Раді Вас бачити!

Сем

Як не дивно, але вистачило мене на місяць. На дуже довгий та важкий місяць — у плані стримування своїх бажань. Один плюс точно є: дров у неї в запасі років на шість.

Цей місяць я допомагав у всьому. Разом працювали на городі, готували, збирали трави в лісі, збудували прибудову до будинку, яка тепер буде для прийому хворих. Колишня лікувальна кімната тепер — її кабінет з бібліотекою, а кабінет на другому поверсі перетворився на гостьову кімнату, тобто на мою.

Вона світилася від щастя, настільки любила цей будинок. А я милувався нею та радів, що приклав руку до створення будинку її мрії.

З кожним днем вона все більше викликала в мені шалені відчуття, хотілось відчути її на смак у кожному куточку тіла. Я бачив, що я теж не байдужий їй, але ніхто з нас не робив перший крок. 

Я чекав… не хочу поспішати. Хочу, щоб вона дійсно була готова, тому що як тільки вона стане повністю моєю, відпустити не зможу ніколи.

Тея

Місяць пролетів надто швидко. Кожен день був зайнятий похвилинно, стільки всього встигли зробити, аж не віриться. Із Семом стали дуже близькими друзями, хоча я бачила його голодний погляд на мене, зовсім не дружній, та й мій такий самий, але змінити щось я не наважувалась, бо він досі нічого не згадав.

Я боюся, якщо віддамся йому, а він виявиться посланцем від батька чи герцога, то просто помру від горя. Тому не поспішала, як і він. Кожен день вливала магію. Чи то я цілитель-невдаха, чи є ще якась причина, але пам’ять не поверталась зовсім. До іншого цілителя він категорично відмовився їхати.

Кілька разів їздили до села за будівельними матеріалами. Познайомила його з дівчатами та Гердою, сказала, що найняла робітника для ремонту будинку. Вони наче повірили, навіть не запитували, де саме я його знайшла. Їм це було не надто цікаво, бо були зайняті іншим. Дівчата не приховували захоплених зітхань при ньому, фліртували, а мене це дико бісило. Хотілось його сховати від усіх. Не очікувала від себе власницьких замашок. Сем бачив мою реакцію й посміювався з цього.

Через тиждень — Свято Сонця. Я вже запросила Сема піти разом, він охоче погодився.  На це свято прийнято дарувати невеликі подарунки, я вирішила подарувати йому той перстень, що знайшла за день до його появи. Він йому дуже пасує, навіть розмір підійде, я в цьому впевнена.

З цими всіма клопотами, зовсім про нього забула, зняла з себе ще місяць назад і по сьогоднішній день він лежав в шухляді.

За цей місяць я ще встигала вчитися магії, навіть спробувала літати. Очі Сема в цей момент були розміром із тарілку, він був одночасно переляканим, здивованим та захопленим. Літала я ще не надто високо й не довго. На це треба багато сили та часу, щоб опанувати повністю. З часом навчусь обов’язково.

Сьогодні закінчила шити святковий одяг для Сема, щоб піти на свято. Свою сукню закінчила ще два дні тому. Його і мій одяг були пошиті з однієї тканини та вишиті однаково, схожі наче для пари. Це вийшло якось само по собі. Напевно, після зустрічі з дівчатами, підсвідомо хотіла їм показати, що він мій. Хоча і не мій, але хтозна, як усе поверне.

Взяла сорочку, щоб віднести Сему на останню примірку. Знайшла його в новій кімнаті. Він лежав на ліжку, читаючи якусь книжку. Побачив мене та встав, підходячи ближче.

– Дивись, я закінчила, приміряй востаннє, — усміхнувшись, простягла йому одяг. Він мовчки взяв, поклав на ліжко та почав знімати сорочку, що була на ньому.

Я мала б відвернутися або вийти, та тіло застигло на місці. Погляд прикувався на ці плавні рухи, на хижий погляд, який спіймав мої очі. По тілу пронісся жар та зупинився десь внизу живота. Який же він гарний… Не можу більше терпіти ці відчуття й ночами мріяти про його дотики на моєму тілі. Хай буде, що буде. Краще шкодувати про зроблене, ніж шкодувати, що не спробувала.

