Спочатку:
На сторінку книги
Старий чоловік прочистив горло й підвівся. Обвів поглядом усіх присутніх і густим, сильним голосом мовив:
— Я, Нестор, жрець храму Піднебесної Матері драконів, прибув у цей дім, щоб об’єднати долі Айрін Блеріс та Петера Альдо на віки вічні, допоки смерть не розлучить їх! Прошу наречену й нареченого підійти до мене для проведення обряду.
На кухні повисла мертва тиша. Її розірвав тупіт ніг та характерний брязкіт мечів, які вихоплювали з піхов. Троє повстанців приставили гострі леза до горла Агати, Кларка та Міри.
Петер криво всміхнувся, дивлячись на «Айрін», і улесливо промовив:
— Я вам раджу, моя люба, виконати те, про що просить жрець. В іншому разі ви за мить станете сиротою і підстилкою для всіх моїх вояків. А в мене, повірте, чималий загін, і він розростатиметься. Скоро повстання охопить увесь Амарканд, і я очолю його! Правлінню імператорської династії прийде кінець!
Лола спокійно дивилася на чоловіка, який упивався почуттям власної важливості. Кларк із Агатою завбачливо мовчали.
— Навіщо вам шлюб зі мною? — холоднокровно запитала дівчина.
— Ти аристократка. У якості моєї дружини ти допоможеш схилити на мій бік собі подібних! — самовпевнено відповів Петер.
— Тобто моя згода важливіша за відмову, і всі ці залякування…
Петер засміявся, перебивши дівчину, а в такт йому зареготали Борг із поплічниками.
— Кицю, у мене завжди є декілька варіантів! Якщо ти не погодишся, я зроблю те, що пообіцяв, а шлюб запропоную іншій панянці, яка скоро опиниться в такій самій ситуації. Мені плювати, яку айру брати за дружину. Тож яке твоє рішення?
— Я згодна!
Лола піднялася й підійшла до жерця. Петер вдоволено хмикнув і зробив те саме.
Нестор, наче нічого й не трапилося, почав свою довгу промову про цінності шлюбу.
— Скорочуй, старий! Ти ж чув: усі згодні, ніхто не проти! — злісно буркнув Петер.
Жреця не треба було довго вмовляти. Він і сам мріяв якнайшвидше забратися з цієї хати подалі.
— Отже, діти мої, покладіть долоні на священну Скрижаль, щоб підтвердити свою згоду на цей союз!
Жених із нареченою підкорилися.
— Айрін бере за чоловіка Петера, а Петер бере за дружину Айрін! Хай здійсниться святе таїнство і прийме ваш союз свята Прамати!
Усі затамували подих, але нічого не відбулося.
— Це що таке? Ти — самозванка! — зло процідив повстанець, шарпнувши дівчину.
— Ні! — вигукнула Лола. — Можливо, це через те, що я все життя вважала себе Лалін. Я загубилася ще геть маленькою, і мене виховували зовсім інші люди в іншій країні. Лише три місяці тому я дізналася, що я — Айрін Блеріс. Ларс знайшов мене, і сімейний артефакт це підтвердив.
— Де цей артефакт? — розлючено запитав Петер.
— У Ларса, можете в нього спитати, — відповіла Лола й додала: — Шановний жрецю, спробуйте ім'я Лалін.
Нестор запитально подивився на Петера. Той переглянувся з Яном, пометикував і схвально кивнув.
— Що ж, кхм-кхм... — прочистив горло жрець. — Лалін бере за чоловіка Петера, а Петер бере за дружину Лалін! Хай здійсниться святе таїнство і прийме ваш союз свята Прамати!
Скрижаль Долі освітилася червоним сяйвом і згасла.
— Вітаю вас, молодята, з першим днем подружнього життя. А мені час йти!
Жрець встав, хутко замотав Скрижаль у вишите полотно й подався на вихід.
Вояки сховали мечі в піхви й чекали подальших розпоряджень.
— Так, оцих трьох, — вказав Петер на тестя з тещею та камеристку, — зв'яжіть і киньте у льох. — Потім подивився на Яна й додав: — І цього теж, я йому все одно не довіряю!
— Е-еее, Петручо! — обурився найманець. — А мене за що? Ми ж домовилися! Мене не можна в льох, я відморожу пальці й не зможу малювати підробні документи!
Петер скривився, мов середа на п'ятницю.
— Так, зв'яжіть його й залиште тут! Хай посидить, поки все скінчиться. І оцю зв'яжіть, щоб бодай не втекла! — кивнув у бік Маніжі, яка весь час стояла біля печі біла як крейда. — І не чіпати її! Хто ослухається — повішу на дубі!
