Раді Вас бачити!

*Новий світ. День 3. Вечір*

"Нарешті!", — думала Яшма.

Уже настав вечір: Айвін не об'ївся, її ніхто не образив, озеро не пересохло, їжа була підготовлена, спеціальне вбрання також — усе складалося так, як потрібно було, і Яшма це розуміла. Дівчина настільки очікувала цей вечір, що якби зараз у трактир увійшла Лайла і знов запросила хлопця на обід — Яшма б покусала її, аби тільки не дати їй відволікти, забрати її Айвіна. 

Хлопець, в свою чергу, також розумів, що сьогодні в нього немає виправдання, щоб уникнути планів дівчини. Він пам'ятав слова Тіріона, він і сам бажав усе зробити по-людськи. Зрештою, він тільки третій день знає Яшму, а в цьому селі, як він встиг зрозуміти, панує правило: "Спаплюжив дівчину — береш її в дружини!". А брати абикого в союз, який закладається один раз і на усе життя — він не сильно бажав. 

— Йдемо? — запитала дівчина, підійшовши до хлопця. 

— На озеро? — запитав парубок, сам не розуміючи навіщо. 

— А в тебе є інші пропозиції? — посміхнулася Яшма. — Звичайно, куди ж ще?!

— Так, — зітхнув хлопець, розуміючи, які випробування його чекають. — Ходімо! 

— Супер! — зраділа вона. — Тоді йди, чекай мене ззовні! 

Вона, ледь не силою, виставила хлопця за двері трактиру. Стоячи там і дивлячись на безкрайнє нічне небо, юнак намагався підготуватися. Він бачив, наскільки вродливою була Яшма: фігура, обличчя, форми — ні до чого не причепитися. І парубок розумів, що якщо вона "міцно" за нього вчепиться, то вона, скоріш за все, доб'ється свого. Та хлопець вірив у чистоту власних намірів! Він вірив, що зможе переконати Яшму! Її загравання вже перейшли припустимі межі, тож було зрозуміло, чого вона бажає. Втім, сьогодні, як гадав хлопець, усе вирішиться остаточно. 

*По інший бік дверей трактиру*

Яшма стояла посеред своєї кімнати й дивилася у невеличке дзеркальце, яке було в неї. Дівчина хотіла виглядати на "усі двісті" — аби точно спокусити хлопця. Хоч в неї і було не так багато речей — в селі вона була однією з "перших красунь", але статком вона не відрізнялася. Гарну сукню чи спідницю знайти тут було важко — це не кам'яне велике місто, де були крамниці й кравці. 

Але декілька варіантів в неї було. І Яшма, як вона вважала, знайшла доволі непогані речі для образу. Коротка, світло-блакитна сукня, світло-червона блузка, що легко прикривала її плечі, легкі сандалі, а на голову — хустинка, яка дуже швидко знімається. 

Роздивляючись себе, дівчина шукала найдрібніші недоліки — вона мала виглядати ідеально, аби у хлопця не залишилося і шансу встояти перед її вродою та спокусою. Коли вона зрозуміла, що прикрашатися вже більше нікуди, вона, підхопивши кошик з їжею, вийшла з трактиру. 

— Ну, як я тобі? — запитала вона в юнака, що здивовано дивився на неї. 

Айвін лише мовчки кліпав очима, не знаючи, що відповісти. З одного боку — вона виглядала неймовірно. З іншого — робити їй компліменти було небезпечно. Юнак тримав у голові настанову "триматися здорових меж", а тому зайвий раз розбещувати її дівочий азарт — Айвін зовсім не бажав. 

— Мені подобається! — стримано відповів хлопець і, не даючи дівчині і шансу на відповідь, різко продовжив: — О, давай це мені, — вхопив він кошик. — Що ж ти тягар такий носиш?!

