Раді Вас бачити!

Роман.

Весь день я сонний і розбитий і щоразу намагаюся лягти поспати. Працювати зовсім не хочеться і все падає з рук. До нас у кімнату заходить старший зміни та пропонує пообідати.

— Щось не хочеться, — хрипким голосом відгукуюсь.

— Як-то ти погано виглядаєш, похмілля? — дивиться на мене з підозрою.

— Він сьогодні цілий день спить на ходу, видно хрінова йому. Точно з перепою, — припускає Сергій.

— Якого перепою? Я намагаюся перед роботою не «накидатися», просто майже не спав. Не можу, очі самі заплющуються, мені б, хоч годинку подрімати.

— Що на блуд ходив? Навіщо так зависати перед добою, ти, що іншого дня не можеш? — зауважує Антон.

— Чого ти одразу в крайнощі впадаєш? Може, в мене безсоння.

— Кого ти слухаєш? Цей казкар завжди умів знаходити хороші відмазки, — бурчить інший охоронець.

— А ти чого такий злий? — запитує в нього начальник.

— Він завжди злий, коли голодний, — буркочу.

— Так, я сьогодні ще нічого не їв, — підтверджує мій друг, з апетитом дивлячись на розкладену їжу, яку йому приготувала мама.

Розігрівши свої обіди в мікрохвильовій печі, приступаємо до трапези. Другий черговий звітує старшому зміни про замовлення, жадібно уплітаючи за обидві щоки плов з м'ясом. А я ліниво ганяю ложкою по тарілці тільки, що зварені пельмені та подумки знаходжуся, явно, не тут. І думи мої настільки глибокі, що не помічаю, як Антон, уже вкотре звертається до мене, намагаючись привернути увагу.

— Ромо, ми тебе втрачаємо, — клацає пальцями перед моїм обличчям. — Мабуть, Барикін вгадав і ти точно вчора зависав з якоюсь чарівницею?

— Каюся, хлопці! Була справа майже до ранку, тому й не виспався, — усміхаюся черговій успішній авантюрі та спогадам про минулу ніч.

— Це ж, наскільки дівчина повинна бути шикарна, щоб через це не спати всю ніч перед робочою зміною?

— Воно того варте, повір.

Вранці я зрозумів, що не хочу її відпускати. Мені захотілося прийти з роботи та ще раз насолодитися цим бажаним тілом. Моє обличчя стає серйозним, раптом ясно усвідомлюю, що з нетерпінням чекаю на повторення нашої з Анжелою близькості. Це відкриття спантеличує мене. Відставляючи убік тарілку, вирішую, що це всього лише відлуння спільної ночі та поспішаю викинути з голови ці дурні думки.

— Гаразд, Казанова, можеш трохи поспати. Думаю, твій напарник поки що впорається без тебе, — дозволяє начальник, виходячи з кімнати.

Після обіду лягаю на диван і одразу відключаюся. Я проспав, напевно, години зо три, поки мене не розбудив другий охоронець. Ми випиваємо по чашці кави, а потім від нудьги розгадуємо кросворди. Приятель починає розповідати: як з'їздив учора додому, про те, як батьки готуються до його весілля, про свою кохану, що вона буде найкрасивішою нареченою на світі і йому всі заздритимуть. Але я його не слухаю, мимоволі згадую, як вчора вона лежала в моєму ліжку, оголена і така спокуслива. Забувшись спогадами вчорашнього вечора, відновлюю крок за кроком усі збудливі та чуттєві деталі. Тоді я забув, хто я є і, що було раніше, не думав ні про що. Втратив орієнтацію у часі та у просторі, все у світі зупинилося. Та ніч перевернула все моє життя. Це була миттєва слабкість, ненавмисна неконтрольована нерозсудливість… але така солодка і приємна, яку хочеться повторити знову… і знову. Увечері до нас знову заходить старший зміни, перекусивши, п'ємо каву та розмовляємо про свої проблеми.

— Ну, що герой-коханець, розкажеш, що за німфоманка в тебе була вчора? І що в ній такого особливого, що ти в загул пішов на всю ніч і це перед роботою? — с усмішкою цікавиться він у мене.

