Спочатку:
На сторінку книги
У день перевірки батько прокинув усіх раніше за слуг. Іларія зрозуміла це за світлом під дверима його кабінету, коли о п'ятій ранку спустилася по воду. У будинку ще було холодно. На кухні тільки розпалювали плиту, пані Тарен ходила в старій вовняній кофті поверх нічної сорочки й сварилася з кухонним хлопчиком, який поставив чайник не на ту конфорку. Батько вже був одягнений; на столі перед ним лежали документи в тому самому порядку, в якому він перевіряв їх учора ввечері. Вони з Іларією обійшлися без ранкової розмови. Вона налила собі води, повернулася нагору й ще пів години читала правила поводження при магічному виснаженні, хоча знала сторінку майже напам'ять. Коли Ріан зайшов без стуку, вона саме втретє перечитувала ознаки критичного падіння резерву. Ріан забрав книгу й поклав її на комод. Сестра сьогодні мала не вчитися, пояснив він, а пам'ятати те, що вже вивчила.
Думка була розумна; Іларія все одно потягнулася до книги, і Ріан просто сів на неї. Так вони просиділи кілька хвилин: Іларія біля вікна в сорочці, Ріан у її нічній сорочці поверх книги з магічної безпеки. Потім прийшла Мара й вигнала його вдягатися. До сніданку ніхто майже не торкнувся їжі. Тільки батько з'їв два яйця, шматок хліба і половину холодної шинки з методичністю людини, яка вважає голод додатковою проблемою, котру можна усунути заздалегідь.
Ріан пив чай, а Іларія дивилася на його руку. Сьогодні державна перевірка чекала на них обох: на неї — як на Ріана Вейра, хлопця з нестабільною магією; на нього — як на Іларію Вейр, дівчину, якій після перевірки належало пройти стандартне блокування. Про другу частину вони останні дні говорили мало. За словами пані Вель, блок шукав магічний канал, а не жіноче тіло; у Ріана каналу не було, тож процедура мала знайти порожнечу, поставити державний знак і на цьому закінчитися. Іларії ніколи особливо не подобалося слово «мала», а сьогодні — тим паче.
Мара застібнула на Ріановому зап'ясті рукавичку й запитала, чи не тисне. Він похитав головою. Ніхто більше до цього не повернувся. Будівля, яку під час реєстрації Іларія встигла зненавидіти, о сьомій ранку виглядала інакше. Без батьків, слуг і черг вона була схожа на школу перед початком занять. У коридорах ще мили підлогу. Двоє працівників переносили стоси чистого паперу. Біля входу жінка у форменій сірій сукні розставляла на довгому столі плоскі коробки для заборонених речей. Іларія віддала годинник, перстень і шпильку з коміра. У коробку номер 417 поклали також монету, яку вона забула в кишені.
— Заряджена?
Іларія не одразу зрозуміла питання. Звичайна. Жінка кинула її до годинника. У сусіднього кандидата вилучили три амулети, хоча в письмових правилах великими літерами було сказано не приносити жодного. Хлопець щиро запевняв, що два з них не працюють, а третій носить від прищів. Працівниця забрала всі три. Батьків далі не пустили. Мати поправила Іларії комір. Звичайний рух, який вона робила Ріанові багато років. Тепер рука на мить затрималася. Потім відпустила. Ріана повели в інше крило разом із дівчатами. Він ішов між двома незнайомими дівчатами, одна з яких розповідала матері крізь плече, що забула хустинку. Біля повороту брат озирнувся. Іларія теж. Через кілька секунд коридор розділив їх. Перший справжній страх дня виявився буденним: двері зачинилися за Ріаном, і далі вона вже нічого не могла для нього зробити.
Письмовий зал містив сто двадцять столів. Іларія знала точну кількість, бо чекати початку було нестерпно й вона їх порахувала. Її місце стояло в четвертому ряду. Через три столи й один ряд уперед сидів номер 422. Кайрен Ровен прийшов без тітки. Волосся сьогодні лежало ще гірше, ніж на реєстрації, ніби він висушив його рушником і на цьому вважав ранкові обов'язки завершеними. На столі перед ним уже стояли два пера. Одне він перевірив, друге відклав як запасне. Іларія мала тільки одне. Це раптом здалося помилкою катастрофічного масштабу. Хлопець за сусіднім столом приніс чотири. У дівчини попереду була ціла коробочка заточених олівців, хоча олівцем дозволяли лише креслення. Іларія перестала дивитися на чужі столи. Екзаменатор прочитав правила, двічі переплутав номери аркушів, виправився й наказав перевірити, чи всім видали по шість сторінок. Один кандидат отримав п'ять. Поки шукали шосту, хтось у задньому ряду вже розлив чорнило.
