Спочатку:
На сторінку книги
Айра тихенько вийшла, прикрила за собою двері і постукала.
Ларс різко відірвався від Рамії і повернув голову на стукіт. Перед цим він чув, як клацнув механізм вхідної ручки. «Значить, хтось заходив і побачив нас», — відзначив чоловік.
Він за секунди привів себе до ладу і допоміг Рамії із сукнею.
— Заходьте! — крикнув Ларс.
До бібліотеки увійшла леді Агата. Коли чоловік побачив тітку, у нього відлягло від серця, але суворий вираз її обличчя не віщував нічого доброго.
Айра обвела важким, прискіпливим поглядом кімнату. Рамія скромно сиділа на тому ж дивані з книжкою в руках, наче до того й не обіймала стрункими ногами стегна її племінника. А головний винуватець стояв біля стелажів, вдаючи, що шукає собі щось почитати. Ідилія, та й годі! Але Агата вирішила не приховувати, що стала свідком їхньої пристрасті.
— Я, звісно, розумію, що діло молоде! Але ти не конюх, Ларсе, а моя «донька» — не пастушка, і цей дім — не сінник! — сказала, наче виплюнула. — Геть сором утратили! Мало вам ночей, то ви вже й удень ганьбитеся!
Чоловік, тепло посміхаючись, підійшов до айри і взяв її за обидві руки.
— Ну ви ж самі сказали, тітонько, що діло молоде, — намагаючись розрядити обстановку, проникливо промовив Ларс. — І здається мені, що ви зовсім не скандалити сюди прийшли.
— Звісно, я шукала тебе! Служниці сказали мені, що ти в бібліотеці, але я не думала, що застану тут таке неподобство! — не вгамовувалася леді Агата.
— Більше таке не повториться, я обіцяю! Наступного разу ми зачинимося на ключ! — з блиском в очах, посміхаючись, промовив чоловік.
Рамія сиділа над книжкою, не піднімаючи голови. Не те щоб їй було соромно, але зайвий раз гнівити «матінку» їй не дуже хотілося.
Леді Агата намагалася опанувати себе. Вона по-жіночому заздрила Рамії, адже її власний чоловік був завжди стриманим, скромним і невигадливим у ліжку. Замолоду свою нудьгу вона розвіювала при імператорському дворі, серед незчисленних шанувальників її краси. Ні-ні, вона ніколи не зраджувала своєму Кларкові — виховання не дозволяло, але ж як було приємно фліртувати й відчувати, що ти подобаєшся!
Жінка розуміла, що саме Рамія посприяє поверненню її родини до світського життя. Як улюблена тітка імператора вона навіть зможе мати свій невеликий двір. А як теща імператора? І бабуся спадкоємця? Ця ж сирітка тепер її донька, і, схоже, Ларс усе-таки в неї закохався. Ні, так далеко вона ще не мріяла, але сьогодні ця перспектива примарою зависла над горизонтом. «Поживемо — побачимо!» — подумала айра. Змінивши гнів на милість, вона вже спокійно промовила:
— Давайте перейдемо до мого кабінету, є певні новини, які потрібно обговорити.
Ларс із Рамією переглянулися і без нарікань пройшли за леді Агатою в її апартаменти. Вони розмістилися в кріслах навпроти вишуканого столу, за який сіла господиня кабінету.
На стільниці лежали розкриті листи зі слідами сургучу.
— Сьогодні нам прийшла пошта. Ще місяць тому я написала декільком своїм знайомим, які проживають у столиці. Цікавилася новинами, плітками, модою, ну і, звісно, повідомила, що наша з Кларком єдина донечка знайшлася.
Жінка відібрала частину листів і передала Ларсу.
— Ось деякі з них. Почитаєте на дозвіллі. Тепер про головне. Прийшло офіційне запрошення-наказ від Ксавія. Ми повинні якомога швидше приїхати в столицю і привезти із собою Айрін. Адже він не тільки бажає бачити її при дворі, а й розраховує, що вона візьме участь у відборі наречених, який розпочнеться з першим днем весни.
Очі Ларса округлилися в німому здивуванні. Він взяв запрошення і уважно перечитав. «Хм, імператор вельми зацікавився моєю протеже, але навіщо такий поспіх? Та якби там не було, треба їхати. Хай тільки розпогодиться», — розмірковував чоловік.
Рамія тим часом переглядала листи Агатиних подруг. Усі вони вітали її зі щасливим поверненням доньки і запрошували відвідати їх у столиці при найпершій нагоді. Далі йшли плітки: хто з ким одружився, скільки дітей народив та про матеріальні статки. Усі як одна скаржилися на падіння доходів через непомірні податки, а також на страшну дорожнечу розкішного одягу.
— Це чудові новини! — вигукнув Ларс. — Щоправда, доведеться поквапитися, але загалом усе йде краще, ніж я задумав. Так що, леді, ми їдемо найближчим часом у Маракен і покажемо всім, чого вартий рід Блерісів!
— Я не дуже поділяю твою радість, племіннику, — зазначила айра Агата. — Сподіваюся, ти розповів своїй спільниці, що її там чекає?
