Спочатку:
На сторінку книги
*Новий світ. День 1. Опівдні*
Наблизившись до домівки Хельги, Яшма та Айвін побачили Лайлу. Дівчина якраз несла до хати великий глечик теплого молока, яке вона зібрала з-під їхньої корови. Вочевидь, приготування йшли повним ходом. Коли та побачила, що прийшли гості, її обличчя миттєво розквітло в усмішці — Лайла була рада бачити і подругу, і хлопця. Притримавши двері, вона впустила їх у хату, аж тут побачила, що до них також прийшли Моллі з Тіріоном. Вони також були не з порожніми руками: дівчина тримала кошик зі свіжими овочами, а чоловік приніс тушу птаха. М'ясо птиці було вже обскубане — тільки у маслі обваляти й можна пекти! Лайла, із посмішкою на обличчі, впустила усіх.
Лайла поставила глечик з молоком на стіл, після чого відійшла до полиці за чимось. Хлопець, якого попросили передати яблука, не бачив у домі Хельгу чи Калеба. Яшма, Моллі та Тіріон робили щось біля столу тому, впіймавши момент, коли Лайла була одна, хлопець підійшов і протягнув дівчинці кошик з яблуками.
— Ось, мене у трактирі просили передати це Хельзі, але, гадаю, що можна і тобі, — промовив Айвін.
— О, дякую! — промовила дівчина. — Це тобі бабуся Астрід дала цей кошик?
— Так, а звідки ти дізналась? — здивувався хлопець.
— А я носила їй нещодавно пиріжків у цьому кошику, — посміхнулася Лайла.
Хлопець тільки почухав потилицю, а дівчина, прикривши охайною долонею рот та носик, тільки хіхікнула.
— Чого смієтесь? — запитала Яшма, що наче з-під землі вилізла поруч.
— О, та просто дякувала твоїй бабусі, Яшмо, за яблука! Впевнена, що мама зможе зробити чудовий пиріг з цього! — перевела погляд Лайла.
— М-м-м, — хмикнула Яшма, — ну добре, передам їй це! — посміхнулась вона. — Не допоможеш нам? — попросила вона Айвіна, кивнувши головою у бік столу.
— Так, звичайно! — кивнув хлопець і, подякувавши Лайлі, пішов за Яшмою.
Та коли вони підійшли до столу, то дівчина не дала хлопцю жодної роботи. Усе, що потрібно було поставити та приготувати — вже було поставлено та приготовлено. Яшма лише всадила хлопця за стіл, а сама сіла поруч. На лаві вони були останніми, тож ніхто не міг сісти з іншого боку від парубка. Тіріон та Моллі сіли навпроти, Лайла ж, походивши хатою, також "приземлилась" на лаву поруч із Яшмою. Якийсь час усі мовчали. Яшма розглядала власні нігті та їхню охайність, Лайла, схрестивши руки на колінах, м'яла власну сукню між пальцями, Моллі просто дивилась у порожню тарілку, наче сумувала за чимось. А Тіріон, ледь помітно, наспівував якусь мелодію носом.
— Ну так що, Айвіне! — раптом випалив той, зупинивши імпровізацію. — Показала Яшма тобі село, сподобалося воно тобі?
У голосі чоловіка прямо відчувалися тепло та вогонь, що палав у його серці. Здавалося, ніби нудьга та сум поруч із цим хлопцем точно довго не могли триматися. Втім, перший погляд цей чоловік отримав не від Айвіна. І навіть не від Моллі чи Лайли. Найпершою кинула погляд Яшма, яка миттєво забула про власні руки, склавши їх на столі.
— Я ще не встигла показати усе, ми працювали! — промовила вона так, наче хотіла захистити хлопця від чогось.
— О, справді? — щиро зрадів Тіріон. — Це добре! Людина має бути при справі, тоді усе і буде добре!
— Так, згоден, — кивнув юнак. — А ти б що порадив подивитися тут?
— Ну, — посунувся трохи назад Тіріон. — Я б порадив озеро, але схоже, що ти там вже був! — посміхнувся чоловік.
— Ми ще подивимось... — задумливо промовила Яшма. — А, до речі, а ти знов підеш у ліс на кілька тижнів? Коли?
— Так, звичайно! — кивнув Тіріон. — Ліс — це моє місце! Я там наче вдома, усе знаю! А ось коли... Ось це загадка навіть для мене, — кинув чоловік короткий погляд на Моллі. — Хочу трохи побути тут, а то ще гавкати почну у лісі від радощів!
— А ліс великий? — запитав Айвін, випадково перебивши Яшму. Дівчина тільки хотіла відкрити рота, як хлопець поставив це питання.
— О, ти б знав! — із зачаруванням проговорив Тіріон. — Туди, — махнув чоловік у бік лісу, — майже до обрію! Якось я близько тижня йшов, ледь не заблукав, а так і не вийшов з лісу в іншому місці! А я, повір мені, у лісах не блукаю!
