Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Коли з'являюся на порозі своєї кімнати в гуртожитку, сусідка з цікавістю дивиться на мене. Роздягаюся, й повісивши куртку, проходжу до свого ліжка, щоб переодягнутися у халат.

— Анжело, що сталося? Ви посварилися? — с підозрою випитує.

— Ні, з чого ти взяла? Ми не сварилися.

— Просто в тебе обличчя якесь дивне.

— Тобі здалося.

— Ну, я ж бачу, ти не така, як завжди. Гаразд, розповідай, що сталося?

— Він мене сьогодні поцілував, — опустивши очі, повільно червонію.

— Ти йому дозволила? Де це було?

— Дозволила. У парку. Він мені в коханні освідчився, так раптово! Я думала, він ніколи не наважиться.

— І, як тобі… його поцілунок?

— Не знаю, я нічого особливого не відчула.

— Ти обідати будеш? Я тут приготувала, поки ти гуляла, — пропонує, наливаючи суп у тарілку.

— Буду, здається, я зголодніла. Що мені тепер робити?

— У сенсі? — не розуміє.

— Як далі поводитися з ним? — підходжу до столу.

— А, що він на чомусь наполягає?

— Ні, що ти! Він смирний, як ягня. Ти ж знаєш, він уміє тримати себе в руках.

— Ну, тоді будь із ним, ніби нічого не сталося. Як раніше. І більше довіряй своєму серцю. Не розрахунку, а серцю. Але при цьому все-таки голову не втрачай — попереду іспити. А то в тебе, як кохання, ти на навчання забиваєш одразу! — з іронією вимовляє вона, ми сміємося і сідаємо до столу.

*****************

Аудиторія заповнюється студентами, одночасно із дзвінком входить і викладач. Тримаю в руках маленьке, кишенькове дзеркальце, коли підходить приятелька і сідає поруч:

— Ми вже в дзеркальце дивимося? Який прогрес!

— Просто в око щось потрапило.

— Це Серьога на тебе так вплинув, що ти вже стала своїм зовнішнім виглядом цікавитися?

— До чого тут він, правда, в око щось потрапило, — намагаюся виправдатися.

Лектор стає у вичікувальну позу, відвертається до вікна і барабанить пальцями по столу, закликаючи народ до порядку. Останні шерехи та клацання замками розчиняються в тиші, що наростає. Студенти завмирають в очікуванні першого викладацького слова і він, ковзнувши поглядом по гальорці, починає читати лекцію. Задумливо розглядаю сокурсників, коли сусідка шепоче:

— Про що ви на великій перерві розмовляли? У тебе досі так обличчя сяє!

— Він мене на побачення запросив.

— І ти підеш?

— Так, я погодилася!

— Ти будеш тепер із ним зустрічатися?

— Поки що ні. Я вирішила розвіятися, сходити погуляти кудись, просто провести весело час. Набридло мені вже киснути, — з оптимізмом вимовляю.

— Анжело, а коли побачення, сьогодні ввечері?

— Ні, ми домовилися на неділю, — відмахуюся від неї, не встигаючи записувати в конспект.

Говорить викладач дуже швидко, не зупиняючись, і не помічаючи реакцію слухачів. У такому темпі він за півтори години наговорив стільки, що в мене все це ледве вмістилося на п'яти аркушах зошита. Коли дзвенить дзвінок, і ми виходимо з кабінету, запитую в неї:

— Ти сьогодні поїдеш додому?

— Ні, я залишаюся в гуртожитку. До мене Лукін має прийти, допомогти з кресленням.

— Нічого собі, ти в мене нареченого відбиваєш? — сміюся.

— Іди ти до біса, тобі, що Барикіна мало?! Сама ж казала, що Макс тобі не потрібен! — ображається, знаю, що він їй подобається.

— Досить дутися, я пожартувала. Якщо ти на нього запала, можеш із ним замутити. Я не заперечую! Ну, а я — додому, а в неділю приїду і піду на побачення!

— Тоді будемо прощатися, я зараз у бібліотеку. Удачі тобі там із твоїм кавалером!

— Тобі теж, — підморгую їй і біжу в гуртожиток.

Швидко зібравшись, їду. За вихідні треба багато чого встигнути. Я, справді, вирішила почати нове життя, і для цього потрібно за два дні привести себе до ладу. Виправити все те, що місяцями запускала.

Насамперед я забрала з гуртожитку весь свій старий одяг, який мав жахливий вигляд. Вдома дістала з шифоньєра те, що купував Андрій, речі, які ще зовсім недавно не хотіла бачити й дбайливо їх сховала там. Тепер знову носитиму тільки гарне вбрання і більше не ховатимуся в цих ганебних зношених речах. Наступного дня зайнялася своєю зовнішністю. Зробила в салоні манікюр і педикюр, а потім у перукарні пофарбувала волосся, яке вже встигло відрости. Тепер я знову блондинка.

У неділю одягаю гарну сукню під коротенький шкіряний плащ, чорні колготки та чорні туфлі на підборах. Роблю професійний макіяж на обличчі й розпускаю своє довге шикарне волосся, воно спадає на мої плечі грайливими локонами. Востаннє глянувши на себе в дзеркало, беру сумки з модним, дорогим одягом, який тепер носитиму, і йду на зупинку.

Неяскраве, весняне сонце світить ніжно й лагідно, а легкий і теплий вітерець приносить спокій і умиротворення. Поки ще по-весняному, смарагдова трава на землі, без належного нальоту міського пилу, радує око. Почуття гармонії зі світом зростає і прогресує, що незмінно позначається на моєму добродушному настрої та романтичних позивах.

