Раді Вас бачити!

Максим

Після душу мені справді стає трохи легше, принаймні тіло розслабляється, а думки перестають носитися в голові з шаленою швидкістю, проте цього все одно недостатньо. Кіра нагадує якусь навʼязливу рекламу, яку неможливо закрити, тому що ти вже натиснув на всі можливі хрестики, перезавантажив сторінку, вимкнув телефон, а вона все одно якимось дивом знову з’являється перед очима, причому в моєму випадку переважно голою.

Саме тому я вирішую вийти на балкон і покурити, адже сигарети завжди непогано допомагали мені заспокоїтися, хоча ще зовсім нещодавно я пообіцяв собі позбутися цієї звички й навіть підписався на якусь програму з дихальними вправами за методикою тибетських монахів. Перші кілька днів я сумлінно вдихав, видихав, рахував секунди й переконував себе, що скоро стану врівноваженим чоловіком із чистими легенями, але, як виявилося, всі ці методики чудово працюють лише до того моменту, поки у твоєму житті не з’являється руда сусідка, яка здатна з легкістю знищити весь досягнутий внутрішній спокій.

Моя бабуся в таких ситуаціях любила казати, що якщо життя не дає тобі спокою, то потрібно дати йому в пику, і хоча я ніколи особливо не розумів філософської глибини цієї поради, сьогодні вона здається мені напрочуд доречною. 

Дорогою до балкона насипаю корм Плутону, присідаю біля нього й кілька разів чухаю за вухом, після чого пес одразу переводить погляд на двері, недвозначно повідомляючи, що вечеря — це, звичайно, чудово, але нормальний господар після неї ще й виводить свого улюбленця на прогулянку. Тому, обіцяю, що обов'язково прогуляюся з ним якщо виживу до ранку і не задихнуся від чергової еротичної галюцинації моєї сусідки.

На вулиці вже давно потемніло, а злегка прохолодний вітер, приємно лоскоче обличчя. Я закурюю сигарету і видихаю густий білий дим, дивлячись з деякою байдужістю на жовте світло ліхтарів і людей, які проходять повз під'їзд.

Цікаво, що зараз робить Кіра? 

Все, досить думок про неї!

Докурюю сигарету й повернувшись до кімнати, дивлюся на годинник. Настрій одразу стає значно кращим, адже до приходу Сніжани залишається зовсім небагато часу. Тому я дістаю пляшку вина, два келихи і навіть коробку цукерок, яку хотів подарувати своїй сусідці на знак чергового «примирення».

Коли нарешті лунає дзвінок у двері, мені навіть не потрібно гадати, хто прийшов, тому я одразу прямую до передпокою й відчиняю, побачивши на порозі свою давню знайому, яка, судячи з її зовнішнього вигляду, теж не планує витрачати цей вечір на довгі філософські бесіди.

На Сніжані одягнена чорна сукня з настільки глибоким трикутним вирізом, що погляд сам собою затримується на її грудях, після чого я повільно оглядаю тонку талію, довгі ноги й мушу визнати, що виглядає вона неймовірно сексуально. Щоправда, практично одразу в голові з’являється абсолютно непотрібне порівняння з Кірою і я подумки лаю себе за те, що навіть зараз примудряюся згадувати свою сусідку.

— Привіт, милий, чекав на мене? — запитує Сніжана, дивлячись на мене своїми глибокими зеленими очима, ефект яких вона прекрасно знає й без жодного сорому використовує щоразу, коли їй щось від мене потрібно.

— Привіт, звичайно, чекав, причому, як бачиш, не тільки я, — відповідаю з усмішкою й ненадовго опускаю погляд, щоб у неї точно не залишилося сумнівів щодо того, заради чого я запросив її до себе цього вечора.

— Тоді я взагалі не розумію, чому ми досі стоїмо в коридорі, — грайливо відповідає дівчина, повільно кліпаючи довгими віями.

