Раді Вас бачити!

Ти тільки мій, таких як ти ніде нема;

Ти рідний мій, без тебе і мене нема.

Ти тільки мій, за тебе кращого нема;

З тобою я, з тобою маю два крила.

Ти такий сьогодні неспокійний,

А мені так хочеться тепла.

Бачу я твої гарячі очі,

Та мене вбивають крижані слова.

"Ти тільки мій" Федишин.

Кая ніколи не знала матері. Та померла, народжуючи її. Дівчинку виростили няньки. Батько скільки міг, приділяв час доньці, але у правителя величезної землі вільного часу було мало. Кая знала, що батько її обожнює і творила все, що приходило у її чарівну голівку. Він потурав забаганкам єдиного чада - дочка була копією його коханої покійної дружини. У характері дівчинки проявлялися запальність і, часом, жорстокість. Принцеса росла самозакоханою, примхливою, свавільною, і в тому була левова частка провини Візфолла. Він на всі її витівки заплющував очі, пояснюючи поганий характер дочки відсутністю материнської любові та ласки.

 Через деки час після смерті дружини, король одружився вдруге, мріючи про спадкоємця. Але, на нещастя, друга жінка померла так само як і перша, народивши йому мертвого сина. Король більше не брав на своє ложе законної дружини. Кая ж ніби хотіла замінити собою батькові сина, якого той був позбавлений. Вона обожнювала зброю і коней. Бачачи її тягу до боїв і перегонів, Візфолл охоче заохочував захоплення принцеси, приставивши до неї найкращих наставників.

Кая добре пам'ятала той день, коли батько взяв до них у замок Хаука, сина загиблого першого вахнута Ульріка. Хлопчик залишився зовсім один, втративши навіть свого наставника. Ульрік служив Півночі вірою і правдою, а Візфолл не забував своїх вірних підданих і вважав своїм обов'язком подбати про сироту. Він сам стежив за його навчанням і вихованням. Дівчинка з цікавістю спостерігала за мовчазним і похмурим, наче вовченя, хлопчиськом, що стріляв на всі боки очима з-під насуплених брів. Але Каю зовсім не відштовхнула його відлюдькуватість. Дівчинка хвостиком бігала за старшим за віком хлопцем, намагаючись у всьому наслідувати його. Король відзначав позитивний вплив Хаука на його доньку і не забороняв принцесі дружби з ним. Кая потроху почала змінюватися. Зникли скандали і більша частина примх, вона з цікавістю вчила все, що радив їй юнак.

Двадцять одна зима минула від народження Хаука, і для таких молодих років він досить швидко просувався посадовими сходами. Блискучий розум молодого чоловіка дозволив йому обійняти посаду радника короля. Каї ж минуло сімнадцять часових кіл, вона була гарна собою, виросла високою і стрункою, розумною і гострою на язик дівчиною. До Візфолла вже приїжджало чимало претендентів на руку і серце майбутньої королеви Великої Півночі. Але той не поспішав із рішенням і нікому поки що не давав ствердної відповіді, а Кая відкидала всіх. Вона не бачила і не хотіла помічати нікого, крім Хаука. На ньому одному зійшлися всі її дівочі мрії та марення. Хаук був по-чоловічому гарний: сильний, високий і міцний як дуб. Але іноді Каї здавалося, що в грудях у нього замість серця шматок льоду. Усім була відома холодність молодого радника. Щоправда, до принцеси він ставився набагато м'якше і терпиміше, ніж до будь-кого. Дівчина любила ті дні, коли разом із хлопцем вони влаштовували змагання в перегонах або вправлялися на мечах. Хаук незмінно дражнив Каю і жартував над нею. І тільки лише одному йому таке сходило з рук. Решта могли отримати від принцеси у відповідь удар батогом. незважаючи на всі старанн дівчини Кая, хлопець завжди вигравав у неї у всіх сутичках і суперництві. Ображатися було б нерозумно - як людині перемогти Іншого? Навпаки, очі дівчини спалахували захопленням і жагою володіння цим чоловіком. Минуло ще два роки, але нічого не змінилося. Хаук, як і раніше, ставився до неї, як до молодшої сестри, іноді оберігаючи, інколи жартуючи, але жодного разу, коли він підіймав на неї погляд своїх виразних блакитних очей, ті не спалахували тим вогнем, який так бажала побачити Кая. Із ревнощами спостерігала вона, як дівчата бігають за ним, вішаючись на руки, як грона стиглого винограду на міцну лозу. Закохані очі її помічали і як вони посміхаються йому, як пускають бісики оченятами, ніби випадково зіткнувшись із Хауком чи то в коридорах замку, чи то на вулиці. І нехай він міняв жінок із завидною частотою, ні до кого не відчуваючи ні любові, ні навіть прихильності, Каї було боляче бачити чергову пасію в обіймах її мужчини. Своїм вона вважала Хаука з дитинства. Він міг бути тільки її і більше нічий. А те, що він буде їй належати, вона знала так само твердо, як і те, що після ночі настане ранок. Принцеса вирішила діяти рішуче, їй набридло чекати, коли до хлопця застрибне в ліжко чергова вдовиця, яка потребує розради, або якась моторна дівка. Раніше вона віддавала перевагу зручним штаням, а не вбранням, не прикрасами захоплювалася, а сяйвом меча. Але тепер Кая стала носити витончені сукні та прекрасні коштовності. Принцеса веліла талам укладати їй волосся в хитромудрі зачіски, у ній з'явилася частка м'якості та жіночності. Вона посміхалася Хауку і навіть намагалася загравати з ним. Але той, бачачи її в черговій новій сукні, тільки завзято грав бровами.

