Раді Вас бачити!

Ельвіра

Ми приїжджаємо в те саме особливе місце. Багатоповерхівка, на даху якої Елі так сподобалося, що вона хотіла тут заночувати. І я вирішив зробити це можливим.

Замовив спеціальний намет-купол. Він іде як наливна кімната — всередину можна покласти що завгодно. Я вирішив узяти тільки ліжко, стіл, два стільці й одну тумбочку біля ліжка. Мінімалізм.

Вітер приносить із собою запах сутінків, які тільки починають опускатися на місто.

Еля дивиться з таким захопленням... але недовго. Вона починає обурюватися, що це занадто. Я заспокоюю її:

"Ми сьогодні святкуємо, тож не потрібно перейматися."

Розмову вирішую перенести на пізніше.

Беру подарунок і даю його їй.

Вона відкриває кришечку — її обличчя осяює щира радість. Еля миттєво надягає браслет на руку, а потім кидається в мої обійми, цілуючи в щоку. Її дотик наповнює мене теплом і спокоєм. Я відчуваю запах її парфумів — легкий, квітковий, із солодкуватим ванільним шлейфом. Але цього замало.

Я обіймаю її за талію, притягую ближче і зливаюся з нею в поцілунку. Спочатку ніжному, майже несміливому, але з кожним моментом він стає дедалі жагучішим. Вона відповідає з такою самою пристрастю — її вуста солодкі та м'які. Я даю волю рукам і опускаю їх на її сідниці, стискаю. Як же мені хочеться її зараз. І мені здається, вона навіть не проти.

І от, коли я вже готовий перейти до головного, нас різко перериває офіціант.

Делікатне, але таке недоречне покашлювання за моєю спиною — і калатання тарілок.

Твою ж... Я настільки розчинився в бажанні, що забув, де ми знаходимося.

А тепер у мене в штанях збуджений пеніс. Чорт. Опановую себе, запрошую свою таку бажану дівчинку сідати.

Я замовив трохи незвичних страв. Думаю, Еля такого ще не куштувала. А мені дуже хочеться порадувати її й здивувати.

Найбільше її здивували гребінці в беконі. Виявляється, вона навіть не знала, що в тих мушельках, які збирала на пляжі, щось є. Вечеря проходить добре. Я бачу, Еля розслабилася — можливо, подіяло шампанське, а можливо, їй просто комфортно зі мною.

Я посміхаюся, відповідаю на запитання, розповідаю про страви. А в голові крутиться одне: "А що, як вона відштовхне мене? Що, як я їй не потрібен?". Я боюся цього більше, ніж будь-чого.

Коли офіціант забирає останні тарілки, я роблю глибокий вдих. Збираюся і на видихові починаю говорити:

— Ель, можна я скажу дещо важливе? Тільки ти мене вислухай.

Вона киває — не лякається, не відводить погляду.

Я беру її руки у свої. Вони теплі — і такі маленькі в моїх долонях. Я відчуваю легку вологість на її пальцях — хвилювання. Мій великий палець ковзає по її зап'ястю, і я відчуваю, як пришвидшено б'ється її пульс. Я боюся, що якщо відпущу — вона втече. Тому тримаю, обережно, ніжно.

Я починаю говорити. Про те, що ми мало знайомі. Що в неї немає причин довіряти. Що зі мною всі ходять навшпиньки — і тільки вона спілкується як зі звичайним чоловіком. Що це повертає мені відчуття, ніби я існую.

Вона дивиться на мене своїми зеленими очима. У них відбиваються вогники від свічок — маленькі теплі іскри. І в цьому світлі вона здається чимось нереальним. Русалкою, яка випадково опинилась на березі.

Я кажу, що вона залишиться тут на ніч у будь-якому випадку. Що це виключно її рішення — бути зі мною чи ні. Що я поїду, якщо вона відмовить. Без образ, без суперечок.

Замовкаю. Серце калатає так, що, здається, його чути на весь дах.

