Раді Вас бачити!

Кіра

Вечір починається цілком спокійно й нічим особливим не відрізняється від десятків наших попередніх виходів із Олею. Все відбувається нормально рівно до тієї миті, поки біля нашого столика не з’являються двоє чоловіків: один темноволосий, із впевненим поглядом, а другий світловолосий, високий і настільки симпатичний, що моя увага майже одразу переходить саме на нього.

— Такі красиві дівчата й без пари? Це терміново треба виправляти, — із легкою усмішкою повідомляє брюнет, і за його інтонацією я відразу розумію, що знайомиться він явно не вперше. — Мене звати Ігор, а це мій найкращий друг Женя.

Я переводжу погляд на другого чоловіка й дозволяю собі роздивитися його трохи уважніше, тому що потенційного кандидата на роль майбутнього чоловіка все-таки потрібно оцінити з максимальною відповідальністю.

Женя високий, світловолосий, з трохи недбалою зачіскою, виразними вилицями й приємними рисами обличчя, а міцна статура та широкі плечі остаточно переконують мене, що принаймні зовні претензій до цього чоловіка в мене немає.

Окремо мій погляд чомусь затримується на його довгих пальцях, після чого фантазія відразу пропонує кілька зовсім непристойних картинок з їхнім застосування, однак я швидко повертаю думки до інших тем й вирішую, що для першого знайомства достатньо одного висновку: Женя мені подобається.

— Я Оля, а це моя подруга Кіра, — одразу представляє нас подруга.

— Дуже приємно познайомитися, — відповідає блондин, дивлячись уже безпосередньо на мене. — Не заперечуєте, якщо ми складемо вам компанію?

— Звичайно, не заперечуємо, — надто радісно відповідає Оля, навіть не залишаючи мені можливості вдати недоступну й загадкову дівчину.

— Тоді, може, ще по коктейлю? — пропонує Ігор і без зайвих церемоній займає місце поруч із подругою.

Женя тим часом сідає біля мене, причому настільки близько, що відстань між нами дуже швидко перестає відповідати поняттю особистого простору, однак найдивніше полягає в тому, що мене це зовсім не дратує.

Навпаки, вперше за досить довгий час я дивлюся на нового чоловіка без автоматичної думки про те, скільки проблем він потенційно може принести в моє життя, а це вже можна вважати невеликим особистим досягненням.

— Ми точно не проти, тому що наші коктейлі якраз закінчуються, — відповідаю я й ловлю зацікавлений погляд Жені.

— А чому дві такі красиві дівчини проводять вечір в самотності? — запитує він із посмішкою. 

— Насправді ви з’явилися напрочуд вчасно, тому що ми саме перебуваємо в пошуку… — промовляє Оля, роблячи останній ковток коктейлю.

Я повільно повертаю до подруги голову й намагаюся одним поглядом передати просте повідомлення: мовчи, будь ласка, хоча б наступні десять секунд.

Оля, звичайно ж, вирішує мене проігнорувати.

— …чоловіка, який погодився б зіграти нареченого моєї подруги, — радісно завершує вона й вказує на мене.

Моя усмішка залишається на місці виключно завдяки багаторічному досвіду спілкування з людьми які мене дратують.

— Нареченого? — перепитує Ігор, і тепер уже обидва дивляться на мене з неприхованою цікавістю. — Навіщо такій красивій дівчині взагалі знадобився фальшивий чоловік?

— Та є в неї один сусід, — одразу продовжує Оля. — Треба його гарненько провчити. 

— Я можу допомогти, — несподівано заявляє Женя. — Із великим задоволенням.

— Насправді нічого складного від тебе не потрібно, — поспішно пояснюю я, відставляючи келих вбік. — Максимум кілька зустрічей, трохи переконливої поведінки закоханої пари, можливо, доведеться мене обійняти або взяти за руку, а після цього наші прекрасні фальшиві стосунки можна буде завершити.

— Мене все влаштовує, крихітко, — усміхається Женя, підсуваючись ще трохи ближче. — Із задоволенням познайомлюся з твоїм сусідом.

Протягом усього вечора ми п’ємо коктейлі, сміємося, розмовляємо про роботу, друзів і різні дрібниці, поступово дізнаючись одне про одного трохи більше. Як з’ясовується, Женя працює програмістом і займається розробленням нових онлайн-ігор.

Що можу сказати, як людина він справді цікавий, веселий, досить розумний і вміє підтримати розмову, тому вечір у його компанії проходить напрочуд приємно.

Але є одна маленька проблема.

Він не Максим.

