Налаштування

Шрифт:

Arial Verdana Times New Roman Courier New Roboto Roboto Serif Garamond Baskerville Sans Serif Trebuchet MS Helvetica

Розмір шрифту:

Інтервал:

Колір:

тексту:
фону:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+

Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.

Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років

Сергій.

Цілий тиждень моя красуня не погоджувалася піти зі мною на побачення, постійно посилаючись на те, що потрібно займатися курсовим проєктом. Тільки вдень в інституті на перервах виходила посидіти зі мною на лавочці. Увесь цей час я мучився томливим очікуванням довгоочікуваної зустрічі та терзався гіркими ревнощами, побоюючись, що спільні заняття зблизять її з тим студентом. І тоді всі боязкі надії на виплекане щастя розсиплються, як картковий будиночок. Так і не встигнувши оформитися у щось тверде й усталене.

Сьогодні ми, нарешті, зустрічаємося ввечері. Приходжу задовго до призначеного часу. У міру наближення стрілки годинника до шостої все сильніше хвилююся. Піде чи не піде? Вона так холодно зі мною розмовляла на великій перерві, раптом у неї вже щось є з тим студентом? Стою, тримаючи в руці темно-червону троянду на довгій ніжці, куплену дорогою у квітковому магазині. Дивлюся на годинник. Шість. А її немає. Напевно, не піде. Уже збираюся зайти в гуртожиток, щоб віддати їй квітку, і раптом бачу її. Надзвичайно гарненька, вона неспішно виходить із дверей. Простягнувши троянду, цілую її долоньку і заглядаю в очі. І одразу відчуваю її хвилювання, а, відчувши, заспокоююся. Вона схвильована, а значить, чекала цієї зустрічі не менше за мене. Усе-таки я їй небайдужий. І нікого іншого в неї немає. Яке щастя!

— Чому панянка, віддає перевагу: прогулянці вечірнім містом чи посидіти в кав'ярні? Якщо хочеш, можемо піти в гості до мене, подивишся, як я живу, — запитую.

— Ні, Сергію, в гості ще рано, давай краще просто погуляємо, — скромно відповідає.

Беру її за руку і йдемо в парк. «Якщо я її сьогодні не поцілую, буду останнім бовдуром. Але не зараз. Спочатку ми трохи поговоримо. Нехай розповість, чим займалася цей тиждень, які успіхи в інституті, про свій курсовий проєкт. Дівчата люблять, коли цікавляться їхніми справами», — думаю дорогою. Мило розмовляємо, розповідаю про свої справи на роботі, про навчання. Вона — про своїх коліжанок і всілякі кумедні випадки, що траплялися в інституті та гуртожитку.

— Весь тиждень про тебе думав, — починаю і це правда. — Вранці встаю і кажу подумки: «Доброго ранку, Анжелочко!». Увечері лягаю і думаю: «На добраніч, люба! Приємних снів». Як ти вважаєш, що б це означало?

— Я думаю, ти перебільшуєш, — відгукується, зануривши свій носик у троянду й опустивши вії, щоб очі не видали радості.

— Ну, як заліки? Усе склала? — вирішую змінити тему.

— Дякую, все добре. Тепер треба чекати, як іспити пройдуть.

— А про мене згадувала? — прямо ставлю запитання.

Що вона відповість? А головне, яким тоном. Шкода, не можна зазирнути їй в очі — стоїть, опустивши вії. Скромниця! Нічого, я в них ще сьогодні подивлюся.

— Звичайно, згадувала. Ти ж часто до мене приходив, — слідує стримана відповідь.

Швидко темніє. Несподівано з неба починає зриватися дрібний дощик, а ми без парасольок.

— Може, підемо в нашу кав'ярню? Щось холодно стало, та й сиро. Як би ти не застудилася. Вип'ємо по чашечці кави з тістечком, — дбайливо запрошую.

— Ходімо, тільки недовго, — погоджується.

