Раді Вас бачити!

Тея

Це було дико, шалено та прекрасно. Ніколи не відчувала себе більш цілісною, як у той момент, коли ми злилися тілами. Моє тіло хотіло вибухнути від надлишку відчуттів. Всю ніч, із невеликими перервами, ми насолоджувались один одним. Під ранок втома все ж здолала нас, і ми заснули в обіймах.

Прокинулася вже пообіді, притиснута сідницями до паху Сема. Його тверді наміри говорили, що з цього ліжка ми ще не збираємось вилазити. Він поцілував мене у шию, провів язиком по вушку та повільно увійшов у мене ззаду. 

Рухався не поспішаючи, чим йще більше мене катував та заводив. Я почала сама насаджуватись, прискорюючи темп. Сем зрозумів мої бажання, тому через мить уже вбивався в мене сильніше, входячи на всю довжину свого немаленького розміру.

Ще через кілька мить я розсипалася на крихітні уламки, голосно стогнучи, одночасно з чоловіком доходячи до розрядки.

Ми важко дихали, серця швидко билися в грудній клітині. Він не поспішав виходити з мене. Світ завмер у цей момент, були тільки ми — одне ціле.

– Ти така солодка, моя крихітко, так би і з’їв, — усміхаючись мені в шию, промовив Сем.

– У тебе це майже вийшло, — засміялась я, – А ось мені хочеться звичайну їжу, готова з’їсти навіть коня.

– Сніговика не чіпай, він ще знадобиться, — пожартував він. А я залилася сміхом.

– Пішли до ванної, я тебе помию, а потім нагодую, — запропонував він, усе ж виходячи з мене. Закинув мене на руки та відніс до ванної.

Включив воду, а я її підігріла магією. Заліз спочатку він, потім я лягла на його живіт спиною. Було трохи тіснувато, але коли він почав мене мити, то це відійшло на другий план. Усі думки захопили приємні відчуття ковзання його рук по моєму тілу. Ще трохи, і я почала б муркотіти, наче сита кішка.

– Так добре, що не хочеться, щоб це припинялося, — тихо, з усмішкою, сказала я.

– Якщо ти захочеш, то так буде завжди, — трохи хрипкуватим голосом промовив Сем, поцілувавши мене у шию.

Ще якийсь час ми пролежали у ванній, розмовляючи про все на світі. Я йому розповіла свою справжню історію. Після всього, що між нами сталося, вирішила довіритися повністю. Від моєї розповіді він напружився всім тілом, навіть почула скрегіт його зубів.

–  Виродки! Якщо вони сюди доберуться, то я мокрого місця від них не залишу, — злився Сем.

– Два роки пройшло, думаю, мене вже не шукають. Мабуть, подумали, що десь загинула або втекла в інше королівство. Герда казала, що пару разів підозрілі чоловіки проїжджали повз, але вони могли бути ким завгодно, тому що близько кордон до сусіднього королівства, — спробувала заспокоїти чоловіка, – До речі, є ще дещо цікаве, що хотіла тобі розповісти… — підняла голову, щоб подивитись на нього, загадково усміхаючись.

– Заінтригувала, — усміхнувся мені у відповідь та цмокнув у ніс. Я засміялась.

– Вже кілька років мені сниться один сон, який ніколи не змінювався: тільки обличчя чоловіка, який мені лагідно усміхається і більше нічого не робить. Я пробувала з ним заговорити або доторкнутись, але одразу прокидалась. Його блакитні очі ніяк не виходили з голови. Я мріяла його зустріти, чомусь хотілось вірити, що він зможе змінити моє життя. Такого гарного чоловіка ще ніколи не зустрічала… — інтригуючи, розповіла йому.

– Я вже почав ревнувати. Хто цей смертник? — із награною погрозою запитав Сем.

– Ти навіть можеш його побачити… — він підняв брови від моїх слів, очікуючи продовження, – В дзеркалі!.

Його брови злетіли ще вище, а губи розплились в задоволену усмішку.

– Справді? Я тобі снився? То ось чому ти дивилась на мене так дивно, ніби привида побачила, коли я прийшов до тями, — поділився здогадками чоловік.

– Так. Я була приголомшена твоєю появою. Обличчя, очі, були ті самі, як у сні. Тільки тепер я можу до тебе доторкнутись та заговорити, не боючись прокинутися. У мене є краплинка дару віщунки від далекої родички, тож мій сон справді був віщим, — розповіла йому.

– Отже, я твоя доля та чоловік твоєї мрії? — запитав він, а в очах заграли бісики.   

Притулив ще міцніше до себе й поцілував у шию, проводячи по ній язиком й трохи прикушуючи шкіру. 

Я заплющила очі від насолоди та простогнала:

– О таак!

– Якщо продовжиш так стогнати, то ми звідси не вийдемо до завтра, — хрипким голосом промовив мені у вухо.

Я пискнула та швидко вистрибнула з ванни. Якби солодко не було, але їсти потрібно. Висушила себе магією та, під гучний сміх Сема, гола вибігла з ванної кімнати.

Пройшов тиждень, який, майже весь, ми провели в горизонтальному положенні. Ми не могли насититись один одним. Тіло приємно нило від постійної фізичної активності. Навіть магія реагувала на таку кількість насолоди, збільшуючись із кожним днем все більше. Я відчувала, як вона тече по моєму тілу, наче тепла річка.

