Раді Вас бачити!

"Може бути зірка світліша, але твої очі - це все, що я бачу."

Хаук одним із перших зійшов на берег і попрямував на один із найбільших ринків континенту, він хотів пригледіти подарунки... Проходячи численними торгівельними рядами, чоловік думав про дівчину, згадуючи їхню першу ніч... Хаук, як безвусий молодик,не міг дочекатися,коли вся торговельна суєта закінчиться, і він знову опиниться наодинці з Алією, зможе захопити її у свої обійми.Він дивувався самому собі.Тепер Хаук усвідомив,що його надії на те,що ця спрага мине,щойно він отримає її або, принаймні, охолоне, були марними.Все було навпаки: він думав про дівчину постійно.Тепер Лисичка належить йому, і нехай хтось спробує заперечити це?

Хаук купив дівчині одяг і взуття, пам'ятаючи, як погано вона одягнена, - щось Алія зможе носити восени, щось взимку.Проходячи біля крамниці з дорогоцінними прикрасами,чоловік зупинився: його погляд ковзнув по широкому прилавку:трохи осторонь від сяючої всіма кольорами дорогоцінної пишноти лежала невеличка підвіска.Хаук підійшов і, взявши прикрасу, пильно оглянув її.Задоволено кивнувши самому собі,він підняв дорогоцінність за золотий ланцюжок:темно-синій камінь у формі краплі, обрамлений червоним золотом,заграв у сонячних променях.

-Як її очі...-прошепотів чоловік.

-Пане, у тебе чудовий смак, - поспішив до нього торговець, - це "Сльоза Вогню", обійди тут усе, і ти не знайдеш нічого подібного, та й на всіх континентах також,твій покірний слуга придбав цю прикрасу, коли був у землях Вогняного Сходу, - такий камінь і там дуже цінується.

-Він справді прекрасний, - погодився Хаук, - у чому його цінність? - він перевів погляд на повного, смагляволицего торговця.

-Це дуже унікальний камінь, пане, тільки на Вогняному Сході його можна знайти, та й то, якщо дуже пощастить,камінь дорогоцінний і вельми рідкісний, як і червоне золото, що обрамляє Краплю.Ти ж знаєш легенду, чому Схід став називатися Вогненним? - але, оскільки Хаук мовчав,торговець продовжив, - Може й не знаєш, адже ти молодий, пане,а легенда стара,як наш Світ. Хто знає правда вона чи вигадка, але в ній розповідається,що на східних землях народжувалися люди,яким був підвладний вогонь...Вони й були тим самим вогнем! Вогненні люди - Вогненний Схід.

-Що ти плетеш, старий? - насупився вахнут.

-Так-так, пане.Вогненноволосі і світлошкірі люди.Замість крові по їхніх венах бігла вогняна річка.Але їх вважали небезпечними для всіх.Ви ж знаєте, пане:чого люди не розуміють,те вони часто ненавидять або бояться.Їх стали знищувати.Всіх: чоловіків, жінок, і навіть дітей.Кажуть,що їхні сльози були такого ж кольору як цей камінь.

Хаук раптом згадав обличчя Алії і здригнувся, але тут же з насмішкою відмахнувся.

-Без байок і легенд наш Світ був би прісним, як коржі в зубожілого торговця, - криво усміхнувся воїн, - але прикраса мені сподобалася.Скільки ти хочеш за неї?

-Двісті суратів*, пане, - вклонившись відповідав старий.

-Цілий статок,-присвиснув Хаук.

-Воно того варте, повір мені.У подарунок візьми ще й цю каблучку.

