Раді Вас бачити!

Кіра

Я заходжу до спальні й зупиняюся навпроти ліжка, а Женя залишається стояти трохи збоку й дивиться на мене з таким очікуванням, що мені навіть стає його трохи шкода, адже чоловік явно досі сподівається, що словосполучення «імітувати секс» у моєму виконанні раптом змінить значення й перетвориться на значно приємніший для нього варіант розвитку подій.

— І що конкретно я повинен робити? — запитує він, а в інтонації настільки добре чути надію на продовження, що я навмисно роблю вигляд, ніби нічого не помічаю.

— Сьогодні ти відповідатимеш за звукові ефекти, тому твоє головне завдання — створити максимально переконливу ілюзію бурхливого сексу, — пояснюю я, показуючи на ліжко. — Розгойдуй його так, щоб воно ритмічно стукало об стіну і періодично змінюй темп.

— Кіро, ти точно впевнена, що тобі потрібен саме такий варіант? — обережно перепитує він. — Ми ж можемо зробити все значно реалістичніше, і тоді твоєму сусідові точно не буде до чого причепитися.

У його очах з’являється щире розчарування. Бідолаха, схоже, справді вирішив, що роль фальшивого нареченого автоматично передбачає ще й додаткові привілеї.

— Я впевнена на всі сто відсотків, — відповідаю я, прокашлюючись. — Ну що, готовий?

— Так, — зітхає Женя, береться руками за край ліжка й трохи відсуває його. Вже за секунду воно починає ритмічно скрипіти й ударятися узголів’ям об стіну.

Я ще раз прокашлююсь, випрямляю плечі, заплющую очі й намагаюся уявити, що повинна звучати максимально переконливо, хоча від усвідомлення абсурдності ситуації мені хочеться більше сміятися, ніж стогнати.

— А-а-ах… Так! Продовжуй! Ще-е-е… Як добре! Же-е-еню, ти просто супер! Так, так, саме так!

Женя на секунду припиняє рухати ліжко й дивиться на мене вже зовсім іншим поглядом.

— Кіро, ти хоча б трохи стримуй акторський талант, тому що у мене вже встав.

— Тс-с-с, не відволікайся!

За стіною Максима при цьому стоїть така підозріла тиша, що я впевнена: він зараз точно підслуховує.

— Так-а-а! А-а-ах! Саме так! Ще! Давай сильніше! Трахни мене жорсткіше!

— Та без проблем, тільки скажи, коли, — миттєво відгукується Женя, про присутність якого я на кілька секунд взагалі забула.

— Тихіше ти, бо зараз все зіпсуєш! — сердито шепочу я, після чого одразу підвищую голос. — О-о-ох… Так! Саме так! Відшльопай мене!

Я кілька разів голосно ляскаю себе долонею по сідниці, чудово знаючи, наскільки тонкі стіни в наших квартирах і наскільки добре Максим повинен чути кожен звук.

Женя тим часом дивиться на мене вже майже благально, а я лише винувато усміхаюся у відповідь.

Залишається тільки красиво завершити нашу виставу, тому я притуляюся спиною до стіни, заплющую очі, набираю побільше повітря й видаю імітацію оргазму.

— Так-а-а-а! А-а-а-ах! Же-е-еню, ти найкращий чоловік, який коли-небудь був у моєму житті!

Останню фразу я навмисно вимовляю особливо голосно, тому що якщо Максим справді підслуховує, то саме ця частина повинна сподобатися йому найбільше, а для остаточного ефекту я ще й б’ю п’ятою по стіні.

Від удару, картина, яка весь цей час висіла над головою й нікому не заважала, раптом зривається з кріплення та з гучним стуком падає просто на мене.

— А-а-а-а! Бляха! — я уже абсолютно щиро кричу, хапаючись за місце удару, поки Женя поруч починає сміятися, хапаючись за живіт.

— Дякую тобі за допомогу, може, хоча б чаєм тебе пригостити? — тихо питаю його, даючи зрозуміти, що на ночівлю я точно йому пропонувати залишитися не буду.

— Ні-ні, я, мабуть, все-таки піду.

Оце я, звичайно, справила враження на чоловіка, якщо ще годину тому він активно натякав на секс, а тепер добровільно відмовляється навіть від чаю й поглядає на вхідні двері з неприхованим бажанням опинитися по той бік.

— Добре, тоді телефонуй, якщо що, і ще раз дякую за допомогу.

— Обов’язково, Кіро, бувай, — швидко відповідає він і виходить із квартири.

Зачинивши за гостем двері, я прямую до ванної й дорогою поступово позбуваюся одягу, тому що після сьогоднішнього концерту потрібно не лише прийняти душ, а й продовжити виставу до логічного завершення.

Теплий душ трохи приводить мене до тями. Я накидаю короткий халат і виходжу на балкон, де з сусідньої сторони вже стоїть Максим, знову без футболки, повільно затягуючись сигаретою.

