Раді Вас бачити!

Наступні три дні я доглядала за незнайомцем, до тями він так і не прийшов, але виглядав вже не таким безнадійним. Вливала свою магію кожні три години потроху, щоб повністю не виснажуватись за один раз, а перед сном лежала у ставку відновлювалась. Не знаю чим його так приклали, що зцілення йде так повільно.   

Відчувала в ньому магічне спустошення, наче всю магію з нього висмоктали. Вона потроху відновлюється, це хороший знак, тому, сподіваюсь, що прокинеться скоро.

Поки мій пацієнт спить, вирішила пошити йому одяг, взамін того, що я порвала. Ще не вистачало, щоб він майже голий ходив по моєму дому. Хоча…

– Ні, Тея, перестань про це думати, ти ж леді чи хто?

Пройшло ще два дні, за цей час я встигла пошити йому сорочку та штани. Не питайте, як я знімала мірки, досі соромно. 

З’їздила швидко в село, щоб провідати дівчат. Вони добре справлялись без Андре, але дуже сумували. 

У Герди купила побільше м’яса та сиру, на що вона здивовано подивилась та запитала:

    – Навіщо тобі стільки м’яса? Ти ж ніколи стільки не брала. З тобою все гаразд?

– Так, не хвилюйся, я вирішила деякий час не виїжджати до села, хочу зануритись у вивчення цілительства. Хочу, щоб був запас їжі на цей час, — трохи збрехала я. 

Я дійсно збиралась залізти в бібліотеку, щоб скоріше опанувати свій дар, але про чоловіка вирішила нічого не казати, поки що. Чоловік прокинеться і йому треба багато м’яса, щоб відновитися остаточно. Чомусь небезпеки від нього не відчувала, тому хотіла допомогти якомога більше.

Вона, начебто, повірила, більше питань не задавала. Запакувала все, та, попрощавшись, вирушила додому.

Цей сплячий красень досі не прокинувся, тому я зайнялася вечерею. Приготувала смажене м’ясо та зварила картоплю, ту саму на яку звалився чоловік. З нею все нормально після його приземлення, а ось помідори постраждали. Ті, які вціліли, пішли на салат.

Накрила собі стіл у вітальні, взяла книгу та почала вечеряти.

Так занурилась у читання, що не почула звуки, які йшли з кімнати. З’явилось відчуття, що хтось на мене дивиться, підняла очі й ледь не знепритомніла.

Біля проходу з кімнати стояв мій незнайомець, хоча незнайомцем його вже не назвеш, адже на мене пильно дивився той самий чоловік зі сну. Його блакитні очі ніжно дивились на мене, ніби вивчаючи. Поки він спав, я не помітила схожість з чоловіком зі сну, бо була надто зайнята його лікуванням, але ці очі я не сплутаю нізащо.

Кілька хвилин ми мовчки дивилися один на одного. Від шоку втратила дар мови. Ще й вийшов з голим торсом, остаточно мене вибиваючи з колії. Навіть, незважаючи на брудне скуйовджене волосся, трохи бліде обличчя з синцями під очима, все одно виглядав неймовірним красунчиком.

Коли він усміхнувся та заговорив своїм оксамитовим, трохи хриплячим голосом, скоріш за все після довгого сну, я взагалі застигла, аж шкіра покрилася сиротами.

– Вибачте, не хотів Вас лякати, просто прокинувся від страшного голоду, коли відчув неймовірний запах їжі, — сказав він.

Я трохи оговталась від потрясіння та відповіла:

– Це ви мене вибачте! Трохи розгубилася. Сідайте за стіл, я зараз принесу Вам поїсти.

Швидко встала і побігла на кухню. Зачинивши двері, почала глибоко дихати, щоб заспокоїтися. Це дійсно він! Той чоловік, що був у моїх думках багато років. Тепер він стоїть переді мною. Що це означає? До чого він мені приходив у сни? Він — моя доля чи загибель? 

