Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Обводжу поглядом хол і спостерігаю приголомшливу картину: увесь простір перед величезними дзеркалами, що розташовуються на трьох стінах холу, забитий студентками. Кожна з них зараз підправляє макіяж, зачіску. У принципі, в цій картині немає нічого незвичайного. Так у нас в інституті починається кожен ранок і триває на всіх перервах. Тільки мене одну не хвилює, як я виглядаю. Мені на це, дійсно, наплювати.

Я зовсім себе запустила і перестала за собою стежити. Із красивої дівчини модельної зовнішності перетворилася на справжню «синю панчоху». Мій зовнішній вигляд тепер більше відштовхує, ніж приваблює. Через тривалі переживання і депресію я сильно схудла, обличчя стало блідим, змарнілим із запалими щоками та синявою під очима після безсонних ночей. А ще повна відсутність макіяжу. За волоссям своїм теж не доглядаю, часто забуваючи його вчасно помити, тому воно видається якогось сіро-брудного кольору і весь час зібране в тугий пучок. Загалом, сіра миша, тільки окулярів не вистачає. І одягаюся тепер відповідно до своєї зовнішності, постійно ходжу в одному й тому самому старому, розтягнутому светрі болотного кольору, який висить на мені мішком, і пошарпаних джинсах. Дорогі й модні речі, які подарував Андрій, носити не можу — надто болючі ще спогади.

Поліни сьогодні немає на заняттях і моя сусідка по гуртожитку цілий день приділяє увагу тільки мені. Це не дуже тішить, бо потрібно на перервах виходити на ґанок або стояти у фойє, а я тепер не люблю великого скупчення людей. Мені звичніше сидіти на перервах за столом у кабінеті та удавати, що щось вивчаю, або самотньо стояти в коридорі біля вікна навпроти аудиторії, якщо вона зачинена. А приятелька постійно норовить потягнути мене туди, де збирається натовп. На великій перерві після перекуру стоїмо у фойє біля вікна. Навколо багато студентів, вона вишукує очима когось у нескінченному потоці, а я байдуже дивлюся у вікно.

— Олю, привіт! Ти без Поліни? А, що за опудало поруч із тобою, нова подружка? — зупиняється біля нас Роман.

— Зовсім не нова, просто раніше з нами не тусила, — відгукується моя супутниця.

— Вона повний відстій, не псуй свою репутацію, — чую невтішні зауваження на свою адресу.

Ми вчимося на різних факультетах і майже не перетинаємося. Раніше, коли я ще не прагнула сховатися від усього світу, інколи зустрічала його: у коридорах, буфеті, бібліотеці й навіть на ґанку біля входу, де він стояв зі своїми товаришами. Частенько чула хвалебні відгуки про його персону, але ніколи не звертала на нього увагу. Ось і зараз найменше хочеться бачити саме його.

Повертаюся в повній рішучості сказати йому у відповідь якусь гидоту. Наші погляди зустрічаються і він завмирає від несподіванки. Його очі виражають шок від побаченого. Поки збираюся з думками, що йому відповісти, він починає першим.

— Барбі, невже ти?! Що ти з собою зробила? Навіщо так себе споганила? — вимовляє, ледь стримуючи емоції від здивування.

— Це, щоб такі бабії, як ти, не липли, — незворушно заявляю.

— Від колишньої тебе не залишилося нічого, одні очі. Я тільки за ними й упізнав: такі величезні й глибокі, що можна потонути. У них затягує, як у вир, але погляд якийсь потухлий…

— Не подобається, не дивись! — ображаюся і знову відвертаюся до вікна.

— Ольго, так, де Поліна? — знову звертається він до неї.

— А ти не знаєш? Її сьогодні, взагалі, на заняттях немає.

— Вона не прийшла в інститут? Гаразд, я їй тоді зателефоную, — залишає нас, наздоганяючи симпатичних дівчат, які проходили повз.

*****************

Після занять приходимо з Олею в гуртожиток, переодягаємося і ставимо чайник. У двері хтось стукає. Так до нас стукає тільки Лукін. Він завжди, немов, заздалегідь вибачається, що потурбував.

— Анжело, знову твій припхався, — повідомляє вона.

— А чого відразу мій?

— Ну, він же сюди до тебе бігає, я це вже давно зрозуміла!

— А може, до тебе? — роблю припущення.

— Ось тільки, чомусь він весь час біля тебе крутиться.

Стукіт знову повторюється і йому відчиняють двері.

— Привіт, дівчатка! До вас можна? — проситься він.