— Що, не спиться? — першою задаю питання, намагаючись говорити максимально невимушено, хоча кутики губ постійно намагаються піднятися в задоволеній усмішці.

— А ти думаєш, після того, що було за стіною взагалі можливо заснути? — таким самим спокійним голосом відповідає Максим і повертається до мене всім корпусом. — Я навіть не підозрював, що поруч зі мною живе настільки талановита сусідка.

От навіщо він постійно повертається до мене голим торсом?

— Не розумію, про які саме таланти ти говориш, — відповідаю я з максимально невинним виразом обличчя й закушую губу, щоб не посміхнутися.

— Кіро, навіть у поганому порно, актори іноді поводяться природніше, ніж ти сьогодні, тому можеш припинити цей спектакль хоча б зараз, — холодно повідомляє Максим, випускаючи дим убік. — Невже ти справді думала, що я повірю, ніби цей Женя щойно займався з тобою сексом?

— Мені здається, ти просто заздриш, тому що раптом виявилося, що не лише ти здатний приносити жінці задоволення, — солодко відповідаю я, уважно стежачи за його реакцією. — Хоча після того, що я нещодавно чула від Сніжани за стіною, щодо твоїх видатних здібностей у мене взагалі з’явилися певні сумніви.

Максим мало не давиться димом, різко повертає голову й дивиться на мене з повним обуренням. 

— Ти зараз серйозно заявляєш, що я не вмію задовольняти жінок?

— Я лише припускаю таку можливість, тому що для чоловіка, який нібито настільки впевнений у собі, ти реагуєш підозріло емоційно, — відповідаю, демонстративно піднімаючи підборіддя. — Хоча, можливо, тебе дратує зовсім інше, і проблема в тому, що твоя сусідка отримувала задоволення не з тобою?

У ту саму мить я помічаю, як змінюється вираз його обличчя, і запізно розумію, що остання фраза була не найрозумнішим рішенням цього вечора.

— Кіро, якщо ти настільки сумніваєшся в моїх здібностях, то мені вже навіть цікаво, скільки часу тобі знадобиться, щоб змінити свою думку, — тихо відповідає Максим, гасить сигарету й раптом перекидає ногу через перегородку між нашими балконами.

— Максиме, ти що робиш?

Відповідь мені вже не потрібна, тому що за кілька секунд цей ненормальний без особливих труднощів перебирається на мій балкон і зупиняється просто переді мною, високий, напівголий і неймовірно задоволений власною витівкою.

— Ну що, Кіро, може, нарешті поговоримо нормально? — запитує він, повільно наближаючись.

Мозок одразу пропонує кілька цілком розумних варіантів поведінки, серед яких є можливість відійти, наказати йому повернутися на свій балкон або хоча б нагадати, що нормальні сусіди користуються вхідними дверима, однак моє тіло чомусь не підтримує жоден із цих прекрасних планів і реагує на близькість Максима зовсім інакше.

Поки я копирсаюся в своїх думках, Максим просто нахиляється, підхоплює мене на руки й несе до квартири.

— Негайно постав мене на підлогу! — обурююся я, хоча мої руки чомусь автоматично обіймають його за плечі, що дещо псує переконливість мого протесту.

Він заносить мене до кімнати, зачиняє балконні двері й лише після цього обережно ставить на ноги, але відходити навіть не думає.

І якщо зараз сказати, що я зовсім його не хочу, це буде очевидна брехня, однак сексуальний потяг і готовність зараз зайнятися сексом — це все-таки різні речі, хоча Максим, судячи з його задоволеної усмішки, має власну думку щодо цього питання.

— Я, до речі, давно хотів спробувати секс у душі, тому твоя квартира сьогодні може допомогти здійснити одну маленьку мрію, — повідомляє він із відверто провокаційною усмішкою. — А заодно я особисто продемонструю, наскільки сильно ти помиляєшся щодо моїх здібностей.

— Ти надто наївний, якщо справді думаєш, що після такого аргументу я зараз радісно погоджуся на секс із тобою, — обурююся я, відступаючи й міцніше притримуючи краї халата.

— А ти наївна, якщо вирішила, що я повірю у вашу виставу, — усміхається Максим і знову скорочує відстань між нами. — Особливо мені сподобалося, як ти лупцювала себе по дупі. Це так… заводить.

Я різко піднімаю голову й дивлюся на нього вже без усмішки, тому що деякі деталі мого плану він знає підозріло добре.

— Ти що, шпигував за мною?

— Кіро, я просто хотів переконатися, що ти мені брешеш, — спокійно відповідає Максим і нахиляється ближче, а вже за секунду накриває мої губи своїми.

Поцілунок починається неочікувано різко, але дуже швидко стає повільнішим і значно ніжнішим. Він цілує мене так, що через кілька секунд я перестаю думати про наших вигаданих других половинок і всі безглузді змагання, які ми влаштовували останні дні.

Мої долоні самі опиняються на його грудях і повільно ковзають нижче, а я з подивом усвідомлюю, наскільки сильно мені подобається просто торкатися його, відчувати тепло шкіри під пальцями й те, як напружуються м’язи від моїх дотиків.

