Раді Вас бачити!

Майстер зброярні здивувався, але замовк, коли Шторм підняв на нього брову. Іман переміряла кілька різних бригантин, поки не підібрала відповідну, ну і шолом теж викликав запитання. Зрештою під несхвальним поглядом майстра Іман засунула підібраний сталевий обладунок у свою комірку поверх шкіряного і пішла чекати розлому.

Рись перестав траплятися їй на очі. Ну тобто він був, був присутній, працював десь над чимось, але в одній площині зі Шпилькою його ніби не існувало. Дієго очікував, що Енріке, можливо, з ним поговорить, поділиться своїм горем або висуне претензії, але ні, він мовчав. У Великій майже не з’являвся, це так. І якщо все ж таки стикався з Іман, то дивився ніби крізь неї, і весь час виходило, що або він одразу йшов, або вона.

Тепер Шторм і Шпилька чекали моменту, щоб зіграти в зародження стосунків на очах у всього штандарту і, звісно, на очах у Енріке. Шторм, зрозуміло, страждав від нетерпіння, а Шпилька — ні. Їй було страшно, було соромно і було зовсім незрозуміло, як воно все буде далі.

Цілий тиждень минув без розлому, тож усі чекали його найближчим часом. І дочекалися. Сигнал проревів просто під час вечері. Штандарт злагоджено виконав усі звичні дії, і за п’ятнадцять хвилин Шпилька в незвично важкому та неповороткому сталевому обладунку вже стояла серед геррерос.

Рись проїхав повз, бездоганний вершник на бездоганному гнідому жеребці. Дієго нахилився з сідла:

— Тільки нікуди не лізь, ми покличемо, коли буде можна, зрозуміла?

Іман кивнула.

— Страшно? — запитав Сліпий, підходячи.

— Не дуже, — Іман знизала плечима, — швидше страшно дізнатися, що буде, ніж страшно загинути.

— Ну, ти тільки нікуди не лізь, зрозуміла? Шторм і Рись покличуть нас, коли буде можна.

Які всі передбачувані, га? Залишилося тільки Рисю повторити їй, щоб не лізла нікуди. Але він не повторив.

До моменту їхнього прибуття розлом закрився, тварюки сформували дивно витягнутий стрій, і дикуни розгорнулися певним хитрим маневром, перерубуючи цю колону на ланки за кількістю ноблів. Раніше Іман захопилася б стратегічним талантом Шторма, тепер же вона знала, що Шторм тут ні до чого. Він зіскочив з коня та пішов працювати по бестіях, просуваючись до найближчого нобля. Рись, Агат і десяток геррерос рухалися разом із ним.

Шпилька стріляла, досадуючи на сталевий обладунок. Він заважав, у ньому було важко й спекотно, і погано видно крізь шолом. Тому, незважаючи на прямий наказ афсарів, Іман зняла шолом. І стріляла, стріляла, стріляла. І спостерігала, як Шторм і Рись завалили нобля. Завалили, але не добили! Шторм підняв голову та махнув рукою.

— Бігом! — гавкнув Сліпий. Іман незграбно побігла слідом за ним.

Геррерос навколо кришили бестій, і Іман ніби коридором пройшла просто до пораненого нобля. Дієго стояв чоботом у нього на спині, їхні з Рисем клинки були приставлені до нобля, і вистачило б секунди, щоб його добити. З-під шолома тварюки поштовхами лилася чорна кров, величезні руки в чорних обладунках сіпалися ніби в агонії, але він був живий.

Іман підійшла і кулька секунд стояла в нерішучості. Господи, як же страшно! Якби не перший досвід із бестією, вона, мабуть, знепритомніла б від жаху. Нобль! Біль, що розриває тіло. Біль, біль, біль, пів року болю. Дев’яносто третій штандарт, повністю вирізаний ось такими самими величезними тварюками, самим утіленим злом. Торкнутися його голою рукою?! Усе її єство цьому противилося.

— Сюди, під коліном! — крикнув Сліпий, вказуючи на місце, де між чорною сталлю обладунку проглядала чорна шкіра тварюки.

***

Господи, врятуй і збережи! Іман простягнула руку й титанічним зусиллям змусила себе торкнутися.

що воно робить/чинить/виконує? що воно таке?

Іман в жаху відсмикнула руку. Вона почула… відчула… вона впізнала смисли, які їй передав нобль, ось як це можна описати. Вона почула нобля? Вона зрозуміла нобля?! Вона може їх розуміти, господи!

— Що? — рявкнув Сліпий.

— Добиваємо його? — рявкнув Шторм.

— Ні! Ні, стійте! — Іман знову торкнулася нобля.

що ти таке? ти мене розумієш/чуєш/усвідомлюєш/сприймаєш?