Одного з літніх вечорів Кая, востаннє зазирнувши в дзеркало, поправила зачіску і, розгладивши пальцями неіснуючі складки на сукні, вийшла на подвір'я замку. За звичаєм у цей час Хаук, у парі зі своїм названим братом Лейром, тренувався на мечах. Бій добігав кінця, а Лейр сильно поступався Хауку.

- Ти неперевершений лучник, брате, але меч твоє слабке місце,- сказав Хаук. Він вклав зброю в піхви і витер білим полотном спітніле обличчя.

- Ну, - протягнув Лейр, тут я не погоджуся з тобою, брате. У двобої я поступаюся тільки тобі одному, у парі з другими мене поки що ніхто не побив,- відповів хлопець, широко посміхнувшись і струснувши волоссям кольору воронячого крила.

Хаук відчув, що прийшла Кая і безпомилково повернув голову в її бік. Чоловіки вклонилися і Лейр поспішив піти, бо бачив, що принцеса хоче поговорити з його побратимом.

- Не набридло мечами махати? - підчепила дівчина Хаука.

- Я б і з тобою не проти зброєю побрязкати. Але ти проміняла меч на сукні. Куди подівся мій войовничий дружечок, га? - усміхнувся Хаук, блиснувши білими міцними зубами.

Він був у піднесеному настрої і ще розпалений після поєдинку. Дівчина, знітившись, мовчала.

- Може, ти закохалася?, - хлопець вигнув брову, - Ох, дивись, сестричко, дізнається твій батько, мало залицяльникові не здасться.

- Звичайно закохалася. У тебе! - хмурилася дівчина, досадуючи, що Хаук не оцінив її старань сподобатися йому.

- Захисти мене Великий від такої біди! - закотив очі хлопець шуткуючи... - Ти загибелі моєї захотіла, крихітко?

- Я не мала, зрозумів? - злилася дівчина, адже Хаук вирішив, що її зізнання - це лише безглуздий жарт...

- Та що ти? - він підійшов до неї ближче, глузливо піднявши брови і склавши руки на грудях, - І скільки тобі часових кіл, Ваша високість? Чотирнадцять уже є? - Хаук витончено вклонився.

- Дев'ятнадцять,- процідила крізь стиснуті зуби Кая, опустивши холодні очі на схилену перед нею світловолосу голову.

- Що, правда? - Хаук вирівнявся, уважно окинувши поглядом дівчину.

Він здивовано роздивлявся її, ніби побачив уперше. Кая ж, круто розвернувшись, помчала в замок, схлипуючи від приниження і болю. Вона стільки років любила його, нікого навколо не помічаючи. Відкидала всі до єдиної пропозиції про заміжжя, чим щоразу неабияк гнівила батька. Вона мариланим, жила ним, а Хаук не те, що не побачив у ній жінки, він навіть не помітив, що вона вже не дитя. Чоловік вважав її малятком, пігалицею, сестрою, напарницею в тренуваннях, ким завгодно, але не дорослою, красивою жінкою.

- Крихітка, - перекривила дівчина Хаука, наслідуючи його тон, - Сестричка... - схлипувала вона, ховаючись від усіх під кам'яними сходами.

Кая ніколи не плакала. Ні тоді, коли траплялося сильно забитися, впавши з коня, ні тоді, коли отримувала випадкові удари під час тренувальних боїв, ні навіть тоді, коли до тремтіння боялася моторошних гартів, сидячи в підвалі замку в дні Довгої Ночі.

- Я тобі покажу "крихітку",- сказала дівчина.

Вона витерла перші у своєму житті сльози і посміхнулася, але не по-доброму, а рішуче і жорстко. У її голові визрів план, який вона тут же вирішила втілювати в життя.

