– Ти... Весь час це була ти!
Очі принца спалахнули мороком, і одночасно в них відобразився такий глибокий, шалений біль, що мені стало не по собі.
– Ні, Реде! – пробурмотіла я, але він не слухав. Крокнув до мене, труснув за плечі:
– Як ти могла?! Дитина прив'язалася до тебе, називала тебе мамою! І я теж...
Він перервав сам себе, стиснув зуби.
– Що? – пробурмотіла я, відчайдушно бажаючи почути ці слова. Все, на що я навіть не могла сподіватися!
Він повинен зрозуміти, що мене просто підставили!
– У в'язницю її! – кинув майбутній король, різко відпускаючи мене, відвертаючись.

— Ерато Нуар

(НЕ) РІДНИЙ. Врятувати сина некроманта