Раді Вас бачити!

*Новий світ. День 3. Ранок*

Хлопець йшов до трактиру. У крамниці Лайли він нічого не знайшов корисного для себе. Зрештою, він навіть грошей з собою не брав, тож навіть купити він нічого не зміг би! Але він помітив, що у крамничці було багато чого корисного. Там і речі для побуту, і речі для виживання — усе, що тільки могло сподобатися. Проте Айвін не квапився. Він хотів спочатку дізнатись, що саме скаже йому Якоб. 

Бо парубок, незважаючи на переконання усіх навколо, не вірив до кінця у те, що усе пройде спокійно. Зрештою, завжди залишався шанс на "випадковість" і юнак це розумів. Він цілком міг уявити те, що він може "просто не сподобатися" Якобу. І тоді його перебування у селі опиниться під великим сумнівом! 

Коли він зайшов до трактиру, то одразу ж зустрівся з Яшмою. Висока дівчина була одягнена у білосніжний фартух, а на її голові, міцним вузлом була зав'язана щільна біла хустка. Яшма тримала перед собою величезний кошик. Айвін миттєво зрозумів, що сьогодні — той самий день прання. Це було очевидно, адже у кошику він помітив наволочки і ковдри, які той вчора латав цілий день. Тканина прикувала усю його увагу, адже її було настільки багато, що він тепер і не був впевнений у тому, що йому дадуть сьогодні поговорити з Якубом.

— О! — дзвінко промовила Яшма. — Привіт! — сказала вона і повернулася до хлопця.

 Айвін, що дивився на кошик, раптом зрозумів, що тепер витріщається на груди дівчини, що опинилися на тому місці. Піднявши погляд, юнак помітив зухвалу посмішку на обличчі дівчини. Яшма швидко зрозуміла, куди той витріщався, втім, здається, їй це тільки подобалося. 

— Сподобалися? — запитала вона, знов провокуючи Айвіна. — На озері не намилувався ними, чи забув вже, як виглядають?

Парубок тільки почервонів і відвів погляд. Йому було незручно від того, що він вчасно не підняв погляд, а згадка про озеро — тільки сильніше розпалювала його сором. 

— О, хлопче! — втрутився у розмову дід Ларс. — Вітаю тебе! 

— Навзаєм! — промовив юнак, що бачив у старому трактирнику — своє спасіння від жартів Яшми. Обійшовши дівчину, Айвін пішов до діда, щоб особисто попросити його про відгул. 

"Ми не закінчили!", — грайливо промовила Яшма, коли парубок проходив повз неї. Після цих слів, вона, наче нічого не сталося, пішла собі далі по своїх справах. 

Айвін лише проковтнув ком слини, що зібрався у горлі від усієї цієї ситуації. Втім, коли він підійшов до трактирника, то швидко відволікся на головне, а саме — питання розмови з Якобом. Парубок думав, що йому доведеться довго усе пояснювати Ларсу, але той, почувши "хочу доєднатися до села" та "розмова з Якобом" — швидко склав картину в голові.

— Звичайно, йди! — промовив дід. — Сьогодні все одно день прання, тож я б і не напружував тебе. Цим в трактирі жінки займаються. Яшма он ходитиме до озера, а моя стара усе буде розвішувати. Справ для тебе сьогодні, напевно, не буде!

— Як це? 

— Ну ось так... — знизав плечима Ларс. — Проте якщо вже є стійке бажання — можеш потім допомогти Яшмі. До озера далекувато йти, до того ж ще й мокрі речі нести — ось і склади їй компанію! 

Айвін кивнув і вийшов з трактиру. Перед самими дверима він встиг помітити щиро здивований погляд з боку Яшми, але дівчина нічого не сказала йому, тож і він вирішив, що розповість їй усе потім. До старости він вже йшов разом з Тіріоном. Так було надійніше. По-перше, Айвін не знав, де жив Якоб. А по-друге, з мисливцем поруч — йому було спокійніше. Чоловік сказав, що заступиться за хлопця, якщо ситуація буде того потребувати. Хоча, разом з цим, він також неодноразово похвалив старосту за справедливість у питаннях їхнього села. 

Разом вони швидко дійшли до невеличкої, майже квадратної хатинки. Коли вони наближалися, то Айвін помітив Еміля, поруч з яким, звичайно, був і Гуннар. Втім вони, хоч так само побачили хлопця, вирішили не підходити до нього. Проте, роблячи вигляд, що просто займаються власними справами, крутилися навколо хатини, інколи кидаючи погляди, що були сповнені підозр та недовіри.

Тіріон, зупинивши хлопця перед дверима, постукав у двері. Почулося гучне "Так-так, зараз!" і через секунду на подвір'ї стояв невисокий худорлявий чоловік. На вигляд йому було десь років сорок п'ять. На голові не було жодної волосинки, очі — глибоко посаджені у череп. А долоні були вкриті тонкими, але дуже чіткими синіми венами. Чоловік був вдягнений у легку синю сорочку й темні штани, на його ногах красувалися легкі чоботи. 

Якоб посміхнувся, коли побачив мисливця. А от перевівши погляд на Айвіна — посмішка з обличчя старости зійшла. Чоловік був уважним і наче намагався знайти щось підозріле у образі хлопця. 

— А ви, юначе, — задумливо промовив чоловік, — мабуть той самий "новенький", що прийшов до нас три дні тому?

— Так, — кивнув парубок. — Мене звати Айвін! 

— Що ж ти шукаєш у цьому селі, Айвіне? — так само задумливо запитав Якоб. 

— Ем... — розгубився той. — В якому сенсі?

