Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Настала зима — біле небо, біла земля, білий сніг. Я вже досить довго займаюся за столом у своїй кімнаті й щоб трохи відірватися, визираю у вікно. В очі б'є сліпуче сонце, від снігу теж відбивається яскраве світло, створюючи в мозку дзеркально сонячні відблиски. Наближення зимової залікової сесії різко повернуло мене на грішну землю, а білі аркуши зошитів без належної кількості конспектів, гарантія того, що заліковий період завалю з приголомшливим тріском, і, як наслідок, полетить у додаткову сесію й екзаменаційна частина. Тому весь вільний час тільки й роблю, що вчуся. Мені так легше, ніколи занурюватися у свої похмурі думки.

— Знову над підручниками киснеш? — з'являється у дверях Оля.

— Взагалі-то, зараз сесія, якщо що! — відгукуюся.

— Анжело, ти так сильно розумною станеш.

— Просто хочу нормально скласти іспити, а тебе, дивлюся, це не хвилює.

— Усе не перевчиш, як буде, так і буде. Везе ж тим, у кого гроші є, заплатив і жодних проблем!

— Колись і в мене теж із цим проблем не було, а тепер, як бачиш, доводиться гризти граніт науки.

— Ти раніше, взагалі, не обтяжувала себе відвідуванням інституту.

— Ну, так, перші пари, як зазвичай, я прокидала, а з останніх — збігала.

— Не життя, а казка! Я теж не відмовилася б від багатого спонсора.

— Казка з поганим кінцем! Не раджу, тепер ти знаєш, чим може обернутися таке красиве життя!

— Ну, ти хоча б спробувала, а тут навіть не світить! — каже з тугою в голосі.

— Не варто засмучуватися з цього приводу, адже за все завжди потрібно платити, а розплата буває гіркою.

— Гаразд, давай не будемо про сумне. На вулиці погода класна, перший сніг, не хочеш відірватися від занять?

— А, що є якісь пропозиції?

— Я тут у Маринки з Наталкою в кімнаті сиділа… Коротше, вони запропонували вийти на подвір'я і покидатися снігом. Ти, як на це дивишся?

— Гарна ідея, чому б і ні? — відкладаю вбік зошити.

Ми бігаємо по снігу, заливаємося реготом, ловимо одне одного в заметах, граємо в сніжки. Мені якось щиро легко і приємно на душі, щоки зарум'янилися від морозу, а всередині стає тепло.

Дні пролітають, а за ними тижні. За півтора тижня до Нового року і за тиждень до початку залікової сесії стою біля аудиторії та гарячково перечитую пояснювальну записку до свого курсового проєкту з креслення. Один хлопець із гуртожитку все-таки зробив мені креслення і за два дні до здачі вручив його разом зі шпаргалками. Я чесно намагалася вивчити й навіть дещо запам'ятала, але розібратися де, що на кресленні все одно не змогла. Коридор набитий студентами. Усі сім груп двох потоків призначено на один день. Що наводить на думку — не всі здадуть.

— Ну, і коли ти заходиш? — цікавиться коліжанка, що стоїть поруч, дивлячись поверх голів у кінець черги.

— Не знаю, остання, — бурчу.

— Чому? Чим швидше з цим покінчимо, тим краще!

— Тому що я нічого тут не розумію! — для переконливості трясу перед її обличчям папірець із підказками.

— Не переживай, гаразд? Усе в тебе вийде, — намагається підбадьорити, а потім губиться в натовпі.

Ех… мені б її впевненість. Я з якимось несамовитим завзяттям продовжую заучувати страшні слова і визначення. Відвертає мене від цього марного заняття чиясь лайка біля дверей до кабінету. Важко зітхнувши й засунувши аркуші в сумку, протискаюся вперед. На проході стоїть Максим, який допоміг мені з кресленням і весело мені посміхається:

— Заходь.

— Куди? — лепечу.

— Як куди? На здачу, — ще раз усміхається.

— Не хочу! — у страху відходжу.

Він, схоже, в кінець, розвеселяється, і схопивши мене за руку, затягує в аудиторію. За інерцією влетівши до кабінету, задкує назад, але натикаюся спиною на двері, що зачинилися. Близько двадцяти тих, хто здає, сидять за партами з однаково блідими, приреченими обличчями й пихкають над додатковими запитаннями. Викладач із суворим виглядом стежить, щоб ніхто не списував.

— Проходьте, будь ласка, сюди та кладіть заліковку, — побачивши мене, професор жестом запрошує до столу.

— Завдання… брати? — на ватних ногах підходжу ближче і тремтячими руками дістаю заліковку.

— Не треба, Лукін, ви вільні? — звертається він до хлопця, який мене завів.

— Ну, так, — поспішно промовляє той.

— Чудово, приймайте студентку!

Стою і тільки рот відкриваю, не розуміючи, що тут відбувається.

— Ну, йдіть, — махає викладач рукою в бік вікна.

Ще раз обводжу поглядом аудиторію, тільки зараз розумію, що старшокурсники приймають курсові проєкти в учнів із молодших курсів. «Круто викрутився професор, нічого не скажеш?!» — думаю і плюхаюся біля Максима.

— Завдання, — суворо вимагає він.

— А ти, що на нього ще не надивився? — хіхікаю.

— Давай, хоч видимість створимо? Хоча я в принципі й так можу оцінити твої знання.

— Наскільки? — жваво цікавлюся цим питанням.

