Раді Вас бачити!

"Бо сильна, як смерть, любов. Великі води не можуть загасити любові, і ріки не заллють її. "

Пісня пісень.

Він не встиг. Він упустив її. Лише секунда - і вона була б у його руках. Він залишився ні з чим.Хаук гарячково почав стягувати з себе чоботи.

-Ось і забрав її собі Йоларсборф, - Олаф поклав свою важку руку на плече друга, - Вісім діб буря не вщухала, морський владика чекав собі на жертву цю дівчину... Я тобі одразу казав, Хауку, кинь її за борт, у подарунок Йоларсборфу.

-Іди ти до всіх морхів,телепень бородатий, - вилаявся Хаук крізь зуби і, відкинувши зняті чоботи, зробив крок до борту.

-Куди зібрався?!, - крикнув Олаф і схопив його за сорочку, - Її вже не врятувати, і себе згубиш, - шипів він.

Воїни стояли в похмурому мовчанні, спостерігаючи за тим, що відбувається.

-Залишишся за головного,якщо що, - Хаук відірвав від себе руку, що утримувала його, разом зі шматком сорочки.

-Не пущу!-закричав здоровань, кидаючись слідом за своїм командиром.Хаук розлючено загарчав і розвернувшись, з розмаху приклав Олафа кулаком так, що бородань відлетів на кілька метрів, збивши собою ще кілька воїнів.Ніхто більше не посмів йти проти волі вахнута, і ніким більше не стримуваний,він пірнув за борт.

Боротьба з Олафом тривала не більше хвилини, але чоловік не міг пробачити собі й однієї втраченої миті.Холод безодні тут же впився в його тіло мільйонами голок, але Хаук навіть не відчув цього: вся його сутність була налаштована на пошуки Алії. Випірнувши на поверхню, він відчайдушно крутив головою, виглядаючи її... І нехай сьогодні шторм починав уже йти на спад, Хауку все-одно доводилося трудитися, утримуючи своє тіло на поверхні... Він то пірнав під хвилю, виглядаючи в глибинах дівчину, то тримався на вершині хвилі, намагаючись відшукати її на поверхні моря.

-О Великий! Та де ж ти, Аліє?", - шепотів Хаук. Усі його почуття перебували у крайньому напруженні, але він не бачив і не чув нічого, крім морського шуму.

-Занадто довго, прокляття, занадто довго, - гарчав чоловік.

-Алія!!!Алія!!!- почув він страшний відчайдушний крик... І раптом зрозумів, що це кричить він сам.

Несподівано його чуйний слух уловив слабкий вигук, але і його вистачило, щоб мужчина, круто розвернувшись, встиг помітити вогняну маківку. Серце забилося радіючи - вона боролася, його дівчинка, вона трималася, хоча їхній супротивник був незрівнянно сильнішим. Хаук швидко поплив у її бік, потужними змахами долаючи опір хвиль.Він не віддасть її морю, не проґавить тепер.Яскравого волосся більше не було видно на поверхні.Зробивши глибше вдих, він пірнув і одразу став почав опускатися, розрізнивши у товщі води силует, який швидко танув в глибі.Негаючи і секунди,Хаук занурився і вхопивши дівчину за лікоть, почав витягати їх обох на світло, до життя, до порятунку. Легені пекло нестерпно,але він би краще здох прямо тут, як останній пес, ніж випустив таку бажану здобич зі своїх рук. Останнє зусилля, останній поштовх і Хаук виринув, зробивши глибокий судомний вдих.Алія була непритомна.Утримуючи обличчя дівчини над водою, Інший став очима шукати свій ящерран. Ціла кавалькада кораблів Півночі зараз була на морі, хто ближче до них, хто зовсім далеко, так, що й не доплисти. Його ж судно перебувало зовсім поруч.Дякувати Альріку. "Якщо виберуся, подарую Альріку золотий обруч", - подумав Хаук, розуміючи, яку неймовірну майстерність застосовував його керманич, аби втримувати потужний ящерран якомога ближче до тих, хто був зараз у воді. На борту лунали підбадьорливі вигуки, їм кидали у воду сітки й канати, все, за що можна було зачепитися. Хаук наближався до судна, притискаючи до себе Алію.Холод води сковував дихання і судомами зводив тіло, але Інший не зупинявся і не давав собі перепочинку,з кожним рухом наближаючись до корабля. Досягнувши мети, він обхопив Алію і намертво примотавши до себе снастями, що бовталися на воді, подав знак, щоб їх піднімали,а сам міцно вхопився за сітку. Кілька пар сильних рук акуратно стали підтягувати знайдених на судно.Їх схопило безліч рук, дбайливо опускаючи на палубу. Опинившись у безпеці, Хаук тільки зараз відчув, як сильно втомився: боротьба з семидобовим штормом, безсоння, погане харчування вимотали його, він відчував себе зараз, як-ніколи, виснаженим.Тривожна напруга і тяжкі переживання за життя дівчини спустошили його.Довге перебування в холодних водах і протиборство хвилям, здавалося, витягли з нього залишки сил і він ледве тримався на ногах, поки його люди відв'язували від його тіла Алію. Але Хаук ще не міг дозволити собі довгоочікуваний відпочинок, доки не упевниться, що дівчина прийшла до тями.Коли на нього стали накидати безліч сухого і теплого одягу,Хаук тільки роздратовано відмахнувся.

