Спочатку:
На сторінку книги
*Новий світ. День 1. Опівдні*
— О, а ви вже тут зібрались?! — у хату увійшла Хельга та Калеб.
Жінка поглянула у бік каміну, де догорали залишки дров, а потім на стіл — розуміння того, що Лайла вже усе приготувала швидко прийшло до неї.
— Ох, діти, а ви вже зібралися? А Айвін з вами, — промовив чоловік, шукаючи парубка очима.
Коли той його побачив, то кутики його губ трохи піднялися, чоловік привітався з юнаком окремим жестом і, закинувши капелюх на гачок, сів за стіл. Поруч з ним приземлилася і його кохана жінка. Подивившись на незнайомий глечик, вона подивилась на Лайлу, але та швидко пояснила, що це Яшма принесла сік. Також дівчина не забула передати й про яблука. На вродливому обличчі жінки з'явилася настільки щира посмішка, коли та подивилася на Яшму з Айвіном, що їм стало помітно тепло. Порожні тарілки швидко заповнилися їжею. Цього разу, ніхто особливо нічого не говорив — усі лише хотіли підкріпитися, повернути сили, які були втрачені за роботою. Та коли майже усе було з'їдено та випито, ось тоді раптом заговорив Тіріон:
— До речі, Айвін, якщо ти не плануєш сьогодні кудись йти, я можу запропонувати тобі переночувати у мене! — сказав хлопець. — Я живу один, але вільне ліжко в мене є!
— Дякую, — відповіла за хлопця Яшма. — Але дідусь вже запропонував йому і роботу і місце у трактирі!
— Так, а чому місце робоче займати? — промовив Тіріон, доїдаючи залишки хліба і запиваючи їх молоком. — Скоро вже буде кінець літа, через наше село знов поїдуть на ярмарок! Гостей та нових облич у вашому трактирі буде хоч греблю гати, тож кожна кімната згодиться! А в мене якраз є вільне ліжко, кажу ж! А робота — ну це добре, хай ходить, село все ж таки за пів години обійти можна!
— Та не хочемо чинити тобі незручностей! — посміхнулася Яшма, сильніше стиснувши свій кухоль.
В цей же час, Лайла, що сиділа поруч, недвозначно подивилася на батьків. Ледь помітно кивнувши головою у бік хлопця, та задала доволі очевидне запитання.
— До речі, Айвіне, якщо хочеш — в нас також є вільне спальне місце! — промовив Калеб, який ще пам'ятав своє несправедливе ранкове обурення на хлопця. Бажаючи виконати прохання доньки та приглушити власну совість, чоловік щиро посміхнувся, пропонуючи йому місце, де можна переночувати.
Яшма, нічого не говорячи, тільки кинула косий погляд. Повернувши голову до Айвіна, та подивилась на нього так, наче вимагала від нього негайної відповіді, хоча і очі її не виказували ворожнечі чи роздратування. Та було доволі очевидно, що цю відповідь вона хоче почути на власну користь.
— Я, — невпевнено промовив юнак. — Я, напевно, залишусь в Тіріона. Зрештою, він живе один, а я б не хотів усіх вас турбувати, чинити незручності!
— Та які там незручності! — махнула Хельга. — Звичайно, залишайся у кого забажаєш! Ми все одно тут усі — як одна велика родина, тож немає значення!
— Так, — із деякими сумом погодилась Яшма. — Зрештою, працювати ти можеш у мого дідуся, тому все одно будемо з тобою бачитись!
— До речі, Яшмо, — промовив Калеб. — Там знов Еміль тебе питав. Ми нічого йому не сказали, але будь обережною.
Дівчина лише втомлено зітхнула і опустила голову.
"Цікаво, і що це за Еміль... Чому він до Яшми так лізе?", — подумав Айвін.
— Добре, тоді давай підемо, — раптом розвернулась до хлопця Яшма. — Покажу тобі віддалені місця наших країв, поки це створіння не припхалося сюди.
Хлопець кивнув і вони з Яшмою вийшли з хати. На виході, дівчина трохи сповільнилась. Витягуючи шию, вона оглянула кілька разів місцевість, і тільки після цього пішла далі.
Вони йшли вузькими стежками, які, вочевидь, були не настільки популярними. Протоптані сліди на землі були не такими явними, як на головних дорогах, краями стежка вже проростала бур'янами, а місцями, прямо на шляху, виднілося велике каміння, яке б небайдужі селяни вже давно "відпинали" б у бік!
Хлопець дивився на дівчину, що йшла трохи попереду, він бачив її напружені плечі, обережно підтиснуті під груди руки, якими вона перебирала власні пальці. Впевнену та життєрадісну Яшму наче хтось підмінив. Вона вже більше не хотіла жартувати чи пригадувати соромний момент на озері. Було зрозуміло, що дівчина зараз хоче лише якнайшвидше покинути село.
