Раді Вас бачити!

Роман.

— Ромо, у тебе такі красиві вії! — Поліна влаштовується у мене на грудях, поклавши голову на плече.

— Угу, — погоджуюсь, думаючи, як би швидше здихатись її.

— Пухнасті-пухнасті! Як у дівчинки, — запускає долоню в моє волосся.

— Перестань, — мені неприємний цей дотик, і я забираю її руку.

— Тобі про це говорили? — витримує паузу, мабуть, чекаючи негативної відповіді чи збентеження, а може, жарких обіймів.

— Говорили, — відповідаю з байдужістю.

Постільні втіхи закінчені, мене дратують її ласки та порожні балачки, бажаю як найшвидше її позбутися. Але відразу виганяти якось незручно. Вже сто разів пошкодував, що привіз її до себе, бо мати поїхала і квартира вільна. А треба було їхати в готель, як звичайно робив, там би будь-якої миті міг зірватися і піти, посилаючись на якісь справи.

— Часто? — робить останню спробу перед тим, як зіграти в скривджену.

— Часто. Останній рік частіше, ніж раніше, — дивлюся прямо на неї, трохи схиливши голову на бік.

Вирішую спеціально її завести, щоб був привід посваритись і вона, нарешті, вже пішла з моєї квартири. Але вона, як будь-яка розумна дівчина, зрозуміла, що краще удати, що вона не розуміє, що я хочу їй цим сказати.

— Це від того, що вії у тебе, справді, незвичайні, — чекає, що її банальний комплімент знайде у мені живий людський відгук.

— Напевно, — перекладаю погляд на стелю.

«Може люстру замінити. Хоча ні, ця ще цілком собі нічого», — розмірковую, відволікаючись, щоб не зірватися на ній. Будь-яку іншу вже давно без зайвих розмов виставив би за двері, але з нею офіційно зустрічаюся, тому намагаюся її не ображати. Вона скочується з моїх грудей і лягає на спину. Деякий час лежимо мовчки. Чекає компліменту у відповідь. Оглядаю її підтягнуте тіло, плоский живіт, великі груди й думаю про те, що потрібно щось сказати про її високий інтелектуальний рівень. Щось таке, що пояснює, що вона лежить у моєму ліжку не через те, що вона гарна і добре займається інтимом, а тому що мені з нею, наприклад, цікаво. Замість цього кладу руку на її живіт і лоскочу пальцем.

— Милий, тобі добре зі мною? — ставить питання, яке ось уже три тисячі років очолює посторгазмічний хіт-парад.

— Мені давно не було так добре, — брешу, намагаючись зобразити найпроникливішу усмішку.

Насправді мені було б добре, якби зараз поряд зі мною лежала Анжела. Що робити, такий тепер настав час, жінки імітують оргазм, а чоловіки — компліменти.

— Давай покурім? — пропонує і солодко потягується.

— Я в спальні не палю.

— Що і своїм подружкам не дозволяєш?

— Я тобі вже казав, що ніколи не водив у свою квартиру тих, які тільки для траха і не більше. Ти перша з ким у мене стосунки, — знову посміхаюся, ледве стримуючи роздратування.

— Звідки у тебе у ванній стільки парфумерії? — грайливо клацає мене по носі.

— А нічого, що я з мамою живу?

— Скажи, а тобі не самотньо спати самому на такому величезному ліжку? — чується тонкий натяк, вона кокетливо накручує на палець пасмо свого волосся.

«Звичайно, мила! А ти — саме та людина, яка врятує мене від самотності. Дай подумати, що я маю тобі відповісти? Залишся в мене ночувати? Або — чому б тобі не переїхати до мене? І тоді буквально з наступної хвилини ти наведеш порядок у моїй кімнаті, приготуєш мені вечерю, почнеш виправляти мене, що ти ще зробиш?» — крутиться в моїй голові, але натомість питаю:

— Тобі додому не треба?

— Ще не пізно. А що ти мене вже виганяєш? — дивується.

— Ні, коли зберешся, скажи, щоб я викликав тобі таксі.

— Останнім часом ми рідше стали проводити час удвох, у тебе весь час якісь справи. Мені не вистачає близькості. Я сумую за тобою, а ти? — повертається до мене та обіймає.

— Я теж, — оглядаюся на всі боки, розуміючи, що розмова підходить до того моменту, коли треба або позіхати, або звалювати.

— Котик, поцілуй мене, — просить, притискаючись до мене.

— Я втомився, мені треба виспатися. Давай, я тобі викличу таксі? — у мене вже урвався терпець і, грубо скинувши її руку, відсовую її від себе.

Більше не можу виносити її жодної хвилини. Дратує все: дотик її тіла до мого, її запах, її напад ніжності. Будь-яке її слово чи рух викликає у мені агресію. Відчуваю до неї лише огиду. І єдине бажання зараз — щоб її тут не було. Нехай зникне, розчиниться у повітрі, провалиться крізь землю.

— Я не хочу їхати додому, бажаю лишитися в тебе. Було б так добре, обійнявшись, заснути з тобою. Може, ми цю ніч разом проведемо? — звучать у її голосі сентиментальні нотки й вона знову намагається обійняти, поклавши на мене руку.

— Ти ж знаєш, що я ні з ким не лишаюся до ранку. Не можу я всю ніч з кимось спати в одному ліжку!

— Ну чому? Це ж так приємно, коли кохана людина лежить поряд з тобою, обіймати її, відчувати тепло її тіла.

Мовчки, вивільняюсь із її обіймів і йду у ванну, на ходу нервово набираючи номер таксі на своєму телефоні. Адже не відчував особливого бажання займатися з нею сексом, але все ж таки сам запропонував поїхати до мене. Просто занадто розбушувалася фантазія після того, як сьогодні в кафе поцілував блондинку.

— Ти куди? — сідає вона на ліжко, і обхопивши руками коліна, втикається в них підборіддям.

— Швидко одягайся, зараз таксі приїде, — кидаю їй через плече.

— А як же душ?

— Вдома помиєшся, — говорю з коридору.