Еля мовчить довго. А потім починає говорити — і кожне її слово знімає з моїх плечей тонну ваги. Вона каже "так". Вона хоче спробувати. А коли зізнається, що в неї ніколи не було чоловіка, я ледь не плачу. Не від жалю — від того, як сильно вона мені довіряє.

Я зрозумів це після розмови з розбещеною Лізою, хоча не був впевнений.

А потім Еля дістає лубрикант. Питає про презерватив. Вона підготувалася, вона хоче контролювати момент — і це робить її в моїх очах ще сміливішою. Я обіцяю, що все буде так, як скаже вона.

І коли вона каже:

"Я хочу спробувати сьогодні", — у моїй свідомості все перевертається. Я хотів, безумовно, хотів, але не вірив що наші бажання співпадуть.

— Тоді ходімо, я покажу тобі, де тут душ. А сам піду вниз.

Вона киває. І в цей момент я розумію: я не боюсь, що вона втече, бо вона обрала мене. А я обрав — чекати стільки, скільки знадобиться.

У душі я залишаю стікер на дзеркалі. Щоб дати їй шлях для відступу.

Я чекаю, що Еля передумає. Серйозно. Стою в коридорі, дивлюся в телефон — і чекаю повідомлення "стоп". Хвилина, дві, п'ять. Тиша, вона не написала.

Я купую захист, приймаю душ і заходжу в намет.

Еля лежить на ліжку й дивиться на зоряне небо крізь прозорий верх. Таке враження, що вона розчинилася в цій темряві з вогниками. Я лягаю поруч, не торкаючись.

Відчуваю знайомий аромат — макадамія від гелю для душу. Вдихаю його на повні груди

Ми мовчимо і це мовчання не важке. Навпаки — спокійне, тепле. Тут, у цьому наметі, із цією дівчиною, я вперше за довгий час забуваю про всі проблеми. Вони залишилися десь унизу, разом із містом, що шумить у далині.

Я хочу, щоб вона відчула: я поряд. Не десь поряд — а саме тут, поруч. І нікуди не піду.

А потім вона підводиться. Халат зісковзує з плечей — залишається в тій шовковій сорочці, короткій, тонкій. Еля нахиляється по сумочку — і сорочка задирається. Мені відкривається її оголена дупка. Трусиків немає.

Повітря в наметі стає важким, гарячим. У роті пересихає. Мій член смикається в трусах — я відчуваю цей рух, тертя тканини, напівхворобливу різкість. Пальці мимоволі стискаються в кулаки, щоб не доторкнутися. '

Я ледве стримуюся, щоб не накинутися, як голодний звір.

"Я не керую нею", — промайнуло в голові голосом Ані.

Я залишаюся на місці.

Еля дістає телефон, пропонує зробити фото. Я погоджуюся, хоча не люблю публічність. Але вона каже, що це для неї — на пам'ять і я вірю. Скидаю халат — хочу бути ближче, відчути її тепло всім тілом. Ми фотографуємося, а потім я роблю кілька кадрів сам.

І тоді щось ламається всередині.

Я обіцяв не чіпати її. Чесно обіцяв, але руки ніби живуть власним життям — вони самі тягнуться до її тіла, лягають на талію, притискають до себе. Я відчуваю її спину через тонкий шовк — тепло, пульсацію, як б'ється серце. А губи... губи взагалі божеволіють.

Я повільно, волого цілую її шию. Її шкіра під моїми губами гаряча, пульсує. Волосся лоскоче моє обличчя. Коли я притискаю її щільніше — щоб вона відчула, як я її бажаю. Її дихання збивається, ледь чутний стогін, коли я кусаю мочку вуха. Шовк шурхотить від кожного руху.

"Ти обіцяв", — промайнуло десь на периферії свідомості. Але бажання відключає мізки.

Я знаю, що це може її налякати. Але не можу зупинитися. Фотографую і цілую. Цілую і фотографую.

