Спочатку:
На сторінку книги
Вона вперше не могла зрозуміти, сон це чи реальність... Усе видавалося надто схожим на марення, але відчувалося неймовірно справжнім.
Дженіфер перебувала на балконі й могла відчути прохолодне повітря, роздивитися усе навколо, але поворухнутися не вдавалося.
Її слух вловив стукіт підборів, а потім хтось став поруч.
– Досягни або помри, – пролунав тихий шепіт незнайомки, – стань королевою, не закохавшись ні в кого з любовних інтересів, якщо ж не зможеш, то помреш у своїй реальності.
Це звучало надто дивно і безглуздо.
– Про що ви…говорите? – спробувала запитати вона, та не змогла видушити з себе ні звуку.
І все ж та жінка відповіла, мовби прочитала її думки.
– Коли життя втрачає сенс, я даю можливість, – з усмішкою зазначила вона, наче щиро вірила в те, що каже.
– Ви що божевільні? – не змогла стриматися Джен від цього питання.
– Я надто багато років прожила, щоб звертати увагу на щось таке незначне, – протягнула вона, пильно подивившись на неї. Її очі були чорними, від погляду на які стало лячно, додала, – ти хочеш знати, чому я це роблю?
Вона лиш змогла кивнути.
– Ти не перша і не остання, хто зробить це, – махнула рукою вона і продовжила: – Я просто хочу дати шанс тим, хто стоїть на межі відчаю і на краю прірви, бажаючи завершити своє жалюгідне життя.
До Дженіфер не одразу дійшов сенс сказаного, а коли зрозуміла – спробувала заперечити.
– Але я не бажаю померти! – скрикнула вона. – Так, я ненавиджу своє життя, воно жахливо мене втомлює і постійно чогось не вистачає, але це ж…
Незнайомка зупинила її.
– А у тебе занадто хороший контроль, – чи то похвалила, чи навпаки розсердилася через це. – Добре, тоді як щодо поговорити про винагороду за виконання цього завдання? – перевела тему вона.
– Винагорода? Чому ви не почали з цього одразу, навіщо були ці дивні філософсько - божевільні розмови? – очі Джен спалахнули якимось азартом.
З легкою посмішкою вона кинула.
– Ти зможеш потрапити у будь - яку бажану реальність...
Джен подивилася на неї здивовано і з недовірою в очах.
– У сенсі?
– Книга, манхва, дорама, фільм, гра тощо. Я можу зробити так, що ти потрапиш куди захочеш з побаченого чи прочитаного і станеш будь - яким персонажем, навіть новим, – з відчуттям власної величі промовила вона, чекаючи на її захоплення і Джен не забарилася.
(Ні, ну я її повністю розумію)
Вона декілька митей дивилася на неї вражено, не знаючи, як їй відповісти. Але у глибині душі давно вже все знала.
– Я погоджуюся, – твердо мовила, хоч і розуміла, що це точно якась мишоловка.
– Договір підписаний, – посміхнулася та і додала якось зловісно. – Щасти тобі, Джен.
Вона простягнула руку кудись в пороженечу і покликала.
– Тепер ви скажете, ким є?
– Називай мене Кесседі Амфро, – промовила вона таким тоном, наче була знаменитістю, про яку повинен був знати кожен.
Тільки вона зовсім не памятала, щоб чула його. А з першим ранковим світлом усе зникло, мов і не траплялося зовсім.
Розмови з персонажами.
“Користувачка Елевонда змінила ім'я на Тесс”
Тесс. Цікаво, ти хоча б колись не змушуєш людей обманом підписувати угоди, Кес?
Кеседі. Мені подобається бачити вираз їхніх обличчь, коли вони це усвідомлюють.
Тесс. А ті, які можуть тебе переграти?
Кеседі. А за ними…ще більше.
Тесс. Тоді подивимося, чим це все завершиться.
Кеседі. Я рада, що довірила тобі цю історію.
Тесс. Я теж рада, що ти зробила це, альдерін.