Максим притискає мене ближче, але за мить несподівано припиняє поцілунок і дивиться прямо в очі з повною серйозністю.

— Скажи мені чесно, Кіро, ти ж закохалася в мене?

— З якого дива ти взагалі це вирішив? — запитую я й злегка відштовхую його, щоб між нами з’явилася хоча б якась безпечна відстань.

— Не намагайся зараз мені брехати. Я бачу, як ти реагуєш на мене… — спокійно відповідає Максим і проводить пальцями по моїй щоці.

— Скажи чесно, тобі просто стало погано після сигарет? — запитую із сарказмом у голосі.

— Зі мною все нормально, можеш за мене не хвилюватися. А от щодо тебе… я знаю, як дізнатися правду… 

— Максиме, навіть не смій…

Договорити я не встигаю, тому що він знову нахиляється до мене й цілує, але цього разу в поцілунку немає попередньої різкості. Його губи торкаються моїх повільно й ніжно, через що всередині все стискається і приємно починає палати між ніг.

Якби Максим просто хотів мене трахнути, все було б набагато простіше, адже я могла б послати його й зачинити двері, але ця несподівана ніжність змушує мене замислитися про те, що ми дійсно не байдужі одне до одного.

Але одразу за цією думкою зʼявляється інша — навіть якщо він дійсно моя доля, маленький жук, витатуйований на його грудях, не може раптом перетворити цього бабія на чоловіка моєї мрії лише тому, що одна ворожка колись вирішила додати моєму життю проблем.

Вже наступної секунди я різко відсторонююся й даю Максиму ляпаса, змушуючи його прийти до тями.

— Крихітко, це тепер у нас така традиція, за якою кожна серйозна розмова повинна завершуватися ударом по моєму обличчю? — запитує він із кривою усмішкою, очевидно все ще сподіваючись перетворити ситуацію на жарт.

— Іди звідси, Максиме, — вимовляю я значно голосніше, ніж планувала, відчуваючи неприємне печіння в очах.

Його усмішка поступово зникає, а замість звичної самовпевненості на обличчі вперше з’являється щире нерозуміння, від якого мені чомусь стає ще гірше.

— Я не розумію, що сталося… Ще хвилину тому ти сама мене цілувала і…

— Сталося те, що я тебе не люблю, зрозуміло? І навіть якщо мене до тебе тягне, між нами все одно нічого не буде, тому що я прекрасно знаю, який ти з жінками, а мені зовсім не хочеться стати черговою дівчиною, яку ти приведеш додому, проведеш із нею кілька ночей, а потім заміниш іншою, коли тобі захочеться нових вражень.

Максим більше не усміхається й просто мовчки дивиться на мене, а я розумію, що якщо вже почала цю розмову, то тепер повинна договорити все, що накопичилося.

— У тебе все зводиться до сексу, а мені потрібен чоловік, із яким я хочу прокидатися поруч, разом снідати, говорити про звичайні речі, іноді сваритися й при цьому знати, що наступного дня у квартирі не з’явиться інша жінка, — продовжую я, вже не намагаючись приховати емоції. — Тому просто йди, поки ще не пізно.

— А якщо я не піду? — тихо запитує Максим, уважно дивлячись на мене.

— Тоді мені доведеться пояснити свою незацікавленість в твоїй особистості в більш грубій формі.

— Це твоє остаточне рішення?

— Так. Я хочу, щоб ти припинив втручатися в моє особисте життя. Не провокуй мене і не поводся так, ніби цей поцілунок щось змінив між нами. Я все так само тебе ненавиджу.

— Добре, Кіро, але тоді й ти припини провокувати мене, тому що сьогоднішній спектакль був організований саме для того, щоб вивести мене на емоції, і заперечувати це навіть смішно, — відповідає Максим уже зовсім іншим голосом. — Якщо я настільки хріновий і ти справді не хочеш мати зі мною нічого спільного, тоді я більше не намагатимуся налагодити з тобою відносини. Більше не запитуй про моїх жінок, не влаштовуй вистав за стіною й не перевіряй, чи буду я ревнувати, тому що після цієї розмови я більше не збираюся брати участь у твоїх іграх!

Він розвертається й прямує до виходу, а я залишаюся стояти на місці, хоча всередині вже з’являється бажання зупинити його й хоча б трохи пом’якшити те, що щойно сказала.

Біля дверей Максим все-таки зупиняється, кілька секунд мовчки дивиться перед собою, а потім знову переводить погляд на мене.

— І якщо одного дня ти вирішиш, що сьогодні помилилася, не розраховуй, що я весь цей час чекатиму, поки ти визначишся зі своїми почуттями!

Після цих слів Максим виходить із квартири й голосно зачиняє за собою двері, а я ще кілька секунд стою посеред кімнати, намагаючись зрозуміти, чому замість полегшення від його зникнення відчуваю лише неприємну порожнечу.