Хаук мигцем глянув на гарний перстень із червоним каменем і згідно кивнув.Кинувши мішечок із грішми торговцю та сховавши прикраси він вирушив назад до ящерранів.Підходячи до корабля,Хаук крізь шум почув її голос і здивувався,що дівчина співала.Ніколи раніше Алія цього не робила, все більше мовчала. Вахнут піднявся по трапу, ті, хто дивиться, привітали його коротким поклоном.Він пройшов до каюти і, увійшовши безшумно, постояв так ще деякий час, насолоджуючись її співом і спостерігаючи, як розчісує вона свої дивовижні коси.Чоловік, намагаючись говорити рівно, і ледве стримуючи себе,щоб не схопити її одразу ж у палкі обійми, покликав до себе дівчину.

-Алія, підійди до мене.

Із задоволенням спостерігаючи рум'янець, що залив її щоки, він дочекався,коли дівчина підійде, і, піднявши її підборіддя,зазирнув у глибину бездонних очей, а потім, опустивши погляд на пухкі звабливі губи,не втримавшись,припав до них у жадібному поцілунку.

-Яка солодка ж ти, Аліє, - прошепотів він, - Це тобі, Лисичко, давай хутко розберися з ним, -сказав мужчина,показавши їй на великий упакований тюк.

-Мені? - подумавши, що недочула,перепитала Алія,здивовано і розгублено глянувши на Хаука.

-Так,тобі, - ствердно кивнув той,весело посміхнувшись.

Дівчина несміливо підійшла до пакунку і почала розгортати його.Хаук сів за стіл і, наливши собі великий кухоль відвару, почав пити, відкинувшись на спинку стільця і трохи прикривши очі, спостерігаючи за її метушнею.Алія діставала одну за другою сорочки та сукні,радіючи кожному подарунку,як дитина,та плескаючи в долоні.Було там і різне взуття, не таке витончене й легке, яке носили заможні жительки півдня але добротне й зручне, а деяке було дуже теплим.Хаук мимоволі посміхався, дивуючись її дитячому захвату,але тепер він розумів,що вітчим рідко обдаровував свою падчірку, якщо вона так захоплюється зовсім звичайними речами.Піднявшись,Хаук підійшов і підняв останній важкий згорток.

-Зніми з себе це ганчір'я, дівчино,-сказав він, кивнувши на її стару сукню.Алія почервоніла,але слухняно зняла.

-І сорочку,-додав він тоном,що не терпить заперечень.

Дівчина забарилася,не наважуючись зовсім оголиться перед чоловіком при світлі дня.Хаук здивовано підняв брови.

-Алія, твоїй красі позаздрить і сама богиня.Сміливіше, Лисичко, я не з'їм тебе, обіцяю,Хаук ощерився клацнувши міцними білими зубами.Дівчина посміхнулась.

Повагавшись ще секунду, Алія скинула з себе останнє,що прикривало її тіло, і залишилася абсолютно оголеною...Мужчина оглянув її з ніг до голови і важко ковтнув, потім повільно підійшов до неї.

-Не можна ховати таку божественну красу в старому дранті.-його голос враз став хрипким.

Не відриваючи від Алії зачарованих, потемнілих від бажання очей,Хаук розгорнув пакунок,дістав довгу красиву шубу й одягнув її на оголене тіло дівчини, вона потонула в ніжній хмарі рудо-бурого хутра.

-Хутро кассуанської лисиці, - тихо сказав чоловік, так само не зводячи очей із дівчини.

-Дякую,Хаук,вона надзвичайно красива, - вдячно прошепотіла Алія, дивлячись на північного воїна, - ти дуже добрий до мене.

-Це ще не все,- відповів він,-повернися спиною до мене і підніми волосся.

Дівчина зробила так, як він попросив.Чоловік дістав із внутрішньої кишені прикрасу і,одягнувши її на ніжну шию Алії,дав їй у руки невелике, витонченої роботи дзеркальце.Обхопивши своєю рукою її руку так, що та потонула в його великій долоні,Хаук підніс дзеркало до обличчя Алії.Дівчина завмерши і ніби втративши мову,зачаровано дивилася на дорогоцінність.

-Вона прекрасна,Хаук,-нарешті спромоглася вимовити Алія.- Нічого красивішого я не бачила ніколи.