— Якщо підсумувати все, що ти знаєш з кожного з п'яти запитань, які я маю поставити, то вийде якраз п'ять, — розтягує губи в посмішці.

— Чудово, став, — грайливо кажу. — Міг би й сказати, що приймаєте ви. Я за три години думала з глузду з'їду.

— Анжел, та там усі вже знають.

— Я не прислухалася, я вчити намагалася.

— Ти креслення покажеш?

— А навіщо тобі на нього дивитися, коли ти сам його креслив?

— Гаразд, учениця, тримай — п'ять! — суне мені в руку заліковку.

— Дякую, — забираю її та підходжу до викладача.

— П'ять? — дивує він і якось швидко втрачає до мене інтерес.

Тихенько вислизнувши за межі кабінету і не помічаючи запитань, що посипалися звідусіль, швидко прошмигую повз тих, хто здає.

Час минає непомітно і всі заліки успішно складено. А потім настає Новий рік з його мандаринами, ялинками, червоними коробками в смішному подарунковому папері, салютами, феєрверками та чотириденним загулом на дачі у родичів. Усі учні дуже не люблять січень з найбанальнішої причини — сесія. У мене ж двояке ставлення до нього. З одного боку, я завжди боялася іспитів, а з іншого, не треба вставати вранці та тягнутися на заняття, а сам місяць проходить дуже швидко. Ось і цей січень не зраджує своєму, а точніше моєму ставленню до перевіркової частини навчання. Чотири дні на те, щоб переписати всі лекції й хоч щось вивчити, потім екзаменаційний кошмар, а далі за накатаною схемою. При такій божевільній гонитві я само собою була зайнята по самі звивини, які довелося напружувати за весь той час, що байдикувала під час півріччя.

 У найулюбленіший студентами день, а якщо точніше — двадцять п'ятого січня, наша група йде святкувати закінчення сесії в невеликий бар. П'ю пиво і слухаю історії, хто, як здавав і які курйозні випадки сталися за час іспитів, а сама весь час поглядаю на вхідні двері. Мені незатишно перебувати у великій компанії й хочеться швидше піти.

— Я, напевно, додому поїду, — кажу Ользі, поставивши келих на стіл.

— Точно? Може, ще побудеш серед людей? А то зачинилася у своїй раковині від усього білого світу! — пропонує.

— Ні, я вже вирішила, — піднявшись, закидаю на плече сумку і намагаюся якомога непомітніше покинути бар.

Потім починається навчання, яке приносить свої клопоти, і вони трохи виводять мене з понуро-скорбутного стану. Так, що друга половина лютого пролітає більш-менш оперативно і непомітно. У житті в мене нічого не відбувається, все монотонно й одноманітно.

Олена Лук'янова
Барбі для Мажора

Зміст книги: 68 розділів

Спочатку:
1
1783353731
139 дн. тому
2
1783372795
138 дн. тому
2.1
1783354454
139 дн. тому
3
1783354793
139 дн. тому
3.1
1783355154
139 дн. тому
3.2
1783355504
139 дн. тому
4
1783355681
139 дн. тому
5
1783356054
139 дн. тому
6
1783357753
139 дн. тому
6.1
1778152430
199 дн. тому
7
1783357939
139 дн. тому
7.1
1783358108
139 дн. тому
8
1783358291
139 дн. тому
9
1778152768
199 дн. тому
10
1779892308
179 дн. тому
10.1
1779892322
179 дн. тому
11
1779892356
179 дн. тому
12
1778153108
199 дн. тому
12.1
1778153151
199 дн. тому
13
1783358564
139 дн. тому
14
1783358713
139 дн. тому
15
1783358918
139 дн. тому
16
1783359067
139 дн. тому
17
1783359137
139 дн. тому
18
1783359205
139 дн. тому
19
1783359293
139 дн. тому
20
1783356540
139 дн. тому
21
1783356960
139 дн. тому
22
1783357096
139 дн. тому
23
1783357301
139 дн. тому
24
1783357440
139 дн. тому
25
1781967180
155 дн. тому
25.1
1783359502
139 дн. тому
26.
1783359608
139 дн. тому
26.1
1783004880
143 дн. тому
26.2
1783378755
138 дн. тому
27
1783848915
133 дн. тому
28
1783849196
133 дн. тому
28.1
1784713933
123 дн. тому
29
1784714075
123 дн. тому
29.1
1785071572
119 дн. тому
30
1785071805
119 дн. тому
31
1785849741
110 дн. тому
31.1
1785850043
110 дн. тому
31.2
1786266891
105 дн. тому
32
1787054879
96 дн. тому
32.1
1788290023
82 дн. тому
32.2
1788290072
82 дн. тому
32.3
1791380417
46 дн. тому
33
1791380505
46 дн. тому
34
1791380568
46 дн. тому
35
1791380739
46 дн. тому
36
1791380856
46 дн. тому
37
1791380970
46 дн. тому
38
1791381045
46 дн. тому
39
1791381120
46 дн. тому
40
1791303120
47 дн. тому
41
1792271729
35 дн. тому
42
1792271842
35 дн. тому
43
1792322640
35 дн. тому
44
1793103139
26 дн. тому
45
1793118780
26 дн. тому
46
1793446680
22 дн. тому
47
1793810520
18 дн. тому
48
1794138300
14 дн. тому
49
1794502140
10 дн. тому
50
1794934380
5 дн. тому
51
1795338600
0 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!