Рамія встрепенулася і уважно подивилася на Ларса.
— І що ж мене там чекає? — запитала вона.
— Маленька дрібничка, Рамі. Всього-на-всього — перевірка. Як стало нещодавно відомо, у відборі беруть участь тільки цнотливі дівчата.
— Так завжди було! — перебила його тітка.
— Але ти не хвилюйся, — продовжував Ларс. — У мене є план: ми підкупимо лікарку, і все буде добре.
Найманиця задумалася. Про такі нюанси вона не знала, тож треба краще підготуватися.
— А чому так? — поцікавилася дівчина. — Імператор сам запросив Айрін на відбір без усяких перевірок, та й вона зникла п'ятнадцять років тому. Вибачте, але з її цнотою могло всяке трапитися.
— Могло, — погодилася леді Агата. — Якби вона була заміжньою чи зарученою — це одне, а якщо втратила цноту через легковажність — це ганьба для всього роду. Ми б, звісно, прийняли доньку, але ніхто б не афішував її повернення.
— Яка дикість! — тільки й змогла сказати Рамія.
— Дикість — це те, що ти цього не знаєш. Цих правил неухильно дотримується все світське суспільство Амарканду. Жоден молодик із порядної родини не візьме за дружину зіповану дівчину. А майбутня імператриця має взагалі бути чистою, мов сльоза! «Одна країна, один імператор, один чоловік!» — фанатично процитувала айра Блеріс якесь пропагандистське гасло.
Рамію аж пересмикнуло, що не залишилося поза увагою її «матінки».
— Вседержителі-боги, з яких печер ти вилізла, дитинко?
— З ду-у-уже глибоких! Але в нас жінка — це насамперед людина з такими ж правами, як і в чоловіка! — зухвало відповіла найманиця, підвівши підборіддя.
— Який у тебе клан? Стихія?! — зіщуливши очі, влаштувала допит леді Агата.
Рамія внутрішньо напружилася. «Добалакалася!» — сварила вона себе, але на обличчі не здригнувся жоден м'яз.
— Моя родина змішана, адже багато століть уже немає жодного значення, яка там стихія була у пращурів, — викрутилася найманиця.
— З тобою все ясно, ти з дрібного дворянства! Тільки в них був повний безлад у родоводі, та ще й ці шлюби з людьми! — з огидою скривилася леді Агата.
Насправді навіть імператорські роди змішували стихії, і, як правило, хлопчики успадковували дар батька, а дівчата — матері. Чим менш знатною була сім'я, тим простіше до цього ставилися. Сьогодні приналежність до стихії — це лише данина пам'яті про втрачені можливості.
— Це ще не все, — заволоділа увагою айра Блеріс. — Моя подруга Лаура Ронслі у своєму листі пише, що пам'ятає Айрін білявою дівчинкою з ясними синіми очима, і їй цікаво, якою ж красунею вона тепер стала. Що будемо робити?
— Трясця! — вилаявся Ларс. — Вибачте, леді, не стримався.
— А скільки Айрін було років, коли її запам'ятала ваша подруга? — з надією запитала найманиця.
— Пф, яких там років? Декілька місяців донечці було, як вона бачила її востаннє. Згодом Лаура вийшла заміж і переїхала жити в маєток свого чоловіка.
— О, це ж добре! Діти дуже змінюються протягом перших років життя: волосся темніє і колір очей може із синього стати карим. Ян напише аквареллю мій портрет. Надішліть його своїй подрузі. Розпишіть, що я стала схожою на свого батечка, айра Кларка.
— А краще хай вас разом намалює, — підкинув ідею Ларс і звернувся до леді Агати: — Ще є щось цікаве?
— Більше нічого. Мені особисто і цього достатньо! Я не уявляю, як ми будемо подорожувати серед зими. Дороги завіє-замете! І жити в столиці теж десь треба, — пробурчала леді Агата.
— Перечекаєте пару тижнів, потім зима буде відступати. Я з Рамією поїдемо верхи, інкогніто. Візьмемо із собою Лолу, Яна та Гора. Ви з дядьком і нашими речами вирушите в обозі торгового каравану. Скоро планується значна відправка фабричної продукції в столицю, тож кращої нагоди й не придумаєш. Залишу вам Мака про всяк випадок, хоча караван добре охороняється.
Айра Блеріс сиділа, підібгавши губи, і над чимось задумалася.
— Айрін поїде з нами, разом із караваном, як і годиться молодій леді, і це не обговорюється! — з викликом промовила жінка.
Погляд чоловіка потемнів, а сам він насупився.
— Айрін? Згоден! А от Рамія поїде зі мною верхи! І це не обговорюється! — відрізав Ларс.
— А моєю думкою не хочете поцікавитися? — нагадала про себе найманиця.
— Ні! — в один голос вигукнули тітка з племінником.
— Що ж! Далі продовжуйте без мене! — обурилася Рамія. — Піду порадую камеристку з охоронцями. Цікаво, а Лола вміє їздити верхи?!
Дівчина різко піднялася і покинула кабінет.
