Раді Вас бачити!

Глава 16. Напруга в Медіни

Хашимітського королівства Хіджаз

Емір Ібрагім разом із дітьми прибув до Медини. Їхні обличчя були напружені: кожен думав лише про одне — про принцесу Емму, яка залишалася в полоні. Вони ще не знали, що Емму вже врятував її сірий лицар — Джастін, і між ними укладено таємний союз: вони стали нареченим і нареченою, далеко від очей королівської родини.

Королівську сім’ю зустріли охоронці еміра Хуссейна й провели їх до резиденції. Там сидів сам шейх Арафат, сповнений надії, що його люди зможуть повернути Емму, його «скарб». Але новини були невтішні: Емма зникла, наче розчинилася в повітрі. І тепер він не знав, що сказати емиру Ібрагімові, її батькові.

Коли сім’я аль-Шаф увійшла, емір Хуссейн, старий і мудрий, у своєму священному місці мусульман, запропонував сісти й поужинати, щоб обговорити все. Але Ібрагім не став чекати. Його голос був твердим і гнівним:

— Ти прекрасно знаєш, емір, що брати чуже — це злочин. Те, що твій син узяв мою доньку як річ, — це образа для моєї королівської сім’ї. Вона не твоя власність.

Його старший син, шейх-принц Діма, додав:

— Тож негайно віддайте нашу принцесу. Інакше наслідки будуть серйозними.

Емір Хуссейн насторожився. Він глянув на свого сина й зрозумів: настав час сказати правду. Емма зникла.

У цей час принцеса Вікторія разом із сестрою Луїзою вирішили діяти самостійно. Вони взяли охорону й вирушили на пошуки Емми, поки їхній батько й брати вигравали час у переговорах.

Палац Медіни наповнився тінями інтриг: одні намагалися приховати правду, інші — відшукати зниклу принцесу. І кожен розумів: від того, як закінчиться ця ніч, залежить честь усього роду аль-Шаф.

Королівська сім’я аль-Шаф сиділа в резиденції еміра Хуссейна, і напруга зростала з кожною хвилиною. Ібрагім вимагав повернути доньку, але Хуссейн відповів холодно:

— Невже ви погрожуєте нам? Ви вступили на священну землю. Тут війна заборонена, і ти, емір Ібрагім, це знаєш. Чи твоя королева невірна не навчила тебе цьому?

Його слова були образливими. Принц Саїд піднявся, очі його палали гнівом:

— Це образа до нашої матері, королеви Катара! Не витрачайте час — віддайте Емму!

Принц Руслан, який завжди був тихим, несподівано заговорив упевнено:

— Ви не можете так чинити. Емма — священна, вона має право на життя. Вона не річ. Якщо ви справді шануєте Пророка Мухаммеда, то знаєте: ви порушуєте його заповіді.

Емір Хуссейн здивовано глянув на юнака.

— Говорять, ти майбутній спадкоємець Катара. Невже ти настільки наївний? Жінки не вирішують свою долю — за них вирішують чоловіки. Емма — ваше скарб, але вона повинна бути нашою.

Принц Ахмед не витримав:

— Ах ти, шейх Арафат! Я вб’ю тебе за нашу сестру!

Емір Ібрагім схопив його за плече й зупинив:

— Ні! Це священна земля. Тут не проллється кров.

Хуссейн продовжив, дивлячись прямо в очі Ібрагіму:

— Скажи мені, емір, чи так ти бачиш майбутнє Катара? Якщо твій син Руслан мислить так, то він слабкий. Я думав, що твій син Даніель був суворішим, але ви його позбавили титулу.

Ібрагім відповів твердо:

— Так треба було. Він збрехав: узяв другу дружину, коли перша була вагітна. Хіба Пророк Мухаммед так учив нас? Ви — ганьба для нього. Тепер скажіть, де моя донька!

У залі запанувала тиша. Кожен розумів: слова Ібрагіма були не лише викликом, а й вироком. Хуссейн мусив вирішити — зізнатися, що Емма зникла, чи продовжувати приховувати правду.

А тим часом принцеси Вікторія та Луїза вже вирушили з охороною на пошуки сестри. Вони знали: поки батько й брати ведуть переговори, кожна хвилина може стати вирішальною для життя Емми.

Принцеси Вікторія та Луїза повернулися з пошуків, їхні обличчя були сповнені непорозуміння й тривоги. Вони розпитували слуг і навіть охоронців, і ті, під тиском, зізналися: Емму викрав якийсь юнак. Сестри переглянулися — можливо, це був Джастін, але чому він не привів Емму одразу додому? Чому залишив родину в тривозі?