У закладі ми пересиджуємо дощ, а коли він закінчується, повільно проходимося на самоті алеями безлюдної вулиці. Раптом знову заряджає злива, наче з відра, і ми швидко забігаємо в перший-ліпший під'їзд. Притулившись до стінки, обіймаю її та притискаю до себе. Почуття щастя, яке охоплює мене, настільки велике, що не можу вимовити жодного слова, просто стою і прислухаюся до стукоту власного серця, що калатає десь у горлі. Вона притуляється щокою до моїх грудей і завмирає. Тиша оточує нас. Жодного звуку не лунає з вулиці, ніби весь світ примовк, щоб не заважати нам. Маленьке, пухнасте кошеня спускається зі сходів, але побачивши нас, стрімголов кидається тікати. Ніхто не заходить у під'їзд і не виходить, немов будинок нежитловий.

«Невже, це правда, — не вірю сам собі, — що я стою тут із нею та обіймаю її? Вона неземна… я не знаю таких слів, щоб висловити, яка вона прекрасна! Якщо я поцілую її зараз, то помру від щастя!». Дивлюся вниз на неї й в цей час вона підіймає обличчя. Наші погляди зустрічаються і моя душа так і рветься на зустріч її душі, що таїлася в глибині її величезних очей, які сяють в напівтемряві під'їзду.

— Анжело, можна я тебе поцілую? — застигаю в очікуванні.

Коротко вдихає, опустивши свої розкішні вії, і підіймає носик. І тоді пристрасно цілую її в напіввідкриті чарівні губи, так схожі на пелюстки ніжної квітки. Це млосний і довгий поцілунок і ми не можемо відірватися одне від одного. Коли наші вуста роз'єднуються, вона ховає обличчя у мене на грудях, а я занурюю ніс у її прекрасне волосся, вдихаючи його приємний аромат. З граничною ясністю розумію, що ці миті — найкраще в моєму житті. Занадто крихке моє щастя, але вже за ці чарівні хвилини величезне спасибі ласкавій долі.

**************************

Роман.

Після роботи сплю кілька годин, а потім вирішую пройтися в інститут. Стою в коридорі, навпроти аудиторії, де зараз займається моя зазноба, і чекаю на неї. Позавчора ми посварилися і я прийшов миритися. Лунає дзвінок. Після того, як викладач виходить, заглядаю всередину й обводжу сонним поглядом заповнену аудиторію. Студенти метушаться, складаючи свої зошити до сумок, а ось і Барбі, завжди впізнаю її довге волосся, що розпалося по тонкій спині. Не знаю, як тепер реагувати на неї після тієї останньої сутички, яка між нами нещодавно сталася. Потрібно взяти себе в руки та не показувати, що вона мене дратує, як посадженого в клітку кота — мишка. А то ця дівчина ще чого доброго здогадається. Здається, вона відчула мій пильний погляд і обертається, наші погляди зустрічаються. На мить у мене з'являється відчуття, що ми перебуваємо з нею на одному рівні неприязні. Дуже вже холодно дивиться на мене, задумливо й оцінювально. Одразу переводжу погляд на Поліну, яка вже йде до виходу.

— Привіт, — звертаюся до неї, коли вона з'являється у дверях.

Мовчки, проходить повз, вдаючи, що не помічає мене.

— Почекай, давай поговорімо, — кричу, наздоганяючи її.

— Що тобі потрібно, Рома? Ми вже все одне одному сказали, — гнівно кидає через плече.

— Мала, ну, не ображайся на мене, — беру її долоню у свою.

— Не ображатися? Ти цілувався з іншою в мене на очах!

— Ти вигадуєш, вона поцілувала мене в щоку.

— А навіщо вона це зробила, значить у тебе з нею щось було?! — висмикує свою руку і біжить вниз сходами.

— Ти занадто ревнива! Вона просто стара знайома, а те, що вона поцілувала мене в щоку — це всього лише знак привітання, — наздоганяю її вже внизу.

— Вона тебе обіймала і гладила по спині — це теж знак привітання?

— Ну, це ж не я її обіймав, що мені треба було її відштовхнути?