Беручи до рук плетінку, парубок побачив пляшку, що лежала всередині. На відміну від соку — ця рідина кольору стиглої вишні була у склі, яке хтось обмотав тонким канатиком, аби додати міцності та важливості вигляду посудині. Хлопець миттєво зрозумів, що то вино. Інколи його батьки пили подібне — із приємним запахом та на колір чудове, але це — така ж руйнівна та отруйна речовина, як і огидний первак баби Маді. Парубок миттєво вирішив для себе, що пити він не буде. Особливо з Яшмою, в якої, здавалося, вже моментами дах їхав від бажання. 

— Ходімо? — запитав хлопець, посміхнувшись Яшмі. 

"І більше ти нічого не скажеш про мій вигляд? — дивувалася подумки вона. — Я стільки чепурилася і прикрашалася, а ти тільки два слова сказав? Яких же ти... Гхм-м-м! — рикнула вона в душі. — Добре, байдуже. Потім йому все скажу! Зараз справа, потрібно, щоб він вже сьогодні від мене нікуди не втік!"

— Ходімо... — промовила дівчина.

Разом, під якусь легку й незмістовну бесіду, вони дійшли до краю села. Вже було доволі пізно, тож ніхто їх не бачив, ніхто їм не заважав! Саме на це Яшма і сподівалася. Вона бачила, що усе складалося ідеально, а тому, не бажаючи зволікати, дівчина випередила хлопця і, грайливо розвернувшись, поквапила його до озера. Нічний ліс виглядав лячно. Хоч його і було зовсім трохи між селом та озером, але Яшма все одно притискалася до хлопця, вдаючи страх та напругу. Та коли ліс скінчився...

Ні, озеро виглядало не гарно. Воно виглядало приголомшливо! Було враження, ніби там була і не вода зовсім, а якийсь чарівний омолоджувальний еліксир. Здавалося, що варто тільки зайти у воду, як час зупинить свій плин, а безмежна мить насолоди не закінчиться ніколи. 

Риссю зазирнувши у кошик, Яшма вихопила з нього велику квадратну ковдру — аби не сидіти на землі! Та й до того ж, дівчина не бажала "розважатися" з хлопцем, вимазуючись у піску. Невеличка галявина миттєво була нею розчищена і на жовтуватий пісок лягла м'яка тканина. Сівши на край, вона м'яко постукала долонею по ковдрі, запрошуючи юнака приєднатися до неї. 

"Головне — не втрачай голови!", — подумав Айвін та підійшов до Яшми. 

Він нахилився і поклав на край ковдри кошик. І вже хотів підійматися, аж раптом Яшма, вхопивши його за руку, потягнула з силою на себе. Дівчина усе гарно спланувала і навіть притримала йому голову аби той не вдарився. А коли юнак зрозумів, що вже не стоїть, а лежить — помітив поруч із собою дівчину. Небезпечна близькість лякала його. Якщо б Яшма ще трохи посунулась вперед — вона б штовхнула його грудями в обличчя. Але найбільш лячне, що було — погляд. Яшма дивилася на нього такими очима, якими людина, що помирає від спраги, дивиться на воду. 

— Ну що, ти радий? — спитала раптом вона, широко посміхаючись. 

— Чому? — здивувався Айвін. Він спробував піднятися на ліктях, але Яшма міцно тримала його плече. 

— Ну як? — трохи обурилася дівчина. — Ми нарешті вільні! Подивись! Ніхто не втомив нас роботою, не образив, не відволік! Тільки ти, я і це чудове озеро! — сказала вона й махнула рукою на воду. 

Айвін закинув голову і подивився на озеро. Дійсно, воно було неймовірно красивим! У його рідному селі такого не було. Навіть влітку, коли хмар на небі немає, а зірки сяють "наче востаннє" — такої краси не побачити. Невеличкий водоспад від верхнього озера, приємно тішив слух, та головне, що було — нічне небо! Зірки переливалися усіма кольорами райдуги, відблискуючи на воді. 

— Скупаємося?! — грайливо запропонувала дівчина. 

— О, не варто! — відмовився юнак. Він знав до чого веде дівчина, а тому таких пропозицій він намагався уникати. — Не хочу на ніч мокнути! 

Яшма тільки розчаровано цокнула. Парубок помітив невелику іскорку гніву, що пролетіла у її очах на мить. Втім, як швидко та з'явилася — так само швидко й згасла. 