— Він шукає притулок! — втрутився Тіріон. — Поки що живе зі мною, але вирішив от, що хоче залишитись тут, з нами! — пояснив той. — З першого дня працює у трактирі, допомагає Яшмі та Ларсу! 

— Залишитись... — промовив Якоб і, приклавши руку до підборіддя, оцінюючи подивився на юнака. Якийсь час він мовчки роздивлявся парубка, а той і не знав, що йому слід робити. З одного боку — наче нічого страшного і не відбувається, а з іншого — тиша нагнітала тривогу у серці юнака. — Ми завжди раді добрим працьовитим людям... — промовив староста. — Кажеш, що живеш з Тіріоном... Ну живи собі далі, подивимось! Якщо у селі гарний поголос піде — можна буде піти до пана Хромара. А там вже справа коротка: якщо зарекомендуєш себе гарно — то і приймуть тебе легко! 

— Ну тобто ти даєш свою згоду? — вточнив Тіріон. 

— А чому б ні? — знизав плечима Якоб. — Ще чогось бажаєш, юначе? — запитав той у Айвіна, натякаючи, що розмову на цю тему завершено. — Я бачив, що Яшма несла речі на прання — сходив би, допоміг дівчині! 

— О, так, дякую! — схаменувся парубок. — Я саме це і планував! Щиро дякую вам! — ледь не поклонився від хвилювання хлопець і, подякувавши Тіріону за допомогу, побіг у трактир. 

*В той же час*

Яшма сиділа на березі озера. Поруч з нею лежав напівпорожній кошик — дівчина вже встигла випрати кілька речей. Втім, стос білизни, що лежала з іншого боку, все ще був "великим та страшним"! 

"Потрібно буде хоча б сьогодні вивести Айвіна на це озеро!", — подумала Яшма, дивлячись на воду. 

Вдень озеро виглядало звичайним: просто вода в простій земляній ямі, хоч і великій. Але Яшма знала, наскільки це місце прекрасне вночі! І саме цим вона і хотіла скористатися сьогодні. Вона помітила у трактирі, як хлопець витріщався на її груди — це робило справу значно легшою. 

"Мені достатньо просто спокусити його! — думала вона. — Якщо завагітнію, в нього не буде іншого виходу, окрім як залишитися у селі. А там вже — усе буде добре. Зрештою, він дуже недосвідчений, зможу керувати ним з легкістю!"

Дівчина вже неодноразово прокручувала у голові цей сценарій. Він їй здавався "безпрограшним". Яшма чудово усвідомлювала власну вроду: хоч жоден чоловік у селі і не наважувався кликати її заміж, але вона неодноразово помічала, як навіть одружені чоловіки дивилися на неї. Якби їй давали по срібній монеті за кожен хтивий чоловічий погляд на її груди чи стегна — вона б могла викупити усе село у аристократів. 

"Лайла вже більше не завадить мені! — думала дівчина. — Тож потрібно просто задовольнити хлопця і не "злізти з нього" вчасно! А там вже справа легка! Навіть якщо з першого разу не вийде, — міркувала Яшма. — Він же про це не дізнається? Скажу йому, що вагітна, а сама буду на ньому стрибати, поки не завагітнію!"

Думками про це — дівчина себе тішила. Вона вже усе розпланувала. Її плани йшли далеко у майбутнє. Дівчина вже навіть думала над тим, як керувати трактиром, коли вона його "успадкує". Так, окрім неї, у старого подружжя більше нікого не було, тож жінка не сумнівалася, що корчма дістанеться саме їй. Ось таке життя їй подобалося. Життя де є і зручна людина поруч, і своя справа, що годує. Таке дівчина і хотіла. Смакуючи власні фантазії, дівчина і не помітила, як до неї підійшов хтось позаду. Коли чужа рука торкнулася її спини, Яшма злякалася і ледь не стрибнула в озеро з переляку. Вона не чекала на гостей, а свої односельчани б не тривожили її, побачивши поруч із нею речі для прання. 

Та коли вона озирнулася, то побачила Айвіна. Хлопець, що злякався від такої несподіваної реакції, сам дивився на дівчину переляканими очима. Великі груди дівчини так швидко здіймалися та опускалися, наче під ними було не серце, а дизельний двигун. Коли Яшма зрозуміла, що це був просто парубок, то вона трохи заспокоїлась. 

— Не можна так жінок лякати! — промовила вона і хльостким ударом плеснула його по стегну. — Я ледь не народила тут зі страху! — прикрикнула вона. — Чого підкрадаєшся?! 

Тільки зараз вона, опустивши погляд, помітила, що біля ніг хлопця стояв ще один, другий кошик з речами на прання. Яшма зібрала два таких! Але вона знала, що випрані мокрі речі будуть важкими, тож вона планувала пройтися двічі. Проте, якщо Айвін приніс їй цей кошик, то двічі вже йти їй не доведеться!

— Боляче, — потирав ногу юнак. — За що? Я просто приніс речі, Ларс сказав, щоб я допоміг тобі, а ти мене кулаками зустрічаєш! 

Дівчина зрозуміла, що не варто було бити хлопця, бо він справді намагався допомогти. Але й "йти назад" їй також не дозволяла власна гордість. 

— Добре, — сказала вона, дивлячись то на Айвіна, то на додатковий кошик з білизною. — Почекай трохи і віднесеш! 

— Давай я допоможу тобі з пранням, — запропонував він. — Так швидше ж повернемось! 

— Ні, я втомилася! — миттєво відмовилась Яшма. — Ти знаєш, наскільки взагалі важкі будуть ці кошики, коли я усе випраю? По одному віднесеш! 

— Ну... Добре, — знизав плечима хлопець і, як і сказала дівчина, почав чекати.