Спочатку:
На сторінку книги
Трансерг виявився галасливішим, ніж очікувала Алія.
Дорога спускалася просто на невелику площу, де вже вирувало життя. Між рядами торгових яток ходили люди, сперечалися торговці, а над усім стояв густий запах смаженого м’яса, диму й свіжого хліба.
Алія зупинила коня.
— Тут завжди так?
Кайл озирнувся.
— Ми й самі тут були всього кілька разів.
Він зіскочив на землю й повів коня за повід.
Циц висунув мордочку з сумки й уважно принюхався. Його вуса здригнулися від запахів.
— …їжа?
Алія зітхнула.
— Ні.
Циц подивився на неї з явним сумнівом і очікуванням.
Кайл усміхнувся.
— Думаю, він не питав.
Вони пройшли між рядами. На прилавках лежали мішки із зерном, кераміка, тканини й в’язанки трав. Десь продавали начиння та ножі. Біля одного лотка старий показував мідні кільця з вигравіюваними символами, видаючи їх за справжні магічні амулети.
Алія зупинилася біля ряду з одягом. На мотузці висіли щільні плащі та куртки з грубої вовни.
— Оце вже краще, — сказав Кайл.
Він зняв один плащ і подів їй.
— Приміряй.
Коли вона накинула його на плечі, Кайл мимоволі поправив комір, ніби перевіряючи, чи добре сидить. Тканина виявилася важкою, але теплою.
— Непогано.
У цю мить пролунав крик.
— Гей!
Кайл обернувся.
Торговець хлібом люто розмахував руками.
— От же ж тварюка!
Алія різко подивилася вниз. Її сумка була прочинена.
Цица всередині вже не було.
— Циц…
— …біжимо.
Тхір вискочив з-під прилавка, стискаючи в зубах великий шмат хліба.
— Стій!
Торговець кинувся за ним. Циц шмигнув між ногами перехожих. Пів хліба волочилася поруч з ним по землі.
— Циц! — крикнула Алія.
Тхір зупинився на секунду.
— Поклади!
Циц замислився. Торговець майже наздогнав його.
І тут тхір жбурнув хліб просто під ноги торговцеві.
Той спіткнувся й ледь не впав.
Циц скористався моментом і блискавкою метнувся назад до Алії, пірнувши в сумку.
За секунду він визирнув назовні.
— …їжа?
Кайл зігнувся від сміху.
— Це було майстерно. Твій вихованець геній.
Алія похитала головою.
— Не мій.
— Пізно. Він уже вибрав.
Торговець підійшов до них, важко дихаючи.
— Це ваша тварюка?!
Алія підняла хліб із землі.
— Пробачте.
Вона швидко простягнула торговцеві кілька монет.
— Він… ще вчиться.
Чоловік подивився на тхора.
Циц подивився у відповідь.
— …Циц?
Торговець без вагань узяв гроші.
— Заберіть його звідси.
— Із задоволенням, — сказав Кайл.
Алія суворо подивилася на сумку.
— Циц.
Тхір сховався.
— Їжа… — сумно долинуло із сумки.
Кайл похитав головою.
— Відчуваю, буде весело.
До вечора ринок почав порожніти.
Купивши все, що планували, Алія і Кайл повернулися до постоялого двору. Двоповерхова кам’яна будівля зустріла їх уже знайомим запахом смаженого м’яса, цибулі й пива.
В залі було людно. Кайл ледве знайшов вільний стіл біля стіни.
— Азарг ще не прийшов.
Алія зняла новий плащ.
— Напевно, затримався у вежі.
Вони замовили вечерю. Кайл посунув кухоль ближче до Алії.
— Після сьогоднішнього ти заслужила щось гаряче.
Через деякий час до їхнього столу підсів незнайомий чоловік. Його плащ був укритий дорожнім пилом, а на обличчі читалася втома.
— Ви Шукачі?
Кайл підняв очі.
— А що?
Чоловік показав на кинджал на його поясі.
— Я бачив такі у тих, хто має справу з вітрами.
Кайл не відповів.
Чоловік нахилився ближче.
— На північ від міста є одне з проклятих місць. Місцеві туди не ходять.
Кайл схрестив руки.
— Продовжуй.
— Там застряг караван.
Він показав рукою в бік дороги.
— Люди кажуть, що вітер там… стоїть.
— Стоїть?
— Так.
Він помовчав.
— І все, що входить туди, вже не повертається.
Алія відчула холодок.
Кайл помітив сумніви дівчини й тихо сказав:
— Не хвилюйся. Ми ще не погодилися.
У цей момент двері таверни різко відчинилися. Усередину зайшов Азарг. Помітивши їх, він підійшов до столу.
— Є новини.
Кайл кивнув на чоловіка.
— Уже чули.
Азарг подивився на нього.
— Про караван?
— Так.
Азарг зняв рукавички.
— У вежі теж знають.
Він подивився на Алію.
— Шукають Шукачів.
Кайл підняв брову.
— Платять?
Азарг спокійно відповів:
— Добре.
Кайл усміхнувся.
— Тоді в нас вдалий день.
Азарг продовжив:
— Маги шукають тих, хто зможе увійти туди й вивести людей.
— Скільки їх?
— Кажуть, п’ятеро або шестеро.
Алія тихо запитала:
— І ніхто не може туди потрапити?
Азарг похитав головою.
— Звичайні люди не витримають.
Азарг склав руки на столі.
— Завтра вранці ми вирушаємо.
Циц сумно зазначив:
— …їжа.
Кайл розсміявся.
— От і вирішили.
