Раді Вас бачити!

Першим відкрив очі чоловік. Хоч він мав звичку прокидатися рано, сьогодні явно був виняток. Кімнату вже повністю заповнювало денне світло. Коли зір звик до освітлення, він збирався піднятися, та раптом відчув: на його руці щось лежало.

Перевівши погляд, він онімів. На його кінцівці солодко спала дружина. Вогняно-червоне волосся хаотично розсипалося по подушці, створюючи яскравий контраст із білою постільною білизною. Ковзнувши поглядом по її тілу, він зрозумів, що вона лежала на ньому не лише головою: оголене стегно нахабно влаштувалося на його паху.

І поки Віктор думав, що з усім цим робити, через його рухи прокинулася й дівчина. Сонно покліпавши, вона зустрілася з бурштиновими очима, що дивилися просто на неї.

Несподівано спливло в пам'яті, як вони засинали. Дівчина, наче за командою, струнко хотіла піднятися та через розташування її коліно ненавмисно з силою придавило чоловіка. Він ахнув від болю, а вона, із вибаченнями, ще напівсонна потягнулася погладити місце пошкодження. Її руки перехопили і з насмішкуватим тоном запитали:

— Куди це ми тягнемо непосидючі свої долоні? — одна брова піднялася.

Віктор чекав, поки дівчина остаточно прокинеться й усвідомить інтимність ситуації.

І ось до неї дійшло. Вона розчервонілася й миттєво відскочила, наче від вогню. Тепер сиділа на другій половині ліжка, саме там, де й мала спати за домовленістю всю ніч. Розгубленість не дала змоги нічого зв'язно сказати, і вона лише видушила з себе:

— А-а-а... ем... е-е... — думки роїлися в голові зі скаженою швидкістю, змінюючи одна одну.

Чоловік же не міг одразу піднятися з власних причин. Від невеликого болю він швидко відійшов, але водночас помітив: його тілу аж занадто сподобалася поза, в якій вони прокинулися. Тиск у штанах ставав надто відчутним, та він уміло приховав це від дівчини.

Нарешті якась думка сформувалася, і дівчина випалила:

— Як твої рани?! — а потім, усвідомивши, що вийшло надто голосно, тихіше додала: — Вибач, як ти себе почуваєш?

— Рани ще турбують, тому треба знайти щось для знеболення. Звісно, щось краще, ніж учорашнє вино. Хочу нормально ходити без болю й заправити генератор нарешті, — він посунувся так, аби з боку дівчини не було видно його напруженого стану. Водночас потягнув на себе простирадло для кращого маскування.

У дівчини не виникло жодних підозр. Її більше турбувало інше — вона не хотіла, щоб він навантажував себе зайвий раз, адже рани ще точно не встигли зажити.

— Може, я сама заправлю генератор?

— Не сумніваюся, що ти могла б упоратися, але давай сьогодні без експериментів. Генератор тут лише один, і якщо щось із ним трапиться — виникнуть великі проблеми, вирішити які буде практично неможливо. До відновлення стаціонарного електропостачання я не впевнений, що ми дочекаємося — надворі досі лежить величезний шар снігу, і його ніхто не поспішає прибирати. Що вже казати про ремонт електромережі в будинку, який стоїть на відшибі цивілізації.

Вона погодилася, але продовжила сидіти на ліжку, ніби чекаючи чогось. Він же хотів залишитися на самоті якнайшвидше. Тому, мило посміхнувшись, запитав:

— Ти ще щось хочеш дізнатися?

Вона запнулася, та все ж наважилася:

— Я не сильно тебе вдарила? Знаю, що там у вас усе чутливе, — і тицьнула вказівним пальцем у бік чоловічої частини тіла, схованої під простирадлом. — Може, соромишся сказати, що треба прикласти холодне? Я можу принести, якщо потрібно.

І стала чекати на відповідь. Він напівпосміхнувся, нахилив голову набік і, понизивши голос, промовив:

— Ти сьогодні сама не своя. — і м'яко додав: — Приторно солодка.

Від почутого вона миттєво змінилася.

— Придурок, — кинула роздратовано й підвелася з ліжка. Вирішивши більше не затримуватися, вийшла з кімнати.

А він отримав того, чого бажав, залишився на самоті. Та перед очима вперто не зникав образ полум'яноволосої. Її оголена ніжка, що так невимушено знайшла собі місце на його тілі. Він перевів думки.

