. Раптом чую якийсь шелест. Боже, це він бере мій шовковий шарфик, який я необачно кинула на крісло, і вже впевнено зав'язує мені очі, занурюючи в абсолютну темряву.

Абсолютна темрява, у яку він мене занурив за допомогою шарфа, миттєво перемикає всі мої рецептори в режим максимальної, майже хворобливої чутливості. Я не бачу нічого, лише чую власне дихання та ледь вловимий шурхіт простирадл, коли матрац прогинається під його вагою. Невідомість робить Восса ще більш небезпечним.

​Він наближається неквапливо. Гаряче дихання обпалює мою шкіру, а наступної секунди його губи починають свій повільний, знущально-ніжний спуск. Цілує мою скроню, проводить мокрим язиком уздовж лінії щелепи і спускається до шиї. Зуби знаходять пульсуючу жилку і злегка, але відчутно прикушують її, змушуючи мене тихо охнути. А далі... долоні лягають мені на горло. Він здавлює його — зовсім не до задухи, а рівно настільки, щоб перекрити кисень на одну жалюгідну мить. Це триває лише секунду, але кров миттєво б'є в голову.

​Далі цей диявол спускається поцілунками до моїх грудей. Гарячим ротом накриває спочатку один сосок, потім інший. Він прикушує їх, безсоромно дражнить зубами, а потім жадібно, глибоко засмоктує.

​І найгірше те, що це виявляється просто нестерпно приємно. Я вигинаюся назустріч його губам, шукаючи більшого контакту. Але він раптом різко відсторонюється. Холодне повітря спальні б'є по розпаленій, мокрій від його поцілунків шкірі. Я невдоволено пирхаю, інстинктивно соваючись на ліжку в пошуках його тепла. Він чує це і лише задоволено сміється десь зовсім поруч у темряві.

​Ну що за людина така?! Грається зі мною, як ситий хижак зі своєю здобиччю, а я вже просто фізично хочу знову відчути його в собі, відчути цю тотальну наповненість. Якщо він зараз же не продовжить, я, здається, просто завию.

​— Яка нетерпляча. Потерпи, — лунає насмішкуватий, темний голос зверху.

​Через кілька секунд відчуваю, як він грубо перехоплює мої зап'ястя. Чимось м'яким, але напрочуд міцним — мабуть, своєю шовковою краваткою — надійно зв'язує мені руки. Одним ривком підіймає їх над моєю головою, натягуючи моє тіло, мов струну.

​— Не смій опускати.

​Знову ці його владні, нахабні накази! Все всередині мене бунтує проти такого контролю. Та добре, добре, Восс. Заради ще одного такого феєричного оргазму я ладна побути слухняною і потерпіти ці ігри. А от потім ти точно своє отримаєш.

Протяжно стогну, коли його пальці знову починають свою нещадну, віртуозну роботу. Він жорстко стискає мої набряклі соски по черзі, вириваючи з мене нові стогони. Потім повільно, наче малюючи невидимі візерунки, вимальовує вісімки на моєму животі. Кожен його дотик залишає по собі вогняний слід. Він спускається ще нижче, до лобка, дражнить чутливу шкіру, а тоді нарешті знаходить мій клітор і береться за свою безжальну стимулюючу роботу.

​Одночасно з цим його інша рука знову повертається до мого горла, владно і міцно стискаючи його. Цей контраст — груба, домінантна сила зверху і пекельна насолода знизу — просто вимикає мою свідомість.

​Чому мене так сильно тягне до цієї темряви? Що зі мною не так, якщо саме цей психологічно складний, небезпечний сценарій змушує мої запобіжники горіти яскравим полум'ям?

​Мої аналітичні роздуми розбиваються на друзки, коли він занурює в мене два пальці і починає швидко, ритмічно рухатися. Я вигинаюся дугою, відриваючи спину від матраца. Не маю жодного уявлення, скільки часу це триває. У цій абсолютній темряві секунди здаються годинами, а хвилини — цілою вічністю. Я навіть подумати не могла, що можу бути настільки чутливою. Напруга скручується в тугу, нестерпну пружину внизу живота, і я знову розсипаюся на тисячі дрібних, сліпучих шматків.

​Я ще навіть не встигаю отямитися, моє тіло все ще здригається від потужних залишкових спазмів, як чую знайомий шелест фольги. Він знову одягає презерватив. Не давши мені й хвилини на перепочинок, Даміан хапає мої щиколотки, різко закидає мої важкі ноги собі на широкі плечі і одним безжальним, потужним ривком заходить у мене.