Луїза з гіркотою сказала батькові:

— Слуги визнали, що Емми немає. Її забрав юнак.

Вікторія додала:

— Ми припускаємо, що це Джастін. Він врятував її, але, можливо, боїться, що ви, батьку, віддасте Емму за того, хто її врятував.

Емір Ібрагім стояв у шоку. Його сини теж були приголомшені. Принц Ахмед, рідний брат Емми, вигукнув:

— Це гірше! Джастін зрадив нас. Якщо він осоромить її — ми його вб’ємо!

Шейх-принц Діма додав суворо:

— Він знав, що її родина чекає. Як він посмів? Його треба покарати.

Навіть шейх Тимофій втрутився:

— Він знав, що Емма — принцеса Катара, донька еміра Ібрагіма. Його треба негайно знайти.

Ібрагім глянув на шейха Арафата й еміра Хуссейна з гнівом:

— Ви знали? Ви знали, що мою доньку забрали? Ви мовчали — це найгірше. Добре хоч вона не у вас. Тоді нам більше нічого тут робити.

Арафат заперечив:

— Мої люди вже шукають її. Не намагайтеся втручатися.

Діма відповів різко:

— Відзовіть своїх людей. Нам не потрібні ваші пошуки. Якщо не зробите — пошкодуєте. Ми йдемо.

Ібрагім тихо промовив:

— Джастін перейшов межу. Емма змогла нас зрадити…

Вікторія підійшла до батька й сказала:

— Батько, у неї були причини. Вона боялася, що її віддадуть за Арафата.

Ібрагім глянув на доньку суворо:

— Вона знала, що батько й брати захистять її. А вона ось так… Ми їдемо назад у Катар. Розішліть людей, хай прочісують усю країну. Знайдіть інформацію, де може бути Джастін.

Родина аль-Шаф вирушила готуватися до від’їзду.

А тим часом у гостинній залі емір Хуссейн урочисто оголосив:

— Емма стала нареченою мого молодшого сина Арафата й дала згоду стати його дружиною.

Родина аль-Шаф була приголомшена. Саїд із сарказмом кинув:

— Вона ще дитина. Який шлюб?

Діма виступив суворо:

— Ви жартуєте, сподіваюся?

Брат Емми, Салім, вигукнув:

— Вони брешуть, навіть не червоніючи!

Перед від’їздом у Катар брати Емми, Ахмед і Салім, були готові на все, аби повернути сестру. Вони сховалися в саду, чекаючи зручного моменту. Коли всі розійшлися, залишився лише Арафат.

Ахмед прошепотів:

— Час настав.

Салім кивнув:

— Пішли.

Першим принц Ахмед вихопив кинджали й кинувсяна Арафата в потім вже Селім. Напад був раптовим, удари прийшлися йому в спину. Арафат, хоч і був застигнутий зненацька, відповів ударами меча. У саду пролунали крики слуг, і брати змушені були тікати, залишивши Арафата пораненим.

Арафат упав, ледве тримаючись від болю. Кров пролилася на священній землі, порушивши закон, що тут не можна проливати кров. Тепер емір Хуссейн мусив вирішити: чи відпустити борг честі й забути про обов’язок, чи розпочати нову війну, яка може зруйнувати мир у Медіни.

Крики слуг розірвали тишу Медини. Вони знайшли шейха Арафата мертвим у саду. Жах охопив усіх: наступника еміра більше не було. Його мати, дружина еміра Хуссейна, ридала й кричала, що її єдиного сина вбили. Сам Хуссейн стояв мовчки, наче камінь. Він знав — це справа рук королівської сім’ї аль-Шаф, яка забрала його «скарб» Емму й тепер позбавила його спадкоємця.

У його серці народилася ненависть. Він вирішив: якщо вони забрали життя його сина, він позбавить життя їхнього спадкоємця — принца Руслана, і того, кого Руслан любить. Це стане помстою й попередженням.

Таємні шпигуни, що працювали на шейха-принца Діму, вже стежили за кожним кроком у Медині. Вони передали йому новину: Арафат мертвий, і підозра падає на сім’ю аль-Шаф. Діма сидів поруч із родиною, всі були в шоці. Він розумів: тепер Емма, можливо, у Джастина, і треба негайно її повернути, поки цей «невірний» не осоромив її.

Брати Емми — Ахмед і Салім — мовчали, але Діма помітив на їхніх руках сліди крові. Він зрозумів: саме вони напали на Арафата. Це означало, що тепер їхня родина втягнута у смертельну боротьбу.