А потім вона виривається. Хитра, гаряча, нестерпна.

— Гаразд, досить, — видихає вона, забираючи телефон.

І починає гру, я б навіть сказав тортури...

Вона сідає на ліжку, схрещує ноги — закривається. А потім повільно, так повільно, ніби знущаючись, опускає одну ногу на ліжко. Потім другу.

Я роблю крок — очі палають, я хочу її до безумства. Але її рука піднімається:

— Стій, — тихо каже вона.

Я завмираю. У тиші намету чутно лише моє важке, хрипке дихання, яке я щосили намагаюся вирівняти.

"Вона обирає, я не керую".

— Ти хочеш погратися, моя сексі? — видавлюю я, голос хрипкий. — Я не впевнений, що витримаю цю тортуру...

— Ми домовлялися, — дивиться просто в очі. — Ти не торкатимешся, поки я не дозволю.

Вона права,я вирішую прийняти правила гри. Чекати, поки вона сама попросить.

Еля обіймає мене за шию і тягне за собою на ліжко. Я опиняюся зверху, спираючись на руки, дивлячись у її потемнілі зіниці. Цього разу вона сама тягнеться до мене. Наші губи зустрічаються у вибуху. Я забуваю про все. Про правила, про обіцянки, про Аню. Тільки вона, тільки її смак, її подих, її пальці в моєму волоссі.

Я ковзаю долонею вниз, знаходжу її груди крізь шовк. Вона стогне — не голосно, тихо, з глибини. І цей звук б'є прямо в пах. Я знімаю сорочку — вона не опирається, довіряється.

А потім я згадую, що це її перший раз.

Після розмови з Лізою я вирішив підготуватися. Загуглив — як правильно поводитися, коли в дівчини перший секс. Знаю: не можна поспішати чи тиснути. Треба дати можливість відчути себе і свої бажання. Мене тішить, що Еля взяла лубрикант. Вона думала наперед. Це так сміливо, так по-дорослому.

Але спочатку я хочу по-справжньому розслабити її.

Я опускаюся вниз, стаю на коліна біля ліжка. Беру її стегна — вони помітно тремтять під моїми долонями. А коли мій язик торкається її... я відчуваю гарячу, солодку вологу, від якої мій власний розум остаточно пливе.

Її стогони заводять мене неймовірно. Я рухаю язиком — то повільно, досліджуючи всі межі насолоди, то швидше, знаходячи ритм. Вона тремтить, хапає мене за волосся, вигинається. Її стегна стискають мою голову. Я ледве стримуюся, щоб не дістати член і не почати пестити себе — але не зараз. Ця дівчина дивно впливає на мене.

Я пещу її язиком, відчуваючи, як її тіло напружується — а потім вибухає.

Вона скрикує — приглушено, надірвано, і обм'якає, тремтячи всім тілом.

Ох, яка чуттєва, моя дівчина. Моя русалка.

Я лягаю поруч, боюся навіть щось сказати. Обіймаю її, цілую в скроню. Відчуваю її смак на своїх губах. У наметі пахне сексом — не брудно, а глибоко, інтимно...

— Ти неймовірна, — шепочу я. — Дякую, що довірилася.

Вона мовчить, важко дихаючи.

— Якщо хочеш, можемо просто лягти спати, — пропоную я. І сам не знаю, чи зможу заснути з цим стояком, що розпирає труси.

Але Еля хитає головою.

— Ні, я хочу спробувати.

У її голосі — рішучість і мій член знову смикається.

Вона встає, бере зі столика презервативи та лубрикант. Повертається, сідає зверху на мене. Її пальці тремтять, коли вона розриває упаковку.

— Давай я, — кажу тихо.

Вона киває, я спритним рухом надягаю презерватив — він туго стискає член, це відчуття знайоме й напружене. Еля наливає лубрикант на мене. Прохолода на мить пригашує жар. Я проводжу рукою по собі, розподіляючи.

Вона повільно опускається на мене, міліметр за міліметром.