З вікна бачу, як мій шанувальник підходить до гуртожитку і спускаюся до нього. Він кидає мигцем на мене погляд, і знову піднявши голову, дивиться на мої вікна.

— Привіт, Сергію, — розумію, що він не впізнає мене і сама підходжу до нього.

Повернувши голову в мій бік, він витріщається здивованими очима і застигає на місці. Дивиться, мовчки, хвилин п'ять і нічого не може відповісти. Перед ним знову стоїть та, Барбі, яку він колись уперше побачив у «Джазі» і закохався.

— Ну, що ж ти мовчиш? Ти не радий мене бачити? — продовжую, вдаючи, що не здогадуюся, що з ним відбувається.

— Привіт! Радий, звісно, я просто не очікував… Ти така гарна, я не можу від тебе очей відірвати, — вимовляє, коли до нього знову повертається дар мови.

— Я задоволена, що тобі сподобалося! Ну, що ми сьогодні підемо кудись чи так і будемо тут стояти?

— Вибач, задивився. Я можу так дивитися на тебе цілу вічність… Звичайно, підемо. Запрошую тебе прогулятися, а потім у кафе.

Беру його під руку і йдемо гуляти вечірнім містом, а потім заходимо в «Лелеку».

****************

Сергій.

У кафе сидимо поруч, спершись на спинку дивана. Поводжуся, як старий збоченець: крадькома нюхаю її волосся, дивлюся на ноги, постійно тисну в собі бажання поцілувати її в шию. Мене просто розпирає від того, що відстань між нами менш як п'ять сантиметрів і, незважаючи на одяг, кожною частинкою шкіри відчуваю тепло, яке відходить від неї. Осмілів тільки до того, щоб покласти долоню на її тоненьке зап'ястя, а вона не заперечує, що ще більше розпалює мене, а потім лякає. Так, що традиційних погладжувань собі не дозволяю. «Барикін, що з тобою відбувається? Звідки береться ця ніжність? Тобі б із нею жадібно цілуватися, а ти доторкнутися боїшся. Слава богу, квітів не додумався купити, а то б вона точно вирішила, що ти божевільний старомодний маніяк. А може, не вирішила б?» — розмірковую, милуючись нею.

Виходимо з кафе, тримаючись за руки, потім проходимося бульваром і я проводжаю її до гуртожитку. Тримаюся скромно —цілуватися не лізу, обіймаю обережно, за руку тримаю так, наче це екзотичний метелик, який може померти від сильного стискання. Попрощавшись із нею, задоволений іду додому, думаючи про те, що таку приголомшливу дівчину упускати не можна. Її потрібно просто кохати, дихати нею, писати для неї вірші.

Олена Лук'янова
Барбі для Мажора

Зміст книги: 68 розділів

Спочатку:
1
1783353731
139 дн. тому
2
1783372795
138 дн. тому
2.1
1783354454
139 дн. тому
3
1783354793
139 дн. тому
3.1
1783355154
139 дн. тому
3.2
1783355504
139 дн. тому
4
1783355681
139 дн. тому
5
1783356054
139 дн. тому
6
1783357753
139 дн. тому
6.1
1778152430
199 дн. тому
7
1783357939
139 дн. тому
7.1
1783358108
139 дн. тому
8
1783358291
139 дн. тому
9
1778152768
199 дн. тому
10
1779892308
179 дн. тому
10.1
1779892322
179 дн. тому
11
1779892356
179 дн. тому
12
1778153108
199 дн. тому
12.1
1778153151
199 дн. тому
13
1783358564
139 дн. тому
14
1783358713
139 дн. тому
15
1783358918
139 дн. тому
16
1783359067
139 дн. тому
17
1783359137
139 дн. тому
18
1783359205
139 дн. тому
19
1783359293
139 дн. тому
20
1783356540
139 дн. тому
21
1783356960
139 дн. тому
22
1783357096
139 дн. тому
23
1783357301
139 дн. тому
24
1783357440
139 дн. тому
25
1781967180
155 дн. тому
25.1
1783359502
139 дн. тому
26.
1783359608
139 дн. тому
26.1
1783004880
143 дн. тому
26.2
1783378755
138 дн. тому
27
1783848915
133 дн. тому
28
1783849196
133 дн. тому
28.1
1784713933
123 дн. тому
29
1784714075
123 дн. тому
29.1
1785071572
119 дн. тому
30
1785071805
119 дн. тому
31
1785849741
110 дн. тому
31.1
1785850043
110 дн. тому
31.2
1786266891
105 дн. тому
32
1787054879
96 дн. тому
32.1
1788290023
82 дн. тому
32.2
1788290072
82 дн. тому
32.3
1791380417
46 дн. тому
33
1791380505
46 дн. тому
34
1791380568
46 дн. тому
35
1791380739
46 дн. тому
36
1791380856
46 дн. тому
37
1791380970
46 дн. тому
38
1791381045
46 дн. тому
39
1791381120
46 дн. тому
40
1791303120
47 дн. тому
41
1792271729
35 дн. тому
42
1792271842
35 дн. тому
43
1792322640
35 дн. тому
44
1793103139
26 дн. тому
45
1793118780
26 дн. тому
46
1793446680
22 дн. тому
47
1793810520
18 дн. тому
48
1794138300
14 дн. тому
49
1794502140
10 дн. тому
50
1794934380
5 дн. тому
51
1795338600
0 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!