— Розкажи про себе! — запитав Айвін, бажаючи відволікти Яшму. Проте, результат вийшов протилежним. На якийсь час — усього лише кілька секунд — але юнак побачив, як дівчина відвела погляд, а її очі наповнилися невимовним сумом. Було зрозуміло, що Айвін поцілив не туди! Але раптом, Яшма знов подивилася на нього. Сум змінився азартом, а губи розпливлися у посмішці. 

— О! — промовила вона і нахилилася до хлопця. — Я таке розкажу! 

Айвін лише кліпав очима, мов та щука, яких він ловив на своєму крижаному озері. 

— Це село — гарне місце, мені подобається, — почала дівчина. — Але тут зовсім не було гарних хлопців, які мені б подобалися! — з кожним новим словом, Яшма була все ближча і ближча до хлопця. — Аж раптом, одного ранку, я познайомилась з одним вродливим молодим парубком! — хижо облизнулася вона і, різко застрибнувши Айвіну на живіт, додала: — Той підглядав за мною на озері, поки я милася!

Юнак намагався відвести погляд. Великі й вродливі очі Яшми були вже майже впритул до нього. Та коли він, бажаючи знайти за що зачепити погляд, подивився вниз, то зрозумів, що декольте на сукні Яшми було занадто великим. 

— І зараз він дивиться на мої груди! — закінчила дівчина і, поставивши долоні біля голови парубка, нахилилася аби поцілувати його. 

— Стривай, Яшмо! — промовив Айвін і поклав руки їй на плечі, намагаючись її зупинити. — Прошу тебе, не так швидко! 

Але дівчина зробила рух, різко змінивши положення одразу двох тіл: її та хлопця. Тепер вже вона лежала, а Айвін, сам того не розуміючи, схилився над нею. 

— Тоді давай сам! — цнотливо промовила вона, відводячи погляд кудись вбік. Дівчина дуже гарно вдавала безвинну німфу, яку сильний та владний чоловік схиляє до розпусти. — Але будь ніжним, я, зрештою, я слабка! 

"Що відбувається?! — намагався оговтатися Айвін, кров у його голові настільки сильно бурлила, що здавалося, що ще трохи, і він свідомість втратити може. А Яшма, наче відчуваючи це, тільки сильніше підігрівала у ньому це бажання. — Треба забратися від неї! У кошику була їжа! Скажу, що зголоднів і піду до озера —буцімто помити руки та вмитися!"

— В нас щось було їстівне... — промовив хлопець, піднявшись на колінах. 

Проте Яшма не відпускала його. Міцно вхопивши його талію між своїх ніг, вона піднялася і опинилася вища за нього. Сидячи у того майже на поясі, дівчина тримала його обличчя своїми руками й хтиво притискалася до його тіла. 

— Мій головний десерт — ти! — солодко промовила вона. — А я — те, що втамує твою спрагу! 

У Айвіна ледь мозок не сплавився від такого. Йому хотілося просто тут завалити дівчину на ковдру і, здерши з неї увесь одяг, зірвати пару та усе накопичене. І чхати вже було і на того Тіріона, і на Якоба, і на ціле село. Зараз йому хотілося тільки Яшму. Айвін поклав свої долоні на її талію і дивчина, приглушено, задоволено видихнула. 

— Ось так! — сказала вона. 

Поклавши свою руку йому на груди, вона м'яко вклала його на ковдру. Айвін чув сильні й гучні удари власного серця. Дівчина також їх чула. 

— Чуєш?! — сказала тихо вона і, взявши долоню парубка, вже майже поклала його руку на свої груди. 

Аж раптом, Айвін, прикусивши нижню губу, забрав свою руку з рук дівчини. Миттєво вилізши з-під неї, хлопець відбіг від Яшми до озера і, впавши перед водою на коліна, грубо й жорстоко вмився. Розпечена холодом та активними натираннями шкіра, болем відгукнулася. Але саме це і повернуло розум парубку. 

— Та що з тобою не так?! — крикнула обурено Яшма.