Вояки кинулися виконувати накази.
— Боргу, візьми двох людей і сходи подивися, що там коїться. Сайман із селюками та своїми людьми мав уже підійти. Щось дізнаєшся — прийдеш, розкажеш!
— Добре, брате!
Борг із двома спільниками вийшов із хати.
— А ти, кицю, — мовив Петер і боляче схопив «Айрін» за лікоть, — підеш зі мною. Закріпимо наш шлюб на ділі.
— Я й сама піду, можеш не тягти! — гордо відповіла дівчина.
— То, може, ти до мене ще з кимось ходила? — зіщуливши погляд, запитав Петер.
— От зараз і перевіриш! Чого чекаєш? Чи чоловічої сили бракує?
— А я дивлюся — ти дівка з перцем! Ну, ходімо!
Чоловік однією рукою схопив каганець, а іншою притиснув до себе дружину й поволік її до найближчої спальні.
Зайшовши до кімнати, він штовхнув «Айрін» на ліжко, а сам почав розстібати штани.
— Що? Навіть не поцілуєш? — з фліртом запитала дівчина.
Петер завмер у роздумах. А потім підійшов ближче, схопив за поділ сукні й щосили рвонув. Плаття розлетілося на дві підлоги.
— Вибач, люба: чим менше на тобі одягу, тим більше шансів, що ти десь не сховала кинджал. Я ще хочу пожити — довго й щасливо!
Петер схопив дружину й грубо впився поцілунком у її губи. Лола зібрала всю свою силу, всю ненависть до цього нелюда й завдала потужного ментального удару, від якого звичайна людина не вижила б.
Петер відсахнувся, потер скроні й підозріло глипнув на дівчину:
— Ах ти ж, гадина болотна! Менталістка довбана! — і з розмаху вдарив Лолу по обличчю.
Дівчина зойкнула від пекучого болю, що розлився по щоці, з очей бризнули гіркі сльози.
— Я міг здогадатися! Надто все вдало проходило! Ах ти ж, зміюка! — Петер схопив Лолу за горло й почав допитувати: — Хто ти така?! І де справжня Айрін?!
— Хто я така? — прохрипіла дівчина, намагаючись вирватися. — Хто я така?! Я — твоя смерть!
— Що? Зараз сама здохнеш!
Петер зловісно розсміявся, здавлюючи горло жертви дужче, але за секунду його сміх обірвався. Він перевів здивований погляд на свої груди, звідки стирчало закривавлене вістря меча.
Ян схопив мертвого Петера за чуприну й відкинув від Лоли.
— Ти як? — стурбовано запитав він, оглядаючи шию дівчини. На ній залишилися темні сліди від пальців душегуба.
— Нормально, — прохрипіла та й затремтіла від пережитого. — Якось буду... Дякую, що врятував. Мені треба в щось одягтися.
Дівчина судомно намагалася прикритися ковдрою.
— Чекай! Зараз щось знайду!
Ян помітив у кутку кімнати скриню з одягом, відкрив її й почав діставати звідти жіночі кофти та спідниці, кидаючи їх на ліжко.
— Досить-досить! Можеш вийти? Я одягнуся, — попросила Лола.
— Так, звісно, я буду за дверима.
Щойно Ян вийшов, дівчина кинулася до Петера й почала перевіряти його кишені.
— Де ж ти його сховав, тварюко! — бурмотіла вона.
Розстібнувши на чоловікові сорочку, вона нарешті помітила те, що шукала. Це був древній амулет «Око дракона», який належав її батькові. Артефакт не лише захищав від будь-якого ментального впливу, а й сповіщав свого власника про здійснену атака.
Лола акуратно зняла коштовність і почепила собі на шию. Швидко одяглася в чужі речі, взяла каганець і вийшла з кімнати. У сінях дівчина ледь не перечепилася через тіла небіжчиків.
Ян, який чекав на неї, знітився:
— Вибач, що тобі довелося це пережити... І за безлад вибач!
— Тобі немає за що вибачатися. Де всі? — запитала дівчина й покосилася на зарізаних ворогів.
— Мак прийшов на виручку, зачистив хату й пішов у льох по Блерісів, а я, звільнившись, побіг до тебе. Там ще Маніжа сидить зв'язана.
— А Борг? Він мав повернутися! — схвильовано прохрипіла Лола.
— Думаю, вже не повернеться. Ходімо звільнимо дівчину.