-Альвісса сюди,-просипів вахнут, вимагаючи лікаря.

Але той уже був на місці. Альвісс більше скидався на ведмедя, ніж на цілителя: великий, з руками кувалдами та абсолютний добряк і абсолютно нешкідливий.Він, схилившись над дівчиною, став вдихати в її рот повітря і далі різкими натисканнями рук намагаючись відкачати воду з її легенів.Хауку ці хвилини здавалися вічністю: він не зводив очей з її обличчя і божеволів від думки, що це він тоді прокляв її в сварці і це він сам побажав, щоб її забрав морський владика. Що буде, якщо вона не прийде до тями, що буде з ним, якщо вона піде у світлі сади Великого?

Всі зусилля лікаря не давали результату і вахнут злився, йому здавалося, що той не досить добре виконує свою роботу, що все робить занадто повільно і мляво.Хаук, кинувшись перед нерухомою Алією на коліна, відштовхнув Альбісса і з подвоєною силою почав виконувати ті ж дії: вдих їй в рот і ритмічні натискання на груди,ще й ще,знов і знов.Безрезультатно. Альбісс доторкнувся до його плеча.Хаук навіть не помітив цього зупиняючого жесту і, загарчавши, як поранений звір, став кулаком бити туди, де мало б битися її серце, але стукіт якого ні він, ні ніхто не чув. Альбісс відійшов, тільки сумно похитавши головою.Інг, який теж стояв серед натовпу, відвернувся, в дикому розпачі запустивши пальці у волосся,втупивши в нікуди небачачий погляд.

Та в цю мить його почули всі: тихе, слабке, але воно з'явилося. Серце забилося, затріпотіло маленькою пташкою під його руками. І у багатьох вирвався полегшений видих. Хаук,ще не вірячи власним вухам, напружено вдивлявся їй в обличчя.Аж ось Алія закашлялася, вода, звільняючи легені, поштовхами виходила з неї. Хаук підняв дівчину вище і перевернув її на бік, допомагаючи позбутися від морської гіркоти.

- Усе обійшлося, вахнуте, тобі і їй потрібне тепле пиття, щоб не було зневоднення. Відпочивай і зігрійся, а я подбаю,щоб дівчину переодягли в сухе вбрання, - лікар звернувся до вахнута.

- Я сам, залиш Альбісс.Принеси все необхідне для неї.

Хаук узяв Алію на руки і хитаючись пішов у каюту.

Увійшовши, він щільно прикрив двері, поклав Алію на ліжко і скинув із себе мокре ганчір'я.Відразу ж швидко стягнувши з дівчини сукню,Хаук взявся розтирати її крижане тіло, незважаючи на біль у всіх м'язах і втому. Він продовжував розминати,терти й м'яти,не зупиняючись,розганяючи по тілу кров і тепло, - Алія була при свідомості,але дуже слабка.

- Боляче,- прошепотіла вона.

- Потерпи, Лисичко, так треба. Боляче від того, що ти довго пробула в крижаній воді.Це минеться.

Тут постукали і, чоловік накинувши ковдру на оголене тіло дівчини і натягнувши на свої стегна штани, відчинив двері. Альбісс увійшов до каюти, несучи великий глечик із рідиною з терпким запахом.Хаука мучила спрага, тому він одразу припав губами до глечика і жадібно став пити, спустошивши наполовину.

