Раді Вас бачити!

Його впустили до кабінету, щойно зрозуміли, хто прийшов. Віктор важко зітхнув: не встиг він повністю зачинити двері, як одразу потрапив у міцні обійми. Блондин із довгим хвилястим волоссям притулився до його грудей і завмер. Потім, насолодившись близькістю, відступив і став шукати подарунок. Щойно погляд зупинився на коробці в руках Віктора, бажаний предмет миттєво опинився в нього.

— Яка краса, саме те, чого бракувало моїй колекції. Ти вмієш дивувати. Хоча ні — твоя секретарка молодець, — Юлій підняв кулон бурштинового кольору у формі краплі. — Ну гаразд, пробачаю. Отже, наша операція з виходу на п'єдестал вважається розпочатою.

Цезар підійшов до дзеркала біля дверей і почав красуватися, підставляючи прикрасу до шиї. В останніх променях вечірнього сонця діамант середніх розмірів заграв різнокольоровими відблисками. Він зауважив:

— Все-таки має смак твоя білобриса секретарка, яка працює на тебе вже два роки. Це ж треба так чітко підібрати під колір твоїх очей. Я знаю, що в комплекті були й сережки. Віддай їх мені.

Він простягнув руку до мовчазного Віктора, який узагалі не планував втручатися в цей монолог. Йому було значно краще, коли Цезар занурювався у власні фантазії й не помічав його. Побачивши, що прохання лишається без реакції, блакитні очі блондина звузилися, і він попередив:

— Відмови не прийму. Тут і зараз ми будемо розбиратися з твоїми улюбленими справами, а саме з бізнесом. Тому дай спочатку те, що я хочу, а тоді поговоримо про те, що тобі треба.

Віктор утомлено протер обличчя рукою, паралельно дістаючи телефон із кишені. Набрав номер і чекав. На іншому кінці почувся бадьорий голос Діми:

— Привіт! Ну як там твоє подружнє життя?

Питання мало б викликати зустрічний жарт, але не цього разу. Уся накопичена за день напруга примножилася в сотні разів. Віктор вирішив не відмовляти собі в задоволенні випустити хоча б краплю пари:

— Ти вже написав заповіт? — холодна погроза могла б здатися жартом на перший погляд, якби не тон, яким вона була сказана.

— Щось сталося? — одразу серйозно запитав Карі.

— Тягни свою дупу до моєї секретарки, забери сережки, вона знає, про які йдеться. І дуй до Цезаря. У тебе п'ятнадцять хвилин. Кожна прострочена секунда множитиме твій борг і скорочуватиме термін виплати, — різко обірвав дзвінок.

Сховавши телефон, він поглянув на чоловіка, який досі милувався помаранчево-жовтим діамантом. Цезар, помітивши увагу, вирішив озвучити думку:

— Ти досі тримаєш біля себе того безпородного? Твої смаки такі... дивні. — Блакитні очі зустрілися з бурштиновими. Попри зовнішню стриманість Віктора, його погляд говорив занадто багато.

Цезар мимоволі підібрав плечі, а по спині пробіглися мурахи. Він вирішив, що провокацій на певний час досить.

— Давай, поки чекаємо, вип'ємо твого улюбленого пуеру? Я люблю колекціонувати все унікальне, ось почав ще колекціонувати й різні сорти чаю. Такого, що я останній раз викупив на аукціоні, ти ще не куштував.

Віктор нічого не відповів, натомість важко ввалився на білий шкіряний диван посеред кабінету. Задоволений реакцією, блондин підійшов до робочого столу, натиснув кнопку селектора й промовив:

— Іро, принеси мій чайний набір.

І Юлій швидко повернувся до свого шкафу, де були виставлені різні чайні кружляшки. Шукав той, про який говорив. Погляд зачепився за їхнє спільне фото з армії. Відразу в блондина сплив спогад із минулого.

Їхня перша зустріч відбулася у спецпідрозділі. Коли батько Цезаря дізнався, що його єдина дитина, спадкоємець низки провідних компаній — гей. Того ж дня він вирішив відправити сина в армію для «виправлення». Звісно, старий навіть не подумав, що фактично запускає лиса в курник.

