Раді Вас бачити!

Сем

Прокинувся від запаморочливого запаху їжі. Перше, що відчув – дикий голод, одразу за ним – біль, яка пронеслася по всьому тілу. З труднощами відкрив очі. Трохи прокліпавшись, побачив, що лежу на ліжку в невеликій кімнаті. 

Спробував згадати де я, але не зміг пригадати навіть хто я. В голові порожньо, лише уривки спогадів чи снів, що хтось мене натирав холодною водою, згодом відчував тепло від чиїхось ніжних рук. 

Як тільки піднявся на ноги, почув стукіт посуду, що лунав за червоною тканиною, яка тут замість дверей, як я зрозумів. Може, і мене нагодують? Готовий їсти навіть суху траву у полі. Дивно, я пам'ятаю, що це таке, проте, хто я – згадати не можу…

Вийшов з кімнати і побачив перед собою дуже гарну дівчину з темно-синім волоссям та білими крилами, які мерехтіли в напівтемряві. Вона сиділа за столом, уважно читаючи книгу, навіть не почула, як я вийшов з кімнати. Через кілька мить дівчина підняла свої великі, сині очі та шоковано застигла, наче привида побачила. Невже я такий страшний? Усміхнувся їй якомога лагідніше, щоб не налякати сильніше.

Вибачився та попросив поїсти, вона стрілою вилетіла у сусідню кімнату, а я, тим часом, присів на лавку біля стола.

Її довго не було, тож зміг роздивитись усе навколо. Тут було гарно та затишно, видно, що з любов'ю зроблена кожна дрібничка, все ідеально вичищене та наполіроване. 

В кутку висіли пучки якихось трав та квітів. За будинком добре доглядають. Цікаво, вона одна тут живе чи є ще хтось? Хоча вечеряла вона одна... Дивно, така красуня не може бути самотньою: ніжна, маленька та тендітна, я відчуваю себе велетнем поряд з нею. Таку хочеться захищати та палко кохати. Те, що ми не в близьких відносинах, я зрозумів по її реакції на мене. 

Вона принесла вечерю і знову швидко втекла. Все ж боїться мене? Може знає, хто я? Раптом я небезпечний, тому вона боїться? Треба обов'язково розпитати її, що вона про мене знає. 

Почав їсти цю неймовірно смачну їжу, напевно, ніколи такого не їв. Майже не жуючи, проковтнув одразу півтарілки. Вона повернулась з одягом, якось з жалем подивилась на мене та сказала, що пошила для мене одяг, замість зіпсованого.   

Я здивовано глянув на одяг, потім на свій голий живіт, і мені раптом прийшло розуміння, що вона тікала не від страху, а від мого вигляду. Це тому її щічки іноді червоніли? Мене потішила думка, що я можу їй подобатись. Взяв у неї сорочку, вдягнув та сів назад. Ця турбота приємно зігріла душу.

Вона запитала про моє самопочуття. Хвилюється? Попросив розповісти, що їй відомо про мене. Її розповідь трохи шокувала. Це дійсно дивно, як я міг сюди потрапити та навіщо?

Сподіваюсь, що не з лихими намірами. Ще питання, хто і за що намагався вбити мене? Дівчина пообіцяла допомогти, і я їй вірив. Коли тепла, ніжна долоня лягла на мою руку, ледь втримався, щоб не накрити своєю, але побоявся її реакції.

Вона розповіла про якийсь чарівний ставок, я погодився одразу, бо якщо він і не чарівний, то помитися мені все одно не завадить, запах від мене йшов, м'яко кажучи, не дуже. 

Знову втекла, в цей раз за рушником, а я взяв штани з лавки і стояв чекав на неї. Прибігла дуже швидко. Скільки в неї енергії так по дому бігати?

– Дякую... Дякую за все. Ви стільки для мене зробили, навіть не знаю, як віддячити… — щиро сказав я. 

Я справді завдячую їй життям, вона врятувала мене, доглядала, ще й вибачатись стала, що кімнати в неї іншої нема. Та хоч в хліву спати, аби бути поруч з цією прекрасною феєю. 

Вона викликає в мене дивні та незнайомі почуття. Хотілось доторкнутись, пригорнути міцно до себе, вдихнути аромат її довгого та блискучого волосся. Взяв себе в руки, усміхнувся їй та вийшов на вулицю.

Вже була ніч, місяць в небі світив яскраво, було видно, що навколо будинку глухий ліс, посеред двора знаходився ставок, який наче світився в темряві, зверху підіймалася пара.  

Я роздягся та заліз у воду. Вона виявилась дуже теплою, хоча надворі трохи прохолодно. Плавав досить довго й пробував пригадати хоч щось. Навіть попросив у ставка допомогти щось згадати. Ну, раптом, він настільки чарівний, що бажання зможе виконати? Не виконав, але тіло та голова перестали боліти. Ну хоч щось.

Вийшов з води, витерся та вдягнув нові штани та сорочку. Вона навіть про це подбала. Сказала, що шила сама для мене. Це що, поки я спав, вона своїми ніжними ручками мірки робила? Вона ще мене мила… Я пригадав відчуття прохолоди по тілу.

Неочікувано в паху стало тісно. Ні, ні, ні, про це точно не треба думати, раптом вона це побачить, то злякається мене ще більше. Я вмився водою та зайшов у дім.

Вона сиділа на дивані, якось дивно на мене дивилася: спочатку червоніла, а через кілька секунд стала блідою. На моє питання відповіла, що втомилася. Це й не дивно, адже кілька днів чаклувала наді мною, багато сил витратила. Ця крихітка мене ще й тягла сюди, аж з городу...

Щоб її трохи заспокоїти, сказав, що ставок мені допоміг, і я вже не відчуваю себе таким слабким та виснаженим.

Хотів ще раз подякувати за допомогу, але зрозумів, що імені цієї чарівниці не знаю, про що й запитав.

Тея... Як гарно. Їй дуже личить, таке ж ніжне та маленьке, як і вона сама. Попросив придумати і мені ім’я, поки свого не згадаю. Вона так пильно на мене дивилася, ніби прочитала моє ім’я по очах.

Тея назвала мене Сем. Ім’я непогане, але не викликало жодних відчуттів, наче чуже. Взагалі було байдуже яке воно, аби вона частіше до мене зверталась. Тим паче, що ми перейшли на "ти". Так значно легше, та начебто, ближче один одному стали.

Дуже кортіло до неї доторкнутись. Це бажання було сильне настільки, що я не втримався та поцілував її руку. Маленьку, ніжну та теплу, яка пахне квітами. 

Побажав їй надобраніч, і вона знову побігла від мене, наче полохлива пташка. Почув, як клацнув замок на дверях. Крихітка мене боїться... Треба це виправляти. Із завтрашнього дня буду переконувати, що мені можна довіряти і я ніколи її не ображу.

Зайшов у кімнату, де буду жити якийсь час, побачив, що постіль вона змінила. Біла та чиста, охайно заправлена. Роздягнувшись, ліг та відчув квітковий аромат, схожий на той, що йшов від її рук. Так і заснув, вдихаючи його на повні груди.