Спочатку:
На сторінку книги
*Новий світ. День 3. Опівдні.*
— Що сталося? — здивувався Айвін. — Ти уся мокра!
Яшма сіпнулася від несподіванки. Що Еміль, що Айвін — наче два коти, ходили зовсім безшумно. Аби хоч гілочка тріснула б під ними чи земля б посипалася. Але ж ні — могильна тиша, поки не відкриють рота чи не вхоплять.
"Знов він мене перелякав! — розгнівано подумала дівчина. — Ні, не можна... Не бити його, не кричати! Робити усе, щоб йому було добре. Зрештою, це тільки до вечора! — вчасно зупинила вона себе. — Ну... Вперед!"
— Ти вже повернувся! — зраділа вона. — А я вже майже допрала!
— А мокра ти з ніг до голови чому? — повторив своє питання хлопець.
— Ногу підвернула, впала у озеро! — посміхнулася дівчина, озираючись на хлопця. Її посмішка була сповнена болем та відчаєм, але юнак цього не помітив.
— Яшмо, — розгублено сказав раптом хлопець і підняв голову, вперши погляд у небо. — Прикрийся...
Дівчина, тримаючи кошик з мокрими речами, опустила погляд і побачила, що її сукня, намокнувши, стала прозорою і тепер її груди було чітко видно.
"Ой...", — єдине, що пролетіло в голові дівчини. Та коли вона подивилася на реакцію хлопця, то до її голови прийшов гарний, як їй здалося, план. Дівчині, інтуїтивно, захотілося знов познущатися з милого парубка.
— Та що ти так реагуєш! Ти ж нещодавно бачив мене голою на озері! — жартувала дівчина. — Чи я не вродлива?! — награно обурилася вона, удаючи, що вичитує парубка.
— Ось тому, що вродлива, я і не дивлюся, — вміло парирував Айвін.
— Он який ти... — прийняла за комплімент Яшма і зробила кілька кроків. — То може опустиш голову і ліпше роздивишся мої вроду?
— Яшмо, прошу тебе, — промовив Айвін.
— Ти знаєш, — пошепки сказала вона йому на вухо. Хлопець і сам вже відчував ту прохолоду, яка віяла від її мокрого одягу. — Я бачила, як ти дивився на "них" у трактирі!
— То була випадковість, — пояснив хлопець.
— Можливо, якщо хочеш подивитися, — хтиво промовляла дівчина. — Тобі варто просто попросити?
— Добре, — сказав Айвін, якому вже важко було тримати себе у руках. Він чудово розумів, на що натякала дівчина, але він не хотів щоб до цього дійшло. Звичайно, що Яшма була вродливою і вона подобалася йому. Але він не хотів, щоб про нього пішли чутки спідничника. Особливо тепер, коли він мав здобути довіру односельчан. Плітки про те, що якийсь новий чужинець прийшов у їхнє село і паплюжить дівок — останнє, що хотів Айвін чути у свій бік. Він вже говорив про це з Тіріоном.
*Ранок цього ж дня*
— Ну добре, — кивнув мисливець, закидаючи ложку зі свіжим сніданком до рота. Сьогодні чоловік нікуди не збирався, тож прохання Айвіна приготувати "нормальні порції" він міг легко виконати. — Тоді домовилися — йди до Лайли, віднеси їй цю миску. Потім у трактир! А там, на зворотному шляху, зустрінемося й підемо до Якоба.
— Угу, — кивнув хлопець.
— Ото Яшма зрадіє, коли дізнається, що ти хочеш у нашому селі залишитися! — пожартував Тіріон.
— Можливо... — уникав відповіді юнак.
— Та що ти, справді?! — випалив чоловік. — Не кажи так, наче Яшма тобі не подобається!
— Подобається, не сперечаюся, — знизав плечима Айвін. — Але розумієш... В мене ніколи не... ну... Коротше! Не було в мене ще досвіду з дівчатами... Тому я не завжди знаю, як себе поводити! Вона ще й на нічну прогулянку кличе, до озера, а я, якщо чесно, навіть трохи боюся...
— Не дивно, — промовив мисливець. — Хах, а спритно вона тобі "пропозицію" зробила!
— Пропозицію? — перепитав хлопець.
— А ти гадаєш, що там, на нічному озері, ви будете комах розглядати? — випалив Тіріон. — Знаємо ми ці "прогулянки"!
— Гадаєш, що вона саме для того кличе? — розгубився Айвін.
— Ні, — здивувався наївності хлопця Тіріон. — Вона кличе тебе робити фортеці з піску! Біля озера якраз і вода є, щоб пісок міцніше лягав! — сказав той. — Звичайно, що вона "сідлати" тебе хоче, не будь дитиною!
— І що робити? — запитав Айвін, сам не знаючи навіщо. — І що означає ця "пропозиція"?
— Пропозиція, — промовив Тіріон. — Означає, що між вами буде "щось", за що ти потім візьмеш її в дружини. — пояснив він. — Не знаю, — додав мисливець. — Справа твоя, але я б все одно порадив би тобі усе робити чемно!