— Ну, заходь, якщо прийшов, — відповідає йому коліжанка.

Сиджу за столом, обклавшись підручниками та зошитами.

— Гей, зубрила! Чудово виглядаєш сьогодні, — підходить до мене і робить комплімент.

— Тільки сьогодні? — сміюся.

— Ну, чому ти завжди гарна.

— Ти мені лестиш.

— Це правда, останнім часом ти якась замучена, але все одно красу нічим не зіпсуєш. Вона або є, або її немає!

— Макс, ти чай із нами будеш пити? — пропонує моя сусідка, розливаючи заварку по чашках із маленького пузатого чайника, схожого на іграшкового слоника.

— Не відмовлюся, — погоджується і сідає до столу.

П'ємо міцний гарячий чай із вишневим варенням і ведемо невимушену бесіду. Йому важко говорити зі мною, бо я спокійно дивлюся прямо в очі. Розмова у нас виходить якоюсь переплутаною: з балаканиною, веселими історіями, жартами й анекдотами. Я ніби вийшла з його фантазій і здаюся йому ангелом, витканим із повітря і сонячного світла, до якого гріх торкатися руками. І він ніяк не наважиться зробити те, навіщо приходить сюди останні кілька днів.

— Лукін, ти на мені дірку проглянеш, — усміхаюся.

— Може, сходимо сьогодні ввечері кудись, у кафе, наприклад? — нарешті наважується.

— Ні. Ти ж чув, що я розлучилася з хлопцем? Я тільки нещодавно почала оговтуватися після цього болісного розриву.

— Але ти ж знаєш, що для мене значиш?..

— Ти хороший, але я ще не готова до нових стосунків. Не ображайся!

— Я все чудово пам'ятаю і розумію. Не треба повторювати! — розчаровано вимовляє і знову ні з чим іде.

Олена Лук'янова
Барбі для Мажора

Зміст книги: 68 розділів

Спочатку:
1
1783353731
139 дн. тому
2
1783372795
138 дн. тому
2.1
1783354454
139 дн. тому
3
1783354793
139 дн. тому
3.1
1783355154
139 дн. тому
3.2
1783355504
139 дн. тому
4
1783355681
139 дн. тому
5
1783356054
139 дн. тому
6
1783357753
139 дн. тому
6.1
1778152430
199 дн. тому
7
1783357939
139 дн. тому
7.1
1783358108
139 дн. тому
8
1783358291
139 дн. тому
9
1778152768
199 дн. тому
10
1779892308
179 дн. тому
10.1
1779892322
179 дн. тому
11
1779892356
179 дн. тому
12
1778153108
199 дн. тому
12.1
1778153151
199 дн. тому
13
1783358564
139 дн. тому
14
1783358713
139 дн. тому
15
1783358918
139 дн. тому
16
1783359067
139 дн. тому
17
1783359137
139 дн. тому
18
1783359205
139 дн. тому
19
1783359293
139 дн. тому
20
1783356540
139 дн. тому
21
1783356960
139 дн. тому
22
1783357096
139 дн. тому
23
1783357301
139 дн. тому
24
1783357440
139 дн. тому
25
1781967180
155 дн. тому
25.1
1783359502
139 дн. тому
26.
1783359608
139 дн. тому
26.1
1783004880
143 дн. тому
26.2
1783378755
138 дн. тому
27
1783848915
133 дн. тому
28
1783849196
133 дн. тому
28.1
1784713933
123 дн. тому
29
1784714075
123 дн. тому
29.1
1785071572
119 дн. тому
30
1785071805
119 дн. тому
31
1785849741
110 дн. тому
31.1
1785850043
110 дн. тому
31.2
1786266891
105 дн. тому
32
1787054879
96 дн. тому
32.1
1788290023
82 дн. тому
32.2
1788290072
82 дн. тому
32.3
1791380417
46 дн. тому
33
1791380505
46 дн. тому
34
1791380568
46 дн. тому
35
1791380739
46 дн. тому
36
1791380856
46 дн. тому
37
1791380970
46 дн. тому
38
1791381045
46 дн. тому
39
1791381120
46 дн. тому
40
1791303120
47 дн. тому
41
1792271729
35 дн. тому
42
1792271842
35 дн. тому
43
1792322640
35 дн. тому
44
1793103139
26 дн. тому
45
1793118780
26 дн. тому
46
1793446680
22 дн. тому
47
1793810520
18 дн. тому
48
1794138300
14 дн. тому
49
1794502140
10 дн. тому
50
1794934380
5 дн. тому
51
1795338600
0 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!