Раді Вас бачити!

Максим

Знаєте, що мене дратує найбільше? Навіть не податкова, яка завжди знаходить спосіб нагадати про своє існування, і не зниклий інтернет саме тоді, коли він потрібен найбільше, а люди, які брешуть мені просто в очі з такою впевненістю, ніби я від народження маю на лобі напис «ІДІОТ».

Хоча сьогодні з’ясувалося, що є ще одна річ, яка дратує мене не менше — коли жінка настільки старанно імітує оргазм, що починаєш хвилюватися не за її задоволення, а за голосові зв’язки.

І саме цим зараз займається Кіра за тонкою стіною моєї квартири.

Перші хвилини я справді вірю в те, що той мудозвон трахає мою сусідку, але що довше прислухаюся, то сильніше переконуюся: моя сусідка має непогані вокальні здібності, тільки з реальним задоволенням ці крики пов’язані приблизно ніяк.

Серйозно, Кіро, це ти так вирішила мене позлити?

Щоб остаточно переконатися у власних підозрах, я вирішую зробити те, за що нормальна людина, мабуть, мала б хоча б трохи соромитися, але сьогодні моя цікавість виявляється значно сильнішою за виховання, тому я тихо виходжу на балкон і обережно перебираюся на сусідній, намагаючись залишитися непоміченим.

Звідси частину кімнати видно досить добре, і вже за кілька секунд переді мною відкривається настільки прекрасна картина, що я мало не починаю аплодувати.

Кіра стоїть біля стіни й дуже старанно зображує жінку, яка переживає найкращий секс у своєму житті, а її дорогоцінний «наречений» в цей час тримається за край ліжка й ритмічно рухає його, створюючи потрібний звуковий супровід.

Браво! Навіть я до такого не додумався б!

Я дивлюся на цю постановку й поступово починаю розуміти, навіщо взагалі знадобився весь цей цирк із нареченим, адже стосунків між Кірою та Женею, схоже, немає, зате є дуже велике бажання переконати мене в протилежному.

А це вже набагато цікавіше.

Якщо Кірі настільки байдуже до мене, як вона постійно намагається показати, тоді навіщо влаштовувати ось це все?

Відповідь мені подобається настільки, що я мимоволі усміхаюся.

Ох, дівчинко, якщо ти намагаєшся мене зачепити — вітаю, ти щойно встромила ножа по саме лезо. Але, знаєш що? Мені це навіть подобається.

Я продовжую дивитися на те, як сусідка починає голосно шльопати себе по опуклих сідницях і ловлю себе на думці, що із задоволенням допоміг би їй з цим заняттям. 

Хоча до Жені в мене після побаченого виникають окремі запитання, тому що потрібно мати неймовірне терпіння, щоб стояти поруч із Кірою, слухати всі ці стогони й замість сексу сумлінно триматися за край ліжка!

З посмішкою на обличчі я тихо повертаюся на свій балкон, заходжу до квартири й несподівано розумію, що вперше за довгий час взагалі не знаю, як поводити себе з дівчиною.

Можна просто піти до Кіри, обійняти її й сказати, що вона мені подобається, але навіть у моїй голові цей варіант звучить підозріло романтично, тому я відкидаю його майже одразу, але продовжувати робити вигляд, що між нами нічого не відбувається теж якось безглуздо.

В результаті я роблю те, що робить будь-який мужик, який остаточно заплутався у власних почуттях — телефоную другу.

— Троцький, я тебе за яйця підвішу, якщо ти ще хоч раз подзвониш мені серед ночі! — настільки грізно лунає з динаміка, що я машинально відсуваю телефон трохи далі від вуха. — Що сталося? У тебе кровотеча, пожежа чи щось настільки серйозне, що не могло почекати до ранку?

— Мені потрібна твоя порада. Можеш хоча б хвилину не кричати?

— Дай вгадаю, ти не знаєш, де серед ночі знайти повію, і чомусь вирішив, що саме я маю володіти цією безцінною інформацією?

— Засунув би ти свій сарказм собі в дупу! — хрипко відповідаю я, паралельно заливаючи чай окропом. — Я тут подумав над тим, що ти мені говорив раніше, і, здається, вирішив прислухатися.

На іншому кінці кілька секунд панує підозріла тиша.

— Це до яких саме моїх слів ти вирішив прислухатися? Нагадай, будь ласка, тому що на твого друга о першій годині ночі напав склероз.

— Головне, щоб не імпотенція, — усміхаюся я, роблячи ковток чаю.

— Навіть не жартуй про таке, Троцький! — обурюється Паша. — А тепер розповідай, яка трагедія вже сталася.

