Раді Вас бачити!

Не пити нам із однієї склянки

Води, ані солодкого вина,

Не поцілуємось ми рано-зранку,

А ввечері не глянемо з вікна.

Ти сонцем дихаєш, я — пітьмою,

Проте любов’ю ми живі одною.

Алія стояла на носовій частині корабля. Щось боляче шкреблося по самісінькому її серцю, сумнів повзав по душі сірою змією,отруюючи нещодавню безтурботність і намагався підточити тендітну радість... Важкі свинцеві хмари мчали над нею,темні хвилі,розрізані могутніми грудьми ящерана осипали її крижаним дощем,вітер немилосердно пробирав до кісток...Але вона не відчувала холоду,що мучив її тіло,глибоко занурившись у роздуми над тим, що говорив їй Інг.Вона обов'язково запитає Хаука, і він все пояснить їй, і певно ще посміється над її вигаданими страхами та дурними фантазіями... За два тижні, проведені з ним, Алія зрозуміла, що життя може грати яскравим різномаїттям фарб, а не бути лише сірим або чорним. Алія була щаслива, не дивлячись на всі обставини,через які вона опинилася в сіверян, незважаючи на труднощі плавання, до якого вона не була звична, вона почувала себе коханою та захищеною, але Інг... Чому він казав їй це, на що натякав? Вона спитає Хаука, обов'язково, спитає, щоб позбутися усіх сумнівів та гордо тримати голову перед усілякими там балакунами.

Раптом великі руки обхопили її плечі і гарячий поцілунок обпік шию.

-Ти зовсім холодна. Хіба моя вогняна дівчинка вміє мерзнути? - теплий подих торкнувся вуха.

-Ти забув, Хаук, я народилася і виросла там, де завжди тепло, - відповіла Алія, повертаючись до нього і дивлячись у мужнє обличчя свого мужчини.

Та чи свого? знову виліз і вишкірився отруйний сумнів.

-Підемо, -Хаук, узявши крижану руку дівчини, повів її до каюти.Він відчув, що настрій Алії змінився,та не розумів причини.

-Чому ти так довго була на палубі, Алія, чому не прийшла сюди? Ми звичні до холоду змалку,ти- ні і можеш захворіти?- насупивши темні брови, запитував чоловік, стискаючи її всю,таку тендітну, в своїх обіймах і зігріваючи своїм гарячим тілом.

-Не хотіла вам заважати... Я розмірковувала, Хаук, і не відчула, як замерзла.

-Ти мені ніколи не завадиш, Лисичко, запам'ятай... І якими такими думками була зайнята твоя чарівна голівка, що ти загубилася в часі та забула про мене? -він ревниво подивився на Аліюї,розтираючи її плечі, руки, зігріваючи їх своїм теплим диханням.

-Хаук, я думала про те, що так мало знаю про тебе, майже нічого,-Алія обхопила його обличчя своїми долоньками і зазирнула в прозору блакить таких коханих очей.

Хаук помітно напружився, підійшов до столу і, взявши величезний глечик гарячої води, вилив його в таз. Діловито скомандувавши "Зніми взуття", він посадив дівчину на ліжко і,зануривши її ноги у воду, сам сів поруч, розтираючи долонею вузьку дівочу спину. Добре, що Алія не могла чути його серце, яке стукало набатом від тривожного передчуття.Намагаючись зберігати незворушний вигляд і, трохи відкашлявшись,Хаук запитав.

-То про що б ти, хм, хотіла дізнатися?

-Все. Мені б хотілося дізнатися про все, - її очі сяяли непідробним інтересом, і Хаук мимоволі посміхнувся, розуміючи, яка вона, по суті, ще дитина.- Якою вона є, твоя Велика Північ, яка природа, які звірі ходять лісами, які люди живуть на твоїй землі, чим вони зайняті, що їм подобається, а що ні, які у вас звичаї, як проходить ваше життя, які бувають свята... Твоя сім'я, вона велика? Розкажи мені про свого батька і матір, чи є в тебе брати і сестри? І ... Хаук, мені цікаво абсолютно все, що пов'язане з тобою.

-Чому? - Чоловік підозріло примружився, дивлячись на Алію важким поглядом.

-Що чому?- незрозуміла вона.

-Чому тебе це стало цікавити, Алія?

-Тому, що мені став дорогий ти, Хаук. Хіба це не очевидно? - Алія здивовано поглянула на мужчину великими очима,розріз яких так нагадував Хауку лисиччин.