Кая знала, що Боллі з Хауком ніколи не ладили. Точніше, це Боллі заздрив Хауку. Кая також добре знала, що подобається Боллі, і той з дратівливою постійністю осаджував її дурними нав'язливими залицяннями. І принцеса не відмовляла собі в задоволенні раз по раз залишити на грубуватій пиці тюхтія пару відбитків і, посміхаючись, спостерігати, як ті червоніють на його щоках.

Кая передала своєю служницею йому послання на словах, призначивши ввечері зустріч біля входу в одну з веж замку. Дівчина знала розпорядок дня Хаука краще за свого і знала, що ввечері він буде один у східній вежі, де проводив кілька годин, вивчаючи сувої в бібліотеці. Сховавшись якомога далі, щоб Хаук не відчув її, Кая простежила за ним і переконалася, що він справді піднявся в бібліотеку. Тоді вона повернулася до себе й одягла одне з найвідвертіших своїх убрань і в призначену годину прийшла на місце, де біля гвинтових сходів на неї вже чекав Боллі.

- Ваша високість,- побачивши принцесу, він незграбно вклонився, не забувши пірнути жадібним поглядом у виріз її сукні.

- Прийшов таки,- дівчина недбало кивнула Іншому.

- Я й не сподівався побачити тебе тут, моя пані, - Боллі пожирав Каю очима, - думав, служниця розігрує мене.

- І нерозумно подумав, - з глузуванням відповіла Кая, крадькома поглядаючи вгору на сходи, - моя особиста служниця і не дихає без мого дозволу, не те, що стане від мого імені дурити Іншого.

- Вибач мені, пані, що я засумнівався. Але ти ніколи раніше не була прихильною до мене,- тінь чоловічої образи промайнула в його голосі.

- Ну, у тебе з'явився шанс довести мені, що я помилялася,- лукаво посміхнулася Кая хлопцю, почувши ще далекий звук кроків Хаука, що спускався донизу.

Боллі недовірливо втупився на Сніговолосу.

- Кажуть дівчата,- зашепотіла принцеса якомога тихіше й хитро усміхаючись,- що ти чудово цілуєшся.

- Нуууу, - Боллі самовдоволено підборіддянився,- це чиста правда...

- Я вирішила переконатися, чи не брешуть вони,- Кая поспішала, час підтискав.

- А...як? - зам'явся Боллі.

- Дурень, - дівчина закотила очі, вона втрачала терпіння, - Поцілуй мене, ось як.

- Що? - він не повірив своїм вухам, витріщивши очі на принцесу.

- Поцілуй мене,- прошипіла дівчина, нетерпляче тупнувши ніжкою, і смикнула хлопця за сорочку.

Хаук з'явиться з хвилини на хвилину.

До Боллі нарешті дійшло, що казала йому Кая. Він пригорнув дівчину до себе і, як голодний звір, впився в її губи. Кая скривилася від відрази, але щойно почула, що підходить Хаук, обхопила шию Боллі руками і заплющила очі, граючи захоплену поцілунком дівчину. Хаук, вочевидь, швидко помітив їх, бо на короткий час його кроки завмерли, але незабаром відновилися знову. Він порівнявся з парочкою, що цілувалася, і зупинився. Кая буквально відірвала від себе Боллі і, зображуючи переляк несподівано застуканих закоханих, невинно підняла очі на Хаука.

- Бідолашна дівчинка, - розчаровано поморщився чоловік, глянувши спочатку на задоволеного Боллі, а потім на неї, - У тебе нікудишній смак.

Хаук похитав світловолосою головою і, як ні в чому не бувало, продовжив свій шлях далі, так жодного разу й не озирнувшись. Кая похмуро дивилася йому в спину, поглядом пропалюючи в ній дірки. Дівчина сподівалася, що Хаук оскаженіє, одразу поб'є Боллі, а потім стане палко цілувати її. Але він лише з огидою скривився.

- Ну як, Сніговолоса? - висмикнув її з роздумів самовдоволений голос Боллі. - Чи сподобався тобі мій поцілунок?

Кая повільно повернулася до хлопця, її очі метали блискавки, витончені ніздрі гнівно роздувалися, губи були щільно стулені, а пальці стиснуті в кулаки.

- Ще раз підійдеш до мене, і я накажу нацькувати на тебе моїх псів,- злісно процідила вона і, навіть не глянувши на приголомшеного Боллі, попрямувала слідом за Хауком. 

 Боллі невідривно дивився їй услід.

- Клянуся Північчю,- вигукнув захоплено він,- оце жінка!

- Нічого, любов моя,- не здавалася Кая, крокуючи коридором, - у мене є краща ідея. Подивимося, чия візьме.