— Ти б бачив свою задоволену пику! — йде у фойє, прямуючи до виходу.

— Кицько, ну, вибач мені! — хапаю її за плечі, і притягнувши до вікна, ніжно цілую в губи.

Вона тане від поцілунку і всі образи кудись випаровуються. Думаю про те, як її зараз зірвати з занять і привести до себе додому. На сварку мені начхати й не став би за нею бігати та вмовляти. Все одно потім сама до мене прибіжить, так уже не раз було. Просто зараз нестерпно хочеться сексу і немає сил чекати до вечора, коли зможу зняти собі якусь дівку.

— Може, ну, їхні ці заняття? Підемо до мене? — ніжно притискаю її до себе.

— Я соромлюся твоєї мами, — сором'язливо вимовляє, відчувши мою збуджену плоть, і здогадується чого хочу.

— А її зараз немає вдома. Ну, ж підемо, не муч мене!

Вона не може довго мені чинити опір і ми за ручку виходимо з інституту.

Олена Лук'янова
Барбі для Мажора

Зміст книги: 68 розділів

Спочатку:
1
1783353731
139 дн. тому
2
1783372795
138 дн. тому
2.1
1783354454
139 дн. тому
3
1783354793
139 дн. тому
3.1
1783355154
139 дн. тому
3.2
1783355504
139 дн. тому
4
1783355681
139 дн. тому
5
1783356054
139 дн. тому
6
1783357753
139 дн. тому
6.1
1778152430
199 дн. тому
7
1783357939
139 дн. тому
7.1
1783358108
139 дн. тому
8
1783358291
139 дн. тому
9
1778152768
199 дн. тому
10
1779892308
179 дн. тому
10.1
1779892322
179 дн. тому
11
1779892356
179 дн. тому
12
1778153108
199 дн. тому
12.1
1778153151
199 дн. тому
13
1783358564
139 дн. тому
14
1783358713
139 дн. тому
15
1783358918
139 дн. тому
16
1783359067
139 дн. тому
17
1783359137
139 дн. тому
18
1783359205
139 дн. тому
19
1783359293
139 дн. тому
20
1783356540
139 дн. тому
21
1783356960
139 дн. тому
22
1783357096
139 дн. тому
23
1783357301
139 дн. тому
24
1783357440
139 дн. тому
25
1781967180
155 дн. тому
25.1
1783359502
139 дн. тому
26.
1783359608
139 дн. тому
26.1
1783004880
143 дн. тому
26.2
1783378755
138 дн. тому
27
1783848915
133 дн. тому
28
1783849196
133 дн. тому
28.1
1784713933
123 дн. тому
29
1784714075
123 дн. тому
29.1
1785071572
119 дн. тому
30
1785071805
119 дн. тому
31
1785849741
110 дн. тому
31.1
1785850043
110 дн. тому
31.2
1786266891
105 дн. тому
32
1787054879
96 дн. тому
32.1
1788290023
82 дн. тому
32.2
1788290072
82 дн. тому
32.3
1791380417
46 дн. тому
33
1791380505
46 дн. тому
34
1791380568
46 дн. тому
35
1791380739
46 дн. тому
36
1791380856
46 дн. тому
37
1791380970
46 дн. тому
38
1791381045
46 дн. тому
39
1791381120
46 дн. тому
40
1791303120
47 дн. тому
41
1792271729
35 дн. тому
42
1792271842
35 дн. тому
43
1792322640
35 дн. тому
44
1793103139
26 дн. тому
45
1793118780
26 дн. тому
46
1793446680
22 дн. тому
47
1793810520
18 дн. тому
48
1794138300
14 дн. тому
49
1794502140
10 дн. тому
50
1794934380
5 дн. тому
51
1795338600
0 дн. тому
Коментарі

Авторизуйтесь, якщо бажаєте залишити коментар

Авторизація Реєстрація
×

Вітаємо🎉

🎁 Спеціальний подарунок для Вас! 🥳

Зареєструйтесь та отримайте 10% знижки на першу покупку!