Принцеса Вікторія та Руслан намагалися переконати батька й братів: краще поговорити з Джастином, ніж розпалювати нову війну. Але емір Ібрагім не хотів слухати. Для нього Джастин перейшов межу, а Емма зрадила довіру родини.

Діма ж відчував внутрішній розрив. Він бачив, що його молодший брат Руслан щиро прагне миру й готовий захистити Емму навіть від власної родини. Але тепер, після смерті Арафата, усе змінилося. Хуссейн поклявся помститися, і це означало: майбутній спадкоємець Катара може стати жертвою.

У чоловічій кімнаті, розкішній, наче у палаці, залишилися лише Діма та Ахмед. Атмосфера була напружена, мов струна. Діма схопив брата за сорочку й закричав:

— Що ти накоїв, Ахмеде? Говори!

Салім, переляканий, не витримав і зізнався:

— Ми з Ахмедом хотіли вбити Арафата…

Діма був приголомшений. Його голос зривався від гніву:

— Ви нерозумні хлопчаки! Ви розумієте, що прирекли нас усіх? Через вас тепер можуть мстити нам… особливо… особливо Руслану.

Він замовк, бо знав: уже ходять чутки, що емір Хуссейн поклявся помститися й убити спадкоємця Катара.

Ахмед лише мовчав, не виказуючи жалю. Нарешті він промовив гордо:

— Зате Емма буде з тим, кого вона любить, а не з тим, хто тримав її, як пташку в золотій клітці.

Діма вигукнув, не стримуючи емоцій:

— Я все розповім батькові! Я попрошу відіслати тебе подалі, щоб тебе не вбили.

Він різко відпустив брата й вийшов, залишивши Саліма самого в залі.

Діма зупинився в коридорі, сперся на стіну. Усередині його розривали стрес і паніка. Він відчував відповідальність за братів і за майбутнє спадкоємця Катара. Найбільше він боявся втратити свого молодшого брата Руслана через дурість Ахмеда й Саліма.

У його серці народилася рішучість: він мусить розповісти все батькові, коли вони повернуться додому, у палац. Інакше таємниця братів стане початком великої війни, яка може зруйнувати їхню родину.

Катар, Доха, палац аль-Шаф

Коли родина аль-Шаф повернулася у свій палац, їх зустріла сама королева Олена разом із наложницею Лейлою, у супроводі слуг та охоронців. Вони одразу помітили печальні обличчя рідних. Лише емір Ібрагім дивився з гнівом.

— Емми там немає, — промовив він суворо.

Лейла з панікою вигукнула:

— Що? Як немає? Куди вони її поділи?

Емір відповів холодно:

— Її забрав Джастін. Тепер ми будемо її шукати. Якщо він осмелився зганьбити її й нашу репутацію… він заплатить. Але я вірю: він не посміє торкнутися її. Вона — наше скарб.

Королева Олена мовчки роздумувала над усім. Її діти — принци й принцеси — теж нічого не сказали, лише розійшлися по своїх покоях. Вона знала: багато хто намагався переконати Ібрагіма поговорити з Джастином, але він був непохитний.

Олена підійшла до чоловіка й сказала тихо:

— Дорогий… я знаю, чому Джастін так вчинив. Можливо, він врятував Емму, але боїться, що ти віддаси її заміж за того, хто її врятував.

Лейла додала:

— Так, я згодна. Але Джастін приховує нашу Емму. Її треба знайти й дати зрозуміти, що ми не будемо його карати, якщо він справді її захистив. Послухай наші поради, еміре.

Ібрагім глянув на королеву, яку завжди цінував, і на Лейлу, яка завжди його підтримувала. Та раптом у його телефоні з’явилося повідомлення в телеграмі: шейха Арафата, сина еміра Хуссейна, знайшли мертвим.

Королева Олена була приголомшена. Вона завжди вважала, що саме Арафат міг зробити краще для Медіни, ніж його батько. Тепер народ чекав на повстання проти суворих законів. Емір Ібрагім теж був у шоку: це сталося саме після їхнього візиту.

Він глянув на дружину й наложницю й сказав, поклавши телефон у кишеню:

— Ми тут ні при чому. Ми нічого не робили. Хоча… можливо, хтось із моїх синів знає більше.

Королева Олена відповіла твердо:

— Навряд чи це вони. Було б глупо.

А Лейла стояла мовчки, але в її серці народився страх. Вона здогадувалася: можливо, саме сини Ібрагіма причетні до смерті Арафата. І тепер вона вирішила поговорити з ними й захистити, навіть якщо доведеться піти проти еміра.

Вечір у палаці був тихим, але в серцях подружжя вирувала буря.

