Раді Вас бачити!

Сонце вже хилилось до заходу. Віктор тихо зайшов у кімнату й одразу зустрівся з сумним поглядом Хелени. Вона сиділа на ліжку, підгорнувши під себе ноги.

Коли він побачив її сумний погляд, серце не витримало. Він швидко підійшов, міцно обійняв її й пригорнув до себе.

— Моя пташко, навіщо ти це зробила? — шепотів він. — Невже тобі так важливо було дізнатись, хто справжній Обраний?

Хелена мовчала. Вона лише тихо посміхалась, коли відчула, як його пальці ніжно гладять її волосся. Її руки повільно обвили його стан і ковзнули під футболку, лагідно пестячи спину.

Віктор обережно відпустив її з обіймів і зазирнув у її блакитні очі.

— Тепер ти смертна… Мені буде набагато важче тебе захищати. Тепер Вікторія має велику перевагу…

Він не встиг договорити. Хелена раптом штовхнула його на ліжко. Хлопець впав на спину й здивовано подивився на неї. А коли він побачив, як вона почала повільно спускати бретельки сукні з плечей, розгубився ще сильніше.

— Хелено, ми не повинні зараз… — тихо промовив він.

— Чому ні? — посміхаючись, відповіла вона й далі знімала сукню. — Ти не хочеш мене?

— Що ти таке говориш? Я завжди тебе хочу, — відповів Віктор. — Просто це буде неправильно…

Він знову не встиг договорити. Хелена нахилилась й накрила його губи пристрасним поцілунком.

— Я так хочу тебе… — задихаючись між поцілунками шепотіла вона. — Нестерпно просто дивитись на тебе… Давай зробимо це… Зробимо так, як ти хочеш… Вітю, благаю тебе…

Що на неї найшло, вона й сама не розуміла. Її охопило спрагле бажання, з яким вона навіть не хотіла боротись. Вона бачила лише його, мріяла лише про нього. Він був їй потрібен, як повітря, і нічого зробити з собою вона не могла.

Коли Хелена повільно зняла з себе сукню, Віктор ще намагався тримати себе в руках. Та коли вона сіла на нього, широко розсунувши ноги, запустила руки за спину, зняла топ і відкинула його вбік, він уже не зміг опиратись.

Вона була неймовірна. Розкуйовджене, розпущене волосся м’яко спадало на плечі, а помаранчеве сонце, що вже хилилось до заходу, заливало її таким загадковим, теплим світлом, ніби саме небо хотіло її підкреслити.

Вона повільно провела рожевим язичком по пухких губах, відкинула довге волосся за спину і, ніби ненароком, ковзнула долонями по своїх пишних грудях.

У Віктора в ту мить повністю зірвало дах. Він одним рухом кинув її на спину. Сам почав швидко, майже нетерпляче, зривати з себе одяг.

Хелена облокотилась на лікті та з задоволеною, трохи лукавою посмішкою спостерігала, як перед нею поступово оголюється його сильне, мускулисте тіло. Кожен рух — як обіцянка. Кожна знята річ — ще один крок ближче до безумства.

Коли його білизна полетіла вбік, він кинувся до неї, наче зголоднілий. Гарячі, жадібні поцілунки посипались на шию, потім нижче — на груди. Хелена важко задихала, міцно обхопила його за плечі й притиснулась до нього всім тілом. Вона відчувала, як його збудження росте, стає твердим і гарячим, як він уже майже не контролює себе.

А Віктор не зупинявся. Його губи повільно, дражливо спускались нижче. По животу, ще нижче… Хелена завмерла, серце калатало.

Хлопець ніжно стягнув з неї тоненькі трусики. Дуже повільно розвів її довгі стрункі ноги в сторони. Гаряче дихання обпекло ніжну шкіру внутрішньої сторони стегна. Він не поспішав. Цілував, ледь торкаючись губами, підіймаючи її все вище й вище на хвилю бажання. Хелена вже починала тихо тремтіти.