— Це правда, — посміхнулася Моллі.
— Тож, юначе, якщо тобі не сподобається у нашому селі і ти забажаєш піти далі — краще йди цією дорогою, що через наше село йде. Але будь обачним, на трактах часто розбійники сидять. Ці помийні щури віднімуть життя і за звичайне взуття... — повідомив Тіріон.
— А тобі у нас не подобається? — захвилювалась Лайла.
— Та ні! — одразу сказав Айвін. — Я не говорив такого! Навпаки, у Вас дуже гарні люди тут живуть, мені поки що усе подобається.
— Це ти ще не бачився з Емілем! — з легким роздратуванням, цокнула Яшма.
Після цього імені, в усіх присутніх помітно погіршився настрій. Хлопець покрутив головою, роздивляючись кожне обличчя — навіть Лайла засмутилася, найоптимістичніша серед присутніх. На якусь секунду повисла така тиша, що хотілося вже хоча б ложку на підлогу впустити чи чхнути — аби тільки порушити її.
— А це... — обережно промовив Айвін.
— Бовдур, що спокою мені не дає! — промовила Яшма і махнула долонею. — Чомусь він вирішив, що саме його я маю обрати собі за чоловіка. Постійно липне до мене, чіпляється.
— А чому ти це терпиш? — запитав юнак. — Скажи комусь, он, той же дід Ларс.
— Це погана ідея, — втрутилася Лайла. — Еміль — син нашого старости Якоба. І сам Якоб — чоловік гарний, свою роботу виконує відмінно. Та от, що стосується його сина — тут ми вже безсилі!
— Чому?
— А тому, що Якоб, що б не наробив його син, завжди втрутиться та вигородить його від наслідків! Якоб має добру славу у наших аристократів, тому йому усе сходить з рук, — повідомив Тіріон.
— І цей Якоб, — обережно почав Айвін. — Точніше його син, хоче щоб Яшма...
— Що тут не зрозумілого?! — випалила дівчина, ляснувши долонями по столу. — Хоче щоб я готувала йому і стрибала на тому огризку, що висить у нього між...
— Легше, — м'яко промовила Лайла, поклавши руки їй на плечі. М'яко обійнявши її, дівчина заспокоїла подругу, припинивши її істерику. — Давайте не будемо про це, — ввічливо попросила дівчина.
— Так, дійсно! — промовив Тіріон.
— Ага, не будемо псувати апетит перед обідом! — кивнула Моллі.
Айвін зрозумів проблему дівчини — було доволі очевидно, що Яшма сильно ненавидить цього Еміля, хоча хлопець його ще жодного разу не бачив. Після невеличкої істерики з боку дівчини, тиша повернулася за стіл. Та на цей раз — це було вже не те. Зараз усі не хотіли говорити не тому, що не знали з чого почати розмову, а тому, що в усіх були лише неприємні спогади від минулого досвіду. Тільки Айвін мовчки роздивлявся хату.
Крамниця Хельги і Калеба дивувала погляд. Перший поверх був одночасно і кімнату де могли зібратись кілька родин і крамничку, де був прилавок, кілька полиць, кілька відкритих грубих шаф, що були заставлені різними речами. Усе це сильно відрізнялось від того, що бачив Айвін у своєму селі.
*Рідний світ. День -2. Ранок*
— Нарешті! — промовив хлопець, коли його імпровізована вудка затремтіла над ополонкою.
Юнак вже втомився сидіти на цьому озері й ловити рибу. За той час, поки він морозив собі боки та спину, Айвін встиг доволі сильно зголодніти. Так, на вулиці ще був тільки ранок, до обіду — мінімум кілька годин. Але останні дні видалися для юнака досить складними. Він часто голодував, погано спав, а тут ще й ранкові морози йому боки "пом'яли".
Вогонь в казані вже майже догорів, коли хлопець витягнув рибу. Волосіння йшло важко, можна навіть сказати, що туго! Айвін вже сподівався, що там буде якийсь жирний карась чи, можливо, взагалі — сом. Але реальність виявилася ще більш дивовижною.
Так, хлопець витягнув непоганого карася. Гачок пробив йому щоку, тому той і спіймався. Але от те, що було поруч... Невелика проте жирна щука, висіла другою на гачку. Вочевидь, коли хижак захотів з'їсти карася, останній впіймав гачок. А у невеличкій підводній битві вийшло так, що гачком зачепило ще й щуку за зябра! Юнак аж присвиснув від подібного. Дивлячись на п'ять непоганих риб, Айвін вже рахував, скільки він отримає за це. Першу щуку він з'їсть. Невеличкого карася або поміняє на горілку, або продасть бабі Маді. Іншого карася віддасть батькам. Четверту рибу також продасть. А от що робити із п'ятою. Ні, звичайно, баба Мадя може купити і третю — Айвін бачив її морозилку, туди і лось по частинах влізе. Та, озираючись на двох рибалок, що сиділи подалі, юнак відчув сумніви щодо власних потреб.