-І я, - погодився чоловік, - дивлячись у віддзеркаленні на дівчину і не помічаючи нічого навколо окрім дівчини,-ти найбільша моя коштовність,Алія, і нікого прекраснішого за тебе я ніколи не бачив.Він провів губами по граціозній шиї,припав до неї пристрасним поцілунком,обхопив губами вушко,легко прикусивши...Кров завирувала в ньому,затуманюючи свідомість.. Розвернувши дівчину до себе і, обхопивши руками її обличчя,чоловік став цілувати волосся, очі, губи, витончену шию.-Моя Алія, моя Лисичка, моя богиня,моя вальміда, - гаряче шепотів він, - Не можу більше.

Швидко підхопивши дівчину на руки, так, що та від несподіванки зойкнула, Хаук поніс її на ліжко і, поклавши Алію,розкрив лисячу шубку.Прекрасне видовище, що відкрилося йому, змусило чоловіка застогнати...Він перевів важкий від бажання погляд на обличчя Алії і, прочитавши там таку саму жагу, повільно нахилився над нею.Дівчина запустила тонкі пальці в його світле волосся,трохи стискаючи його й перебираючи,відчуваючи їх м'якість і шовковистість.Хаук цілував високі груди,легко покусуючи й одразу ж зализуючи їх маленькі, гострі від збудження, вершинки.Алія вигиналася назустріч його вправним пестощам,таким новим для неї,але нестерпно солодким,від яких паморочилося в голові і які запалювали її кров.

-Тобі подобається? - запитував Хаук, цілуючи її стегна,пестячи руками стрункі ноги.

-Так, Хаук, мені дуже добре, - схлипувала Алія.

-Твоя кров співає для мене, Алія, - шепотів він, чуючи шалений набат її серця.

Увійшовши в неї до упору і з насолодою прикривши очі,Хаук не поспішаючи почав рухатися,зводячи їх обох з розуму,змушуючи забути про все на світі.І нічого не існувало більше,тільки їхній світ, їхній всесвіт. Дивлячись на дівчину з-під напівприкритих повік, чоловік із кожним рухом усвідомлював, що йому дедалі більше бракує її, він не може нею насититися,що що більше він бере її, то більше зростає його спрага.Він ставав одержимим,чуючи її переривчасте дихання,своє ім'я відчайдушним шепотом її губами... І коли дівчина вперше сильно вигнулася під ним,голосно викрикнувши його ім'я,Хаук накрив її губи, що червоніли від поцілунків, своїми й зрозумів, що він вже ніколи не відпустить її... Просто не зможе.

Скинувши з неї шубу, він поклав Алію на бік до себе спиною і продовжив рухатися,спочатку повільно, але потім дедалі швидше,поки навколишній світ не зник для нього в яскравому спалаху, змусивши стиснути дівчину в міцних обіймах і, нарешті видихнувши,прошепотіти: "Моя".

-Повернися до мене, Алія, - говорив Хаук, цілуючи її.

Коли дівчина розвернулася до нього,то з подивом побачила,як у фосфорних очах мужчини сяє ніжність.Вони не світилися більше холодним,неприступним льодом,у них уперше ожила тепла блакить неба, і Хаук притиснув Алію до себе.

-Спасибі,-прошепотів він, зарившись обличчям у її волосся.

Вона чула, як сильно і голосно стукає його серце.Прислухаючись до своїх відчуттів,дівчина зрозуміла, що їй невимовно добре перебувати в кільці його сильних рук,у його міцних обіймах...Алія посміхнулася йому у відповідь і легко поцілувавши м'які гарні губи,поклала свою голову на його широке плече й зітхнула,щасливо заплющивши очі... Хаук, закинувши її ногу на своє стегно й поклавши своє підборіддя на руду голівку,поволі перебирав пасма її волосся, думаючи про те,що він давно не був таким щасливим.

*Сурати-золоті монети.