Після цього велич державної процедури остаточно зменшилася до людського розміру, і Іларія трохи заспокоїлася. Перші питання були прості. Правила безпечної взаємодії двох магічних полів. Ознаки виснаження. Порядок дій при неконтрольованому прояві в громадському місці. Тут працював Ріан. Не буквально. Його пояснення останніх тижнів залишилися в неї в голові дивними шматками: не визначеннями, а прикладами. Томасів невдалий дослід із мідною чашею. Евен, який змушував її рахувати резерв після кожного повторення. Ріанове обурення законом про накопичувачі, бо винятків у ньому було більше, ніж правил. На четвертій сторінці стало гірше. Потрібно було обчислити допустимий час роботи двох магів із нерівними резервами в спільному контурі. Іларія прочитала умову. Потім ще раз. Написала формулу. Стерла. Ріан учора давав їй майже такий самий приклад. Вона пам'ятала навіть олівець під шафою. Не пам'ятала один коефіцієнт. Кілька хвилин дивилася на числа, поки вони втрачали сенс.
Потім пропустила завдання. Раніше це здалося б поразкою. Евен навчив іншого: якщо одна задача забирає весь час, це вже не задача, а спосіб провалити решту. Наступне питання стосувалося історії державного регулювання. Іларія почала писати. На середині відповіді зупинилася. Рік першого обмеження жіночих проявів. Той самий період, коли з програми зник Вельт. Раніше ця дата була просто датою. Тепер вона мала поруч двадцять три дівочі справи, чотири трансфери й фразу, яку хтось шістдесят років тому залишив у медичному записі. Кров пам'ятала. Іларія тримала перо над папером довше, ніж треба. Потім написала офіційну відповідь. Державне регулювання було запроваджене після серії випадків небезпечної нестабільності в підлітковому віці та поступово розширене до системи обов'язкового нагляду. Так стояло в підручнику. На екзамені перевіряли знання підручника, а не правду, яку вона останнім часом почала підозрювати. За двадцять хвилин до кінця вона повернулася до пропущеного розрахунку.
Коефіцієнт згадався не як число. Ріан учора сказав, що його легко переплутати з віковим обмеженням на накопичувачі, бо дурень, який укладав таблицю, використав ті самі цифри. Іларія мало не усміхнулася. Записала. Відповідь зійшлася. Коли забирали роботи, Кайрен уже сидів без пера і крутив між пальцями маленький шматочок промокального паперу. На виході їхні погляди зустрілися. Він нічого не спитав. Іларія теж. Після трьох годин мовчання це було майже приємно.
Медичний блок проводили в невеликих кабінетах по четверо кандидатів. Тут уже використовували імена. Чиновник звірив портрет, номер і руку зі старим шрамом. Лікар послухав серце, перевірив зіниці, запитав про перенесені хвороби та чи були випадки втрати свідомості під час проявів. Іларія відповідала тим, що вивчила з Ріанових записів. У сусідньому кутку хлопець Едмар, той самий, чия мати сперечалася з ним через рукавички на реєстрації, справді зблід при вигляді голки. Іларія впізнала його не відразу. Він теж упізнав її. Пробурмотів, що кузен був ідіотом, але тепер принаймні зрозуміло, чому знепритомнів. Медсестра посадила Едмара нижче й дала йому солодкої води ще до забору крові. Після цього він пережив процедуру без героїзму і без непритомності. Іларії прокололи палець. Одна крапля пішла на медичний тест. Друга — на родову пластину. Третю медсестра стерла білою тканиною.
Саме вона стала проблемою. Кров не хотіла залишатися на тканині. Не рухалася видимо. Не текла назад у палець. Просто на мить Іларія відчула знайомий опір — дуже слабкий, наче між краплею та тілом натягнулася тонка нитка. Вона стиснула пальці. Відчуття зникло. Медсестра вже клала серветку в лоток. Ніхто нічого не помітив. Родова пластина тим часом реагувала звичайно. Срібляста лінія розійшлася від центру, торкнулася обідка й погасла в потрібному секторі. Дім Вейрів. Підтверджено. Без зайвого кола. Без дивини, яку бачила Орса. Іларія відчула майже розчарування. Одразу розсердилася на себе за це. Звичайний результат був саме тим, заради чого батько платив пані Вель, брехав державі й прокидався о п'ятій ранку. Треба було навчитися цінувати нудні речі.
Практичний блок почався після короткої перерви. Їм дали хліб, сир, яблуко і теплу воду з травами. Частина кандидатів їла стоячи. Інші не могли. Кайрен сидів на підвіконні й розбирав ручку своєї екзаменаційної картки. Іларія не знала, навіщо картці ручка. Виявилося, декоративна латунна скоба почала хитатися. Він підтиснув її нігтем.
— У вас усе треба ремонтувати?