— Що ти маєш на увазі? — не зрозумів хлопець.
— Ну... В нашому селі, хоча й, зрештою, в нормальному суспільстві, не дуже вітають розпусту. Дурний це приклад, розумієш! Знаючи Яшму, я, чесно кажучи, не сильно здивувався тому, що саме вона тебе покликала "погуляти" вночі біля озера. Та якщо ти сам досі не знаєш, подобається вона тобі чи ні... Я б порадив не з'являтися на тому озері, — пояснив мисливець.
— Але вона ж образиться! — промовив Айвін, уявляючи реакцію Яшми на його відмову.
— Ну тоді тримай себе у руках! — випалив Тіріон. — Зрештою, ти завжди зможеш її сам покликати заміж, це буде і чемніше, і красивіше! Вона, скоріш за все, буде дражнити й зваблювати тебе, та ти просто ігноруй це як можеш і тримайся в межах пристойності! Станеш повноправним мешканцем нашого села — покличеш свою Яшму під вівтар, вона й сама рада буде від цього!
*Зараз*
— Давай це мені! — промовив юнак і забрав від дівчини кошик з випраними речами. — Я віднесу це і принесу тобі сухий одяг!
Айвін вже встиг розвернутися, коли Яшма, шумно зітхнувши, зупинила його. Взявши з кошика вологу пошивку — вкрила нею голову. Свою ж хустинку, що вже майже висохла на її голові, вона підклала під сукню. Так тканина вже наче і не просвічувалася — її пишних грудей не було видно.
— Ходімо вже, — сказала дівчина, коли юнак опустив голову. — Який же ти в нас правильний, я прямо не можу! — додала вона. Чи то комплімент, чи то чергове загравання — Айвін так і не зрозумів.
Втім, після цього Яшма справді перестала його дражнити і вони, нарешті, змогли спокійно піти до трактиру.
Коли вони вже підходили, Айвін побачив, як навколо будівлі стоїть з десяток дерев'яних стовбурів, що були вкопані у землю. Між ними усіма, наче павутиння, було натягнуто мотузку, а на цій мотузці висіли речі з першого кошику. Хлопець миттєво зрозумів, що поки він намагався втримати "жіночу енергію" Яшми, бабця Астрід часу не витрачала. Яшма, в свою чергу, тільки зраділа, бо їй було менше роботи. Її руки і без цього ледь не тремтіли від втоми! Зрештою, випрати усю білизну в трактирі за раз, та ще й за пів дня — справа серйозна.
Та не тільки через відпочинок Яшма хотіла більше вільного часу. В її голові крутився план, ідеальне побачення — прогулянка біля нічного озера. У цій місцевості не було великих диких звірів — Тіріон, свого часу, добряче попрацював над цим. Навіть взимку, коли сніг, крига та морози зменшували обсяг доступної їжі — дикі тварини не забредали у їхнє село і навіть не наближалися до нього.
Озеро, що, хоч і було у лісі, але лежало майже на самій його межі, давно стало для селян звичним місцем. І п'яти хвилин не треба було йти від зелених полів, що оточували село, аби вийти до тихої водойми, схованої поміж дерев. Стежка до неї була добре втоптана: нею майже щодня ходили усі, кому потрібна була свіжа прісна вода.
Саме озеро з'явилося тут не так давно. Старі люди й досі пам'ятали той день, коли шахтарі, копаючи землю неподалік, випадково пробили глибокий підземний пласт і розбудили приховане джерело води. Кажуть, спершу вода вирвалася тонким струменем, але вже за кілька годин земля почала провалюватися, ями наповнювалися холодною темною водою, а люди мусили кинути роботу й відступити. Спершу утворилося маленьке, верхнє озеро, але потім вода пішла нижче, заливаючи рештки видобутку. Минуло лише кілька тижнів — і на місці розритої землі вже лежало два озера, що своїм видом чарували око.
Береги швидко вимилися, утворивши тонкий піщаний кордон між лісовою землею і межою озер. Звичайно, що після подібного, про подальший видобуток можна було забути. Втім, вже побудовані хатинки й трактир — не дали цьому місцю загинути. А дозвіл місцевого володаря на створення ярмарок — тільки підігрівав новий, сезонний інтерес.
Яшма розуміла, що чергова ярмарка буде вже скоро. Коли вона почнеться — роботи у трактирі буде настільки багато, що в неї не буде часу навіть подивитися на Айвіна. Тому дівчина хотіла поквапитись і "завоювати" його якнайшвидше.
"Два тижні! — думала дівчина про себе. — Потім ярмарка... Усього лише два тижні я маю у розпорядженні, аби затягнути Айвіна у ліжко з собою! Якщо не встигну — можу вже й не отримати другого шансу!"
Яшма зважувала усі ризики й небезпеки, тому не хотіла марнувати час. Погрози й шантаж Еміля — тепер це було для неї не більше, ніж порожній звук. Так, це все ще було боляче й образливо, але вона більше не хотіла, щоб її стан впливав на її плани. Зрештою, два тижні, вона може й потерпіти.