- Що за вариво ти притягнув, Альбісс?,- скривився Хаук,- Смердить, як сеча троля і за смаком не краща.

- Будете пити обидва,воно допоможе відновити сили і позбавить від вогневиці,- відповів той.

Хаук,відливши в кухлик відвар, підніс його до губ дівчини, вона зробила кілька ковтків і закашлялася.

- Не мед, крихітко, але доведеться випити,- говорив він,прибираючи з її щік мокре волосся.

Альбісс спостерігав з якою турботою Хаук напуває тендітну дівчину і дивувався тій ніжності,що хлюпала в очах завжди суворого вахнута.

- Вогневиця?,- тихо перепитав Хаук, коли змучена Алія заснула.

- Так,- Альбісс підняв на вахнута світло-коричневі очі,- Про тебе, пане, я не хвилююся, ти здоровий і сильний, звиклий до холоду, як усі ми. Але .... твоя тала*...,- лікар у нерішучості замовк.

- Говори, як є,- наказав вахнут.

- Ти врятував дівчину і вона жива, але якщо за неї вхопиться вогневиця, то я не можу обіцяти, що вона залишиться з тобою... І ще одне: я не знаю, як довго вона пробула під водою, це може погано позначитися на її свідомості.

- Що?-Хаук похмуро звів темні брови на переніссі.

- Вона може пошкодитися розумом або втратити пам'ять. Щось пам'ятати, або забути все.Так буває.

- Альбісс...

-Може все й обійдеться.Тобі потрібен відпочинок .Закінчиться відвар, я принесу знову. Якщо підніметься в Алії жар, клич мене.

- Добре,ти можеш іти, - кивнув Хаук. - І поклич до мене Олафа.

Альбісс, вклонившись,вийшов.

Хаук підійшов до великої, красивої, зробленої з дорогого червоного дерева та оббитої сріблом скрині, яку він сам подарував дівчині, щоб їй було куди складати своє вбрання... Але, поміркувавши, повернувся до свого одягу та вибрав, що тепліше. Одягнути сукню сплячій дівчині, щоб не розбудити її, було б складно, а його сорочка і штани цілком підійдуть для того, щоб їй було тепло.Повернувшись до ліжка, він обережно одягнув Алію.Його одяг був для неї занадто великим, і чоловік буквально замотав її у нього і вкрив зверху теплою ковдрою.Скрипнули двері, увійшов перший помічник.

- Ти кликав мене, вахнут?-

Хаук кивнув.

- Доповідай про стан справ на судні.

- Борти і палубу зачищено, лід, що залишився на частинах, продовжуємо прибирати,-Олаф відкашлявся.-Пошкоджено фок-щоглу і дві реї.Зайняті їх лагодженням.Деякі вітрила, що пошарпало, міняємо.Усі люди цілі.Вітер змінився на попутний і стало менше штормити.

- Добре.А Інг?

- Уже в нормі, прийшов до тями швидко,гарненько його реєю приклало,морда кілька днів буде синьою.

- Олаф, ти дві доби не спав, скажи, нехай тебе змінить сьогодні на ніч Ульф. Порийся в моїх скринях, знайди золоте обруч'я і передай від мене Альріку, на знак подяки.Нехай Бджорг нині добре нагодує людей.Що із запасами води?

- Три бочки були пошкоджені, вода не збереглася. На тих, що цілі залишилися, тиждень протягнемо. Частина запасів їжі стала непридатною.

- Скажи керманичу, щойно вщухне шторм, нехай тримає курс на найближчий порт. Поповнимо запаси їжі та чистої води.

- Добре, вахнуте, це все?

-Все.

Помічник розвернувся, щоб іти.

Олаф, - зупинив його похмурий голос вахнута, і здоровань обернувся: - Ще раз станеш у мене на шляху - і тобі не поздоровиться.

Олаф подивився на Хаука, побачив важкий погляд з-під насуплених брів і зрозумів, що той не жартує.

Олаф мигцем глянув на сплячу дівчину.

-Вахнут,- вклонившись, він вийшов.

Хаук підійшов до ложа і, відкинувши ковдру, ліг біля Алії, міцно обійняв її і одразу ж провалився у важкий сон.

*Тала- рабиня.