Вона така тісна, гаряча, волога. Я відкидаю голову і втягую повітря крізь зімкнені зуби. Бажання схопити її за стегна і ввійти на повну довжину — майже нестерпне. Я вчіпуюся пальцями в простирадло, щоб не зірватися.

Але Еля зупиняється на півдорозі.

— Стій, — тихо каже вона. — Не можу, щось не так.

Я розплющую очі. Вона завмерла — дихання переривчасте, обличчя напружене. Я одразу розумію: або боляче, або дискомфорт. І не важливо що — результат один.

Я беру себе в руки. Обережно беру її за талію, допомагаю злізти. Вона падає поруч, тремтячи. Я бачу, як сльози підступають до її очей — чи від болю, чи від безпорадності, чи від того, що "не вийшло".

Я ніжно обіймаю її, притискаю до себе, гладжу по спині. Її шкіра гаряча й волога від напруги.

— Тихо, моя хороша, все правильно, що сказала.

— Я думала, буде легше, — шепоче вона в мої груди.

— Іноді не буває і це не тому, що з тобою щось не так, — кажу спокійно, хоча внизу живота все ще пульсує й вимагає розрядки.

— Твоє тіло вирішило, що сьогодні не час. Воно має право. Ми нічого не зламали, нічого не втратили, нічого критичного не сталося.

Вона трохи розслабляється в моїх руках.

— А ти? — тихо питає.

— Мені добре, головне що ти поруч, — я цілую її в маківку. Пахне шампунем — кокос та ваніль. — Якщо не сьогодні — значить, наступного разу. Спробуємо інакше. Повільніше, більше пестощів, інша поза. Або просто почекаємо. Ми нікуди не поспішаємо.

Вона глибоко видихає, впираючись носом мені в ключицю. Через кілька хвилин її дихання стає рівним, Еля засинає.

Я лежу й дивлюся на зорі. Член пульсує в ритмі серця, кожен її подих, кожен рух уві сні віддається спазмом унизу. Я не можу заснути, не можу навіть лежати спокійно.

Обережно вивільняю руку з-під її голови, встаю. Накидаю халат, виходжу з намету.

Двері душової кабінки зачиняються за мною з глухим клацанням. Я вмикаю прохолодну воду, вона б'є по плечах — але не допомагає, заплющую очі — і одразу бачу її.

Еля. Її напіврозкриті губи, якими вона шепотіла моє ім'я. Її пишні груди, які я стискав, пестив. Я проводжу рукою по члену — від основи до кінчика, ковзаючи, нарощуючи темп.

Уявляю, як входжу в неї — повільно, глибоко. Як вона вигинається, як дряпає спину. Як скрикує моє ім'я — голосно, без сорому.

"Паша..." — шепоче вона в моїй голові.

Я стискаю зуби, пришвидшую рух. Уявляю, як трахаю її в різних позах — зверху, ззаду, як вона сидить на мені й сама контролює глибину. Стогін виривається з грудей — глухий, надірваний. Сперма гарячим, густим струменем виливається на стіни кабінки, розбризкується на підлогу. Вода одразу змиває безлад.

Коліна тремтять, я схиляюся лобом на холодний кахель. Важко дихаю у голові повільно прояснюється.

"Що зі мною робить ця дівчина?"

Я випростовуюся, змиваю залишки, витираюся. Накидаю халат і повертаюся в намет.

Еля спить на тому самому місці — злегка розкинувши руки. У наметі пахне нами — її шкіра, мій гель для душу, залишки сексу, лубрикант. І свіжість ночі, що проникає крізь поліетилен. Я лягаю поруч, обережно обіймаю її за талію, притягую до себе.

Вона щось бурмоче уві сні — і присувається ближче. Я відчуваю тепло її тіла, рівне дихання. Закриваю очі і провалююся в сон майже миттєво.

❤️❤️❤️ Дякую мої любі читачі, за увагу до моєї творчості ❤ ❤ ❤