Хоч Сем пручався, але я все-таки вмовила його зі мною політати. Хвилини на дві мене вистачило, щоб підняти не надто легкого чоловіка та покружляти над ставком. Потім з великим плескотом звалилися у воду, де продовжили насолоджуватись близькістю.

До обіду змогли вдягтися й вирушили до села, щоб не пропустити свято та ярмарок.

Сем ні на мить не відпускав мою руку, поки гуляли по селу, наче боявся загубити. Людей було ще більше, ніж у ті роки, гомін стояв шалений. Музика лунала звідусіль, люди танцювали та співали просто посеред вулиці.

По виразу обличчя Сема було зрозуміло, що він не надто комфортно себе почуває. Мабуть, надто усамітнений спосіб життя ми вели останнім часом. Були лише вдвох серед тихого лісу.

Я потягла його до лотків із солодощами, набрали кілька видів додому, а деякі їли одразу, прогулюючись по вулицях. На одній із них, назустріч нам йшли сестри Андре. Ми зупинились привітатись.

– Привіт, дівчатка! Як ваші справи? — весело запитала я.

– Привіт! Добре, але вже нічим торгувати, товар скінчився, і від тебе зіллів не бачимо вже давно…, — відповіла старша. А мені стало соромно, я зовсім забула про свої обов’язки.

– Вибачте, останнім часом була надто заклопотана, але обіцяю в короткі терміни поповнити запаси, — вибачаючись, відповіла їм.

– Та бачимо, чим саме заклопотана, — саркастично сказала середня, махнувши головою в бік наших із Семом сплетених рук. Мені стало ніяково, а ще не сподобався тон, яким мені це сказали.

– Андре цього не переживе… — пошепки сказала молодша, але я її почула.

– Я йому нічого не обіцяла і завжди казала, що бачу в ньому лише друга, — надто різко сказала я, весь гарний настрій як рукою зняло, – Коли він повернеться, я сама з ним поговорю та поясню, впевнена, що він все зрозуміє, — вже м’якше додала я, відчуваючи, як Сем міцно стиснув мою руку.

– Веселого свята, дівчата, ми підемо далі, Тея мені ще не все тут показала. До зустрічі, — беземоційно промовив Сем, підхопив мене під лікоть й попрямував у інший бік від сестер.

Коли відійшли на велику відстань від них, трохи сповільнився та заговорив:

– Вибач, мабуть, це було грубо, але мені зовсім не сподобалося, як вони з тобою розмовляли. Вони точно твої подруги?

– Так, але ще вони рідні сестри Андре, якого вони люблять більше, ніж мене, — сумно промовила я, – Може, підемо додому? Чи ти ще хотів подивитись на свято?

– Я сюди пішов тільки заради тебе. Мені набагато цікавіше споглядати твоє оголене тіло та чути твої стогони, — нахилившись до мого вуха, прошепотів він. По моєму тілу одразу побіг табун мурах, а внизу живота розповзлося тепло від збудження.

– Збоченець, — сміючись, сказала я і потягла його в бік нашого дому.

Ми йшли повільно, насолоджуючись погодою та розмовами, на вулиці вже почало темніти. Коли зайшли у двір, ставши біля альтанки, я згадала про подарунок, який уже давно хотіла подарувати.

– Сем, у Свято Сонця прийнято дарувати невеличкі подарунки. Я вже давно хочу подарувати тобі одну річ, яку я знайшла за день до твоєї появи, але завжди забувала, — почала розповідати йому, дістаючи з кишені перстень, – Його я знайшла після дивного гуркоту, який був і при твоїй появі у мене в городі. Може, це якось пов’язано між собою?

Він взяв його до рук, покрутив, роздивляючись, потім сказав:

– Гарний! Дякую! Тільки я нічого не приготував, вибач, я не знав, — засмученим голосом сказав Сем.

– Поцілунок — буде найкращим подарунком, — усміхнулась я. Він нахилився ближче й поцілував з усією пристрастю, міцно притискаючи моє тіло до себе.

– Вдягни його, — із зусиллям відірвала його від себе, – Потім продовжимо.

Він важко зітхнув, але послухався. Взяв перстень однією рукою та одягнув на іншу.

В цей момент несподівано спалахнуло яскраве світло, ніби сонце зійшло прямо у мене на подвір'ї. Я закрила очі рукою, бо не могла витримати настільки яскравого сяйва, що йшло від Сема. Що відбувається? Я нічого не розумію…

Через хвилину сяйво почало трохи вщухати, і тоді я змогла відкрити очі. Побачила приголомшливу картину... Сем стояв і не рухався, а його тіло світилося з ніг до голови, навіть очі виглядали, як два маленьких сонця. Я дуже злякалася, було страшно, але все ж вхопила його за руку. Мене не обпекло — це радувало.

– Сем, що з тобою? Ти мене чуєш? Сем, скажи що-небудь! — сльози почали текти з очей, мене трясло від шоку та страху.

Сем поворухнувся й опустив погляд на мене, очі почали набувати звичного кольору, тіло перестало світитись. Підняв руку, щоб витерти сльози з моїх щік.

– Все добре, не плач, — почав заспокоювати мене.

– Що це було? Тобі боляче? Це все перстень? Що він з тобою зробив? — завалила його питаннями. 

Він подивився на мене трохи розгублено, мов не знав, що і як сказати. Зробив глибокий вдих та видих, а потім шокував мене зізнанням:

– Я все згадав... Абсолютно все.

– Що? Як? — розгублено питала.