— Пам’ятаєш мою сусідку Кіру?

— Ту руду красуню з великими цицьками?

— Її саму, — невдоволено бурмочу я, тому що вже шкодую про цей дзвінок. — Якщо коротко… Здається, я її хочу.

Паша мовчить приблизно дві секунди, після чого починає сміятися.

— Тобто ти реально подзвонив мені серед ночі, щоб повідомити, що у тебе встав на твою сусідку? 

— Паша, припини знущатися! Я й без тебе чудово розумію, наскільки все це безглуздо звучить, — невдоволено відповідаю я. — Зачепила вона мене…

— Звичайно зачепила, і я навіть приблизно знаю, якою частиною тіла, — задоволено сміється друг. — Тільки поясни, чого саме ти від мене хочеш? Тому що дистанційно вирішувати твої гормональні проблеми я точно не збираюся.

— Я хочу з нею поговорити, тільки не знаю, як почати цю розмову, — зізнаюся я, вже значно серйозніше. — Хочу сказати їй, що вона мені небайдужа…

— І після цього ти очікуєш, що Кіра одразу кинеться до тебе в обійми й запропонує обрати дату весілля? Не переоцінюй власну чарівність, Троцький.

— Ти можеш хоча б одну хвилину поговорити зі мною без знущань?

— Не впевнений, але заради тебе спробую, — відповідає Паша, і в його голосі стає трохи менше веселощів. — Якщо хочеш бути з нею щирим, тоді просто будь таким і не перетворюйся на героя з жіночих романів.

— Надзвичайно корисна порада, продовжуй.

— Скажи прямо, що вона тобі подобається, а якщо знову почнеш думати замість того, щоб діяти, просто поцілуй її.

Я завмираю з чашкою біля рота.

— Який сенс мені її цілувати, якщо я навіть не знаю, що вона до мене відчуває, крім стабільного бажання мене вбити?

— Сенс саме в тому, щоб перестати гадати, тому що після поцілунку ти швидко зрозумієш її реакцію, — незворушно пояснює Паша. — Загалом, йди і поговори з нею, тільки постарайся перші п’ять хвилин контролювати нижню частину свого тіла, тому що різкий перехід від ненависті до сексу вона може не оцінити.

— Дякую, друже, після твоїх порад мені одразу стало значно спокійніше, — з легким сарказмом відповідаю я.

— Завжди радий допомогти, але наступного разу користуйся моєю мудрістю хоча б до одинадцятої вечора, — позіхає він. — Все, змушений покласти трубку, а то Лізка двері туалету зараз штурмом візьме. Загалом, Троцький, дій так, як підказує тобі серце. Або до якого органу ти там більше прислуховуєшся?

— Ха-ха-ха, дуже смішно, — бурчу крізь зуби.

— Удачі, друже.

Закінчивши розмову з Пашею, я кидаю телефон на ліжко й на кілька секунд завмираю, прислухаючись до того, що відбувається за стіною, однак замість чергових стогонів Кіри, чую лише підозрілу тишу.

Дивно, чому так швидко закінчили? У Женьки сіла батарейка?

Стримуючи сміх, намагаюся надати обличчю максимально серйозного й навіть трохи невдоволеного виразу, беру пачку сигарет і виходжу на балкон. Запалюю сигарету, повільно видихаючи дим і уважно дивлюся на вихід з підʼїзду.

Де ж цей наречений? Невже залишився на ночівлю?

Чекати доводиться недовго, тому що через кілька хвилин двері під’їзду відчиняються й на вулиці з’являється Женя. Я мимоволі усміхаюся, спостерігаючи, як він майже бігом віддаляється від будинку.

Судячи з його швидкості, продовжувати романтичний вечір із моєю нестримною сусідкою він чомусь не захотів. 

Чудово! Мене це влаштовує.

Двері сусіднього балкона відчиняються, і Кіра виходить назовні в короткому халатику. Мій погляд одразу ковзає по її довгих ногах, потім піднімається вище, і мені доводиться важко ковтнути слину, щоб стриматися і не сказати, як сексуально вона виглядає. 

Бляха, як же сильно я її хочу.

Зараз мені хочеться підійти до неї, поцілувати й остаточно пояснити, що їй зовсім не потрібно приводити додому якогось Женю, щоб викликати в мене ревнощі.

Кіра помічаючи мене, починає розмову з таким удавано спокійним виглядом, що я майже відразу розумію її справжню мету, адже сусідка явно намагається з’ясувати, чи повірив я в її прекрасну історію про пристрасну ніч із нареченим.

Доводиться докласти зусиль, щоб не засміятися й натомість показати їй хоча б трохи невдоволення. Нехай ще кілька хвилин думає, що її геніальний план спрацював.