Стільки питань, та відповідей немає. Головне, що загрози від нього не відчуваю. Треба взяти себе в руки, нагодувати його, потім буду запитання ставити.

Взяла велику тарілку, поклала побільше картоплі та м’яса, зробила салат та налила чай. Біля дверей ще зробила глибокий вдих і увійшла в вітальню.

Чоловік сидів за столом та роздивлявся свої руки. Почувши мене, підняв очі та широко усміхнувся. Подих перехопило так, що ледь втримала тацю в руках. Що ж ти так на мене дивно дієш?

Поставивши поряд з ним тарілки та чашку, одразу побігла до своєї майстерні за сорочкою та штанами. Досить ходити напівголим по хаті при мені.

Спустившись донизу з речами, побачила, як він жадібно їв. Бідненький, дійсно сильно зголоднів, хоч я і вливала в нього зілля для підтримки організму, цього було замало для такого великого та сильного чоловіка.

– Ось, тримайте, це Вам речі, щоб переодягатися. Вибачте, але Вашу сорочку довелося викинути, вона була безнадійно зіпсованою. Я пошила Вам нову, а також штани, бо ці, що на Вас, теж не в кращому стані, — швидко проторохтіла я.

– Дякую! — тихо промовив він. Встав та взяв у мене з рук сорочку й натягнув на себе. Так значно краще! Штани поклав на лавку.

– Як Ви себе почуваєте? — запитала я, дивлячись йому в очі. Так незвично бачити їх наяву. Проте, тепер я можу з ним говорити, що не вдавалося зробити у снах.

– Добре, мабуть. Можете розповісти, що зі мною трапилось? Я геть нічого не пам’ятаю, — розгублено сказав він.

– Взагалі нічого, чи тільки як опинились у мене? — схвильовано спитала я.

–  Нічого. Я не знаю, хто я. В голові ніяких спогадів, лише пам’ятаю відчуття тепла, коли Ви були поряд, — сказав він і знову ця ніжна усмішка. Ніби не бреше.

Я була до цього не готова. Так сподівалась отримати відповіді від нього, а тут така халепа. Мабуть, сильно головою об картоплю приклався.

– Сідайте, поїжте ще, а я розповім те, що знаю, — запропонувала я.

Він слухняно сів та почав доїдати вечерю.

– Кілька днів назад ви дивним чином опинилися у мене в городі, — почала я розповідати, а він розширив очі від здивування, переставши їсти, — Ви наче звалились з неба прямо на мішки з картоплею, яку зараз їсте, — його очі стали ще більше, з чого я почала сміятися.

– Це дійсно дивно, може тому я нічого не пам’ятаю? — запитав він.

– Я теж так подумала, але спробую Вас вилікувати, щоб Ви все згадали. Я цілителька, і ці кілька днів я вливала у вас свою магію. Коли я Вас знайшла, Ви були в дуже поганому стані, ледь дихали та залиті кров’ю від рани біля серця. Ще б кілька міліметрів до нього… Вас намагалися вбити, я впевнена, – скрушно похитала головою, – Ваше тіло дуже погано сприймає мою магію, тому Ви довше відновлювались. Мабуть, на Вас стоїть якийсь захист від впливу чужої магії, але через Ваш слабкий стан, я змогла трохи пробитись через нього, — він уважно мене слухав, — Ось і все, що я знаю. Хоча... є ще дещо. На цьому будинку теж стоїть захист, його ніхто не бачить, крім мене, та потрапити сюди неможливо без зняття цього захисту. Тож це викликає ще більше запитань: хто ж Ви такий та як сюди потрапили? — запитально подивилась на нього.

Він хвилину мовчав, пильно дивлячись на мене та промовив:

– Я не можу відповісти на ці запитання. Мені б теж хотілось дізнатись, — сумно опустив він голову, дивлячись на стіл.

– Я спробую допомогти, — поклала свою долоню на його руку, від чого сама здивувалася. Він поглянув на наші руки та підняв очі на мене. Ці блакитні озера зведуть мене з розуму... — У дворі є ставок, який допомагає відновити сили. Я точно не знаю, що воно таке, але він точно чарівний. Я зараз принесу рушник, хоч пів години поплаваєте, — прибрала руку та різко вставши, одразу побігла до своєї кімнати за рушником.