-Ти зраділа моїй турботі і подарункам, тому я став тобі небайдужий? Жінки люблять подарунки,-легка тінь набігла на його обличчя.

-Хаук,- Алія взяла його велику руку у свою і притисла до свого серця,-звісно, мені дорогі твої дари, адже мені ніколи нічого не дарували.Та вони цінні для мене тільки тому, що їх дав ти.Ти для мене став дорожчим за все на світі, бо подарував мені найдорожче та найцінніше - своє кохання, без тебе мені не потрібні жодні подарунки, я кохаю тебе, Хаук.Найбільше у світі кохаю тебе. Розумієш?

Хаук слухав, як зачарований, боячись пропустити хоч одне її слово, не вірячи і радіючи водночас. Серце билося в його грудях так потужно, що здавалося розіб'є кістки і вискочить до неї в руки. Він слухав її голос, не моргаючи слідкував за рухом її губ і розумів, що може збожеволіти.Вона щойно сказала, сказала, що любить. Скільки разів він чув ці слова від жінок, але ніколи не надавав їм і найменшого значення, а часом їх і сам говорив у хвилини любовних утіх і короткого задоволення. Любов - це вигадки жінок, які нудьгують, є прив'язаність, є похіть,бажання, є ще й жіноча подяка за прикраси у вигляді любовних пестощів. Але і тільки.Зараз же Хауку, як безвусому молодику,до тремтіння рук хотілося вірити словам Алії.

- Любов вигадали жінки, Алія, її не існує,- чомусь неочікувано вихопилося у нього.

Алії раптом стало боляче.

- Подивися на мене, Хаук, подивися мені в очі, хіба ти бачиш у них брехню, коли я кажу тобі про своє кохання? Хіба схоже це на те, що я все вигадала собі від нудьги!

Хаук дивився в неймовірно красиві очі, чув шалене биття її серця і відчував, як став гірчити від нанесеної ним образи аромат її тіла.Звісно він зрозумів, що вона не бреше.

-За що ти полюбила мене Алія?,- запитав тихо.

-Люблять не за щось Хаук, так не виходить, так це не працює. Ти особливий. Ти єдиний. Ти найкращий і не схожий ні на кого. Я ніколи не зможу полюбити іншого. Моє серце обрало тебе.

- Не зможеш, Аліє, це вірно, тому, що не буде іншого і знаєш чому?

Вона похитала головою.

- Тому, що я вб'ю кожного, хто захоче тебе.

Алія здригнулася від жорсткого холоду його слів.

-Хаук, тобі не доведеться нікого вбивати через мене, мені ніхто не потрібен, тільки ти.

- Сподіваюся, Лисичко, сподіваюся. Тому що я не пожалію нікого, ні чужого, ні свого.Ти моя, Алія.

- Звичайно ж твоя.

Хаук посміхнувся,враз заспокоївшись.Йому захотілося нарешті стати щасливим.І він знав,що таким він може бути тільки з Алією, тільки вона дарує йому відчуття повноти життя.Подивившись на дівчину,Хаук хитро примружив око і раптом підхопив дівчину на руки і з неймовірною швидкістю почав кружляти її.Алія пищала від захвату і страху, та корабель раптом особливо сильно хитнуло і Хаук оступився, влучивши однією ногою в таз з водою.На своє здивування він втратив рівновагу і почав падати разом з регочучою дівчиною, попередньо швидко поклавши її на себе, щоб їй при падінні не дісталося. Зате гарно дісталося Хауку: він добряче приклався головою об ніжку столу. Застогнавши від болю, лаючись на чому світ стоїть і посилаючи грубі прокльони на всі тісні приміщення, він схопився за голову. На ній,зі швидкістю вітру, почала рости пристойних, навіть для Іншого, розмірів ґуля.Алія сповзла з нього і потрапила прямо у велику калюжу, неабияк намочивши сукню. Вона намагалася піднятися, але ковзалася, борсалася і знову падала.

-Досить копошитися тобі, вгамуйся дівчино, ти схожа на жука, який потрапив у дрібну водойму, - роздратовано шипів чоловік.

-Дай но подивлюся,Хаук, ти ж забився, - ще давлячись від сміху, говорила Алія, - ось зацілую тебе і побачиш, що одразу все загоїться.

Вона прибрала величезну ручищу з його голови і стала дути на рану. Хаук дивився на її губи, спокусливі, соковиті, потім його погляд опустився на її промоклу сукню, яка тепер щільно облягала струнке тіло дівчини, а також абсолютно не приховувала напружені гострі вершинки грудей.