Вікторія сіла поруч із чоловіком, її голос тремтів від хвилювання:

— Дем’яне… я думаю про Емму. Джастін забрав її, але я відчуваю — він зробив це не зі зла. Він не дозволив, щоб її видали за того, кого вона не кохає.

Дем’ян глянув на дружину серйозно, але лагідно:

— Я розумію. Він ризикнув, але, можливо, врятував її від життя в золотій клітці. Та головне зараз — переконати твого батька проявити милосердя.

Вікторія зітхнула, її очі наповнилися сльозами:

— Я знаю, що батько суворий. Але він любить нас. Якщо ми пояснимо, що Емма лише шукає свободу, він зрозуміє. Вона не зрадила — вона просто хоче бути з тим, кого любить.

Дем’ян узяв її руку і поцілував її прекрасні очі:

— Ми скажемо йому разом. Я підтримаю тебе. Він повинен почути не лише гнів, а й правду про серце його доньки.

Вікторія всміхнулася крізь сльози:

— Дякую, Дем’яне. Я вірю, що якщо ми будемо єдині, батько проявить милосердя.

Вони сиділи поруч, відчуваючи, що їхня розмова стане початком великої битви — не за владу, а за право Емми бути щасливою.

У своїх покоях емір Ібрагім викликав старшого сина, шейха-принца Діму. Той увійшов серйозний, наче вже знав, що мусить сказати.

Емір глянув на нього важким поглядом:

— Сину мій… ти міг щось помітити? Хто причетний до вбивства шейха Арафата? Ти чув новини — його знайшли мертвим, заколотим ножем. Емір Хуссейн клянеться помститися. Говори, якщо знаєш.

Діма опустив голову, але відповів твердо:

— Так, батьку. Я знаю. Це був принц Ахмед, брат Емми. Він вбив Арафата. А Салім лише допомогав.

Ібрагім застиг у жаху. Його власні сини, народжені від улюбленої наложниці, зробили помилку, яка може коштувати життя всій королівській родині.

Діма додав:

— Мені шпигун повідомив ще до того, як стало відомо про смерть Арафата. Він сказав: емір Хуссейн поклявся вбити нашого принца Руслана, спадкоємця Катара. Вони втратили сина й тепер хочуть відібрати нашого. Батьку, я боюся за брата. Треба щось робити. Можливо, Ахмеда слід відіслати подалі.

Емір Ібрагім стиснув кулак, підняв очі до неба й прошепотів молитву, звертаючись до Аллаха про силу й терпіння. Він відчував страх і гнів через помилку Ахмеда, але знав: тепер головне — захистити Руслана.

— Ми зобов’язані захистити нашого принца Руслана, мого сина, спадкоємця Катара, — промовив він рішуче. — Емір Хуссейн знає, як зробити нам гірше. Але я не дозволю цього.

Діма запитав:

— Батько, що робити? Руслан зараз у Кембриджі. Треба негайно відправити охоронців.

Ібрагім відповів:

— Думаю, треба його забрати. Ніхто не повинен знати, навіть твоя мати.

Діма здивувався:

— Чому? Вона ж королева, їй не сподобається, що ми приховали це.

Емір поклав руку на плече сина:

— Її вогонь може лише посилитися. Вона буде рватися мстити й захищати Руслана до кінця. А це може викликати ще більшу небезпеку. Тому поки — мовчи.

Діма опустив погляд і відповів:

— Добре, батько. Ми не скажемо нікому. Але Ахмеда треба відіслати, щоб його не вбили.

Ібрагім рішуче промовив:

— Так. Я сам поговорю з ним. Це серйозно. Це вже загроза нашій праведній спадщині й майбутньому Катара. Іди відпочинь, син мій.

Діма вклонився й вийшов, залишивши батька наодинці з важкими думками. Емір Ібрагім знав: тепер кожен крок може вирішити долю його дітей і всієї держави.

У своїх покоях наложниця Лейла чекала сина. Її обличчя було сповнене гніву й болю. Коли Ахмед увійшов, вона різко піднялася й заговорила:

— Ахмеде, що ти наробив? Як ти міг брати участь у такому злочині? Ти розумієш, що через тебе тепер уся наша родина під загрозою?

Ахмед опустив голову, але відповів уперто:

— Мамо… я хотів врятувати Емму. Вона не повинна була стати дружиною Арафата. Я вдарив його, а Салім лише дивився. Ми зробили це заради її свободи.

Лейла з гнівом підняла руку, але стрималася:

— Ти нерозумний хлопець! Ти прирік нас на помсту Хуссейна. Тепер він поклянеться знищити нашого Руслана, спадкоємця Катара. Ти розумієш, що поставив під удар власного брата?

