Спочатку:
На сторінку книги
Доступ обмежено! Контент 18+
Твір може містити сцени неприйнятні для деяких користувачів.
Перегляд дозволено тільки зареєстрованим користувачам віком від 18 років
Якось, зовсім випадково, я знайшла Курінному гарне замовлення. Ні, воно не було грандіозним чи кримінальним. Просто замовник виявився заможним та трішки дурним. Він вхопив багато грошей на бурштинових копальнях і вже відмив. Я не шукала цю інформацію в мережі, він сам відверто вихвалявся. А нам замовив переобладнання приміського туристичного містечка й Курінний, перевіривши законність, підписав договір.
Ремонтники вже взялися до робіт на об'єкті, а Платон примчав з передмістя у піднесеному настрої.
– Настуню, де ти була так довго? Ти ж приносиш мені неймовірний успіх! – розтанув у мені своїм ясним поглядом він.
– Тобі підказати адресу? Платоне, але ж ти її добре знаєш, – жартувала я у відповідь і мені чомусь захотілося його обійняти…
Робочий день закінчився й на поверсі вже стояла тиша. Він невинно посміхнувся, а потім підійшов зовсім близько та обережно попестив долонею моє обличчя. Далі провів пальцем по моїй верхній губі й зачепив нижню… Від його дій я відчула вогонь і заціпеніння. А Платон зрозумів, що я не маю наміру його зупиняти й нахилився та доторкнувся пухкими вустами до моїх забутих поцілунками губ.
Я навіть не уявляла, що бувають подібні цілунки. Його шовковий язик лагідно проник в мій рот і тихо пестив, спонукаючи до схожих рухів мій власний язичок. Потім на мить він зупинився, відпустив та знову ніжний танець язика в моєму роті зачаровував і п’янив…
Я відчувала, як від цих неймовірних маніпуляцій десь всередині мене починає закипати гаряча рідина й скоро вона протекла на трусики. Моє серце не виривалось із грудей, воно взагалі кудись поділось, я лише блаженно слухала ті згубні тихі хвилі у своєму роті та розуміла, що збуджена, як ніколи у житті. Розслаблена й податлива, наче цукрова вата, я б дозволила зараз робити йому зі мною все, що завгодно. А вмілий чоловік теж захмелів від неочікуваної покірності й тихенько попросив:
– Ходімо звідси кудись. Я так більше не можу…
– Мене ноги не слухаються, – зізналась я йому, а лице горіло чи то від сорому, чи від сексуальних бажань. Адже отим фантастичним поцілунком Платон дав зрозуміти, що знає дуже багато цікавого й нестерпно хоче передати свій досвід мені.
– А ти постарайся. Нас не зовсім зрозуміють, якщо я понесу тебе до ліфта на руках, хоч і страшенно цього хочу!
Курінний набрав код нашого замка на офісі та першим пішов до ліфта й видно було, що він теж не при собі. Ми не обговорювали те, що сталося й не планували нічого наперед. Просто проживали кожну мить, гостро й напружено, та від цього відчували себе ще божевільнішими.
– Куди поїдемо? – запитав він у Доджі й чомусь не дивився зараз мені в очі.
– Платоне, відвези мене додому, – спробувала виправити я гріх, що вже був невідворотним.
– Ні. Проси, що хочеш, тільки не це. Я не зможу, – стрімко викрутив кермо він і сам здавався розгубленим, наче шукав потрібне рішення.
Бос блискавкою промчав зовсім недалечко та зупинився біля одного з готелів, з промовистою назвою «…Плаза». Звісно в нашому районі таке найменування було більше схоже на жарт.
– Я не піду до готельного номера. Це принизливо, – вимовила затуркана домогосподарка, а він зиркнув на мене збудженим поглядом та пояснив:
– Я теж не дуже часто запрошую жінок до готельного номера, та зараз не сперечайся. Це вже не зупинити. Послухаймося те, що нас веде…
Курінний взяв люкс на дві години й повів мене нагору. Я відчувала, що через сором, провалюся у підвал цього вистеленого килимовими доріжками комплексу. Та клята підлога витримала мене. І ось ми за зачиненими дверима, удвох, посеред затишної кімнати з суперліжком. А я зовсім не розумію, що роблю тут з чужим чоловіком, адже вдома у мене є свій? Ці думки перетворюють мене на залізного робота ззовні, а всередині продовжує накопичуватись полум’я невідомих бажань через той чарівний поцілунок.
Платон вийшов з ванної кімнати та підійшов ближче.
– Сотні разів я уявляв цю мить, а зараз не знаю, як поводитись, – щиро зізнався він.
Я відчувала, що мої губи наче розпухли й знаходяться у напіввідкритому стані. А ще точно знала, що не збираюся втікати й не відмовлюсь від того, що запропонує мені й сьогодні Курінний.
