Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Чоловіча половина повертається і веселощі тривають. Вже
захмелівши, моя коліжанка зі своїм кавалером цілується просто за столом, вона ніколи не вирізнялася особливою скромністю.
Мене це не дивує, адже саме тому й обрала її, бо інша на її місці могла б і не погодитися.
— Крихітка, може, перемістимося в іншу кімнату, щоб не
бентежити молодь? — чується тонкий натяк у голосі чоловіка.
— Чому б і ні?! Підемо в спальню, подивимося там телевізор, — багатообіцяльно манить безсоромниця.
І захоплена одне одним пара йде, залишивши нас наодинці.
Спочатку хвилююся, думаючи, що мій залицяльник стане до
мене так само вульгарно чіплятися. Але він не поспішає.
— Анжело, ти виглядаєш переляканою, боїшся мене? — накриває мою руку своєю.
— Ні, ти зовсім не страшний… Може, розкажеш мені про себе, я про тебе майже нічого не знаю, — прошу.
— А, що б ти хотіла дізнатися?
— Усе, як ти там живеш у Польщі, чим займаєшся, вчишся чи ні?
— Одразу стільки запитань, не знаю з чого й почати. Де ж ти
була раніше? Шкода, що в нас залишилося мало часу…
— Чому ти так кажеш? — напружуюся.
— Не хотів тебе засмучувати… річ у тім, що я через тиждень їду.
— Як через тиждень?! І надовго?
— Я тут уже майже три місяці, а зустрів тебе, коли час їхати…
Мене не буде довго, приблизно пів року. Я вже два роки так
катаюся — три місяці тут і шість місяців удома. Це пов'язано з нашим бізнесом.
Коли він був ще дитиною, його батько поїхав на заробітки. На Клесівському родовище бурштину справи йшли добре,
спочатку в того з'явилася своя невелика артіль. Їм щастило,
добували багато бурштину. Згодом, він отримав ліцензію на
розробку родовища і створив своє підприємство з видобутку. На
ньому він провертав махінації з незаконного обігу. Згідно з
податковими звітами не все здавалося державі. Частину
підставні старателі зі сторони здавали нібито від себе. Прибуток ділився й осідав у кишенях. Такі махінації на копальнях — часте явище, у підсумку їхня сім'я швидко розбагатіла. Потім вони
всією родиною переїхали до Польщі на постійне місце
проживання. Чоловік допоміг своєму рідному братові, Віктору, вклав більшу частину капіталу в його фірму і тепер вони
партнери. Андрій став представником батька в їхньому
сімейному бізнесі і їздить сюди для аудиторської перевірки, щоб не приховувалися справжні доходи. Довіряй, але перевіряй! Під час свого перебування тут він проживає у дядька. Хлопець
студент-заочник університету і ці поїздки для нього необхідна практика. Таке рішення його тата. Через відрядження учень
часто пропускає сесії. У колах забезпеченого великосвітського
стану можна стати освіченим і успішним і зовсім без освіти…
головне гроші та зв'язки! Хтось продає освіту, а хтось її купує.
— Молодь, чого ви досі на кухні сидите, даремно час витрачаєте? — звертається до нас коханець господині, виходячи зі спальні.
— Уже час їхати? — розчаровано відгукується мій
співрозмовник.
— У вас ще є пів години. Краще б зайнялися чимось корисним, ніж базікати, — підколює нас той і забирає келих із
шампанським у спальню.
Мій кавалер бере мене за руку і, притягнувши до себе, цілує.
М'яко й обережно, немов, боячись, що його відштовхну.
Несвідомо притискаюся до нього ближче і запускаю пальці в його м'яке волосся. І він обіймає ще сильніше, а поцілунок,
втративши свою боязкість, стає більш впевненим і ніжним.
Розчиняючись у цій чарівній миті, шкодую лише про те, що в нас залишається так мало часу.
*******************
Другу зустріч призначили через два дні. За мною в інститут
заїжджає вже знайома машина. Мене забирають після занять і відвозять на квартиру до товариша Олександра. Він домовився з Германом, молодим чоловіком років тридцяти і його
співмешканкою Вірою провести час у них вдома за певну плату, можливо до ранку.
Під'їхавши, заносимо у квартиру сумки з продуктами та алкоголем, водій залишає нас із моїм хахалєм там, а сам їде за Оленою. Поки з господинею розпаковуємо сумки та готуємо
вечерю, наші хлопці в іншій кімнаті дивляться телевізор і про
щось розмовляють. Вона поводиться зі мною гидливо, чомусь подумавши, що їхні друзі зняли повій. Постійно бурчить, що їй потім доведеться все з хлоркою перемивати. Мені все це не
подобається і я скаржуся своєму бойфренду.
— Давай звідси підемо.
— Вибач, але ми сьогодні не знайшли іншого місця, де можна
провести вечір.
— Вже краще б номер у готелі зняли…
— Не можна, у Сані там дружина адміністратором працює.
— Тоді скажи, що ви нас не на «об'їзній» зустріли, а то неприємно, коли так ставляться, — висловлюю своє невдоволення.
— Не звертай на неї увагу. Ти їх не знаєш, а вони тебе, —
намагається він мене заспокоїти.
— Але вона до мене ставиться, як до повії з борделю.
— Ти сьогодні бачиш їх уперше й востаннє, я їй поясню, що ви нормальні дівчатка, — умовляє, знову відправляючи на кухню.