Він одягнув святкову сорочку, яка дуже йому пасувала. Підійшла ближче, наче хотіла подивитись, як лягла тканина на тіло, а сама почала лагідно водити своєю рукою по його животу, потім по грудях, перейшла на шию та спіймала його погляд. Він був наче в хижака.

Колись ніжно-блакитні очі перетворились на синю безодню, в яку я із задоволенням хочу стрибнути. Сем схопив мою руку та підніс до губ, лагідно пройшовся ними по всіх моїх пальчиках.

Я важко зітхнула, і в цей момент він наче зірвався з ланцюга. Впився в мої губи диким, запаморочливим поцілунком, вибиваючи усе повітря з легень. Цілував шалено, пристрасно, але без болю. Я відповіла з такою ж наполегливістю. Наші язики сплелися в дикому танці, після якого все на світі перестало існувати. Були лише ми та наші почуття. 

Його руки блукали по моєму тілу, що додавало ще більшої гостроти відчуттів. Шкіра горіла в тих містах, де щойно були його руки. Я загубилась у цьому вирі, хотілось більшого...

Він різко перервав поцілунок, погляд був затуманений пристрастю, губи припухлі, дихання важке… Я ледь не застогнала від розчарування, що ця солодка тортура припинилась. Сама потягнулась за поцілунком, але не встигла, він охрипшим голосом промовив мені в губи:

– Якщо ми не зупинимось зараз, то ще трохи, і я не зможу сам цього зробити... Хочу, щоб ти дійсно хотіла і не пожалкувала після…

– Продовжуй, я дійсно цього хоч… — не встигла договорити, як мої губи знову захопили в полон із диким риком. 

Він більше не стримувався. Його долоня ковзнула по моїй спині, фіксуючи. Шкіра миттєво вкрилася мурашками від цієї близькості, що розливалася, мов вино. Він притиснув мене до себе, а я відчула, як тремтить його власне тіло.

Сем

Я наче збожеволів, коли нарешті відчув смак її губ. Мені хотілось поглинути її всю, мов спраглий дістався до найбажанішої води.

Кімната потопала у м’якому світлі магічної свічки на комоді. Це було єдине джерело, яке підкреслювало наші тіні. Ми стояли біля ліжка, моє дихання вже було важким, але я все ж відірвався від її губ та умовив себе рухатися повільніше.

Обережно провів загрубілими пальцями по лінії її ключиці, змушуючи тремтіти — ця реакція завела мене ще більше. Вона, дивлячись мені прямо в очі, почала повільно стягувати з себе сукню. Я застиг, побачивши її прекрасне оголене тіло: струнка, тоненька фігурка, з невеликими, але повними грудьми, шкіра біла та ніжна, наче пелюстка троянди. Вона прекрасна, і вона моя.

– Твоя черга, — прошепотіла вона, її голос був ледь чутний, трохи тремтів.

Я швидко скинув із себе одяг та повільно поклав її на білосніжну постіль. Наші тіла, звільнені від одягу, були чуттєвим контрастом: її гладкість проти моєї м’язової сили. Я притиснувся до неї, обійнявши так, ніби боявся, що вона розтане. Її волосся пахло квітами та медом, і я вдихнув цей аромат, закриваючи очі, як давно мріяв.

– Я пам’ятатиму цю мить усе життя, навіть якщо моя пам'ять спробує забрати їх. Я зроблю все, щоб цього не трапилось, — прохрипів я їй у шию, мої губи торкнулися місця, де відчував биття її пульсу, – Ти тепер тільки моя…

Наші гарячі погляди зустрілися, і я знову припав до неї з шаленим та пристрасним поцілунком. Більше не було потреби в словах. Було лише тепло, очікування і нестримне бажання нарешті стати єдиним цілим. 

Я був обережний, не квапився, щоб не зробити боляче, бо це для неї вперше, це я знаю точно. Чи перша вона в мене – не пам’ятаю, але це більше не має значення, вона тепер єдина та назавжди. 

Я відчув, як її пальці стискають мою спину, коли я став частиною неї, і стогін насолоди, що вирвався з неї, дав привід більше не стримувати себе та віддатися повністю несамовитій пристрасті, що накрила нас.