Раді Вас бачити!

Віктор скинув з себе футболку й сів на край ліжка. Він задумливо дивився у нічне небо і важко зітхнув. Думки плутались. Останнім часом він все частіше думав про Пророцтво і про ті наслідки, які на нього чекали.

Раптом легкий дотик до оголених плечей змусив його підняти очі. Перед ним стояла Хелена. Вона дивилась на нього згори вниз і ніжно пестила його плечі.

— Ти сердишся на мене? — тихо спитала дівчина.

— Якщо чесно, мені не подобається, що ти дієш за моєю спиною, — суворо промовив він. — І скільки секретів ти ще від мене приховуєш?

Хелена м’яко посміхнулась. Вона повільно сіла йому на коліна й обняла за плечі, притискаючись ближче.

— Я піду на все, щоб захистити тебе, — гаряче зашепотіла вона йому на вухо. — Можеш сердитися скільки завгодно… але я все одно піду на все.

Раптом він міцно схопив її за плечі й заглянув у блакитні очі.

— Я не дозволю тобі ризикувати собою, — твердо сказав Віктор. — Від сьогодні жоден вовк зі зграї не буде говорити з тобою таємно від мене.

— Ти вже встиг їм пригрозити? — театрально й трохи ображено протягнула вона. — Який ти суворий вожак…

Віктор посміхнувся, коли відчув, як її руки повільно спускаються до ширинки на його джинсах.

— Я погоджуюсь, що була дуже поганою дівчинкою, — обпікаючи його вухо гарячим диханням, шепотіла Хелена. — Я не слухалась свого нареченого… Можеш мене покарати за це. Благаю, накажи мене так, як сам цього хочеш...

— Яка ти хитра дівчинка, — засміявся він. — Знаєш, що я не можу довго на тебе злитися, і вдало цим користуєшся.

Дівчина відчула, як його руки ковзнули під її коротеньку сукню й міцно стиснули сідниці. Вона закинула голову назад, заплющила очі й ще сильніше вчепилась в його плечі.

— Вітю… — простогнала вона, коли він почав зубами стягувати тонкі бретельки її сукні. — Я так хочу тебе… дуже хочу…

Віктор не відповів словами. Замість цього він різко схопив тонку тканину сукні на її грудях і сильно рвонув. Почувся короткий, гострий тріск — сукня розірвалась від декольте майже донизу. Хелена здригнулась, її серце закалатало ще швидше. Холодне повітря торкнулось гарячої шкіри, а Віктор уже дивився на неї голодним, темним поглядом.

Він підхопив її за стегна, піднявся з ліжка й одним сильним рухом кинув дівчину на широкий диван. Хелена впала на коліна, спиною до нього. Вона ледве встигла виставити руки, щоб не впасти обличчям у подушки. Серце стукало так сильно, що відлунювало у вухах.

Віктор стояв позаду, важко дихаючи. Його руки грубо підхопили її стегна й притягнули до себе. Хелена вигнула спину, слухаючи, як він швидко розстібає джинси. Вона озирнулась через плече — їхні погляди зустрілись. У її очах було бажання й легкий страх, у його — чиста, гаряча влада.

— Хочеш, щоб я тебе покарав? — спитав він, посміхаючись.

— Так… — посміхнулась вона, дивлячись на нього через плече. — Накажи мене дуже сильно.

— Ти сама напросилась.

Віктор різко вдарив її долонею по сідницях. Гучний ляск пролунав у кімнаті, і Хелена голосно скрикнула. Він не зупинився — удари посипались один за одним, сильні й ритмічні. Кожного разу, коли його рука опускалась на її шкіру, дівчина кричала все голосніше, тіло здригалось від гострого болю, що швидко перетворювався на пекуче задоволення.

Коли вона відчула, як його пальці грубо хапають і рвуть тонкі трусики, Хелена не стримала нервового, збудженого сміху. Тканина тріснула й полетіла вбік. Слідом за ними Віктор одним рухом стягнув з неї рештки розірваної сукні та бюстгальтер. Тепер вона була повністю оголена перед ним.

Він відразу міцно стиснув її груди ззаду, грубо здавлюючи їх у долонях. Хелена вигнула спину й застогнала. Ще один різкий укус у шию змусив її затремтіти всім тілом. Вона стояла навколішки на дивані спиною до нього, важко дихаючи, і тремтіла від напруги та очікування.

Віктор нахилився ближче, його гаряче дихання обпікало шкіру за вухом.

— Ось такою я тебе обожнюю, — хрипко прошепотів він. — Гарячою, мокрою і повністю в моїх руках.

Хелена тільки тихо простогнала у відповідь, відчуваючи, як її тіло вже майже не слухається — воно чекало лише одного: щоб він увійшов у неї.