Айвін мовчки йшов за нею, даючи їй можливість самій піти туди, де їй буде спокійно. До обіду, коли вони ще не дійшли до трактиру, дівчина усе показувала та розказувала — зараз лише мовчки дивилась у різні боки. І це лише від кількох згадок про того Еміля. Дуже скоро вони вийшли за межі села. Позаду був ліс із двома озерами, трохи праворуч велика дорога, що вела кудись до обрію, на якому виднілися лише "цяточки" — далекі хатинки й будівлі. Десь вдалі було видно велике дерево. Його було погано видно — пара була доволі далеко, але Айвін вже помітив про себе, що таких дерев він ще ніколи не бачив. Блукаючи зеленими полями, Яшма вже виглядала не такою напруженою, якою вона була нещодавно.
— Слухай... — промовила раптом Яшма, зупинившись посеред поля, що заросло високою травою. — А я... — не могла наважитись вона. — Я... — хотіла сказати вона щось.
Айвін дивився їй у спину і бачив, як та притиснула руки до грудей та підняла голову. Вітер вже ледь не зірвав її хустку, що була в неї на голові, проте дівчину це цікавило не дуже сильно.
— Так? — запитав хлопець і цим немов "збив" дівчину. Тільки він промовив це, як вона різко опустила руки й повернулася до нього.
— Не важливо, забудь! — посміхнулася вона, дивлячись на хлопця у звичній манері.
— Ти про того Еміля?
— Ні, — відмахнулася дівчина та відвела погляд. — Не зважай... А щодо Еміля... Що про нього казати! Бовдур, як він є!
— Він тебе ображає?
— Ну... Він не чіпає, тільки погрожує, але... — знов зам'ялася Яшма. — Я боюся його, якщо чесно... Колись він жартував, що зґвалтує мене! А коли я про це розповіла його батьку, то він лише сказав, що він просто "дуркує"! — повідомила дівчина. — Ага, звичайно! А я тепер ходи і озирайся, де цей бовдур лазить...
"Він що, хворий? В нас би за такі жарти пику б швиденько начистили!", — подумав Айвін і подивився прямо в очі дівчини.
— Він що, дійсно так сказав?! — хлопець сказав це так, що навіть сам не чекав на таку суворість та серйозність.
Втім, схоже було, що навіть Яшма не чекала на подібне. Привідкривши рота, вона наче хотіла щось сказати, але передумала.
— Ну, він сказав, що обмацає мене, — відвела погляд вона. — Але це навіть гірше! — раптом випалила вона. — Стривай, а ти що, мені не довіряєш?! — обурилась Яшма. — Думаєш, що я брешу тут тобі?!
Із цими словами, вона тупнула і, відвернувшись, пішла зеленим полем. Хлопець, звичайно, пішов за нею, але дівчина навмисно топала по траві так, щоб її шелест збивав хлопця з думок.
— Та ні, ти не подумай! — випалив Айвін. — Просто... Ну, я не дівчина, звичайно, я не можу зрозуміти це повною мірою! — намагався виправдатися він. — Але в нас би за таке пику начистили б швидко?
— "В нас"? — перепитала Яшма, різко розвернувшись до хлопця.
"Ой...", — подумав юнак.
— Ну... — промовив Айвін. — Я ж казав, що жив у малому селі. Там подібне жінкам ніхто не казав! Хоча, можливо я й не чув...
— Ну тоді у вас був гарний староста! — відповіла Яшма. У її голосі відчувалися нотки недовіри, та для неї це наче не було проблемою.
— В нас взагалі не було старости! Село було настільки дрібним, що...
— Що? — зі звичною хитрою посмішкою нахилилася до нього Яшма.
— Нічого! — розгубився хлопець такій різкій зміні настрою. — Просто дрібне було село!
Яшма лише засміялась. Від того суму, напруги та награного роздратування не залишилося і сліду. Перед хлопцем знов стояла та сама висока й неймовірно вродлива дівчина, яка була на рідкість веселою та "яскравою". Юнак відчував деяке тепло, коли стояв поруч з Яшмою. Так, вона, тільки за сьогодні, кілька разів збила його з пантелику своїми змінами настрою, та Айвін списував це на легкість її характеру. Стоячи тут, посеред зеленого поля, коли вітер ласкаво грає з волоссям, а шкіра відчуває приємну прохолоду у такий теплий день — взагалі не хочеться думати ні про що важке. Спогади про рідне село втрачали кольори настільки швидко, що Айвін вже і не міг сказати, був він у Неназваному позавчора, чи десять років тому.
— Слухай, — промовила Яшма і награно розвернулася, вставши до Айвіна спиною. — Скажи, а... Які дівчата тобі подобаються?
