Раді Вас бачити!

Анжела.

Здається, осінь цього року вирішила взяти тривалу відпустку та тимчасово передала усі права льоту. Швидше за все, в місто просто прийшло бабине літо: яскраве і, ніби бризкає

веселощами. Сонячні промені пронизують поки що зелене, з

окремими золотими плямами листя, відбиваються в відчинених вікнах будинків, сяють у струменях фонтанів. Ну, може вранці

стало прохолодніше, і народу на зупинках побільшало —

школярів та студентів. Ні тим, ні іншим, до речі, не хочеться

вчитися. Які заняття, коли надворі стоїть така погода? Мені теж не до навчання, адже у мене у житті відбуваються такі події!

Вчора ми з Барикіним, нарешті, подали заяву до РАГСу. Сьогодні я люблю світ і він відповідає взаємністю. Після занять

запрошую своїх приятельок у наше кафе «Лелека» відзначити

моє майбутнє заміжжя, влаштувати щось на зразок дівич-

вечора. Мого благовірного все одно у місті немає, він поїхав до своїх батьків повідомити дату весілля. Поліна цього вечора теж вільна, її хахаль сказав, що піде у спортзал із «братвою». З

жіночої солідарності й Макс був залишений у гуртожитку його

половинкою.

Задоволені своїм зовнішнім виглядом, заходимо в кафе і рухаємось у напівтемряву зали. Сідаємо за вільний столик,

робимо замовлення. Народу поки що не дуже багато.

— Здається, ми привернули увагу! — сповіщає нас Ольга,

перегукуючи музику.

Озирнувшись, помічаємо кілька поглядів у наш бік, але пригод

чомусь зовсім не хочеться. Тому досить швидко

налаштовуємося на трохи феміністичний лад, і відшивши кілька шанувальників, вирішуємо напитися і просто потанцювати.

Світломузика збиває серця з ритму.

— Серьога тебе так кохає, порошинки з тебе здуває! Він і в сексі такий ніжний та лагідний? Анжело, тобі з ним подобається

кохатися? — несподівано Поліна заводить розмову на делікатні теми, коли повертаємось із танцмайданчика.

— Не знаю. У нас ще не було... — соромлюся.

— Як? Що зовсім? Але ж ви, одружитися зібралися?!

— Ось так! Не було жодного разу. Мені іноді, здається, що він і

одружується тільки для того, щоб добитися від мене цього.

— А чому ти з ним не спиш? Ти, що Мажора досі кохаєш? —

продовжує допитуватись.

— Ні! Все давно минуло, залишилися лише болючі спогади та ненависть.

— Тоді чому ти уникаєш інтимних стосунків? — цікавиться інша моя однокурсниця.

— Я, мабуть, тепер боюся кохати. Чим закінчилося минуле

кохання? Ти ж знаєш. Та я вірити людям досі боюсь!

— По-моєму це безглуздо. Ти ж уже заміж виходиш, — висловлює свою думку брюнетка.

— Якщо переживеш те, що пережила я — зрозумієш! Я нікому не розповідала, що сталося, ніхто не знає всієї правди.

Андрія вже давно не кохаю. Залишилася одна чорна порожнеча та страх перед новими стосунками. Просто боюся, що нове

кохання знову зробить мені боляче.

— А з Мажором, як? Який він у ліжку?

— Не знаю, як на мене, так нормально. Річ у тому, що мені

порівнювати нема з ким. Андрій у мене перший і поки що

єдиний, — викликаю своїм визнанням здивування у коліжанок.

— Серйозно? Ніколи б не подумала, — дивується

співрозмовниця.

— Так, правда. Так, що це ви мені розкажіть про своє статеве

життя, як має бути? А вас ваші парубки влаштовують?

Вони починають ділитися всіма інтимними подробицями,

збираючись добре поінформувати мене перед одруженням.

— А тобі, Поліна, взагалі, пощастило з Романом, він такий

досвідчений у сексі! Ти в ліжку маєш супер ідеального коханця! — висловлюю предположення.

— Те, що він перетягав багато дівчат, ще ні про що не каже.

Інструмент у нього, звичайно, ого-го… Мені вперше такий

попався, до цього одні посередні були. Ось тільки толку мало.

Він справжнісінький егоїст — думає виключно про себе! Від

нього не дочекаєшся нормальної прелюдії, завжди поспішає

швидше перейти до справи. І його не турбує, чи отримала його

партнерка задоволення — головне, щоб йому було добре. А після сексу ніякої ніжності, почуваєшся використаною та вже

непотрібною річчю. Зі мною він ще більш-менш нормально

поводиться, тому що ми зустрічаємося. До інших він ставився

цинічно та зневажливо. В інституті чутки ходять, що він може

принизити та навіть ударити. Він грубий і жорстокий і навіть на

мені зривається іноді.

— Ну, і навіщо ти терпиш цього мерзотника?

— Дурне питання — я кохаю його! — відповідає серйозним тоном.

— Але він ще й зраджує. Чи ти наївно думаєш, що тобі він вірний? Всім зраджував, а ти особлива!

— Звісно, я знаю про це. Це на початку наших стосунків вірило, що заради мене він може стати іншим. Дурна була!

— І тобі, що на це начхати?

— Коли маєш гарного бойфренда, доводиться з чимось

миритися, щоб утримати його.

— Я б ніколи не зв'язалася з таким моральним виродком, —

впевнено заявляю.

Те, що почула, розвіює всі сумніви щодо Романа, і я жахаюся.

Звичайно, я ніколи не вважала його за хорошу людину, але не

очікувала, що він таке чудовисько. Ну, тоді чому всі особини

жіночої статі так липнуть до нього? Для мене це залишається

загадкою.

Вечір тільки починається і веселощі продовжуються. Мені добре та радісно. Яке ж щастя сидіти поруч із двома

улюбленими подругами та розуміти, що я вже на третьому курсі, завтра субота і можна виспатися, а за місяць — весілля. Олі

знову хочеться танцювати, а ми поки що залишаємося за

столом. Вона рухається дуже сексуально, і моментально стає

об'єктом уваги двох шукачів жіночої ласки, які танцюють поруч. Спостерігаю за нею і думаю про те, як би їй потім не довелося

шкодувати за кількістю випитого спиртного. Згадую, як одного

разу це спровокувало її піднятися на стіл і виконати щось, що

ледь не перетворилося на жорсткий стриптиз навпіл з

екзотичними танцями мешканців Нової Гвінеї. І добре, що я

вчасно її звідти стягла.

— Дивись, хтось, здається, збирається знайти сьогодні свого

принца! — хихикає моя сусідка по столу і відразу осікається,

помітивши біля входу підозрілих особистостей.