Іман зрозуміла і це. Але як відповісти? Вона зібрала свою магію в пучок, як учив Сліпий. Нехай вона крізь неї не бачить суті, але, може, зможе проштовхнути крізь неї смисл?

навіщо/для чого/причина ви тут?

Нобль перестав сіпатися, завмер.

відпусти/звільни/облиш… наказ!

Відпустити? І що потім? І що взагалі тепер робити?

— Ну що? — знову проричав Сліпий.

— Він говорить, — сказала Іман, — він зі мною говорить.

Усі троє витріщилися на Іман круглими від подиву очима. Тварюки не можуть говорити, з ними не можна спілкуватися, вони чисте зло, що лізе в наш світ, щоб знищити все живе.

Чи ні?

що вам треба/потрібно/необхідно?

Нобль сіпнувся, кров з-під шолома потекла сильніше.

…біль…страх…біль…біль…

— Він помер, — сказала Іман.

— Відходьте назад! Швидко! — закричав Рись, повернувся до трупа спиною і зчепився з парою бестій, Дієго одразу прийшов йому на допомогу, і сутичка закрутилася знову. Сліпий схопив Іман за руку, потягнув за собою:

— Давай, Шпилько, ворушися! Швидко!

Вона автоматично переставляла ноги, поки Сліпий тягнув її крізь бій. Голова її вибухала від отриманого знання, від досвіду взаємодії з ноблем і від розуміння всіх перспектив цього. Якщо вона може їх розуміти, то має бути спосіб, щоб вони зрозуміли її? Щоб відповіли! Потрібен нобль. Живий, але безпечний. З яким вона зможе говорити, пробувати, доки він не відповість. Потрібен полонений нобль!

Господи, що ти говориш, Шпилько? Не буває полонених ноблів. Нікому ніколи не вдавалося взяти їх у полон. Нікому не спадало на думку з ними спілкуватися. Це демони, тварюки, чисте зло, з єдиною жагою смерті й руйнування. А вона щойно говорила з одним із них!

***

— Вина?

Сліпий традиційно гостинний, але його гості заперечно хитають головами. Вони знову сидять у кріслах, Дієго, Іман і Енріке, але цього разу Енріке не здається задоволеним, а його руки нерухомо лежать на підлокітниках крісла.

— Давай підсумуємо, — сказав Рись. — Іман і, ймовірно, інші вцілілі можуть розуміти ноблів. Те, що ноблі розуміють її, не доведено. Те, що вони відповідатимуть на її запитання, не доведено. Те, що нобля взагалі можливо взяти в полон, не доведено. Але все це пропонується доводити шляхом спроби взяти нобля в полон.

— Усе вірно, — кивнула Іман.

— Гаразд. Нам знадобиться місце для утримання нобля, причому він має бути безпечним для Іман, це має бути яма або клітка. Нам знадобиться бойова група щонайменше з сорока геррерос, ознайомлена з планом і метою операції. Власне, план операції включає розподіл ресурсів штандарту на основні, що зупиняють прорив, і спеціальні, які працюватимуть над захопленням нобля. Групі потрібно вказати ціль у вигляді конкретного нобля, вибір якого я залишаю за собою. Після визначення цілі група повинна прорватися до обраного нобля і безпосередньо взяти його в полон, тобто завадити йому рухатися і не допустити його смерті або незворотних ушкоджень, що потенційно призводять до смерті. Для цього завдання пропонується використати сітки. Кількість і фізичні параметри сіток, а також підготовку геррерос, чиєю функцією буде накидання сіток, я розроблю пізніше. На цьому етапі існує ризик застосування ноблем різних видів уражальної магії, які можуть зруйнувати сітки. Тому перед реалізацією операції щитам Альвіеро та Кастільйо необхідно провести серію експериментів, щоб визначити, чи здатні вони протистояти цим ризикам. У разі успішного захвату нобля його необхідно доставити до заздалегідь підготовленого місця утримання. Зверніть увагу, що трупи тварюк зникають із нашого світу приблизно через дві години після смерті. Існує ймовірність, що полонений, але не вбитий нобль буде притягнутий своїм світом так само. Якщо це станеться, ми втратимо можливість виконати всі заходи для його вивчення і комунікації з ним. Тому як додатковий крок пропонується безпосередньо після захоплення нобля допустити до нього мейстра Бланко. Подальше зрозуміло: якщо нобль зникне, є ймовірність, що Іман встигне щось з’ясувати. Якщо ні, у неї з’явиться можливість вивчати його протягом певного часу, доки він не помре, імовірно від голоду, оскільки ми не уявляємо, чим харчуються тварюки. Якщо у вас є зауваження або пропозиції, афсари, прошу вас.

Іман вперше побачила, як насправді працює Енріке Рись. Він чітко й занудно розклав кожен пункт операції, і це ще був дуже загальний опис. Очевидно, що під час підготовки всі пункти будуть ретельно продумані, усі ризики нівельовані, усі підготовчі заходи продумані й розплановані, і зрештою операція пройде бездоганно.