— Ця красуня настільки гарна, що будь-хто б голову втратив. Заради такої можна і своїм сном пожертвувати. І я б ще раз із задоволенням повторив.

— Ну і де ти її підчепив?

— У сауні, — відповідаю, кинувши косий погляд на її нареченого.

— У тебе Поліна така гарненька. Ось чого тобі не вистачає? Чому тебе весь час тягне ліворуч? Не набридли тобі ще ці випадкові, одноразові зв'язки?

— Знаєш, іноді хочеться, щоб все було швидко, коротко і по ділу. Адже може, таке бути, що і хлопець, і дівчина просто хочуть один одного, тільки хочуть, і все? Без продовження.

— Романе, і як ти тільки примудряєшся розводити баб на секс у перший же вечір знайомства? Талант не проп'єш!

— Це тому, що я не приховую чого хочу. Навіщо дарма темнити? Мені незрозумілі люди, які заради перепіху цілий місяць скромничатимуть, щоб дотриматися рамок пристойності. А куди простіше запитати безпосередньо. Але водночас кожен

думає: «Запитаю — подумає, що я тільки цього хочу…». Але ж так воно і є! Тож особині жіночої статі потрібні різні, і різні, на щастя, бувають. Є для стосунків, є для траха. Нехай брутально, зате правда.

— І ти як-то знаходиш таких, які для сексу? У тебе на них чуття?

— Та всі вони такі! Просто багато хто вдає, що незацікавлені в інтимних контактах. Така поведінка диктується їм забобонами суспільства. Коротше, усім тим, що називається мораллю. Але схоже, що розмов про те, як досягти оргазму, набагато більше, ніж про те, як знайти кохання.

— Ну, так, майже всі мої знайомі зізнавалися, що інтим — це найголовніше у стосунках, на ньому будується все інше. Але чомусь саме у стосунках, — вступає у розмову Сергій.

— Ось ця принциповість мене й дратує. Особисто я не почну ні з ким зустрічатися, доки не спробую кралю. Якщо вона не підходить мені у ліжку, не підійде й далі, — продовжую.

— А я вважаю, що не можна першого ж вечора тягнути в ліжко. Це неправильно і навіть непристойно.

— Тому-то ти й робиш щоразу одну й ту саму помилку: спочатку витрачаєш на чергову коханку купу часу, грошей, нервів, енергії, пораєшся з нею, впроваджуєшся в її світ, дізнаєшся звички — таким чином, минає багато часу твого вимушеного утримання. Потім після награних опорів, тобі все-таки вдається її вламати. Ти з нею спиш, у половині випадків розчаровуєшся, про всяк випадок робиш це з нею ще пару разів, знову розчаровуєшся, віддаляєшся, перестаєш дзвонити, зникаєш… А, скільки ж разів я тебе попереджав, що далеко не кожна телиця коштує таких зусиль, але ти інакше не можеш — пекельно порядний! І партнерок собі таких же підбираєш. І, хоч убийте мене, не розумію, як можна одружитися з дівчиною, з якою жодного разу не був близький? Одруження — це серйозний крок! А якщо

виявиться, що ви не підходите одне одному в інтимному плані, що потім розлучатися?

— Коли люди дійсно кохають, у них обов'язково все буде добре.

Анжела, особлива, хіба така богиня може не підійти? Один факт володіння нею вже робить щасливим. Вона є суцільне задоволення та насолода для будь-якого чоловіка…

Коли звучить її ім'я, відчуваю якийсь дивний трепет у грудях, який однаково і приємний і неприємний. Кохання… що я знаю про це? Мене кохали, бажали, мене потребували багато хто з підкорених мною, но ніколи це не мало таке значення, як зараз, коли мова зайшла про наречену мого товариша. Тільки не можу зрозуміти чому? Чому мене хвилює те, що відчуваю до неї?

— Я це знаю, як ніхто інший… — густо почервонівши, задумливо вимовляю.

— Що? — перепитує майбутній наречений.

— Антоне, у нашого Барикіна є дві молодші сестри. І він завжди каже, що як уявить, ніби комусь з них може потрапити такий мерзенний пікапер, як я, так у нього одразу кулаки від злості стискаються… — розумію, що бовкнув зайве і швидко перекладаю розмову на іншу тему.