Коли повернулась, то чоловік стояв біля вхідних дверей. Я мовчки віддала рушник.

– Дякую... Дякую за все. Ви стільки для мене зробили, навіть не знаю, як віддячити... — сумно сказав він.

– Це моя доля — допомагати іншим, — усміхнулась йому, — Ще хочу вибачитися, зайвої гостьової кімнати у мене немає, тому спати доведеться у лікувальній кімнаті. Поки Ви купаєтесь, я заміню постіль. Якщо стане погано — кличте. Добре?

– Не хвилюйтеся, я згоден спати навіть на підлозі, мені все одно нема куди йти, буду вдячний за все, що запропонуєте, — мило усміхнувся він і пішов надвір.

Я швидко збігала за свіжою білизною, змінила його постіль та сіла на дивані чекати на нього. Раптом дійсно стане погано після води. Всі півгодини прислухалась, що там у дворі.

Коли чула сплеск води, то представляла, як він абсолютно голий там плаває, вода ніжно огортає його сильне та гарне тіло…   

Що ж це коїться? Може на мене так впливає магія, яка прокинулась? Сиділа вся червона, наче рак, ще й метелики пурхали десь внизу живота.

Краще б я не чекала його, бо коли він зайшов у дім, я ледь втрималась від стогону. Його мокре волосся спадало на очі, краплинки води повільно стікали по обличчю, губам, шиї.

Добре, що хоч одягнений. Штани він теж змінив на нові, йому дуже личило. Треба ще пошити, бо одного комплекту мало. Хоча, може, він не затримається, згадає все та піде... Чомусь від цієї думки стало сумно. Все збудження від споглядання на чоловіка, в ту ж мить потухло.

– З Вами все гаразд? Ви спочатку були червоні, а зараз вже бліді, — з хвилюванням в голосі, промовив чоловік.

– Все добре, я просто втомилась. Піду відпочивати. Якщо щось знадобиться, вода чи їжа, все є на кухні. Також є книжки у Вас в кімнаті, — втомленим голосом відповіла йому.

– Гаразд, я все зрозумів. Ви були праві, ставок мені допоміг, став відчувати себе набагато краще, — задоволено сказав чоловік, — Можна ще поцікавитись, як Вас звати? Якось дивно у нас трапилось знайомство.

– Ой, дійсно, я ж не сказала свого імені. Вибачте, зовсім з голови вилетіло, — аж соромно стало, — Мене звати Тея.

– Дуже гарне ім’я, Вам дуже личить, — ніжно усміхнувся мені, — А яке личить мені? Придумайте мені ім’я, будь ласка, поки я своє не згадав.

Я злегка оторопіла. Я навіть коту ім’я не давала, а тут дорослому чоловіку ім’я вигадувати... Яке ж йому підходить? На кілька секунд замислилась, пильно дивлячись на нього, в голові була в’язка каша, та все ж сказала:

–  Сем? Підходить?

Він теж трохи замислився та відповів:

– Так, мені подобається, дякую.

– Може, одразу перейдемо на ‘ти’? Не звикла, щоб мені ‘викали’, — засміялась я.

Він взяв мою руку та, поцілувавши, сказав:

– Дуже приємно з тобою познайомитись, Тея.

– Мені також, Сем, — тремтячим голосом відповіла йому. Які у нього ніжні та теплі губи... Ну ось, знову мене не туди несе, треба тікати, — Доброї ночі, Сем.

Він відпустив мою руку, подивився ніжно в очі та теж побажав надобраніч. Я швидко піднялась до себе, навіть закрила на замок двері. Ні, його я не боялась, я боялася себе, що не витримаю та накинусь з поцілунками, мов голодна кішка. Так хотілось відчути ці губи на своїх губах, а не на руці... З такими божевільними думками поринула в сон.