А потім його язик торкнувся її найчутливішого місця. Спочатку ніжно, зі святим трепетом — широким, теплим ковзанням. Потім глибше, впевненіше. Він кружляв, посмоктував, грайливо покусував губами, ніби хотів випити з неї кожен стогін. Хелена вигнулась дугою, пальці міцно заплутались в його волоссі, притискаючи його ближче.

— Ох… так… — вирвалось в неї хрипко, майже пошепки.

Віктор прискорився. Язик став жорсткішим, швидшим, точнішим. Він смакував нею, ніби це було найсолодше, що він коли-небудь пробував. 

— Так… Вітю… не зупиняйся… — вирвалось в неї пристрасно, майже з риком. — Так… о, так… ще…

Вона вже не контролювала голос. Кожний рух його язика виривав з неї нові, гучніші звуки. А він тільки сильніше притискався, ніби хотів розчинитись в ній.

Тіло Хелени тремтіло, наче струна, натягнута до межі. Його язик працював нещадно — швидко, глибоко, жадібно, то кружляючи навколо її набухлого клітора, то проникаючи всередину, то знову смокчучи так сильно, що в очах темніло. Кожний рух був вологим, гарячим, майже грубим від бажання.

Вона міцно тримала його за волосся, притискаючи його обличчя щільніше між своїх стегон. Стегна мимоволі стискались навколо його голови, а таз сам по собі підіймався назустріч його роту.

— Ох… я вже майже… — хрипко простогнала вона, голос уже зривався. 

Віктор тільки прискорився. Його язик став жорсткішим, швидшим, він буквально трахав її ротом, смокчучи клітор так, ніби хотів висмоктати з неї всю насолоду до останньої краплі.

Хелена вигнулась дугою, груди важко здіймались, соски затверділи. У животі закрутилась гаряча пружина, яка стискалась все сильніше й сильніше.

— Я зараз! — майже закричала вона.

І в наступну секунду все всередині неї вибухнуло.

Оргазм накривав могутньою, гарячою хвилею. Тіло Хелени судорожно затряслось, стегна сильно стиснули його голову, а з горла вирвався довгий, хрипкий, майже тваринний стогін. Вона конвульсивно здригалась, відчуваючи, як солодкі, мокрі спазми прокочуються один за одним, заливаючи його губи її гарячою вологістю.

Вона кричала, не соромлячись, голосно і відверто, поки хвилі насолоди били її знову й знову. Пальці в його волоссі стискались так сильно, що, здавалось, ось-ось вирвуть пасма.

Віктор не відривався ні на мить — продовжував ніжно, але впевнено лизати її, випиваючи кожен спазм, кожну краплю її солодкого оргазму, поки вона не почала повільно опускатись з небес, важко дихаючи та тремтячи всім тілом.

Хелена лежала, розпалена, мокра, з розгубленою щасливою посмішкою на губах, і тихо прошепотіла:

— О, Вітю… ти мене вбив…

Хлопець повільно підняв голову й зустрівся з нею поглядом.

Його губи були блискучими, вологими від її соків. Він повільно, з насолодою облизав їх язиком — спочатку верхню, потім нижню, ніби не хотів упустити жодної краплі її смаку. Очі його горіли темним, голодним вогнем.

— Це був тільки перший раунд, — голосно засміявся він, і в цьому сміху було стільки впевненості й задоволення, що у Хелени всередині знову все стиснулось.

Посмішка не сходила з його обличчя — хижа, задоволена, обіцяюча.

Хелена все ще важко дихала, ноги її тремтіли, а між стегон пульсувала солодка вологість. Вона глянула на нього знизу вгору, з розпатланим волоссям і розгублено-щасливою посмішкою.

— Ти… справжній вовк, — тихо, але з явним захватом прошепотіла вона.

Віктор піднявся вище, навис над нею всім своїм сильним тілом. Його твердий, гарячий член вже наполегливо торкався її мокрого входу, ніби просився всередину.

— Ти ще навіть не уявляєш, на що здатен твій вовк, — проричав він.

— Тоді не змушуй мене чекати, — видихнула вона пристрасно. — Другий раунд починай вже зараз…