— Боже мій милий, у мене що, знову пубертат? — розлючено зірвав простирадло й уже хотів різко піднятися, та гострий біль повернув назад.

Рана сьогодні нагадувала про себе щоразу, коли він рухався. Тому вирішив не перенапружуватися й роздягнутися в сидячому положенні. Навіть звичайні рухи могли призвести до болючих наслідків. Обережно стягнув штани й білизну, поклав їх на ліжко й попрямував до душу.

Двері різко відчинилися. Леона хотіла щось сказати, але, побачивши оголену філейну частину свого чоловіка, лише закрила рота й гучно зачинила двері за собою.

З-за дверей пролунало:

— Я лише хотіла спитати, що ти будеш на сніданок? — протерши лоба пальцями, вона схаменулася й роздратовано додала: — Якого біса ти не роздягнувся в душовій?!

Він хмикнув — пощастило. Якраз коли дівчина зайшла, він стояв до неї спиною. Бо інакше довелося б пояснювати дещо інше, а не просто чому був роздягнутий. Змінивши позицію, він підійшов до дверей, за якими сховалася його дружина, і повільно їх відчинив, заздалегідь ставши так, щоб видно було лише верхню частину тіла.

Леона ще стояла біля дверей, спершись спиною, й зовсім не очікувала, що вони відчиняться. Її трохи похитнуло всередину кімнати, а на обличчі тримався явний рум'янець, ще не відійшла від побаченого.

Насолодившись її виглядом, Віктор із посмішкою промовив:

— Страва хай буде на твій вибір — мені однаково. А щодо роздягання думаю, важливіше запитати тебе про інше. Чому ти не стукаєш, перш ніж заходити до кімнати, де є дорослий чоловік? — і, глянувши на приголомшений вираз обличчя дружини, зачинив двері на замок.

Вона спершу хотіла обуритися, але від сорому не встигла зорієнтуватися й залишилася за зачиненими дверима сама.

Ставши під крижану воду, Віктор намагався приборкати збудження. У голові точилася справжня війна між нав'язливими фантазіями та здоровим глуздом. Здавалося, від надлишку вільного часу організм почав втрачати контроль і піддаватися поривам природи.

З силою вдарив ліктем по плитці, щоб привести себе до тями. Біль у поєднанні з холодною водою справді вгамував інстинкти, і тіло нарешті заспокоїлося. З полегшенням він вимкнув воду й уже хотів узяти рушник та на його місці нічого не було.

— День обіцяє бути веселим... — пробурмотів він, відкидаючи мокре волосся назад.

З водою, що ще стікала по тілу, підійшов до своєї сумки в надії знайти хоч щось замість рушника. Там лишалися лише одна пара чистої білизни й штани.

Уже хотів потягнути простирадло, щоб обтертися, та відразу спало на думку, що вона на ньому теж лежала. А це означало одне: вся постільна білизна увібрала в себе переплетання їхніх запахів. І від самої цієї думки напруження нижче поясу знову прокинулося. Він важко зітхнув, протер очі рукою й підсумував:

— Краще буду мокрим — прохолодніше буде. Може, дурні думки швидше вивітряться з голови, — і пішов одягати на вологе тіло чорні спортивні штани.

***

Леона постояла за дверима в німому протесті. Вирішила цього разу змовчати й подумки визначила, що це буде останній раз. Далі кредит її терпіння щодо нього остаточно вичерпається. Задоволено підсумувавши, вона пішла на перший поверх.

Взяла аптечку, яку вчора намагалася зібрати, та тоді раптово погасло світло й нічого не вийшло. Тепер почала шукати щось, що могло б слугувати знеболювальним. І справді в одній із інструкцій знайшла рекомендації із потрібними їй властивостями. Уважно прочитала дози, дістала з блістера дві капсули, набрала води в склянку. Поставила все на стіл, щоб одразу дати чоловікові, коли спуститься.

Закінчивши, підійшла до холодильника — ознайомитися, що є зараз. Усередині виявилися як готові страви, так і продукти для приготування. Вирішила розігріти дві порції лазаньї та пригадала, що світла немає. Покрутивши холодні страви в руках, поставила їх на місце. Перебирала інші варіанти, що можна їсти без підігріву. Залишалися овочеве рагу та плов.

Почувши кроки на сходах, підняла погляд, щоб запитати, що він обере. Але побачене вибило її з колії.