Раді Вас бачити!

Неповторний коктейль із емоцій буквально вирував на татамі. Щойно Вовк перехоплював руку Віктора й майже кидав його на лопатки, як у відповідь отримував жорсткий, болісний удар коліном у ребра. Коли ж Віктор йшов на штурм, намагаючись пробити потужний удар коліном у сонячне сплетіння, Андрій блискавично вивертався й перебивав ліктьом удар.

Це виглядало як запеклий двобій на невидимих мечах. Спітнілі, важко дихаючи, вони кружляли по рингу, впиваючись поглядами в суперника в пошуках бодай найменшої шпаринки в обороні.

Раптом око Віктора зачепилося за мікродеталь, якої він раніше ніколи не помічав у стійці Андрія: хлопець ледь помітно, на підсвідомому рівні прикривав лівий бік. Зрозумівши, що намацав пробіл, Вовкодав зробив блискавичний відволікальний маневр правою рукою, змушуючи суперника розкритися. І коли все склалося саме так, як він розрахував, уже відчуваючи солодкий смак перемоги, з усієї сили вгатив ногою в незахищений бік.

Від цього потужного удару Вовк за інерцією відкинуло до самого краю арени. Він важко випростався й сплюнув кров на брезент.

- Ти як завжди підступний гад. І як ти тільки все помічаєш? - прохрипів хлопець, знову стаючи в бойову стійку.

Тепер суперник діяв максимально обережно, адже пропущений удар був дійсно нищівним. Андрій помітно накульгував на ліву ногу. Віктор уже прораховував наступну стратегію, як раптом у його голову прилетів блискавичний удар тією самою «травмованою» лівою ногою. Лише виставлений в останню секунду блок урятував Віктора від нокауту. Рука миттєво заніміла від дикого болю, а Андрій задоволено вискалився — сили в цьому маневрі було з головою.

- Не тільки ти вмієш так грати - промовив Вовк уклонившись від наступного хуку від віктора.

Обмінявшись ще кількома важкими випадами, бійці вже мало скидалися на цілих у кожного на тілі проступали очевидні пошкодження та синці. Проте це їх не зупинило, а лише сильніше розігнало адреналін у крові. Бажання перемогти стало майже осяжним.

Наступної миті Віктор навмисно пропустив удар, дозволивши супернику поцілити в себе, аби міцно перехопити його руку й повалити на підлогу. Задум спрацював ідеально. За лічені секунди Віктор опинився зверху й зафіксував руку Андрія на важкий больовий прийом.

- Ну що, здаєшся? - з переможними нотками в голосі видихнув шатен.

Та він не встиг і оком змигнути, як Андрій якимось неймовірним, гнучким рухом вивернувся, перекрутився тілом і все змінилося: тепер уже Віктор опинився знизу, затиснутий у ще більш якісний і жорсткий захват. Вирватися звідти було фізично неможливо, а біль у старому, незагоєному боці Віктора почав стрімко наростати.

Андрій тріумфально посміхнувся йому в обличчя:

- Ти геть забув, брате, що в чистій техніці ти мені програєш за будь-яких умов. І це ще з часів наших перших занять не змінилося.

Зустрівшись поглядами, обидва важко посміхнулися й розтиснули захват, визнаючи, що цей шалений бій завершено перемогою Андрія. Вклонившись один одному, вони повернулися до вчителя, очікуючи на його вердикт.