І це усвідомлення дратує мене значно сильніше, ніж мало б, тому що мій сусід взагалі не повинен бути критерієм, за яким я оцінюю інших чоловіків, особливо враховуючи, що сам він нахабний, язикатий і надто самовпевнений. Проте до всіх його недоліків додається одна дуже неприємна для мене деталь: він неймовірно сексуальний, прекрасно знає про це й користується власною привабливістю.

Коли наш веселий вечір нарешті добігає кінця, Оля без особливих вагань їде разом з Ігорем, а Женя наполягає на тому, щоб провести мене додому, причому за його поглядами я досить швидко розумію, що чоловік розраховує не лише на чемне прощання біля під’їзду.

Мені навіть трохи шкода його розчаровувати, але сексу сьогодні точно не буде, тому що знайомство знайомством, привабливість привабливістю, а пускати в ліжко чоловіка, якого кілька годин тому вперше побачила в клубі, я не збираюся.

Таксі приїжджає досить швидко, дорога теж займає небагато часу і я навіть не встигаю нормально налаштуватися на розмову про особисті кордони, як ми вже заходимо до мого під’їзду й разом прямуємо до ліфта.

Женя дорогою не припиняє фліртувати, а вже в кабіні його долоні стають значно сміливішими, тому мені кілька разів доводиться ненав’язливо прибирати їх із тих місць, куди я не давала дозволу торкатися.

Із кожною секундою я все сильніше переконуюся, що після виконання ролі нареченого цього прекрасного актора потрібно буде дуже чемно послати нахрін.

Коли ліфт зупиняється на моєму поверсі, я першою виходжу в коридор і одразу помічаю Максима у спортивних штанах, без футболки і трохи вологим після душу волоссям.

От навіщо нормальній людині виходити в коридор із голим торсом? Невже так складно одягнути хоча б щось й не створювати сусідці додаткових проблем із концентрацією?

Як я й очікувала, сусід дуже швидко переходить до своєї улюбленої тактики й починає ставити запитання, уважно слухаючи кожну відповідь й намагаючись знайти хоча б одну невідповідність у нашій історії.

На щастя, мій новоспечений наречений тримається досить впевнено. Він випрямляє плечі, говорить спокійним голосом і навіть без вагань заявляє, що ми зустрічаємося вже пів року.

Остання деталь змушує мене внутрішньо напружитися, тому що про терміни наших вигаданих стосунків ми якось не домовилися, однак тепер відступати вже пізно.

Судячи з обличчя Максима, він теж не особливо вірить в цю прекрасну історію, і я навіть не можу його за це засуджувати, тому що сама на його місці поставила б нам приблизно три бали з десяти за переконливість.

А коли Максим абсолютно серйозно пропонує Жені допомагати відганяти від мене інших чоловіків, я ледь стримуюся, щоб не запитати, з якого саме моменту він призначив себе відповідальним за моє особисте життя.

Попрощавшись з Максимом, я беру свого хлопця за руку й веду до квартири, тому що залишити його в коридорі зараз буде максимально недоречно. Щойно двері за нами зачиняються, я дозволяю собі нормально видихнути й повертаюся до Жені.

— Ти добре впорався, дякую…

— Та я ще нічого особливого для тебе не зробив, — відповідає він уже значно тихішим голосом, підходячи ближче. — Можливо, у тебе є ще якісь прохання?

За його інтонацією й поглядом я без особливих труднощів розумію, яке саме продовження вечора він зараз уявляє, а коли Женя притискається ближче, сумнівів взагалі не залишається.

На жаль для нього, платити за акторські послуги власним тілом я точно не збираюся.

— Насправді ще одне невелике прохання в мене справді є, — повідомляю я й швидко вислизаю з його обіймів.

— Яке саме? — запитує Женя вже з легким роздратуванням, очевидно зрозумівши, що його особистий сценарій вечора дав тріщину.

Я кілька секунд думаю, чи справді збираюся це запропонувати, але потім згадую обличчя Максима в коридорі й остаточно приймаю рішення.

— Мені потрібно влаштувати для сусіда невелику виставу, а від тебе знадобляться лише міцні руки, трохи акторського таланту й уміння створювати достатньо шуму.

Женя дивиться на мене з дедалі більшим нерозумінням.

— Кірусю, що саме ти задумала?

— Ми зробимо вигляд, що займаємося сексом.

— А навіщо тільки робити вигляд? — цікавиться Женя й одразу береться за ґудзики сорочки. — Давай реально потрахаємося?

Звичайно, що ще він міг запропонувати.

— Можеш навіть не продовжувати роздягатися, тому що справжнього сексу не буде, — одразу зупиняю його. — Ми лише трохи посуваємо ліжко, додамо кілька переконливих стогонів, після чого ти спокійно одягнешся й поїдеш додому.