Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Анжела.
Повернувшись із роботи, Роман заходить до спальні. Сиджу в його футболці на ліжку перед телевізором з чашкою чаю в руках. Роздягаючись, він бачить, що його телефон стоїть на зарядці, а це означає, що я його знайшла і, напевно, комусь телефонувала. Спочатку він йде в душ, а потім бере мобільний і перевіряє вихідні дзвінки, але вони завбачливо стерті.
— Кому ти дзвонила? — насторожується.
— Не бійся в міліцію не дзвонила, хоч у мене і була така думка, — глузую з нього.
— Що ж ти своєму ненаглядному не подзвонила?
— Я його номер не знаю. Невже ти згадав, що в мене є наречений? Мені треба до весілля готуватись, а ти мене тут закрив. У тебе є совість? Коли все це закінчиться? І як ти тільки Сергію в очі дивишся після всього того, що зробив? — дорікаю йому, ставлячи чашку на тумбочку.
— До весілля? Ти все ще думаєш, що вона відбудеться? — злісно сміється, наближаючись до мене.
— А що таке? Ти хочеш розповісти своєму приятелю, як викрав його наречену?
— Не кепкуй і щоб більше я не бачив цю обручку на твоїй руці! Бо в мене постійно таке відчуття, що сплю в одному ліжку с чужою дружиною, — хапає мене за руку і недбало стягує її з мого пальця.
Після чого підходить до столу, і відкривши верхню шухляду, кидає туди. Потім знову повертається до мене і перекидає на ліжко.
— Швидко кажи, кому дзвонила? — загрозливо, нависає наді мною.
— Заспокойся, коліжанці я дзвонила, — лякаюся.
— Анжело, я скучив за тобою, — обережно проводить пальцем по моїй щоці, а потім спускається вниз по шиї.
— А я — ні! Відпусти мене додому.
— Брешеш, — впевнено заявляє і майже невагомо торкається моїх грудей.
По моєму тілу проходить тремтіння, ніби й немає перешкоди з тонкої тканини. Коли він так близько, повністю втрачаю над собою контроль. Всі думки одразу вилітають із голови, залишаються тільки почуття та відчуття. Він піддягає краї футболки і проводить рукою вздовж мого оголеного стегна, після чого накидається на мої губи пристрасним поцілунком. По тілу прокочується хвиля палючої пристрасті і я тихенько видихаю, вже не справляючись з власними відчуттями, які повністю захоплюють мене у свій полон. Почуття, виходячи з-під контролю холодного розуму, змушують плавитися моє тіло від кожного його дотику. І я знову здаюся на милість переможцю. Коли все закінчується, мовчки, лежимо.
— Я ненавиджу тебе, — раптом видаю.
— Чому? Тобі ж добре зі мною, — не очікував він.
— Тому що ти жорстокий і безсердечний. Ти хотів кинути мене у тій сауні. І не погодься я тоді на твою підлу пропозицію, ти дозволив би цим бандитам робити зі мною все, що їм заманеться, — приречено вимовляю.
— Я тебе там не збирався залишати. Просто обдурив, щоб ти злякалася і поїхала до мене. Повір, я міг би вже давно взяти тебе силою, але мені потрібно було, щоб ти сама захотіла. І коли підвернувся такий шанс, я не став його упускати, — ніби сміючись з мене, пояснює.
— Захотіла? Та ти не лишив мені вибору! Який же ти все-таки негідник! — серджуся, розуміючи, що сама себе загнала в цю пастку.
Зараз почуваюся не просто дурепою, а черговою лохушкою, яку так спритно і вміло, розвели на інтим. У гніві схоплююся з ліжка і тікаю у ванну. Притулившись чолом до викладеної блакитним кахлем стіни, видаю приречений стогін. Поплакавши там трохи, наказую собі не думати про це та йду на кухню. Він уже спить, а я, розмірковуючи про свою нелегку долю, беруся за готування обіду. Прокинувшись, він заходить уже одягнений, одразу демонстративно віддаляюсь до спальні. Через якийсь час чую, як ляскають вхідні двері. Пообідавши, цей виродок знову пішов.