- Мені так мама робила, - продовжувала говорити Алія, весело посміхаючись, - коли я маленькою падала і то колінце збивала, то лікоть.Знаєш, я ж у дитинстві теж, ось точно як ти, страшенно незграбною була.

-Ах ти ж!... Жінко, ну зачекай же, тобі ці слова так з рук не зійдуть,-прогарчав Хаук.

Він миттю піднявся на ноги, схопив Алію і, утримуючи дівчину на витягнутих руках за метр від підлоги, так, що вона засукала в повітрі ногами, поніс до ліжка.

-Мабуть, для початку я допоможу тобі позбутися цього мокрого ганчір'я!

Алія й ойкнути не встигла, як сукня в сильних руках розійшлася по швах, представляючи жадібному чоловічому погляду апетитне видовище.

-Моя улюблена сукня, - з гіркотою видихнула Алія.

-Без різниці, я куплю тобі ще таких десятки або стільки, скільки попросиш.

- І попрошу,- Алія посміхнулася йому лукаво, так по-жіночому спокусливо, що Хаук здивовано підняв брову, вперше спостерігаючи таку Лисичку.

- Лисичко, ти посміхаєшся, як жінка, - він підозріло примружив очі.

- Але я і є жінка, хіба ти забув про це, Хаук? Хіба не пам'ятаєш, що саме ти зробив мене жінкою?

- Я, - кивнув він погоджуючись, - але мушу уточнити, що я зробив тебе не просто жінкою, Алія, а Своєю Жінкою. Розумієш?

Алія кивнула, але вона навряд чи повною мірою розуміла, що він мав на увазі, тому що зовсім не знала їхніх законів... Він пояснить їй пізніше, не зараз... А зараз він розглядав довершене тіло, що лежало під ним.

- Чому ти така нестерпно гарна, Алія?- Хаук зі стогоном впився їй у губи, - Я іноді не знаю, що ти таке, дівчина просто або відьма, або все ж таки лісова жінка, що назавжди викрадає чоловічі серця? Адже я стаю божевільним біля тебе, Аліє. Поверни мені самого себе, бо немає мене колишнього. Ти забрала мою душу ще тоді, коли дивилася на мене своїми відьомськими очима там, на березі Прекрасного Півдня. Віддай мені її назад.

Алія не зводила очей з Хаука.Який він був гарний зараз її мужчина: світле вологе волосся прилипло до високого чола, на скронях від напруги стримуваної пристрасті роздулися вени, підсмикнуті серпанком бажання блакитні очі дивилися вглиб самого серця благально, відчайдушно, з болем... Такий нелюдський сильний чоловік ставав безпомічним і слабким від кохання до неї... І Алія тріпотіла від радості, що вона має над ним таку владу і від бажання щоразу віддавати йому всю себе.

- Гаразд, коханий, якщо ти цього так хочеш, - прошепотіла вона, - Тільки тоді має бути все по чесному, тоді ти маєш повернути назад моє серце, бо немає його більше в мене, ти забрав його й тримаєш у своїх руках, і хіба ти не відчуваєш, Хауку, що лише у твоїй владі - зберегти його чи розчавити?

- Нічого не вийде, Алія, я не віддам нічого твого. Твого вже нічого немає, все моє тепер: це чудове волосся, - він узяв пасмо до рук, пропускаючи його крізь свої довгі пальці, - моє, твій маленький носик мій, навіть кожна твоя посмішка, - він обвів її губи великим пальцем, - тепер належить мені, твоє ім'я та, без сумніву, твоє серце... Я все забрав собі, Алія, і я не зможу нічого тобі повернути, не проси у мене те, що вище моїх сил.

- Тоді ти зрозумієш, що і твоє прохання я не зможу виконати, - вона зітхнула, - Хаук, ти сказав, що я можу попросити тебе...

- Що завгодно, серце моє,- він торкнувся теплими губами кінчика її маленького носика.

- Тоді я попрошу тебе дарувати мені щодня не нові сукні, а я хотіла б, щоб щодня ти одягав мене у свої пестощы, ось для мене найкращий подарунок.

Хаук мовчки дивився в її очі.

- Але це і моє бажання, Лисичко, - тихо і раптом хрипким голосом від повів він.

Вони накинулися один на одного, як зголоднілі, які ніколи в житті ще не їли досхочу, як потопаючі, що хапалися одне за одного, як за єдиний порятунок. Вони стискали одне одного в обіймах і притискалися одне до одного, так несамовито кохаючи,ніби перед смертю.

"Як востаннє", раптом промайнуло в затьмарених пестощами думках Хаука.