​Від цієї раптової наповненості, яка б'є по надчутливих нервах, я починаю просто кричати. Знову остаточно гублюся в часі та просторі. Я взагалі ще жива? Чи, може, я вже померла і потрапила в якийсь збочений рай для грішників?

​Він рухається як одержимий, а потім так само різко виходить з мене. Хапає мене за стегна, далі безцеремонно перевертає мене, ставить на коліна, жорстко прогинає в попереку і відразу ж заходить ззаду. Тваринна, первісна поза. Тепер він змінює тактику, майстерно чергуючи шалені, різкі поштовхи з повільними, тягучими, до болю ніжними рухами, які зачіпають кожну клітинку всередині.

​Я вже абсолютно нічого не розумію. Це все-таки рай чи безпросвітне пекло? 

Ей, мій хвалений раціональний розуме, може, ти вже повернешся зі своєї довгої відпустки і нарешті поясниш мені, якого біса тут відбувається?! Чому я розчиняюся в ньому без залишку?

​Кусаю губи, бо вже просто не можу витримувати ці нескінченні, солодкі тортури. А він, наче відчуваючи мою межу, знову дзвінко ляскає по моїх сідницях. Потім Даміан владно перевертає мене набік, сам примощується щільно ззаду, притискаючись своїми грудьми до моєї спини, і цей божевільний марафон продовжується. Але тепер він ще доволі сильно стискає однією рукою мої груди, а іншою доволі грубо знаходить мій розпухлий клітор і починає його безперервно стимулювати, одночасно жорстко вбиваючись у мене.

​Сенсорне перенавантаження стає фатальним. Мозок просто замикає. Я провалююся в глибоку, темну безодню, повністю втрачаючи зв'язок із реальністю.

​Отямлююся тільки вранці.

​Холодне світло б'є крізь нещільно зашторені вікна. Повільно розплющую важкі повіки. Пов'язки на обличчі вже немає, руки абсолютно вільні — жодних слідів від краватки. Голова трохи гуде, а все тіло ниє солодким болем, ніби я всю ніч розвантажувала вагони. Повертаю голову і розгублено оглядаюся по сторонах.

​Диявола немає. Друга половина ліжка порожня. Тільки зім'яті простирадла нагадують про те, що тут відбувалося вночі. Як я могла настільки глибоко вирубитися, що навіть не чула, як він одягався і пішов?

​Чорт... Тільки б не проспала!

​Панічна думка б'є немов розряд струму. Різко підриваюся з матраца і ледь не падаю — ноги тремтять і підкошуються. Треба терміново знайти телефон! Він залишився в моєму клатчі, десь там, у коридорі, де ми вчора ледь не знесли двері. У голові паморочиться, поки я, спираючись долонею об стіну, помаленьку доходжу до передпокою. Моя строга чорна сукня так і валяється забутою ганчіркою на підлозі поруч із його запахом, що досі витає в повітрі.

​Піднімаю клатч, намацую телефон і тисну на кнопку розблокування.

​Екран спалахує. Шоста година ранку.

​Яке нереальне полегшення. Я не проспала. Часу на підготовку до фінальної презентації ще вдосталь. А цей самовпевнений нахаба, значить, просто встав і пішов, не прощаючись? Навіть не розбудив.

​Що ж, скатертиною дорога, як кажуть у народі. Мені ж легше.

​Бачу на екрані непрочитане повідомлення від Слоун, відправлене ще вночі, коли я вже давно літала в інших галактиках.

«Все вдалося?»

​Я тупо дивлюся на ці два слова, хмурячи брови. Поки що я взагалі не розумію, що відчуваю. Емоції сплутались. Оце так шалена ніч видалася... Він же буквально напав на мене, як зголоднілий звір, вивернув навиворіт усі мої почуття і змусив стогнати так голосно, що стіни дрижали. Де ж мій контроль? Де моя емоційна стійкість, якою я так пишалася? Замість того, щоб керувати процесом, я стала пластиліном у його руках.

​Треба негайно привести себе до тями і зібрати всі думки до купи. Відкидаю телефон на тумбочку і повільно плентаюся у ванну кімнату. Вмикаю крижану воду в душі, підставляючи обличчя під колючі струмені. Треба освіжити голову, змити з себе його запах, який безсоромно в'ївся в мою шкіру, і холоднокровно подумати, як саме я використаю цей нічний зрив проти нього. Гра ще не закінчена, Даміане Восс. Якщо ти думаєш, що використав мене в ліжку, то ти жорстоко помиляєшся.