За перше півріччя служби Юлія постійно кидали на штрафбат через «неналежну поведінку»: то його застали в обіймах сержанта, то накривали на гарячому під час оргії з солдатами в душовій. Навіть серед вищого офіцерства йому не відмовляв ніхто, хто був Юлію до вподоби, аж поки батько, дізнавшись про всі ці витівки, терміново не перевів сина до спецпідрозділу.

Там йому теж не відмовляли, але після кожного разу, коли ловили, він мусив відбувати жорстокі покарання. Для його тендітного тіла це було нестерпно, і з кожним важким днем бажання ризикувати згасало. Вирішальним став один вечір, після якого він майже став прилежним.

Коли його вели на плац для чергового відпрацювання, юнак не був зацікавлений, поки його погляд не зачепив де кого. Ще здалеку побачив напівроздягненого солдата з бездоганною статурою, той тренувався на брусах у прохолодних сутінках. Від інтенсивних рухів від гарячого тіла йшла пара, а по шкірі стікали краплини поту, ховаючись за лінією армійських штанів. Юлій завмер, у горлі пересохло від передчуття розваги.

Чужа увага швидко насторожила Віктора. Він пройшовся по плацу і зустрівся поглядом із нахабними блакитними очима, які так відверто й безцеремонно розглядали його, наче оцінювали дорогий товар на вітрині. Це нахабство миттєво викликало в шатена глухе роздратування. Він відразу припинив своє тренування, накинув білу фудболку та підійшов до сержанта, що вів Цезаря, і, не звертаючи уваги на хлопця, чітко віддав честь:

— Бажаю здоров'я! — і став струнко.

Сержант задоволено відповів:

— Вільно. Що ти тут робиш? Наче всі вже зараз відпочивають після важкого походу?

Віктор розслабився, заклав руки за спину. Поставив ноги у ширині плечей, звична нестройова стійка:

— Не втомився, вирішив потренуватися самостійно. Але якщо заважаю... — він нарешті глянув на невисокого, коротко стриженого блондина, чий надмірний інтерес викликав легкі неприємні мурахи по тілу шатена.

Сержант зрадів шансу позбутися цього «головного болю»:

— Ні, не заважаєш — навпаки, допоможеш. Цей солдат щойно переведений до нас і вже встиг начудити, — у голові промайнуло все, що цей пасинок заможних батьків встиг накоїти за три дні, і повіко мимоволі сіпнулося. — Доручаю тобі як старшому проконтролювати виконання покарання. — і, повернувшись до блондина, командним тоном продекламував: — Відтепер виконуєш усю програму тренувань під наглядом...

— Віктора, — підказав шатен, помітивши, що сержант зам'явся, коли хотів згадати ім'я.

— А-ааа, Вікторе... — старший відразу розплився в усмішці: два сини заможних сімей, обоє колись спіймані на гулянках і відправлені сюди для виправелення їхньої поведінки, але з кардинально різними обставинами. Сержант нахилився до Віктора так, щоб ледь тихо проговорити, щоб окрім шатена ніхто не почув: — Якщо впораєшся із його покаранням, обіцяю пачку якісних цигарок.

Ось тоді у Віктора й з'явився справжній азарт. Сам він не курив, гіркий тютюновий присмак навіть найдорожчих цигарок йому не подобався. Але в армії вони були справжньою валютою, за яку в закритій частині їхнього гарнізону можна було дістати будь-що. Сержант побачив інтерес на обличчі солдата, задоволено плеснув його по плечу й пішов.

Вони залишилися на плацу вдвох, розглядаючи один одного. Врешті блондин першим простягнув руку:

— Радий знайомству. Я Юлій. Сподіваюся на плідну співпрацю, — він солодко посміхнувся, заглядаючи в суворі бурштинові очі.

Від цієї посмішки Віктор рукопожав так сильно його долоню, що аж хруснули пальці:

— Не певен, що я радий. А щодо плідності — це залежить виключно від тебе. Моє ім'я ти вже чув, не люблю повторюватися.

Після того дня «фізичних знущань» від Віктора у Юлія ще тиждень боліло кожне м'язове волоконце в тілі. Шатен не збавляв темпу навіть тоді, коли хлопець благав про пощаду й не міг підвестися. Саме той день став для Цезаря незабутнім спогадом про армію.

Із ностальгії в реальність блондина швидко повернув шум дверей, які різко відчинилися. До кабінету залетів хлопець, що дратував Цезаря.