Ахмед мовчав, його очі блищали від сорому й страху.

Лейла підійшла ближче, її голос став тихішим, але ще більш небезпечним:

— Я завжди захищала вас перед батьком. Але тепер… тепер мені важко навіть дивитися на тебе. Якщо емір Ібрагім дізнається правду, він може вигнати тебе або ще гірше.

У цей момент у дверях з’явився слуга еміра. Він низько вклонився й промовив:

— Пані Лейло, принца Ахмеда викликає його батько, емір Ібрагім.

Лейла різко обернулася до сина:

— Іди. Але пам’ятай: кожне твоє слово може вирішити долю не лише твою, а й усієї нашої сім’ї.

Ахмед, блідний і наляканий, вийшов із покоїв, знаючи, що попереду його чекає найважча розмова з батьком.

У покоях еміра Ібрагіма панувала гнітюча тиша. Важкі килими й золоті лампи не могли приховати напруги, що висіла в повітрі. Він викликав свого сина, принца Ахмеда, і той увійшов, опустивши голову, наче вже знав вирок.

Емір сидів на високому тронному кріслі, його погляд був холодний і пронизливий.

— Ахмеде… ти усвідомлюєш, що наробив? — його голос лунав, як удар меча. — Ти забрав життя шейха Арафата. Ти поставив під загрозу не лише себе, а й усю нашу родину. Тепер емір Хуссейн клянеться помститися, і першою його ціллю стане твій брат Руслан.

Ахмед мовчав, лише стиснув кулаки так, що побіліли пальці. Він знав, що батько має рацію, але не шкодував. Нарешті він промовив тихо, але твердо:

— Я зробив це заради Емми. Вона не повинна була стати дружиною того, хто тримав її, як пташку в клітці. Я не міг дозволити цього.

Ібрагім піднявся, його очі палали гнівом і болем водночас:

— Ти нерозумний хлопець! Ти прирік нас на кров і помсту. Тепер ми змушені діяти, щоб урятувати Руслана. А ти… ти мусиш зникнути з цього двору.

Він зробив паузу, наче зважував кожне слово, а потім промовив рішуче:

— Я відправлю тебе в Україну, до родичів королеви Олени. Це буде таємно. Ніхто не повинен знати, де ти. Лише так ми зможемо врятувати тебе від помсти Хуссейна.

Ахмед підняв очі на батька. У його погляді не було страху — лише сум і прийняття. Він розумів: його вчинок матиме наслідки. Він мовчки схилив голову й повиновався, знаючи, що тепер мусить розплачуватися за свою дію.

Емір Ібрагім закінчив розмову словами, які прозвучали як вирок:

— Це для твоєї безпеки, син мій. Я знаю що ти зробив це заради сестри, але тепер мусиш жити з наслідками. Йди й готуйся до від’їзду.

Ахмед вийшов із покоїв, відчуваючи важкість у серці. Він знав: його вигнання — це ціна за свободу Емми. І хоч він залишав рідний палац, у душі він відчував гордість — бо захистив сестру від життя, яке вона ненавиділа.

Лейла, почувши це, була розчарована. Вона зрозуміла, що тепер Ібрагім розпоряджається її дітьми й навіть знає про їхню спробу вбивства. Вона підійшла до чоловіка й сказала з жахом:

— Ібрагім, — заговорила вона різко, — я чула, що ти хочеш відіслати Ахмеда. Як ти можеш так чинити? Він твій син!

Емір підняв голову, його голос був холодним і рішучим:

— Лейло, це не покарання. Це — захист. Ахмед зробив помилку, яка може коштувати життя всій нашій родині. Емір Хуссейн клянеться помститися. Якщо він дізнається правду, то першим постраждає Ахмед.

Лейла підійшла ближче, її голос затремтів:

— Але чому в Україну? Чому до родичів Олени?

Ібрагім відповів твердо:

— Бо там він буде у безпеці. І ніхто не повинен знати про це. Навіть сама королева Олена. Якщо вона дізнається, буде багато запитань, і ми не зможемо приховати правду.

Лейла стиснула руки, її серце розривалося між материнською любов’ю та страхом:

— Ти хочеш відіслати його таємно… наче він вигнанець.

Емір глянув на неї суворо:

— Я хочу врятувати його життя. Це єдине, що зараз має значення.

Лейла замовкла, розуміючи, що сперечатися марно. Вона знала: рішення вже прийняте. Її син буде відправлений у далеку країну, і лише тиша палацу збереже цю таємницю.