— Проходь, — кажу, відступаючи вбік і пропускаючи її до квартири, а коли Сніжана проходить повз, мій погляд мимоволі затримується на її підтягнутих сідницях, які чорна тканина сукні підкреслює настільки вдало, що бажання скоротити дистанцію між нами стає ще сильнішим.

— Я бачу, ти підготувався, — усміхається вона, помітивши на столі пляшку, після чого бере її до рук і уважно розглядає етикетку. — М-м-м, червоне, все саме так, як я люблю.

— Ти теж підготувалася непогано, — я підходжу до неї ззаду й притискаюся ближче, відчуваючи, як дівчина одразу розслабляється в моїх руках.

— Максику, я прекрасно знаю, що тобі подобається, адже ми з тобою знайомі далеко не перший місяць, — тихо промовляє Сніжана, повертаючись до мене й кладе руки на плечі. — Я так розумію, вино ми залишимо на потім?

— Саме так, — відповідаю їй майже пошепки, нахиляючись ближче й легко прикушуючи мочку її вуха.

Підхоплюючи Сніжану на руки, я несу її до спальні, де на нас уже чекає заздалегідь підготовлене ліжко. Опускаючи її на простирадло, я одразу припадаю до губ жадібним поцілунком, не залишаючи нам обом навіть кількох секунд на зайві розмови. Вона відповідає з таким самим нетерпінням, а мої руки тим часом ковзають по її тілу, намагаючись якомога швидше знайти застібку на сукні, тому що сьогодні в мене немає ані бажання, ані терпіння довго розбиратися з жіночим одягом.

Коли застібка нарешті піддається, я повільно стягую тканину, відкриваючи її груди, й одразу торкаюся їх губами, насолоджуючись тим, як Сніжана голосно стогне та запускає пальці під пояс моїх шортів. Судячи з її рухів, вона теж не збирається розтягувати цей процес на пів ночі, тому вже за кілька секунд я остаточно звільняю її від сукні й із задоволенням дізнаюся, що білизну сьогодні ця чортівка вирішила взагалі не одягати.

Відчуваючи, як збудження стає ще сильнішим, я швидко стягую футболку, позбуваюся шортів разом із боксерами й уже збираюся продовжити, коли в останню секунду згадую про захист. Простягаю руку до приліжкової тумбочки, знаходжу там маленький квадратний пакетик, розриваю упаковку й передаю презерватив Сніжані, тому що в неї є одна особлива навичка, від якої я щоразу майже забуваю власне ім’я.

І, судячи з її задоволеної усмішки, вона чудово знає, наскільки сильно мені це подобається.

Сніжана опускається нижче, торкається мого члена губами й повільно натягує презерватив за допомогою рота, не відводячи від мене погляду.

Витримувати її ніжності довго я не збираюся, тому підхоплюю дівчину за талію, розвертаю й ставлю перед собою на коліна, обираючи позу, з якої зазвичай починаються наші зустрічі. Проводжу пальцями між її стегнами й відчуваючи, наскільки сильно вона вже збуджена, входжу в неї на всю довжину, стискаю руками пружні сідниці і починаю рухатися, поступово прискорюючи темп.

Ліжко під нами голосно скрипить, а Сніжана, не стримуючи стогонів, сповіщає всіх моїх сусідів про те, як їй зараз добре. Та й мені було з нею непогано, якби не одне але.

Я закриваю очі і уявляю перед собою Кіру. Уявляю, що торкаюся її тіла, стискаю саме її стегна, відчуваю її шкіру під пальцями й цілую її губи, після чого збудження стає настільки сильним, що мені самому починає подобатися напрямок власних фантазій.

Ми змінюємо пози одну за одною й моя партнерка явно отримує від цього вечора все, заради чого приїхала, а я продовжую боротися зі своєю головою, яка вперто підміняє одну дівчину іншою. Зрештою я опиняюся на спині, поки Сніжана сідає зверху й починає активно рухатися, голосно стогнучи та періодично вигукуючи моє ім’я.