Раптом вона відчула в собі різкий поштовх. Хелена голосно зойкнула, пальці судомно вчепились в спинку дивана. Віктор не давав їй часу звикнути — відразу почав рухатись сильно й глибоко. Кожний поштовх був жорстким, майже злостивим. Її тіло здригалось від сили ударів.

Хелена важко дихала, прикусивши губу, щоб не стогнати надто голосно. Але щоразу, коли він входив особливо глибоко, з її горла виривався хрипкий, приглушений стогін. Віктор однією рукою міцно тримав її за стегно, а іншою запустив пальці у волосся й злегка відтягнув голову назад, змушуючи її прогнутись ще сильніше.

— Ось так… — хрипів він, прискорюючи темп. — Саме так ти й будеш слухатись…

Хелена не могла відповісти — тільки важко видихала й стогнала під його поштовхами. Її тіло палало, кожний рух віддавався гарячою хвилею по всьому тілу. Вона відчувала його повністю — жорстко, глибоко, без жодної ніжності. І саме це зараз зводило її з розуму.

Віктор нахилився ближче, його гаряче дихання обпікало її шию.

— Тобі подобається? — хрипло спитав він, продовжуючи різко рухатися в ній.

— Так! — голосно кричала Хелена. — Дуже подобається… Хочу ще…

Віктор не зупинявся. Він легенько стиснув її шию долонею й притиснув дівчину сильніше до себе. Хелена вчепилась руками в його зап’ястя, нігті вп’ялись в шкіру, і вона закричала ще голосніше:

— Вітю… будь ласка… ще сильніше!

Він різко вийшов з неї, перевернув дівчину на спину й відразу знову увійшов — тепер обличчям до себе, грубо розсунувши її ноги. Хелена зігнула коліна, піднявши їх вище. Віктор навис над нею, тримаючи її за стегна, і почав рухатись ще глибше й жорсткіше. Кожний поштовх був сильним і швидким — він входив у неї майже до кінця, з кожним разом все різкіше.

Хелена стогнала йому в губи, тіло її тряслось від сили ударів. Віктор нахилився й сильно вкусив її за ключицю, потім за шию, залишаючи чергові червоні сліди. Вона вигнулась дугою, відчуваючи, як усередині неї наростає гаряча хвиля.

— Я зараз… Вітю! — майже закричала вона.

Її тіло сильно здригнулось, внутрішні м’язи стиснулись навколо нього, і Хелена завершила першою — голосно, довго, з хрипким стогоном. Віктор відчув, як вона пульсує навколо нього, і це остаточно зірвало його з гальм. Він зробив ще кілька потужних, глибоких поштовхів і вилив у неї свою насолоду з глухим риком, міцно притискаючи дівчину до себе.

На кілька секунд у кімнаті залишився тільки важкий подих обох.

Потім Віктор різко змінився. Він повільно вийшов з неї, ніжно опустився поруч і відразу почав цілувати її розпашіле тіло. Його губи м’яко торкались місць, де щойно були сильні укуси — ключиці, шиї, плечей. Тепер це були легкі, теплі поцілунки, майже благальні. Він цілував кожен слід від своїх зубів, ніби просив вибачення, водночас ніжно погладжуючи її тремтячі стегна й живіт.

— Моя пташко… — тихо прошепотів він між поцілунками. — Ти в порядку?

Хелена тільки тихо зітхнула, заплющивши очі, і запустила пальці в його волосся, насолоджуючись раптовою ніжністю.

Віктор обережно підхопив Хелену на руки й бережно поклав її на ліжко. Сам ліг поруч, важко дихаючи. Вони лежали так якийсь час, посміхаючись і мовчки дивлячись у стелю. У кімнаті панувала тепла, тиха близькість.

Раптом Хелена повернулась й лягла йому на груди. Її вказівний палець ніжно ковзав по його пресу, повільно піднімаючись до плечей, ніби малюючи невидимі лінії.

— Тебе потрібно частіше злити, — тихо посміхнулась вона. — Ти навіть не уявляєш, як мені сподобалось…

Віктор м’яко засміявся, запустив руку в її довге волосся й поцілував її в маківку, затримавшись там на довгі секунди.

Коли його дихання стало рівним і спокійним, дівчина не відводила від нього погляду. Вона ніжно гладила його груди, відчуваючи під долонею тепле, сильне серцебиття. Періодично крізь сон він притискав її до себе сильніше, ніби навіть уві сні боявся відпустити. Кожного разу від цього в неї на губах з’являлась тепла, щаслива посмішка.

Хелена так сильно його кохала. Вона мріяла кожну ніч засинати саме в його обіймах, а щоранку прокидатись й бачити лише його поряд. Його тепло, його запах, його тихе дихання. І вона була готова піти на все, аби ні Вікторія, ні Пророцтво, ні жодна сила в цьому світі не змогли розбити їхнє щастя.