Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Роман.
Вже вечір, сиджу в «Джазі» біля стійки бару і п'ю віскі. Настрій кепський і хочеться напитися. З кожним днем мене все більше тягне до блондинки. А думка про те, що це прекрасне тіло належить тільки мені одному… о, ця думка п'янить і викликає
палке бажання піти до неї та негайно переконатися в цьому. У мене навіть зник інтерес до інших представниць прекрасної статі, що просто нечувано та дивно.
Розумію весь абсурд ситуації, що склалася, так більше не може продовжуватися і треба щось вирішувати. Я не зможу довго тримати дівчину у себе під замком, її почнуть шукати, та й моя мати скоро має приїхати. Потрібно відпустити її, але як? Адже я вже так звик нею володіти, мене влаштовує, що вона щоночі в моєму ліжку. Який парадокс, раніше одна думка про те, що хтось зі мною поруч буде спати, викликала огиду. А тепер навіть не уявляю, як лежатиму один у порожньому ліжку. Мене лякає та влада, яку вона має наді мною. Треба терміново щось робити з
шаленою тягою до неї, інакше просто ризикую втратити голову, а заразом і себе. Потрібно перемикнутися на когось іншого — Поліна, вона подобалася мені. Треба більше проводити з нею часу та починати прямо зараз. Сьогодні її батьки знову на дачі, і я залишуся в неї ночувати.
З цими думками дістаю телефон та набираю її номер. Домовляємося за пів години зустрітися в «Лелеці». Коли приходжу, вона вже там разом із колишньою зазнобою Барикина. Знову замовляю собі віскі, щоб напитися і забутися, так легше залишитись на ніч у своєї пари. Сидимо якийсь час у кафе, потім вирішуємо трохи прогулятися вечірнім містом. Після прогулянки проводжаємо Світлану додому і сідаємо на лавку у парку. Брюнетка обіймає мене за шию і цілує у щоку, їй хочеться гуляти, говорити, спілкуватися. А мені — сексу та втекти від думок. Не хочу ні про що розмовляти, і нервово взявши її за руку, тягну убік будинку.
— Холодно, ти замерзнеш. Пішли до тебе, — пропоную.
— У мене вже алергія на стелі та стіни. Може, ти мені краще свій піджак даси? — просить вона.
— А я тобі зав'яжу очі й ти забудеш про стіни, а нічне повітря замінить запах мого тіла, — наполягаю.
— Добре, тільки чому до мене? Ромо, у тебе ж вільна квартира?
— У мене вдома безлад, та й до тебе ближче.
Моя супутниця підкоряється і ми йдемо. Підіймаючись сходами в під'їзд, вона ледве стримує радість від того, що з ким би я не був, завжди повертаюся до неї. Стук підборів перебиває по гучності мої кроки, широкі, сильні, що тягнуть за собою. Входимо в ліфт, там напівтемрява. У мене в очах темніє і я заплющую їх,
відмовляючись від дійсності. Вона цілує мене в рот, нижню губу, підборіддя, шию. У голові спливають картинки, як я цілуюсь з Анжелою, розплющувати очі не хочеться. Боюся прокинутися від цієї дивної дрімоти, тому що відбудеться
глобальне нестикування. І я збожеволію від правди, але поки що від непереборного бажання. Натискаю на кнопку «стоп», піднявши свою пасію, розводжу її ноги руками і притуляю спиною до стіни різко і сильно.
— Так незвично… — раптом вимовляю.
— Що незвично? — запитує, підіймаючи ілюзорний заслін і впускаючи безжальну реальність.
— Ти набагато важча…
— З ким ти мене порівнюєш? — взявши долонею моє підборіддя, напружує кожну зв'язку кисті.
— Я просто так сказав.
— Вмієш ти все зіпсувати!
— Я хочу сьогодні в тебе залишитись ночувати, — несподівано випалюю, намагаючись виправити ситуацію.
— Так?.. Ти серйозно це кажеш?
Киваю й образа одразу кудись випаровується. Заходимо у квартиру і йдемо в її кімнату. Як я і підозрював, цей трах мене абсолютно не надихає. Всаджую її на себе і просто байдуже чекаю, коли ж буде фініш. Задоволення мені цей процес не
приносить, а я вже так звик до чуттєвої, прикрашеної яскравими фарбами емоцій та відчуттів близькості з білявкою. Коли робив це з нею, у мене перекривало подих, перед очима все пливло і так солодко паморочилося в голові.
Лягаючи спати, моя партнерка підсувається до мене і втикається носом у плече. Мені стає незручно, запах її волосся та дотик тіла дратують, і я відсуваюся. Пролежавши ще пів години, так і не можу заснути, відчувається якийсь дискомфорт. Встаю, вмикаю нічник і починаю швидко одягатись.
— Мені треба їхати, — сухо кидаю, помітивши, що вона теж не спить.
— Я тебе не відпущу, — скочивши з ліжка, підбігає до мене та обіймає ззаду руками.
— Припини. Я все одно піду, — скинувши її руки, набираю номер таксі на своєму мобільному і йду в коридор.