Знаю я цю дівчину вже давно, ще з університетських часів, хоча наші стосунки перейшли в настільки близький формат лише приблизно пів року тому, коли Сніжана отримала можливість реалізувати свій багаторічний інтерес до моїх штанів.

Сексуального досвіду в неї вистачає з великим запасом, а кількість чоловіків у її житті я ніколи навіть не намагався рахувати, тому що це не моя справа й точно не те питання, відповідь на яке зробить мене щасливішим. Я чудово знаю, що зустрічається вона не лише зі мною, саме тому захист у наших стосунках ніколи навіть не обговорюється, а презервативи в моїй тумбочці закінчуються значно швидше, ніж запас шкарпеток у шафі.

При цьому я ніколи не вважав Сніжану повією чи кимось подібним, адже вона просто любить секс, не соромиться власних бажань і не бачить сенсу вдавати із себе святу заради чужого схвалення. Для мене вона завжди була дівчиною, якій можна зателефонувати пізно ввечері, запропонувати зустрітися й отримати чесну відповідь без зайвих ігор, після чого ми трахалися, прощалися й спокійно поверталися до власного життя.

Серед усіх жінок, які час від часу опинялися в моєму ліжку, саме Сніжана затрималася найдовше, і хоча я прекрасно розумів, що подобаюся їй не лише фізично, сам ніколи не давав жодних обіцянок, не говорив про кохання й тим більше не пропонував перетворити наші зустрічі на серйозні стосунки. Якщо вона все-таки встигла придумати для нас якесь спільне майбутнє, одного дня мені доведеться її розчарувати, тому що роль постійного бойфренда мене ніколи не приваблювала.

Принаймні до сьогодні я був у цьому абсолютно впевнений.

— Та-а-ак, Максиме, трахни мене! Господи! Так! — голосно стогне Сніжана, прискорюючи рухи.

Через деякий час вона змінює позу, звільняє мене від уже використаного презерватива й бере мій член до рота, продовжуючи дивитися мені просто в очі так, ніби прекрасно знає, наскільки сильно мене заводить саме цей момент.

Я завжди любив мінет, особливо коли жінка не просто знає, що робить, а справді отримує від цього задоволення, і Сніжана саме з таких, тому я зручніше влаштовуюся на ліжку, заплющую очі й нарешті дозволяю собі повністю зосередитися на відчуттях.

Принаймні намагаюся. Тому що навіть зараз у моїй голові знову з’являється Кіра.

Коли напруга стає максимальною, я вже не контролюю ані дихання, ані власні звуки й дозволяю собі застогнати, кінчаючи Сніжані просто в рот. Та разом із оргазмом із моїх губ абсолютно неконтрольовано вилітають слова, після яких мені хочеться негайно повернутися на кілька секунд назад у часі.

— Кіра, ти просто супер!

У голові миттєво стає надзвичайно ясно.

Пиздець! Я щойно назвав дівчину, яка робила мені мінет, ім’ям своєї сусідки.

— Любий, ти щось сказав? — перепитує Сніжана, піднімаючи на мене погляд із таким невинним виразом обличчя, немов це не вона тільки що смоктала мій член.

— Так, я запитав, може, повторимо? — видаю перше, що встигає сформуватися в голові.

— А ти сьогодні ненаситний, — задоволено усміхається Сніжана й влаштовується поруч зі мною на ліжку.

— Ще й який, — я одразу ж простягаю руку до тумбочки й дістаю другий презерватив. — Допоможеш?

Скільки саме часу після цього ми продовжуємо перевіряти моє ліжко на міцність, я сказати не можу, тому що годинник мене цікавить найменше, однак у якийсь момент із передпокою починає долинати довгий і дуже наполегливий дзвінок у двері.

Ми зі Сніжаною майже одночасно завмираємо, а я кілька секунд мовчки дивлюся в бік коридору, поступово усвідомлюючи, що терпіння у когось із сусідів все-таки закінчилося.

І чомусь у мене виникає дуже конкретна підозра щодо того, хто саме зараз стоїть за моїми дверима.