Спочатку:
На сторінку книги
Мандрівники день за днем долали відстань до Амарканду. Після першої ночівлі в лісі, Ларс з Рамією виїхали на широкий тракт. Погода стрімко псувалася, тому про відпочинок просто неба не могло бути й мови. Все навкруги припорошив перший сніг, дорога підмерзла. Рамія з Ларсом куталися в зимові плащі, обмотавши голову і обличчя шерстяними шарфами. З огляду на погодні умови довелося докуповувати теплий одяг на місцевих ярмарках. Холод виснажував як людей, так і коней.
Ларс добре знав дорогу до кордону. За вісім років проживання в Ейріші він не раз навідувався на батьківщину. Зароблені гроші обачливо вкладав в амаркандську нерухомість, рудоносні шахти і невеликі торгові кораблі, що курсували між колоніями імперії і доставляли дефіцитні товари. Серед ділового світу він був відомий під ім'ям Ларсон Блер і за документами був дальнім родичем сім'ї, що мала прийняти Рамію за доньку. Все це було підготовкою для великої авантюри «Серце дракона».
Якщо в перші дні у корчмах і заїздах змовники прикидалися родичами чи молодою парою, то з наближенням до кордону треба було бути обачнішими.
На дванадцятий день подорожі Ларс і Рамія в'їхали до провінційного центру — Марішкани. Місто знаходилося на перетині важливих торговельних шляхів, що приносило йому значний дохід. Тут процвітали різноманітні ремісничі промисли і лихварська справа. Перший банк був заснований саме в Марішканах. Оскільки намісником в місті був брат короля, воно по-народному вважалося «північною столицею». Справжня окраса міста — це величний замок, побудований з рідкісного рожевого каміння. Вкритий черепицею дах, увінчувався декількома вежами. За задумом архітектора їх прикрасили зубцями та шпилями. Центральний вхід, арочні містки, портики — все це було збагачене численними скульптурами. Розкішні сади та фонтани навколо замку стали справжнім витвором садово-паркового мистецтва.
На головній площі Марішкан знаходилося декілька двоповерхових гостинних дворів, ратуша та відділення банків. Споруди були побудовані в одному архітектурному стилі. До площі примикали торговельні ряди та ремісничі крамниці. Все було витримано в однаковій гамі кольорів, що надавало центру міста доглянутий та гармонійний вигляд.
Під час важкої подорожі Ларс мріяв швидше дістатися до Марішкан. Мішки з золотом не давали розслабитися ні на мить. Тепер їх можна було переказати на рахунок у відділенні Амаркандського державного банку і частину поміняти на імперські асигнації, що змовники і зробили. Звільнивши Воронця від тяжкої ноші, Ларс з Рамією направилися до одного з гостинних дворів під назвою "Роза вітрів".
Це була ошатна будівля з мармуровими сходами, великими напівкруглими вікнами, через які проглядали помпезні штори, задрапіровані у чудернацькі складинки. Біля розкішних дверей чергував швейцар. Зелена ліврея з вишивкою золотими нитками неймовірно пасувала цьому чоловікові. Образ довершували картуз з козирком, білі вузькі штани та високі коричневі чоботи, начищені до глянцю.
Поряд з цією презентабельністю Рамія з Ларсом справляли враження жахливих обірванців. Без сліз не глянеш! Заляпаний брудом дешевий одяг, немиті тіла та скуйовджене волосся. А втомлені важкою дорогою коні, давно втратили свій породистий лоск.
Рамії було соромно стояти перед тим швейцаром, краще б зупинитися в простенькій корчмі, але Ларс був іншої думки. Як ні в чому не бувало він спішився з коня, допоміг дівчині злізти зі Сніжки, і взявши її за руку, впевнено попрямував до входу.
Швейцар спостерігаючи за цією «компанією» хутко підбіг назустріч. «Ну все! — подумала Рамія. — Зараз нас попруть втришия!» Але натомість, прислужник улесливо схилився в поклоні перед Ларсом:
- Леді, пане Блер, раді Вас вітати в «Розі вітрів». Ваші апартаменти, як і завжди, на Вас чекають! Чи дозволите Ви відвести коней до стайні та попіклуватися про них!?
Ларс поблажливо махнув рукою. Швейцар розігнувся і побіг вперед відкривати перед відвідувачами двері.
Вітальня гостинного двору вражала не меншою розкішшю. Звісно, це не був рівень заможних палаців, але тут цілком комфортно могли б розміститися знатні айри. Килими, меблі, світильники — все оздоблення приміщення було вишуканим і високоякісним.
Поки Рамія захоплено роздивлялася інтер'єр, Ларс підійшов до портьє. Парубок, зрозумівши хто до нього наближається, миттю підскочив зі свого крісла.
— Мої вітання, Пане Блере, як приємно вас знову бачити! — портьє розплився у радісній усмішці.
—Навзаєм, Гансе! І тобі ясного дня! — відповів Ларс. — Дай-но мені ключі від моїх кімнат і підготуй для леді, що прибула зі мною, апартаменти поруч з моїми. Вони не зайняті?
— Якраз зараз вільні, пане Блер, але на них бронь. Через три дні туди має вселитися одна поважна родина, — трохи зніяковіло відповів парубок.
- Нічого, ми не затримаємося надовго. Попіклуйся, щоб швидко накрили столик на двох в моїх кімнатах. Ми дико зголодніли. Меню стандартне! Також виклич до мене пана Берліка якомога скоріше.