Проте довго продовжувати цю гру я не збираюся, особливо після розмови з Пашею, тому поступово переводжу нашу суперечку від обговорення «сексу» до значно цікавішої теми.

Варто лише натякнути, що я бачив, як вона ляскала себе по сідницях, як її брови здивовано піднімаються, а в очах з’являється настільки щире нерозуміння, що я ледве стримую задоволену усмішку.

Так, крихітко, я все знаю, тому можеш більше не переконувати мене в сексуальних талантах свого мудозвона.

Ми ще якийсь час обмінюємося колючими репліками, але тепер я вже навмисно провокую її, поступово скорочуючи між нами відстань. Коли Кіра в черговий раз ставить під сумнів мої здібності з жінками, залишатися на власному балконі стає зовсім безглуздо. Я гашу сигарету, легко перебираюся до сусідки й, не даючи їй достатньо часу на чергову саркастичну промову, підхоплюю її на руки.

— Максиме, ти що робиш? — обурюється Кіра, однак замість того, щоб відштовхнути мене, обіймає за плечі, і ця маленька деталь подобається мені значно більше за всі її слова.

Я заношу дівчину до квартири й зачиняю за нами двері, чудово усвідомлюючи, що мій самоконтроль зараз працює значно гірше, ніж зазвичай, тому що жіноче тіло зовсім не сприяє розумним рішенням.

Я хочу її настільки сильно, що навіть не бачу сенсу переконувати себе у протилежному. 

Кіра продовжує щось обурено говорити, але я майже не слухаю. Опинившись з нею у ванній, притискаю її спиною до плитки й нарешті роблю те, про що думаю вже далеко не перший день.

Спочатку лише обережно торкаюся її губ своїми, залишаючи їй можливість відсторонитися, однак Кіра цього не робить і я цілую її вже впевненіше, відчуваючи, як вона відповідає й сама притискається ще ближче.

Отже, Пашка цього разу все-таки не говорив повну нісенітницю. Принаймні мені так здавалося.

Тому що наступної миті Кіра різко відсторонюється, а мою щоку обпікає досить сильний ляпас, якого я, між іншим, цього разу точно не очікував.

— Крихітко, це тепер у нас така традиція, за якою кожна серйозна розмова повинна завершуватися ударом по моєму обличчю? — запитую, дурнувато посміхаючись й намагаючись перетворити ситуацію на жарт, хоча всередині вже з’являється неприємне передчуття.

Кіра не сміється, не відповідає черговою колючістю й навіть не сперечається, а просто хмуриться й показує рукою в бік виходу.

— Іди звідси, Максиме.

Її тихий голос діє на мене значно сильніше, ніж будь-який крик, тому усмішка сама зникає з мого обличчя.

— Я не розумію, що сталося… Ще хвилину тому ти сама мене цілувала і…

Замість нормального пояснення я чую все те, чого точно не очікував після нашого зближення. Спочатку я ще намагаюся не реагувати занадто різко, адже частина її претензій цілком зрозуміла, особливо якщо згадати, яку репутацію я сам собі створив, але потім Кіра вимовляє слова, після яких бажання щось пояснювати в мене різко зменшується.

Вона нічого до мене не відчуває.

І говорить це настільки чітко й впевнено, що я кілька секунд просто дивлюся на неї, намагаючись співвіднести почуте з тим, що сам встиг за цей час собі нафантазувати. Можливо, я справді неправильно зрозумів всі її сигнали, а можливо, вона сама не знає, чого хоче, але з’ясовувати це у мене більше немає бажання.

Якщо Кіра настільки переконана, що я для неї лише бабій, якому потрібен секс, тоді доводити протилежне людині, яка вже наказує мені забиратися з її квартири, я точно не буду.

Наша розмова стає дедалі жорсткішою, і в якийсь момент я розумію, що ще кілька хвилин нічого не змінять, а лише додадуть нам нових образ, тому найрозумніше рішення зараз — просто піти.

— І якщо одного дня ти вирішиш, що сьогодні помилилася, не розраховуй, що я весь цей час чекатиму, поки ти визначишся зі своїми почуттями!

Я виходжу з квартири, зачиняючи за собою двері, й кілька секунд просто стою в підʼїзді.

Ну що ж, Пашо, прекрасна була порада з поцілунком, просто неймовірна! Тепер я хоча б точно знаю, що найближчим часом повторювати її не збираюся.

Відсьогодні в моєму житті більше немає Кіри. І, можливо, так справді буде краще, хоча чомусь саме ця думка зовсім не приносить того полегшення, на яке я розраховував.