Спочатку:
На сторінку книги
На перший погляд це був невідомий чоловік, схожий на працівника бібліотеки. тому я лиш ввічливо подякувала і прийняла від нього книгу.
Але поглянувши в його очі я завмерла. Серце забилося швидше, ніж повинно, а руки стиснули книгу біля грудей, наче щит. Але я добре знала, що зазнала поразки.
Я завжди запам'ятовувала людей за кольором їхніх очей. Так, це може здатися дивним і складним для розуміння інших, але це був мій спосіб.
І зараз дивлячись у ці зелені, наче трава навесні очі, зустрівшись з цим глибоким і задумливим поглядом, який зачарував мене ще давно, не змогла стриматися від того, щоб на видихну не прошепотіти.
– Себ…
Він ледь всміхнувся, наче підтверджуючи мої побоювання.
Я здригнулася, від того наскільки близько до мене він стояв і втекти не буде куди. Що ж робити?
– Що ти тут забув? – буркнула я, невдоволено.
– Як бачиш, прийшлося йти за тобою аж у іншу реальність, – склавши руки на грудях сказав він, – а все через те, що моя кохана дівчина вирішила бути героїнею манхв, де все будується на непорозуміннях, – сказав він з натиском і насмішкою.
Ні, тільки не це. Тільки не сварка. Прошу вас, Вищі сили, я так втомилася від цього.
– Ти був з іншою, – сказала я таким тоном, наче у мене не було сил говорити, – а як мені відомо у тебе немає сестер.
Я не хотіла його слухати, але й вибору не мала. Він подивився на мене з винним поглядом і довго підбираючи слова нарешті мовив.
– Це була моя двоюрідна сестра, про існування якої я взагалі не знав, – він змовк, а тоді не будучи впевненим, чи варто мені говорити усе ж додав, – справа у тому, що я не пам'ятаю свого життя до того як мені виповнилося тринадцять.
“Вітаємо, ви отримали першу підказку”
Почула я в своїй голові механічний голос і усміхнулася. Що ж, не така вже й погана ідея була, послухати його.
А потім я дещо згадала.
– Чекай, що ти щойно сказав? – знервовано перепитала, розуміючи, що тут щось не так…адже я теж не пам'ятала своє минуле.
Себ не просто був диваком, він насправді підозрілий і те що ми зустрілися уже не видавалося приємною випадковістю. Що якщо наша зустріч була наперед ним спланована?
“Ви відкрили пазл і знайшли перший фрагмент. Чи бажаєте ви скласти весь і дізнатися вашу приховану історію”
“Так. Авжеж” – не задумуючись погодилася я.
Себ тим часом мовчки спостерігав за зміною емоцій на моєму обличчі, але як завжди не ліз в душу, за що я була йому вдячна, бо терпіти не могла, коли мене розпитували.
– Я просто не пам'ятав, що в мене є двоюрідна сестра, але нещодавно вона вирішила приїхати. Вибач, усе було так швидко, що я не встиг тебе попередити.
Не знала чи можу йому довіряти, але тепер розуміла, що ця історія значно глибша, ніж те, що розгортається на поверхні.
– Я не впевнена чи можу вибачити тебе, – нарешті винесла вердикт, – але ти можеш бути мені корисним у цій незнайомій реальності, – змінила гнів на милість я.
Він кивнув, погоджуючись.
– Це буде честь для мене, моя леді, – розсміявся він.
Я лиш фиркнула. От же…
– А взагалі, як ти зміг потрапити у цю реальність. Ти ж не хочеш сказати, що теж маєш таку здібність як у мене, – перейшла до ще одного важливого питання.
Себ окинув мене незрозумілим поглядом, він точно знав більше, ніж хотів чи міг мені пояснити.
– Не хочеш говорити, сама пізніше дізнаюся, – махнула рукою я, тим самим завершуючи розмову і почала із байдужим виглядом прогортати книгу, ретельно шукаючи у ній лиш одне.
Нарешті я віднайшла лист із шифром вкладений між сторінками і спробувала його прочитати. Але це було щось схоже на грецьку мову, яку я не розуміла. Листок я забрала з собою, вирішивши розібратися з ним удома.
Запам'ятавши усе і отримавши другу підказку я направилася шукати далі. Через досвід у іграх з пошуками предметів мені вдалося знайти третю і четверту підказки, хоча я й досі не розуміла у чому суть цього квесту. На що впливають ці підказки і яка з них узагалі користь.
Розсердившись на весь світ, який не давав мені можливість знайти бажане я вирішила наплювати на все і покинула цю величну будівлю. От якби тут можна було застосувати щось для знаходження потрібного предмету.