Він зрозумів і почав мене роздягати. В процесі появи перед його очима мого оголеного тіла, збуджений чоловік поглинав його захопленим поглядом й тихо шепотів:
– Царівно, яка ж ти сліпуче красива! Як я міг стільки років ходити поруч при здоровому глузді?
Я мовчки слухала його потаємні думки та блаженствувала від солодких поцілунків по всьому тілу. А він говорив, наче молився:
– Ти божество… Ми будемо щасливі, як я і думати не смів...
Я оніміла та чекала, а він настирливіше дарував моїм губам своє чарівне вміння. Як же безмежно я хотіла відчути у собі те, що тепер мені давило на живіт! Періодично воно здригалося й це додавало ще більшої жаги. А Курінний уважно подивився на мене й уточнив:
– Я можу побути в тобі без нічого? Не бійся, я здоровий і все контролюю…
– Так, можеш. Ти ж такий відповідальний… – і застогнала не від болю, а від здійснення мрії, якою він мене наповнив.
З першої миті стало ясно, що ми фантастично співпали. Я могла б пояснити це своїм жіночим голодом, але бачила, що з ним робиться те ж саме. Так, наче з ніг до голови нас облили медом і поклали під палкими променями сонця, а той мед повільно стікає і дає гостру блаженну насолоду. Від неї все навколо зникло: і сумніви, і спогади, й сумління. Залишилися тільки МИ й нескінченна втіха, від якої страшно дихати, аби не сполохати могутню невагомість, що поглинула все-все навкруги…
Було радісно, що Платон теж на грані забуття й тихо мліє від щастя. Він посміхався ніжно і розгублено, а ще рухався з такою витонченою пластикою, що описати неможливо. Обоє скорені божественним єднанням, ми тягнулися й дарували медові поцілунки, а ще я чула його шепіт:
– О, Господи, я й не знав про себе... Я розчиняюся в тобі… Вони народжені, щоб бути разом… А ти… ти найпрекрасніша і вся в мені…
Тепер я вже не пам’ятала цілий світ та підсвідомо благала, щоб все це тривало вічно. Про кількість солодощів, що тоді пережила під ним, я навіть не готова говорити. Навіщо? Він одне блаженство і я вся розпорошувалась на задоволені клітинки та дякувала щирим поглядом… Я бачила його розширені зіниці та знала, що те саме робиться з ним.
– Яке ж це щастя відчувати твою душу й утопати в ній… Я не чекав, що ми настільки рідні… – припав він знову до моїх відкритих губ.
Наче даруючи жадану нескінченність, Платон пробув в мені так довго, як зумів. Та ось він затремтів і вирвався, а потім зник з постелі. Я подивилась на годинник на стіні й не повірила очам! Наш перший божевільно ніжний секс тривав сорок хвилин! Я й досі відчувала у собі його тепло і тихі чари, та бачила перед собою його очі. Раніше я нізащо б не повірила у таке...
Він повернувся, ліг поруч і продовжував сяяти поглядом янгола, що дивиться на свого Бога. Я не уявляла, що наш зібраний та організований керівник групи може перетворюватись на такий шоколадний потік.
– Як же я жив без тебе? Ми знайшлися, розумієш Настуню? – міцно стиснув він мою руку і я застогнала. Ні, не від болю. Від блаженства, що відчувала до Нього…
Моє лице ще палало отриманою насолодою й мені зовсім не хотілося рухатись. Це була не втома, а підсвідоме бажання залишити весь мед нашого єднання всередині.
– Краще скажи: як тепер жити далі? Господи, що ти наробив? Жила я собі наче дерев’яна, а ти прийшов і відкрив у мені казку. Платоне, я боюся того, що відчуваю, – зізналася я йому, а Курінний ще більше розцвів і сказав:
– Але ж казка в нас одна на двох і вона нестерпно прекрасна. Можна я сходжу і продовжу замовлення до ранку?
– Що вирішить час до ранку? – сумно спитала я його.
– Ти права, нічого, – відповів він і очі раптом стали сумними. Це був наш перший вечір разом і перший болючий сум перед розставанням. Скільки їх ще попереду – цих пекучих тупиків безвиході? Але скоро ми до них звикнемо!
Він ніжно пригорнув мене до себе та пояснив:
– Цей вечір подарував нам розуміння, що я в тобі, а ти в мені. Інші рішення залишимо на потім. Тільки як тебе відпустити? А треба йти.
– Так. Але кляті ноги знову не слухаються. Можливо це тому, що я з тобою відриваюсь від цілого світу? – спробувала я зрозуміти свій стан та всі самостійні думки вже вивітрилися з голови й залишилось лише його солодке володіння моїм тілом. Я спробувала пошукати здорового глузду хоча б у душі? Та й вона здається повністю скорилась цьому чарівному чоловікові.
На вулиці було темно й тільки яскраві ліхтарі підсвічували наші ненормально осяяні очі. Біля мого під’їзду, в авто, ми тихенько поцілувались, щоб не будити вогню. Але він вже палав так могутньо, що ми не зможемо його загасити.
