Спочатку:
На сторінку книги
НЕ ТВОЯ НАРЕЧЕНА
– Ходімо звідси, – мовила я, жестом вказуючи Даміру на бічний коридор.
Нам треба було прибрати увагу від галереї й повернутися в коридори, де не тинялися слуги Вірени. Маг пішов поруч, розмашисто й безшумно ступаючи по кам'яних плитах.
Опинившись біля дубових дверей малої бібліотеки, я зупинилася й озирнулася довкола.
– Камінь Арденвалів відреагував, – сказала я, притискаючи долоню до грудей крізь щільну тканину сукні. – Родовий артефакт дав сигнал. Він сильно пульсує відколи екіпаж Кастеля в'їхав до замку.
Торгальд звузив очі, уважно вдивляючись у мене. Сам камінь був прихований під одягом, і чоловік не бачив його, проте одразу випростав руку й провів долонею в повітрі.
– Тло у замку збурене, – мовив він, зібравши сріблясті іскри на кінчиках рукавички. – Проте я відчуваю лише загальний шум від кількох магічних предметів. Сам артефакт ти мені не покажеш?
– Ні, – витиснула я, хитнувши головою. – Це родинна таємниця.
– Добре, – погодився Торгальд без зайвих суперечок. – Значить, джерело серед майна Кастеля. Це може бути сам Марен, хтось із його охорони або річ у скринях.
– Поки що не робимо поспішних висновків, – мовила я, змушуючи себе розслабити плечі. – І не показуємо гостям, що ми щось помітили.
– Згода, – кивнув чоловік.
Опершись спиною об холодний одвірок, я уважно подивилася на нього.
– Ти допоможеш мені знайти того, хто знищує Арденвалів? – запитала я прямо, без прикрас.
Торгальд заклав руки за спину, його постава залишалася непорушною.
– Я вже розслідую загибель давніх родів імперії, – відповів слідчий. – Ваша родина — лише частина довгого ланцюга.
– Тоді давай об'єднаємо зусилля. Офіційно.
Пропозиція висіла між нами кілька секунд. Я пропонувала угоду: Слідовик-Шукач і реакції родового каменя з мого боку в обмін на його допуск до імперських архівів, перевірку магічних слідів та силову підтримку. Наша спільна мета полягала в захисті Еріка з Емірою та викритті тих, хто роками висмоктував сили з Леори.
Ми обидва розуміли, що цілковитої довіри між нами немає. Торгальд досі підозрював, що перед ним не той підліток, якого він знав раніше. Я ж не збиралася розповідати йому про аварію, хірургію й інший світ.
– Гаразд, – зрештою сказав чоловік. – Кожна інформація від твого Шукача йде мені. Всі мої знахідки — тобі. Але ти не втручаєшся у сам процес і затримання.
– Поки вони не загрожують моїм рідним, – поправила я.
– Домовилися.
Напруга трохи спала, але я не забула про його попередню витівку.
– А тепер щодо підслуховування, – мовила я, примружившись, роблячи крок до нього. – Ти збираєшся магією контролювати кожну мою розмову?
– Я не довіряю Кастелю, – спокійно пояснив Дамір. – Вночі отруїли твого брата, а вдень наречений намагається підкорити тебе закляттям навіювання. Мені потрібен контроль над ситуацією.
– Мені не потрібен новий господар, Торгальде, – відрізала я. – У мене вже є один наречений, від якого нудить. Другого наглядача я терпіти не збираюся.
Маг зробив крок уперед, зупинившись зовсім близько. Його високий зріст змусив мене підняти голову. Від чоловіка віяло силою, проте в його погляді більше не було зверхності.
– Я не збираюся бути твоїм господарем, – промовив він низьким голосом. – Але якщо я відчую загрозу, я підключуся знову.
Він стояв надто близько. Мене обдало хвилею роздратування, яка дивним чином змішалася з виразним фізичним потягом до цього чоловіка. Він бісив своїми наказами й підозрами, але його присутність давала відчуття дивноївпевненості.
Торгальд теж не поспішав відходити. Він дивився на мої губи, трохи сповільнивши дихання, але залишався на місці, зберігаючи дистанцію й повагу до моїх меж.
– Попереджай мене, – мовила я м'якше. – Наступного разу я просто заблокую твій магічний слух, і тобі буде боляче.
На його вустах з'явилася посмішка.
– Спробуй.
Розмову перервав швидкий тупіт кроків. З-за рогу вийшов Остін, управитель замку, тримаючи в руках зв'язку ключів.
– Моя леді, – звернувся він, перевівши погляд із мене на слідчого. – Лорд Кастель вимагає надати йому всі родові документи Арденвалів. Майнові книги, списки земель та спадкові папери. Сказав, що це потрібно для підготовки до весілля.
Я насторожилася. Папери замку містили не лише списки ферм, а й дані про родинні сховища.
– Не передавай нічого, – порадив Дамір, навіть не повертаючись до управителя. – Поки я не перевірю кожен аркуш на приховані закляття.
– Я й не збиралася, – відповіла я й рушила до малої вітальні, де чекав гість.
Марен сидів біля каміна. Почувши наші кроки, він підвівся й поставив келих із вином на стіл.
– Леоро, – мовив чоловік, зиркнувши на Даміра, який зайшов слідом за мною. – Остін вже приніс книги?
– Паперів не буде, Марене, – відрубала я, зупиняючись посеред кімнати. – Доступу до родових документів ти не отримаєш.
Кастель звів брови, його обличчя знову втратило удавану привітність.
– Ми заручені. Це стандартна процедура підготовки до переходу майна.
– Заручини не роблять тебе господарем замку, – мовила я прямо. – Поки я не дала згоди на шлюб, усі папери залишаються під моїм контролем.
Марен зробив глибокий вдих, намагаючись утримати рівновагу. Він не кричав і не тупав ногами, але в його тоні з'явилася залізна, загрозлива нота.
– Ти забуваєш про родинні зобов'язання, Леоро. Твій батько підписав шлюбний договір ще три роки тому. Існують певні умови й нюанси, про які ти, очевидно, забула через свою тривалу хворобу. Якщо ти розірвеш заручини без моєї згоди, наслідки для Арденвалів будуть сумними.
– Покажи мені ці документи, – виступив уперед Дамір. – З конкретними підписами й печатями. Тоді ми їх обговоримо.
Кастель поміряв мага злим поглядом, збагнувши, що відвертий тиск більше не працює.
– Я надам їх, – процідив Марен. – Але згодом. Леоро, радий бачити, що ти оговталася, але не перецінюй свої сили.
Він розвернувся й вийшов із вітальні. Я залишилася стояти біля столу, важко дихаючи.
– Він не відступить, – мовила я, повертаючись до Торгальда. – Одна відмова його не зупинить.
– Знаю, – погодився Слідопит, підходячи ближче. – Тому ми почнемо з перевірки його супроводу. Я перевірю кожного слугу й кожну скриню, які вони привезли у двір.
– Добре.
Я опустила руку й торкнулася каменя Арденвалів під сукнею. Артефакт знову відповів коротким імпульсом, теплом. Тепер мені належить з'ясувати, що саме за бруд привіз із собою цей наречений Леори, який дуже схожий на Артема.
