Раді Вас бачити!

У всій будівлі залишалася лише одна кімната, яку ще не відкривали і ось настав і її час. Знайшовши відповідний ключ у зв'язці, він спробував відімкнути двері, але замок уперто не піддавався. Покрутивши ключ і намагаючись не зламати його остаточно, вирішив просто змастити механізм і пішов на імпровізований склад.

Тим часом Леона закінчила мити посуд і теж піднялася на другий поверх. Побачивши ключ у дверях, вона потягнулася спробувати сама. Та саме тоді, коли чоловік піднімався сходами, почав пояснювати:

— Не піддається... ось, приніс мастило, — буркнув він, показуючи причину появи цього предмета в його руках.

Та не встиг договорити, як у тендітних руках ключ хруснув і розламався навпіл. Дружина перевела спантеличений погляд з уламку в руці на двері. Віктор же лише важко зітхнув: тепер відчинити їх стане набагато складніше.

— Та я ж зовсім трохи сили вклала... — наче виправдовувалася вона.

На це він роздратовано кинув:

— Іди вже до кімнати й краще займися там жіночими справами.

Він не здогадувався, що такими словами викличе справжню бурю. Винувате обличчя жінки в одну мить змінилося на розлючене. Вирівнявшись, вона різко скоротила дистанцію й тендітним вказівним пальцем уперлася йому в груди. Оскільки він був вищий за неї майже на дві голови, їй доводилося задирати голову, щоб дивитися прямо в очі. Та щоб змінити цю нерівність, вона впевнено тиснула його назад — змушуючи відступати сходами вниз, а паралельно сипала словами:

— Ти мужлан, який вимірює людей лише за наявністю яєць у мошонці, вважаючи інших не людьми, га? Що, якщо я носій великої Х-хромосоми, то вже не спроможна відчинити звичайні двері?!

Її палець вперто тиснули йому в груди, доки сходи не зрівняли їхні обличчя. Тепер вона вже нависала над ним:

— Ти не смієш оцінювати людину, яку знаєш лише п'ять хвилин, за тим, чи здатна вона щось зробити, виходячи лише з гендеру. Жінки часто вправніші в більшості так званих чоловічих справ, ніж самі чоловіки! І цього разу ключ зламався не тому, що я жінка, а через незмащений механізм.

Виговорившись, вона дивилася йому прямо в очі — розлючена, мов кішка, готова кинутися на здобич, якщо та зробить бодай один невірний рух.

Чоловік лише кілька разів кліпнув густими віями, прикривши бурштинові очі й тим самим розірвавши зоровий контакт, що вона сприйняла як його поразку. Різко вихопила з його рук мастило й, фиркнувши, парирувала:

— Іди до кімнати й займайся своїми справами, а я виправлю свою помилку.

Розвернувшись, вона справді взялася за двері, щось примірювала, обдумувала, намагаючись знайти швидке рішення.

Він нарешті отямився й захотів прояснити ситуацію:

— Та я не мав на меті тебе образити. Просто хотів...

Але вона не дала й шансу виправдатися:

— Мене вже це не цікавить. Такі, як ти, однакові: спочатку говорите те, що думаєте, а коли отримуєте відпір: починаєте виправдовуватися, — відрубала вона, вимірюючи щось у замку. Потім озирнулася навколо, ніби шукаючи потрібний предмет, і з насмішкою додала: — «Я не те хотів сказати» або «Ти неправильно мене зрозуміла».

Він вальяжно оперся плечем об стіну й чемно слухав, не збираючись перебивати. Не через відсутність аргументів, а тому, що його думки ніхто й не питав, тож вирішив залишити все як є.

Після тривалої паузи Леона зиркнула на нього. Побачивши, що він реагує нетипово й не йде на відкритий конфлікт, вона звузила зелені очі й також вирішила не переходити межу. Натомість поставила важливіше запитання:

— Є тут якісь інструменти?

Шатен кивнув і рукою показав напрямок. Посміхнувшись, він став чекати на подальші дії, рухатися з власної волі не збирався, хіба що вона сама попросить про допомогу. Він уже зрозумів: дівчина легко спалахує й не звикла стримувати пориви. Тому вирішив дати їй можливість самій усе вирішувати, звісно, під його наглядом. Вона була його повною протилежністю, та він умів знаходити підхід до найрізноманітніших людей і був упевнений: Леона не стане винятком.

Дружина ж мала зовсім іншу думку. Вона була переконана, що з таким, як Віктор, спільної мови не знайти. На її погляд, такі чоловіки мають надто велике й водночас раниме его, яке завжди страждає в спілкуванні з жінками на кшталт неї. Та вибору не було, доводилося якось уживатися: надворі стояла занадто погана погода, щоб вибиратися звідси самостійно без машин.

І хоч вони вже були далеко не в захваті одне від одного, їх об'єднувала одна думка: якось вони прожили у спільній квартирі три роки. Отже, і тут усе вийде. Треба лише відчинити двері зі зламаним ключем, за якими, ймовірно, було друге спальне місце. І тоді вони знову житимуть як сусіди.

Підсумувавши це для себе, дівчина фиркнула й пішла в напрямку, куди чоловік указав. Швидко здогадалася, що закрита кімната на першому поверсі мала бути чимось на зразок складу.

Пройшовшись уздовж полиць, вона знайшла те, що шукала. Та виникла проблема: набір інструментів лежав вище, ніж вона могла дістати. Так як вибору не залишалося, довелося дертися по полицям в гору.

Спокійно взявшись за перший ярус, помітила, що весь желізний ряд зміщений із місця. Вирішивши, що це несуттєво, полізла далі. Емоції, що все ще вирували в ній, не залишали місця для раціональних думок. І вже на третій, майже останній полиці весь ряд захитався й різко пішов на неї.

Зробити вже нічого не можна було, вона лише заплющила очі, готуючись прийняти удар. Проте болю не відчула: поруч з'явилася велика чоловіча долоня, що міцно втримала металеву конструкцію від падіння.

Він крізь зуби цідив кожне слово:

— Я розумію: ти прагнеш бути сильною й незалежною. Але справжня дурість — не оцінювати власні можливості й уперто йти напролом. Можна ж просто попросити допомоги. Якби я не встиг, наслідки могли б бути жахливими. Сподіваюся, ти не забула, що ми в глушині й швидку тут не викличеш.

Утримуючи всю вагу, він мимоволі притулявся до тіла дівчини. Через це вона чітко відчувала на спині напружені м'язи й гарячий подих, що торкався шиї, викликаючи дрібні мурахи.

У голову несподівано закралася думка: на ній зараз лише чоловіча кофта й власна білизна. Обличчя швидко налилося рум'янцем, а думки почали метатися від теми до теми, зводячи нанівець будь-яку адекватну реакцію.

Подумавши, що дружина його зовсім не чує, він вирішив сам упоратися із ситуацією. Вирівнявши дихання, зосередився на позиції тіла. Відчувши міцну опору, із силою штовхнув назад кляту важку конструкцію. Від поштовху почали падати предмети, що й так ледь трималися на полицях.

Зрозумівши, що на їхні голови ось-ось звалиться важкий контейнер із залізними ключами, він одним різким рухом вирівняв стелаж, вихопив дівчину на себе й відскочив якомога швидше назад. Металеві запчастини вже дзвінко розсипалися по підлозі, а він у той час врізався в сусідній ряд. Стиснувши зуби, стерпів різкий біль, що пронизав все тіло.