Раді Вас бачити!

Вийшовши з ліфта, його зустріла світловолоса секретар. Одразу оцінивши її образ, він зрозумів, що причепитися було ні до чого. Одяг, який навіть попри офісний стиль підкреслював її вродливі форми: біла блузка контрастувала з довгою темно-червоною спідницею. Все було на межі офісного дрес-коду. У голові мимоволі постало порівняння: образ цієї жінки та його дружини, з якою зустрівся випадко на кухні. Спохватився викинув із голови безглузді думки й промовив:

- Добрий ранок. Ти, як завжди, вчасно, - ледь посміхнувся він.

Почувши це, вона миттєво змінила позицію тіла: від суворої в більш рослаблену. Посміхнулася у відповідь привітлася.

- Добрий ранок, Вікторе Олексійовичу, - Удавано почала поправляти й без того ідеально вкладене волосся. Віктор не звернув на це уваги й запитати:

- Які наші сьогодні плани?

Вона пильно глянула на свого боса, намагаючись не пропустити жодної важливої деталі. Її великі блакитні очі уважно пройшлися по його обличчю. Відмітивши для себе щось, секретарка простягнула папку:

- Спочатку перевірте вчорашній документ, який ви просили переробити, - її тендітна рука навмисно тримала папку так, щоб його пальці торкнулися її.

І це залишилося непоміченим чоловіком — він просто взяв переданий документ. Відчувши, що їй дозволяють більше, ніж зазвичай, вона вирішила піти далі. Миловидно підсунувшись якомога ближче, до тіла свого боса. Пальчиком з ідеальним манікюром у нюдових тонах показала на частину тексту:

- Ось тут ви говорили, що потрібно вказати, що наші зобов’язання мають інший характер, - піднявши погляд на чоловіка, вона явно загравала й майже мурликнула, коли почула похвалу на свою адресу.

- Звісно, ти добре справилася. - Та ж ледь помітна посмішка не сходила з обличчя чоловіка, але голос різко змінився. Він уже мав холодний, жорсткий відтінок і промовив дивлячись на свою співробітницю.

- Тепер виконай решту своєї роботи ідеально. І почни із планів на сьогодні. - нагадавши для чого вони взагалі тут зустрілися.

Вона, відчувши холод, відступила, вирівнялася й монотонно почала декларувати план на день, пункт за пунктом, без жодних загравань. Він задоволено хитнув головою — саме тому вона працювала тут уже третій рік поспіль. По завершенні списку він рушив до свого кабінету й, не повертаючи голови, промовив перед дверима свого кабінету:

- Сьогодні будемо слідувати запланованим справам. Наступного тижня мене не буде, тому відміни всі зустрічі й перенеси їх на інші дати.

Не пояснюючи нічого, він зачинив за собою двері. Блондинка роздратовано кинула папери на стіл, але швидко зорієнтувалася, схопила дзеркальце з сумочки й почала поправляти макіяж. Потім взялася виконувати доручення вже, як справжній професіонал, без домішок особистих емоцій.

***

Як тільки вона забігла, мов фурія, до свого гардероба, швидким поглядом пробіглася по рядах одягу. В око зачепило темно-зелений костюм. Доївши останні шматки бутерброда, вона взяла свій сьогоднішній вбрання і, кинувши на ліжко, пішла починати ранкову рутину.

Умилася, почистила зуби й уже збиралася сісти на унітаз, коли їй зателефонували. Роздратовано вона взяла слухавку, так і завмерши в ваній кімнаті з хаосом на голові, чекала, що їй скажуть на другій стороні слухавки.

- Добрий день, пані Леоно, у вас залишилося десять хвилин на збори, - монотонний чоловічий голос роздраконив її вкрай.

- Хамло! Ти хоч знаєш, скільки я тобі плачу? Скажу чекати то будеш чекати. - лють виривалася не стільки через дзвінок, скільки через сам ранковий підйом. У неї був поганий настрій. І достатньо невеликої іскри, щоб розпалити справжній вогонь гніву.

- Так, знаю. Саме тому й залишаюся працювати на вас, - так само беземоційно відповіли на іншому кінці лінії. - Ви самі просили зателефонувати вам. Чому тепер зриваєтеся на мені?

- Хух, які ще десять хвилин? У мене, як мінімум, ще є сорок! - роздратовано тупотіла вона ногою по холодній підлозі.

- Якщо, звісно, ми в одному часовому поясі, то залишилося лише десять, - пролунало у слухавці.

Вона різко відтягнула телефон від вуха і глянула на дисплей — справді, вже було 6:40. Хоча ще начебто недавно на циферблаті були інші цифри.

- Твою ж наліво! Під’їжджай додому, я скоро вийду, - і, говорячи це, почала поспіхом приборкувати хаос на голові, який утворився за ніч. Поки ще не поклала слухавку, додала:

- Зідзвонися з моїми феями, потрібно, щоб вони за пів години підготували мене до конференції. - І покинувши марні спроби причесатися, кинувши слухавку, побігла одягатися.

Так-сяк натягнувши блузку зі штанами, вона дорогою вже накинула піджак і застібала чобітки. На голову накинула шовкову хустку, щоб сховати розпатлане волосся, і начепила темні окуляри.

Щойно зачинила двері за собою — вилаялася й знову забігла до кімнати. Швидко знайшла вчорашню сумочку, яка досі валялася біля дверей її кімнати. Схопила потрібний предмет і остаточно вийшла з квартири.

На узбіччі її чекала Audi A6 із високим мускулистим брюнетом. Він стояв у чорному костюмі, спершись на машину, і явно нудьгував. Коли їхні погляди зустрілися, він одразу прикрив рукою обличчя, намагаючись приховати, що засміявся. Вона, не приховуючи роздратування, швидше за нього відчинила собі двері автомобіля й всілася на заднє сидіння. Він же вальяжно опустився за кермо й відразу рушив. Минуло хвилин п’ять, і Леона вже спокійно гортала стрічку на своєму телефоні. Жодного натяку на бурхливі емоції, які панували в ній раніше. Тепер вона була повністю занурена у роботу, аж поки її не відволік охоронець.