Шторм скорчив стомлене обличчя вже на другому реченні. Йти вперед і вбивати ноблів — ось як насправді працює Дієго Шторм. І слава богу, що в нього є Рись.

— Заради бога, Рись, — зітхнув Дієго. — Які можуть бути пропозиції та заперечення, якщо це твій план. Просто скажи, що нам робити, і добудь для Іман ціленького нобля, будь ласка!

— Добре, — кивнув Рись, — я попрацюю над планом, запропоную кандидатури до бойової групи та план підготовки. Завтра після вечері все буде готове, я розповім вам подробиці.

— У цьому немає потреби, — усміхнувся Сліпий. — Як правильно сказав Шторм, просто скажи, що нам робити.

***

Насправді минуло три тижні та п’ять розломів, перш ніж Рись визнав підготовку достатньою. На невеликій відстані від табору працівники служби забезпечення поставили потужну раму з дубових стовбурів завтовшки в людину, зібраних на сталеві костилі завтовшки з коров’ячий ріг, укріпили її залізними смугами й спорядили системою ланцюгів і кріплень. Ця катівська конструкція замінила собою клітку або яму, про яку говорив Рись. Бо, цитуючи афсара Вальєнте, необхідно вибрати найраціональніший варіант, що дозволяє утримувати нобля безпечно для людей.

Сітки були замовлені ремісникам у Куенці, геррерос відібрані з особливою ретельністю і, звісно, натреновані до цілковитого автоматизму. Сліпий і Барбарис усі п’ять розломів поспіль тренувалися ізолювати нобля своєю магією. І навіть Шпилька весь цей час тренувалася, тож за три тижні призвичаїлася до металу обладунку і навіть до жахливо незручного шолома.

А ще вона тренувалася зі Сліпим. Щодня після вечері вона разом зі Сліпим пробувала різні прийоми, які, ймовірно, можуть допомогти їй бути почутою ноблем. Це була найнезрозуміліша частина блискучої операції Енріке, але, на жаль, ніхто не міг підказати їм, у який бік рухатися.

І коли сигнал заревів чергового разу, Іман уже знала, що настав той самий момент. Сьогодні вона, ймовірно, дізнається, чи зможе спілкуватися з ноблями та чи відповідатимуть вони на її запитання, і найголовніше: хто вони такі і з якою метою лізуть у людський світ? Хоча цілком могло виявитися, що всі зусилля ні до чого не приведуть і навіть якщо вона зможе з ними спілкуватися, відповіддю на запитання буде найбанальніша жага вбивати як базова властивість тварюк.

Згідно з планом Рися за ліквідацію прориву відповідав Агат, тож, коли вони прибули на місце розлому, саме Агат повів штандарт у бій, а група спеціального призначення розгорнулася в бойовий порядок і завмерла, чекаючи наказу Шторма. Ну звісно, Шторма. Штандарт перетравив новину про те, що вони ловитимуть нобля, зрештою це хоч і божевільне, але цілком бойове завдання, щоправда, що саме вони робитимуть із ноблем, їм не сказали. Ну й бог із ним, вони геррерос, їхнє завдання — виконувати наказ. І вони цілком успішно тренувалися з Рисем, готуючись до операції. Але командувати повинен чіф Шторм, тут двох думок бути не може.

Іман стежила за ними зі своєї позиції. Ось Рись уважно оглядає поле бою, де штандарт під керівництвом Агата робить свою роботу і де рухаються серед бестій величезні ноблі. Шторм теж дивиться, але Іман знає, що рішення прийматиме Рись. Ось він щось сказав Дієго, той відповів кивком і змахнув рукою, наказав геррерос діяти по обраному ноблю. Операція почалася.

Бойова група, як ніж крізь масло, пройшла крізь рідкувату хвилю бестій і вмить ока оточила нобля. Злетіли в повітря міцні сітки. Нобль, як і передбачав Рись, почав рвати їх клинком і магією, щити придушували його магію, Рись командував, Шторм повторював його команди, і зрештою нобль упав на землю, сплутаний сітками. Шторм обернувся й махнув рукою. Іман побігла вперед. Давай, Шпилько! За найгіршого розкладу в тебе є лише пара годин. Давай!

Дієго ударом ноги відкинув чорний ноблів меч. Рись нахилився з кинджалом у руці та зрізав кріплення чорного шипастого наруча, оголюючи для Іман передпліччя тварюки. Сліпий уже був поруч, із забороненою магією напоготові, і нарешті Іман дісталася до них і простягнула руку.

— Обережно! — рявкнув Дієго.

Іман торкнулася чорної шкіри нобля.

що вам треба/потрібно/необхідно в нашому світ/вимір/реальність?