Питання вирвалося раніше, ніж Іларія вирішила, що хоче говорити. Кайрен підняв голову. Спершу подивився на картку, ніби перевіряв, чи вона справді звернулася до нього. Потім сказав, що це дешевше, ніж купувати речі, які не ламаються. Іларія хотіла відповісти, але їх викликали різними дверима. Розмова прожила секунд десять. Це було досить. У практичній кімнаті її чекали п'ятеро людей. Евен сидів збоку як запрошений наставник без права голосу. Поруч із ним — троє державних екзаменаторів і лікарка, чиє ім'я Іларія відразу забула. На столі лежали знайомі речі: мідна пластина, чаша з водою, легкі смужки паперу, три гладкі камінці. Хтось читав висновок Евена.
«Ймовірний хамелеонний резонанс».
Слово вже не звучало дивно. Після архіву Вельта воно здавалося майже безпечним. Перший тест провели без стороннього активного поля. Іларія сиділа сама за столом. Перед нею поставили воду. Нічого. Мідь. Нічого. Папір. Одна смужка здригнулася, але лікарка відразу вказала на протяг від дверей. Повторили із зачиненими. Нічого. Камені лежали так само, як їх поклали. Іларія знала цей результат. Екзаменатори — ще ні. Один із них, чоловік із дуже білими бровами, переглянув папери Евена й попросив ввести поле. До кімнати зайшла магиня вогню. Не Евен. Незнайома державна працівниця з червоною смугою на комірі. Вона стала за три кроки від столу й активувала маленький нагрівальний контур у долоні. Спочатку нічого. Потім мідь під пальцями Іларії стала теплою. Один екзаменатор записав. Магиня вийшла. Тепло зникло не відразу. Це їх зацікавило. Чекали, поки пластина охолоне.
Наступним прийшов чоловік із повітряною спорідненістю. Він був старший, кульгав і пахнув тютюном, хоча в будівлі курити заборонялося. Щойно він активував поле, край паперової смужки піднявся ледве на ширину пальця. Цього вистачило. Потім вода. Молода магиня стала біля дверей. Іларія опустила пальці в чашу й відчула холод майже одразу. Поверхня посунулася до її руки, ніби чаша стояла під дуже слабким нахилом. Екзаменатор із білими бровами пересунув чашу. Вода пішла за пальцями знову. На цьому процедура могла б завершитися, але екзаменатор попросив ще й земне поле. Евен уперше ворухнувся на своєму стільці. Іларія теж не очікувала четвертого випробування. Увійшла жінка в робочій куртці, зовсім не схожа на державну магиню. Під нігтями в неї була земля. Пізніше Іларія дізналася, що вона працювала в міських садах і приходила сюди лише в дні оцінювання за додаткову плату.
На столі залишили три камені. Коли поле активувалося, Іларія чекала майже хвилину без жодного результату; лише тоді один із камінців ледь повернувся. Так мало, що можна було списати на нерівність столу. Екзаменатор вирівняв поверхню маленьким рівнем, який дістав із шухляди. Повторили. Камінь не посунувся. Зате між двома іншими зібралася тонка темна смуга пилу. Жінка в робочій куртці нахилилася. Провела пальцем біля столу, не торкаючись. Пил знову ліг рівно.
Іларія спробувала. Частинки повільно стягнулися до середини. Тепер записували всі троє. Це мало б її радувати, натомість прийшла проста, зовсім не магічна втома: за день надто багато незнайомих людей дивилися на її руки. Екзаменатор із білими бровами попросив останню перевірку в ізоляції. Іларію відвели до маленької кімнати без вікон. Тут не було ні води, ні міді, ні каміння. У кімнаті були тільки стіл і стілець. Їй належало десять хвилин просто сидіти й нічого не робити — завдання просте лише на словах.
За дверима слабко відчувалися чужі магічні поля, але кімната була екранована. Вогонь, вода, земля, повітря розчинилися в тихому тиску, який не мав форми. Іларія поклала руки на стіл. Палець після проколу ще трохи болів. Там залишилася червона цятка. Вона дивилася на неї кілька секунд. Крапля не виступила, і це було добре. Іларія перевернула руку долонею вниз і досиділа належний час. За стіною хтось пересунув стілець. У коридорі проїхав візок. Десь далеко хлопець почав сперечатися з чиновником, що його практичний результат зіпсувала чужа магія. Минуло десять хвилин. Нічого не сталося. Ніколи ще відсутність події не вимагала від Іларії стільки зусиль.
Висновок комісія писала при ній, але не одразу: спершу сперечалися про назву. Одна екзаменаторка хотіла поставити «змішана нестабільна спорідненість». Евен заперечував: змішана спорідненість не повинна так чітко залежати від сусіднього поля. Інший пропонував старий термін, але з приміткою, що він не входить до сучасної класифікації. Білі брови переглядав результати й майже не говорив. Потім підкреслив чотири рядки. Без поля — прояв не встановлений. Вогняне поле — позитивний. Повітряне — позитивний. Водне — позитивний. Земне — слабко позитивний. Для нього на цьому питання закінчилося: наявність магії була підтверджена, а про тип можна було сперечатися ще рік; державній оцінці зараз було потрібне перше. Іларії видали тимчасовий лист із печаткою.
МАГІЧНИЙ ПРОЯВ ПІДТВЕРДЖЕНО.
Нижче: попередня класифікація: резонансний адаптивний тип (іст. «хамелеонний»). Ще нижче стояло направлення на подальше навчання. Академія. Іларія дивилася на слово довше, ніж на печатку. Саме заради Академії вони все це й почали: одного року, Першого Кола, права Ріана на титул і її власної магії, якої держава не повинна була торкнутися. Евен уже говорив із комісією про додаткові дослідження після вступу. Іларія майже не слухала. Папір у руках був теплий від її пальців. Іларія подумала про кров, але відклала цю думку на потім і сховала документ.
У вестибюлі Ріана не було, і полегшення зникло майже одразу. Батько теж чекав. Мати сиділа біля стіни з нерозгорнутою хусткою на колінах. Іларія показала документ. Батько прочитав і кивнув; мати обійняла її швидко, майже сердито. Потім усі знову подивилися на двері жіночого крила. Минуло десять хвилин, потім п’ятнадцять. Із дверей виходили інші дівчата. Деякі бліді, деякі сердиті, одна плакала, притиснувшись до матері. На кількох зап'ястях уже були свіжі державні пов'язки поверх місця блокування. Іларія дивилася на кожну, але Ріана серед них не було. Батько підійшов до службовця й почув лише, що процедура іноді затягується; причин йому не пояснили. Ще за сім хвилин двері відчинилися. Ріан вийшов сам. Іларія побачила пов'язку першою. Біла смуга на лівому зап'ясті. Брат ішов нормально, тільки виглядав не наляканим, а виснаженим і ображеним на весь державний устрій одразу.
Мати підвелася. Ріан сказав, що все добре. Батько попросив документ. У висновку стояло: самостійний магічний прояв не встановлено. Нижче: стандартне превентивне блокування виконано. Активний канал не виявлено. Іларія прочитала двічі. Активний канал не виявлено. Саме так мало бути. Лише тоді Іларія помітила від пов’язки запах гвоздики, спирту й чогось металевого. Ріан перехопив її погляд на пов'язці й тихо пояснив, що найгіршим виявився не блок. Найгірше — мазь. Вона пекла так, що він ледве не вдарив лікарку. Мати закрила очі. Батько вперше за день коротко засміявся, і цього вистачило, щоб усі четверо нарешті рушили до виходу.
На сходах сидів Кайрен. Поруч із ним стояла леді Северина й їла яблуко. Це було останнє, чого Іларія чекала від представниці одного з найстаріших домів Коронного реєстру після державної перевірки. Яблуко було маленьке, зелене і, судячи з її обличчя, кисле. Кайрен тримав власний висновок. Коли Вейри проходили повз, він підняв папір на знак привітання. Іларія машинально зробила те саме. На його документі вона встигла побачити тільки печатку успішного результату; типу магії не розгледіла. Ріан ішов між нею та матір'ю.
Кайрен глянув на нього. Цього разу Іларія не стала перевіряти, скільки секунд. Їй раптом було байдуже. Вона пройшла всю державну оцінку під братовим ім'ям. Ріан дозволив державі заблокувати магію в її тілі, якої там більше не було. Їхня кров підтвердила правильний рід. Ніхто не покликав варту й не здійняв тривоги; світ узагалі не збирався зупинятися через їхню брехню. На площі продавали пиріжки, а візник сварився з торговцем капустою.
Леді Северина викинула огризок у смітник і промахнулася, після чого сама нахилилася його підняти. Батько запропонував їхати додому, але Ріан відмовився з найпростішої причини: він був голодний. Через десять хвилин родина Вейрів сиділа в маленькій їдальні через дорогу від державної установи й чекала супу, який виявився пересоленим. Батько двічі перечитав Іларіїн документ. Мати весь час дивилася на Ріанову пов'язку. Ріан з'їв її хліб, бо свій закінчив. Іларія нарешті згадала, що зранку майже нічого не їла. Вона попросила ще одну порцію. На столі між тарілками лежали два державні висновки. Один підтверджував магію людини, яка офіційно її не мала. Другий підтверджував відсутність магії в тілі, де вона народилася. Ніхто за сусідніми столами на них не дивився. Там сперечалися про ціну вугілля.
